18 травня 2026 рокуСправа №160/4551/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали зустрічного позову представника ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 93488,29 грн.
Ухвалою суду від 06.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвала суду від 06.04.2026 року була направлена на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) шляхом поштового зв'язку.
До суду 27.04.2026 року повернувся конверт.
Крім того, судом, з метою повідомлення учасників даної справи про відкриття провадження, було розміщене відповідне оголошення на офіційному сайті Судова влада України.
Також суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у цій справі від 06.04.2026 року була направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Таким чином, судом здійснено всі можливі заходи для повідомлення позивача про залишення його позову без руху.
04.05.2026 року судом зареєстровано заяву представника ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи.
15.05.2026 року судом зареєстровано зустрічну позовну заяву представника ОСОБА_1 .
Разом із зустрічною позовною заявою було подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, яка обґрунтована тим, що 30 квітня 2026 року ОСОБА_1 на веб-порталі “Судова влада України» виявила наявність справи, що розглядається суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклесою О.М. та в цей же день в Єдиному державному реєстрі судових рішень ОСОБА_1 ознайомилася з Ухвалою від 06 квітня 2026 року в справі №160/4551/26. 01 травня 2026 року представником ОСОБА_1 адвокатом Фрідманом В.Б. було направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи № 160/4551/26 та надання доступу до матеріалів електронної справи № 160/4551/26 в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС. 04 травня 2026 року до електронного кабінету адвоката Фрідмана В.Б. в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС надійшла Ухвала від 06 квітня 2026 року в справі № 160/4551/26, позовна заява ГУ ДПС у Дніпропетровській області та було надано доступ до матеріалів електронної справи № 160/4551/26 в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС. У відповідності до Ухвали від 06 квітня 2026 року в справі № 160/4551/26, з якою ОСОБА_1 та її представник адвокат Фрідман В.Б. в повному обсязі ознайомилися тільки 04 травня 2026 року.
Перевіривши матеріали зустрічного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 9 статті 47 КАС України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрічний позов відповідно до положень статті 177 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 177 КАС України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Статтею 178 КАС України визначено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.177 КАС України, відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Так, у заяві про поновлення строку заявник зазначає, що 30 квітня 2026 року ОСОБА_1 на веб-порталі “Судова влада України» виявила наявність справи, що розглядається суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклесою О.М. та в цей же день в Єдиному державному реєстрі судових рішень ОСОБА_1 ознайомилася з Ухвалою від 06 квітня 2026 року в справі №160/4551/26.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному строк звернення до суду.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій можливо дійти висновку про те, що правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов'язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.
При цьому ЄСПЛ у справах “Салов проти України», п. 93, “Сутяжник» проти Росії», п. 38) підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, підсумовуючи вище викладене, можливо дійти висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Однак, жодних доказів на підтвердження того, що саме 30.04.2026 року відповідач ознайомилася з ухвалою суду від 06.04.2026 року разом із зустрічною позовною заявою та заявою про поновлення строку не надано.
Натомість ухвала суду від 06.04.2026 року була направлена на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) шляхом поштового зв'язку.
До суду 27.04.2026 року повернувся конверт.
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі №804/575/18, від 21.06.2022 року у справі №215/2902/21, від 17.08.2022 року у справі №215/761/21, від 10.11.2022 року у справі №215/1829/21, від 28.03.2023 року по справі №215/3604/20.
Таким чином, з урахуванням того, що 27.04.2026 року конверт із ухвалою суду від 06.04.2026 року було повернуто до суду, граничним строком на подання зустрічної позовної заяви є 12.05.2026 року (включно).
Крім того, судом, з метою повідомлення учасників даної справи про відкриття провадження, було розміщене відповідне оголошення на офіційному сайті Судова влада України.
Також суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у цій справі від 06.04.2026 року була направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Таким чином, судом здійснено всі можливі заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі.
При цьому копія позовної заяви була направлена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу відповідача шляхом поштового зв'язку, про що свідчить опис вкладення та поштова накладна.
Отже суд вважає, що підстави, викладені у заяві про поновлення строків звернення до суду не є поважними.
За таких обставин зустрічний позов має бути повернутий представнику ОСОБА_1 .
При цьому суд роз'яснює, що повернення зустрічного позову не позбавляє права звернення до адміністративного суду з позовною заявою в порядку, встановленому законом, зокрема ст.ст. 122, 123, 160, 161 КАС України.
Керуючись статтями 177, 178, 248, 256 КАС України, суд,-
Зустрічний позов представника ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - повернути.
Роз'яснити, що повернення зустрічного позову не позбавляє права звернення до адміністративного суду з позовною заявою в порядку, встановленому законом, зокрема ст.ст. 122, 123, 160, 161 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.05.2026 року.
Суддя О.М. Неклеса