15 травня 2026 рокуСправа №160/29878/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Дніпропетровська область) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.10.2025р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Дніпропетровська область) та просить:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем;
- зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку у відповідача та згідно інформації, яка міститься у його електронному військово-обліковому документі (далі - ЕВОД), сформованому у мобільному застосунку Резерв+ станом на 21.09.2025р., наявна графа «Порушення правил військового обліку». Позивач вважає такі дії відповідача щодо внесення даних до відповідного Реєстру про порушення ним правил військового обліку протиправними, оскільки він уточнив свої дані вчасно згідно даних його ЕВОД, не був притягнутий до адміністративної відповідальності, відповідна постанова чи протокол відповідачем стосовно нього не складалися, тому вважає, що оскільки у відповідача відсутні докази порушення ним правил військового обліку, відповідно, відповідачем внесені такі дані без доведення факту притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.210 КУпАП до Реєстру безпідставно. Позивач зазначив, що внесення до Реєстру даних про порушення ним правил військового обліку призвело до порушення його прав та інтересів, оскільки зазначене призвело до надсилання до Національної поліції звернення про його затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення згаданого порушення, яке фактично ним не вчинялось. За викладеного, позивач вважає, що оскільки відповідач є органом ведення відповідного Реєстру згідно до ч.8,ч.9 ст.5 Закону №1951-УІІІ, тому просив зобов'язати останнього виключити з такого Реєстру дані про порушення ним правил військового обліку.
Ухвалою суду від 04.11.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах, дотримання процедури виклику за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача, встановленої п.56 Порядку №1487 та п.27-41 Порядку №560, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, зазначеною ухвалою суду у порядку ст.80 КАС України судом у відповідача були витребувані наступні копії документів, а саме:
- копію електронного звернення до Національної поліції за підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 із накладенням на нього КЕП у відповідності до вимог п.56 та Додатку 20 до Порядку №1487;
- копію повістки, оформленої згідно до вимог п.27-41 Порядку №560 та направленої на адресу позивача;
- докази вручення повістки або повернення повістки з відміткою про відмову в отриманні згідно до вимог Порядку №560;
- докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та набрання такою постановою законної сили.
Зазначена ухвала суду та адміністративний позов з додатками відповідачем були отримані у його Електронному кабінеті 08.11.2025р. (адміністративний позов з додатками), 08.11.2025р. (ухвала суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи згідно до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.
01.05.2026р. та 08.05.2026р. на виконання вимог згаданої ухвали суду відповідачем було надано наступні копії документів: роздруківку з Реєстру щодо позивача; копію повістки №7088441 про явку до ТЦК та СП з метою уточнення даних на 28.04.2026 о 09.00 год.; копію повістки №4315006 про явку до ТЦК та СП з метою уточнення даних на 14.07.2025 о 09.00 год.
Інших доказів, зокрема, доказів формування повістки та направлення її на адресу позивача саме до 30.04.2025р., доказів вручення такої повістки позивачу до 30.04.2025р. (до моменту внесення відомостей до Реєстру про порушення правил військового обліку позивачем) на вимогу ухвали суду, відповідачем не надано.
Також і у встановлені вищенаведеною ухвалою суду строки, відзиву на позов до суду відповідачем не надано, при причини його ненадання, суд не повідомлено.
У відповідності до вимог ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, ненадання відповідачем відзиву на позов та витребуваних судом документів у встановлений судом строк без поважних причин, строки вирішення спору, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу без відзиву на позов за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.6 ст.162 та ч.2 ст.175 наведеного Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 15.05.2026р. через не надання відзиву на позов у встановлені законом та судом строки, у зв'язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, великим навантаженням справ та, як наслідок, об'єктивну неможливість здійснення адміністративного судочинства та прийняття судових рішень у даний період, на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, строк розгляду цієї справи було продовжено до 15.05.2026р.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 15.05.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дніпропетровська область), що підтверджується копією паспорту позивача серії НОМЕР_1 , виданим Індустріальним РВ ДМУ УМВД України в Дніпропетровській області від 06.12.2005р. та копією електронного військово-облікового документу (далі - ЕВОД) у мобільному застосунку «Резерв+» сформованому 14.10.2025р., наявних у справі.
