18 травня 2026 року Справа № 280/4101/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., перевіривши матеріали адміністративного позову
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання протиправними дії, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
30.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 , протиправними;
- скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025 року яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 , направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період до військової частини НОМЕР_3 .
05.05.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- оформленої відповідно до ст.167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом;
- належним чином засвідченої копії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, або оформленого відповідно до ст.80 КАС України клопотання про витребування доказів;
- доказу сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
24.04.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено клопотання про витребування доказів, доказ сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн та заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду з позовом зазначено, що в результаті бездіяльності відповідача, яке полягало у ненаданні інформації та документів стосовно підстав для прийняття рішення щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації. Також вказано про постійне перебування на стаціонарному лікуванні, а після виписки з медичних закладів стан здоров'я не дозволяє користуватися засобами поштового та
електронного зв'язку.
Дослідивши зазначені обставини, судом враховується наступне.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України військова служба є різновидом публічної служби, а тому спірні правовідносини виникли щодо прийняття позивача на публічну службу. З огляду на положення частини 5 статті 122 КАС України застосуванню у цій справі підлягає місячний строк для звернення з позовом до суду.
Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.
У цій справі предметом спору є дії та наказ відповідача щодо призову позивача 12.02.2025 на військову службу по мобілізації.
Отже, позивачу ще з 12.02.2025 було відомо про порушене право та обставини і результати прийняття спірних рішень (наказів) відповідача.
Однак з даним позовом позивач звернувся лише 28.04.2026, тобто, з пропуском місячного строку з моменту його мобілізації.
Щодо визначених позивачем причин пропуску строку звернення до суду, враховано наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
З пояснень позивача та фактичних обставин справи вбачається, що про можливе порушення своїх прав він дізнався саме 12.02.2025 у день мобілізації на військову службу.
В подальшому, адвокатськими зверненнями представника позивача здійснювалось витребування у відповідача документів, що стали підставою для мобілізації. Матеріали заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду містять копії адвокатських запитів до відповідача, датованих 17.02.2025, 25.03.2025, 30.03.2025, 03.05.2025, 04.06.2025, 03.07.2025, 14.07.2025, 19.07.2025.
Посилання позивача на те, що він не був ознайомлений зі спірним наказом, суд оцінює критично, оскільки відсутність доказів ознайомлення з наказом не спростовує обізнаності позивача з фактом призову на військову службу. Позивач у позовній заяві зазначає, що був мобілізований 12.02.2025, а отже він був обізнаний з наслідками його прийняття на військову службу.
Щодо посилання позивача на перебування на стаціонарному лікуванні, Верховний Суд у постанові від 13.03.2019 №826/13430/17 сформував висновок, що перебування на лікуванні на умовах денного стаціонару не є поважною причиною пропуску строку.
Зазначене свідчить про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду у межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За наведених обставин, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 240, 241, 246, 248 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні заяви про поновлення такого строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі і підписано 18.05.2026.
Суддя М.С.Лазаренко