18 травня 2026 року Справа №160/4506/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі питання про приняття та затвердження звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недонарахованого та невиплаченого грошового утримання у період з 01.10.2022 по 01.01.2023 у розмірі 300000 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недонараховане та невиплачене грошове утримання ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 01.01.2023 у розмірі 300000 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недонарахованого та невиплаченого грошового утримання у період з 01.10.2022 по 31.12.2022, у розмірі 300000 грн.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недонараховане та невиплачене грошове утримання ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 300000,00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок), з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 набрало законної сили 23.09.2024.
Представник позивача звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23.
В обґрунтування заяви зазначено, що після набрання законної сили рішенням суду, про яке відповідачу було відомо і останній подавав апеляційну скаргу, позивач мав надію, шляхом здійснення переговорів між сторонами, на добровільне виконання рішення суду з боку державного органу, проте, понад рік відповідач ухилявся від виконання рішення суду. Після тривалого часу очікувань, позивач звернувся з виконавчим листом до органів Державної виконавчої служби України. 13.03.2025 позивачем було подано заяву про відкриття виконавчого провадження до Центрально-міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса). 19.03.2025 постановою Центрально-міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №77546303. Після відкриття виконавчого провадження органом державної виконавчої служби було здійснено ряд виконавчих дій щодо примусового виконання рішення, проте, відповідач і в даному випадку ухиляється від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що стало наслідком винесення органом державної виконавчої служби постанов про накладення штрафів за перше невиконання вимог у розмірі 5100 грн від 12.05.2025, та за повторне невиконання у розмірі 10200 грн від 01.07.2025, чим порушено норму статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, де визначено, що судові рішення, які набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади.
Ухвалою суду призначено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, до розгляду в порядку письмового провадження з 17.02.2026.
Запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду пояснення щодо заяви про встановлення судового контролю у строк до 17.02.2026.
Ухвалою суду заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 , відповідно до 382 КАС України, подати у двомісячний строк з моменту отримання ухвали суду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
До суду від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23, в якому останній просить суд:
- прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23;
- звільнити командира Військової частини НОМЕР_1 від накладення штрафу у разі неприйняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23;
- врахувати, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 Військовою частиною НОМЕР_1 планується виконати протягом трьох місяців з моменту подачі даного звіту.
В обґрунтування звіту зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 не є суб'єктом господарювання та не є прибутковою організацією, а отже, не має іншого джерела фінансування інакшого, як надходження з державного бюджету. Зазначено, що у період з місяця набуття законної сили рішенням суду, було відпрацьовано заявки на отримання коштів від забезпечувального органу. Від забезпечувального органу, тобто від військової частини НОМЕР_4 кошти на виконання вищезгаданого рішення суду так і не надійшли. Інших законних способів отримати кошти для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 по справі №160/4506/23 у Військової частини НОМЕР_1 немає. По надходженню коштів на рахунки Військової частини НОМЕР_1 буде виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23. Рішення суду планується виконати протягом двох місяців з моменту подачі даного звіту.
Дослідивши зміст звіту про виконання рішення суду в цій справі та додані документи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до ч. ч. 10-11 ст. 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі “Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Як вже було зазначено, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недонараховане та невиплачене грошове утримання ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 300000,00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок), з урахуванням раніше виплачених сум.
Зі змісту поданого звіту про виконання рішення суду та долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 не виконано, грошове утримання за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 300000,00 грн позивачу не сплачено.
Невиконання рішення суду порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у Рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.
Разом із тим, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції , п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії , заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29.06.2004 № 18966/02).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх “ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Так, у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
У пункті 1 статті 1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р. №475/97-ВР зазначено, що “Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції», а ст. ст. 13 і 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-IV передбачено, що “при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.
Невиплата відповідачем грошового утримання позивачу за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 300000,00 грн порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (рішення Європейського суду у справі “Кечко проти України» від 08.11.2005).
Разом із тим, розглянувши клопотання представника відповідача про звільнення керівника відповідача від сплати штрафу, суд встановив, що надані разом зі звітом про виконання рішення суду у цій справі докази не підтверджують фактичного та повного виконання рішення суду у цій справі, а також не містять належних доказів здійснення всіх можливих та необхідних заходів щодо реалізації рішення суду шляхом виплати коштів у повному обсязі на банківський рахунок позивача, не підтверджують фактів виконання рішення суду у цій справі, здійснення всіх можливих та необхідних заходів для його виконання або об'єктивної неможливості такого виконання, з урахуванням тривалого строку невиконання рішення суду у цій справі, а саме: 2 роки 8 місяців.
Суд наголошує, що надані представником відповідача документи не можуть бути оцінені як належні і достатні докази виконання рішення суду у цій справі, у зв'язку з чим, підстави для застосування у спірних правовідносинах положень ч. 5 ст. 382-3 КАС України щодо звільнення керівника відповідача від сплати штрафу у зв'язку з виконанням рішення суду - відсутні.
На підставі вищевикладеного, оскільки рішення суду залишається не виконаним відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття та затвердження звіту відповідача про виконання рішення суду, оскільки останній не містить доказів виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05.09.2023 у справі №160/4506/23.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У прийнятті та затвердженні звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 протягом двох місяців з дня отримання даної ухвали суду подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 з відповідними доказами про його виконання.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 у двомісячний строк з дня отримання даної ухвали разом зі звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 надати Дніпропетровському окружному адміністративному суду належним чином засвідчені копії:
- документів на підтвердження наявності об'єктивних перешкод для виконання рішення суду у цій справі;
- документів на підтвердження здійснення виплати позивачу грошового утримання за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 300000,00 грн, а саме (але не виключно): платіжних доручень, відомостей на виплату, виписок по рахункам, банківських довідок).
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та у строки визначені ст. 295 КАС України.
Суддя І.О. Лозицька