За даними копії вказаного ЕВОД, сформованого у мобільному додатку «Резерв+» 14.10.2025р., дійсного до 14.10.2026р. видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дніпропетровська область), дані про відстрочку відсутні, дані постанови та дати ВЛК: придатний, 03.10.2017р., звання молодший лейтенант ВОС -021000, номер в реєстрі Оберіг 270820221425037600045, дані уточнені вчасно - 16.07.2024р.
Також зі змісту копії наведеного ЕВОД ОСОБА_1 вбачається, що у ньому наявна графа з позначкою: «Порушення правил військового обліку», у графі причина розшуку зазначено: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата початку розшуку: «30.04.2025».
Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку протиправними, з метою захисту свого порушеного права, звернувся з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також, цим же Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У відповідності до вимог ст.22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов'язок з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Згідно до п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов'язаного за викликом РТЦК та СП.
А статтею 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приміткою до згаданої статті 210 передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Повноваження щодо притягнення до такої адміністративної відповідальності має керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом складання відповідної постанови за ст.210 КУпАП України.
Таким чином, із аналізу наведеного законодавства, можна зробити висновок, що саме до повноважень відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.
Відтак, саме посадові особи відповідача наділені повноваженнями вносити наведені вище дані до електронної системи (реєстру) «Оберіг», які у подальшому відображаються у мобільному застосунку військовозобов'язаного «Резерв+».
Таким чином, саме після притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП (після складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та набрання нею законної сили) органом ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідного Реєстру вносяться відомості про притягнення особи до відповідальності за порушення правил обліку, що, в свою чергу, також має наслідком відображення цієї інформації у мобільному застосунку «Резерв+».
Як свідчать матеріали справи, станом на 30.04.2025р. (момент внесення відповідачем відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку) позивач до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, зокрема, за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП не притягувався та відповідна постанова стосовно позивача відповідачем не складалася (таких доказів суду відповідачем не надано).
Факт того, що позивач станом на 30.04.2025р. не притягувався до адміністративної відповідальності шляхом складання постанови за ст.210 КУпАП України підтверджений і відомостями, які містяться у розширеному Витягу є ЄДРПВР, де у графі «Правопорушення» зазначено: «Дані в цьому реєстрі відсутні».
Із аналізу встановлених судом обставин слідує, що відповідачем 30.04.2025р. були внесені відомості/дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який має назву «Оберіг», про порушення позивачем правил військового обліку без наявності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відповідна постанова відповідачем не складалась та відсутня, тобто всупереч вищенаведеним приписам пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII.
Роблячи такі висновки судом враховується і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей/даних до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у електронному ВОД позивача у його мобільному застосунку «Резерв+», без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку (за відсутності відповідної постанови), були вчинені посадовими особами відповідача всупереч процедури, встановленої вищенаведеними положеннями законодавства, а відтак, такі дії відповідача беззаперечно підлягають визнанню судом протиправними.
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення 30.04.2025р. даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронну систему «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що наведений вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами не доведена.
З метою з'ясування достовірності відомостей, які були відображені у мобільному застосунку ЕВОД позивача станом на 30.04.2025р. щодо обставин, які були підставами для внесення відомостей, відображених вище у мобільному застосунку «Резерв+», зокрема, таких причин «не прибуття за повісткою до ТЦК та СП», що слугувало підставами для відображення даних «Порушення правил військового обліку», ухвалою суду від 04.11.2025р. у відповідача були витребувані докази складання та направлення на адресу позивача повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 та докази вручення цієї повістки згідно п.27-41 Порядку №560 у порядку статті 80 КАС України.
Разом з тим, на вимогу ухвали суду без поважних причин жодних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил військового обліку та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП станом на 30.04.2025р. (внесення відомостей до Реєстру) відповідачем суду не надано.
Докази, які б свідчили про те, що на адресу місця проживання/реєстрації позивача засобами поштового зв'язку відповідачем до 30.04.2025р. направлялась повістка про виклик до ТЦК та СП та позивач відмовився її отримувати, також відповідачем не надані.
Судом критично надається правова оцінка та не приймається в якості належних доказів наданим відповідачем копіям повісток №7088441 (виклик на 28.04.2026 о 09:00 год.), №4315005 (виклик на 14.07.2025 о 09:00 год.), з огляду на наступне.
По-перше, доказами порушення позивачем правил військового обліку, яке мало бути вчинено та зафіксовано відповідачем саме до 30.04.2025р., проте відповідних повісток, направлених на адресу позивача до 30.04.2025р. на вимогу ухвали суду відповідачем не надано.
По-друге, наведені вище повістки були сформовані ІНФОРМАЦІЯ_1 після внесення спірних відомостей до Реєстру 30.04.2025р., а відтак, вони не можуть вважатися належними доказами порушення правил військового обліку саме до 30.04.2025р. (що є предметом спору у цій справі) у розумінні ст.73 КАС України.
По-третє, жодних доказів, які б свідчили про направлення повісток на адресу позивача, вручення йому таких повісток під особистий підпис чи засобами поштового зв'язку, відмову у отриманні позивачем повістки, оформленої до 30.04.2025р., всупереч вимог п.41 Порядку №560 відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, суд вважає, що, надаючи згадані вище повістки, які були складені після 30.04.2025р., відповідач умисно намагався ввести суд в обману, що підриває авторитет ІНФОРМАЦІЯ_1 в очах суспільства та є не припустимими з боку відповідача як суб'єкта владних повноважень.
А відтак, останні (повістки №7088441, №4315006) не є належними доказами, які свідчать про оповіщення/інформування позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 саме до 30.04.2025р. у розумінні ст.73 КАС України, так як до відома позивача вони не були доведені до моменту внесення відомостей до Реєстру, тобто, до 30.04.2025р. належним чином відповідачем всупереч порядку та повноваженням працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленим п.27-30-3, 41 Порядку №560.
Є безпідставними та необґрунтованими внесення відповідачем відомостей до Реєстру «Оберіг» з приводу того, що позивач не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є порушенням правил військового обліку, оскільки вказані відомості не є тими відомостями, які вносяться до Реєстру, і ці відомості (без складання відповідної постанови у встановленому законодавством порядку) не є фактом притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У даному контексті, суд звертає увагу відповідача на те, що необхідність уточнення позивачем персональних даних, не проходження ВЛК та інше не звільняє відповідача та його посадових осіб від виконання своїх посадових обов'язків належним чином здійснювати оповіщення військовозобов'язаних з дотриманням процедури, встановленої п.27-30-3, 35, 41 Порядку №560.
Так, на вимогу ухвали суду, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи з 08.11.2025р. (позов та ухвала суду були отримані згідно Довідки про доставку електронного листа у електронному кабінеті), станом на момент розгляду даної справи без поважних причин відзиву на позов відповідачем суду не надано.
У відповідності до вимог ч.4 ст.159 КАС України передбачено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За викладених обставин та враховуючи, що відповідачем відзиву на позов не надано, повісток про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 , сформованих та вручених позивачеві у встановленому законом порядку до 30.04.2025р. ( моменту внесення до Реєстру даних про порушення правил військового обліку позивачем) не було надано, про причини не надання таких доказів суд не повідомлено, судом кваліфікуються зазначені встановлені судом обставини як визнання відповідачем позову.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність вчинення відповідачем дій щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, як суб'єктом владних повноважень, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, суд приходить до висновку, що відповідач та його посадові особи, вчиняючи такі дії, діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчиняючи дії щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, які судом визнані протиправними, відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, то в цій частині позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням приписів ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може при прийняті рішення про, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів - ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні відомостей/даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку без належного оповіщення позивача, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.
Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості/дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах з урахуванням приписів ст.13 Конвенції.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь позивача понесені ним згідно платіжної інструкції №6ZZD-58MS-DAKE від 15.11.2025р. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн. у розмірі, встановленому ст.4 Законом України «Про судовий збір».
Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Дніпропетровська область) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку - протиправними.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисячі двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва