20 квітня 2026 року Справа № 160/27486/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
за участі секретаря судового засідання Курбацької В.В.
представника позивача Стригунової Г.І.
представника відповідача Бабенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Укрпромпостач» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Укрпромпостач» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
-визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 22.07.2025 р. №0421710714, прийняте щодо ТОВ «ТВК Укрпромпостач», про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) у загальній сумі 1221602,00 грн.;
-визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 22.07.2025 р. №0421660714, прийняте щодо ТОВ «ТВК Укрпромпостач», про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 557070,00 грн., в тому числі за основним платежем 445656,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 111 414,00 грн.;
-визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 22.07.2025 р. №0421680714, прийняте щодо ТОВ «ТВК Укрпромпостач», про нарахування штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 400,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 29.07.2025 засобами поштового зв'язку на адресу ТОВ «ТВК Укрпромпостач» надійшли податкові повідомлення-рішення від 22.07.2025 №0421710714, №0421660714 та №0421680714, з якими позивач категорично не погоджується. Відповідачем в порушення підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17, пункту 86.1 статті 86 ПК України не надано акту перевірки для підписання та не вручено його позивачу, що унеможливило подання заперечень на акт. Акт отримано головним бухгалтером в приміщенні податкового органу лише 13.08.2025. Поряд з цим, висновки акту про порушення позивачем податкового законодавства цілком безпідставні, зроблені на припущеннях та спростовуються письмовими доказами, які додаються до позову. Відповідачем в акті зазначено, що на запити контролюючого органу товариство не надало первинні документи складського обліку. ТОВ «ТВК Укрпромпостач» звертає увагу, що всі запити відповідача не відповідають вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, оскільки відсутня печатка контролюючого органу, запити оформлені не на бланку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, тому у ТОВ «ТВК Укрпромпостач» не було обов'язку надавати відповіді на всі запити відповідача. Крім того ТОВ «ТВК Укрпромпостач» наказом №1/04/2024 від 01.04.2024 затвердило облікову політику. 01.06.2024 наказом №1/06/2024 доповнено наказ №1/04/2024 від 01.04.2024 в частині обліку запасів на складах, яким визначено, що оприбуткування ТМЦ на складах та їх реалізація запасів здійснюються на підставі видаткових накладних в картках рахунку 281 бухгалтерського обліку ТОВ «ТВК Укрпромпостач». Саме користуючись положеннями частини 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкцією №291 позивач веде облік руху та наявності товарних запасів на складах ТОВ «ТВК Укрпромпостач» на підставі видаткових накладних, що підтверджується обліково-сальдовими відомостями по рахунку 281 за січень-квітень 2025 року та картками рахунку 281 «Товари на складі» за період січень-квітень 2025 року. З даних карток рахунку 281 «Товари на складі» вбачається, що на кожен товар, який придбавався для продажу формувалась окрема картка рахунку 281, в якій зазначалась назва товару, його кількість та вартість, адреса складу, покупець товару у разі його реалізації або ж залишки цього товару на складі. Тож відповідачем цілком протиправно встановлено недостовірні дані про відсутність ТМЦ на складах ТОВ «ТВК Укрпромпостач». Крім того, в акті перевірки відповідач описує обставини проведення інвентаризації ТОВ «ТВК Укрпромпостач», проте жодних фактів про нестачу ТМЦ на складах під час інвентаризації не було встановлено. Наведені обставини у їх сукупності підтверджуються неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27486/25; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Цією ж ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області усі докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, докази надіслання/вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в порядку, визначеному Податковим кодексом України, відомості, чи скористався позивач правом на оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку.
13.10.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволенні позовних вимог та просить відмовити в позові з наступних підстав. Позивач зазначає, що відповідач не надав йому акт перевірки для підписання і, відповідно, не вручив його позивачу, що унеможливило подання заперечень на акт перевірки. Відповідач не погоджується з такими твердженнями позивача та вважає, що позивач у даному випадку сам собі протирічить адже, на другій сторінці позовної заяви чітко написано, що головний бухгалтер підприємства ознайомився з актом. Відповідач також не погоджується з посиланням позивача на те, що відповідач відправив акт не на ту адресу, оскільки адреса співпадає з даними, які є на конверті відправки акта. Щодо порушень, що стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відповідачем вказано, що в ході проведення перевірки встановлено, що основним чинником формування від'ємного значення за квітень 2025 року у сумі 1221602 грн. є значне перебільшення обсягів придбання над обсягами постачання, та як наслідок накопичення залишків ТМЦ на складських приміщеннях товариства, - 8622704,81 грн. станом на 30.04.2025 року. На запити №1 від 26.05.2025 та №3 від 29.05.2025 позивачем до перевірки не надано первинні документи складського обліку, в тому числі в розрізі місць зберігання, за період з 01.01.2025 по 30.04.2025, первинні документи щодо фізичного переміщення придбаного товару між складськими приміщеннями постачальників та складськими приміщеннями за період з 01.01.2025 по 30.04.2025, первинні документи щодо фізичного переміщення реалізованого товару між складськими приміщеннями та складськими приміщеннями покупців за період з 01.01.2025 по 30.04.2025. Також, у ході проведення перевірки було надано запит №2 «Про проведення інвентаризації ТМЦ та основних засобів». Інвентаризацію було розпочато 30.05.2025, однак без голови комісії - матеріально-відповідальної особи - Милобога Ю.В. Крім того, станом на 03.06.2025 позивач не надав заключні результати проведення інвентаризації. Відповідач акцентує, що позивачем не проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей в присутності представників податкового органу, за неможливості підтвердити наявність залишків у підприємства, встановлено їх відсутність. Також до перевірки не надані в повній мірі ТТН на транспортування ТМЦ у період з 01.01.2024 по 30.04.2025 від постачальників на склади ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ», хоча відповідно до укладених договорів умовами поставки є склад - постачальника. Відповідно до даних ЄРПН відсутнє в повній мірі відстеження походження придбаного товару (у періоді з 01.01.2025 по 30.04.2025) від виробника чи імпортера. Отже, у зв'язку з зазначеними фактами та обставинами, документально не підтверджено наявність ТМЦ в складських приміщеннях ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ» та використання в господарській діяльності складських приміщень станом на 30.04.2025. Крім того, до перевірки не надано документів стосовно реалізації залишків товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 8241385,94 грн. станом на 30.04.2025. В ході проведення перевірки посадовим особам підприємства надано запит №4 від 03.06.2025 щодо надання пояснень з даного порушення, однак пояснень не надано. Враховуючи викладене, оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними, податковий орган при їх прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому відсутні підстави для їх скасування.
15.10.2025 представником подана відповідь на відзив, в якій зазначає непогодження з доводами відповідача та акцентує, що відповідач не надав належних доказів направлення акту перевірки позивачу, оскільки акт перевірки направлений на поштове відділення Укрпошти у Кривому Розі №27, проте вірний індекс 50086. Відповідач у відзиві, повторюючи зміст акту перевірки, зазначає, що до перевірки не надані в повній мірі товарно-транспортні накладні на транспортування ТМЦ від постачальників на склади позивача. При цьому із відзиву, як і з акту перевірки, не вбачається, на які саме партії товарів, отриманих від зазначених постачальників, відсутні товарно-транспортні накладні. Позивач вважає доцільним зазначити, що здійснення господарських операцій ТОВ «ТВК Укрпромпостач» за зазначеними у відзиві договорами та постачальниками підтверджується актами звірення розрахунків, які додаються та реєстрами податкових накладних, зареєстрованих постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних. На переконанням позивача, відповідач свавільно тлумачить положення абзацу 10 пункту 198.5 статті 198 ПК України та жодним чином не спростовує доводи позивача, які викладені у позовній заяві щодо кожного повідомлення-рішення, що оскаржуються.
У підготовчому засіданні 28.10.2025 оголошено перерву для надання додаткових доказів.
05.11.2025 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів.
05.11.2025 представником позивача подані письмові пояснення, в якому повідомлено, що директор ТОВ «ТВК Укрпромпостач» перебуває на військовій службі. Наказом товариства від 27.05.2025 №1/05 на вимогу інспектора призначено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей на складах, які використовуються для ведення господарської діяльності. За результатами інвентаризації складено загальну відомість результатів інвентаризації, протокол інвентаризаційної комісії від 17 червня 2025 року, з яких вбачається, що за результатами інвентаризації лишків і нестач не виявлено. Результати інвентаризації ТОВ «ТВК Укрпромпостач» не направляло відповідачу, оскільки документальна позапланова виїзна перевірка закінчилась 03 червня 2025 року, до того ж запит №2 від 26.05.2025 не відповідав приписам підпункту 73.3.4 пункту 73.3 статті 73 ПК України та пункту 10 Порядку №1245, а відтак у ТОВ «ТВК Укрпромпостач» не виникало обов'язку подавати відповідь на запит.
11.11.2025 від сторони позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
У підготовчому засіданні 11.11.2025 оголошено перерву для надання відповідачу часу для ознайомлення з додатковими документами, наданими позивачем.
24.11.2025 відповідачем подані додаткові пояснення.
У підготовче засідання 27.11.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні судом поставлено на розгляд питання щодо можливості закінчення підготовчого провадження. Проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті сторони не заперечували.
Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
28.11.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення витребуваних доказів.
18.12.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із повітряною тривогою у м. Дніпрі та Дніпропетровській області.
У судове засідання 15.01.2026 з'явились представники сторін, надали свої пояснення щодо поданих до суду заяв по суті. У судовому засіданні оголошено перерву для надання пояснень представником відповідача.
27.01.2026 відповідачем подано додаткові пояснення.
29.01.2026 судове засідання не відбулося у зв'язку з повітряною тривогою у м. Дніпрі та Дніпропетровській області.
Представником позивача подана заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 02.02.2026 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, допущено участь представника позивача - адвоката Стригунову Галину Іванівну у справі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судове засідання 05.02.2026 з'явився представник відповідача, представник позивача взяла участь в режимі відеоконференції. У зв'язку із повітряною тривогою у місті Дніпрі та Дніпропетровській області в судовому засіданні оголошено перерву.
У судовому засіданні 12.02.2026 розглянуті додаткові пояснення відповідача. У зв'язку із повітряною тривогою в судовому засідання оголошено перерву.
05.03.2026 судове засідання не відбулось та було знято з розгляду.
У судовому засідання 17.03.2026 продовжено з'ясування обставин справи.
Усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання у позивача витребувано всі первинні документи, на підставі яких здійснювалось оприбуткування ТМЦ на всіх складах, документи складського обліку на всіх складах, видаткові накладні та ТТН від постачальників за період січень-квітень 2025 року, всі первинні документи щодо господарських відносин з Науковий ліцей ім. Миколи Сабата, договір зі Слов'янською міською радою від 28.03.2024 №3/24 та всі первинні документи на виконання умов договору, пояснення щодо матеріально-відповідальних працівників на кожному зі складів, у зв'язку із чим оголошено перерву.
31.03.2026 представником позивача подані заяви «початок», «продовження 1», «продовження 2» та «продовження 3» з додатками.
У судове засідання 02.04.2026 з'явився представник відповідача. Представник позивача взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. В судовому засіданні представником позивача надані усні пояснення щодо поданих витребуваних судом доказів. В судовому засіданні постановлено про витребування у сторін додаткових доказів, у зв'язку із чим оголошено перерву.
В ухвалі від 07.04.2026 судом наведено перелік витребуваних доказів, а саме: у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витребувано відомості щодо всіх об'єктів оподаткування ТОВ «ТВК Укрпромпостач» за формою 20-ОПП у перевіряємий період; звітність ТОВ «ТВК Укрпромпостач» за формою №Д4ДФ за січень-квітень 2025 року; у ТОВ «ТВК Укрпромпостач» витребувано договори з контрагентами-постачальниками, на виконання умов яких складено видаткові накладні, що подані до суду разом із заявами від 31.03.2026.
14.04.2026 відповідачем подані додаткові пояснення з долученням додаткових доказів на вимогу суду.
15.04.2026 від позивача надійшла заява про долучення витребуваних доказів.
У судове засідання 17.04.2026 з'явився представник відповідача, представник позивача взяла участь в режимі відеоконференції. Сторонами надані усні пояснення щодо поданих доказів. В судовому засіданні закінчено з'ясування обставин справи та дослідження доказів. Представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, представник відповідача просила відмовити в задоволенні в позові.
20.04.2026 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін справи, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК Укрпромпостач» зареєстроване 12.02.2024, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 45329706, місцезнаходження юридичної особи: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79а.
Позивач з 13.02.2024 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Криворізька північна ДПІ), як платник податків за основним місцем обліку.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності ТОВ «ТВК Укрпромпостач» за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, серед інших видів є: Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення, Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання, Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання, Установлення та монтаж машин і устатковання, Електромонтажні роботи, Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, Штукатурні роботи, Установлення столярних виробів, Малярні роботи та скління, Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами, Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування тощо.
Позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2025 року (№914225893 від 20.05.2025), в якій відображено від'ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, - 1221602,00 грн.
23.05.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ №3530-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТВК Укрпромпостач» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від'ємного значення з ПДВ з періоду його виникнення.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області згідно із пп. 19-1.1.6 п. 19-1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.05.2025 №3530-п про призначення перевірки та наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.05.2025 №3645-п про продовження строків перевірки, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТВК Укрпромпостач» (код ЄДРПОУ 45329706) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 1221602,00 грн., з періоду його виникнення.
Перевірку проведено з відома директора ТОВ «ТВК Укрпромпостач» Милобога Ю.В. у присутності головного бухгалтера Геращенка І.В.
За результатами перевірки складено акт від 10.06.2025 №2638/04-36-07-14-04/45329706.
За висновками акту, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «ТВК Укрпромпостач» у декларації з ПДВ за квітень 2025 року від'ємного значення з ПДВ (р.21 декларації), яке визначено з урахуванням від'ємного значення, задекларованого попередніх періодах, встановлено порушення платником податків:
-п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст. 189 п.198.5 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації), за квітень 2025 року у сумі 1221602 грн.;
-п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189 п.198.5 ст. 198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, за квітень 2025 року у сумі 445656 грн.;
-на порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України підприємством не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні всього на суму 7562722 грн., крім того ПДВ 1707258грн. в тому числі по періодам: січень 2025 року обсяг 7564грн. крім того ПДВ 1513грн., лютий 2025 року обсяг 14 083 грн. крім того ПДВ 2817грн., березень 2025 року обсяг 7564 грн. крім того ПДВ 1513грн., квітень 2025 року обсяг 7333511грн., крім того ПДВ 1661415 грн., внаслідок не відображення в податковому обліку операцій, що не є господарською діяльністю платника податку, та за січень 2025 року на обсяг 200 000 грн., крім того ПДВ 40 000грн., внаслідок отримання грошових коштів від Науковий ліцей ім. Миколи Сабата (код ЄДРПОУ 20556745).
Виявлені порушення обґрунтовані в акті наступним.
У перевіряємому періоді ТОВ «ТВК Укрпромпостач» орендувало основні засоби: договір оренди від 13.02.2024 №13/02/24-1АР (оренда нежитлових приміщень загальною площею 60,5кв.м., які розташовані в адміністративній будівлі літера А-2, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79а); договір оренди від 13.02.2024 №13/02/24-2АР (оренда нежитлового приміщення, загальною площею 157,1кв.м., яке розташоване в нежитловій споруді виробничих цехів Б-1, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79г); договір суборенди нерухомого приміщення від 14.06.2024 №11/2024-С (оренда нежитлового приміщення, загальною площею 85,5кв.м., що знаходиться в будівлі торгівельних павільйонів продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Університетський (колишня назва - Гагаріна), 46в); договір суборенди нерухомого приміщення від 01.06.2024 №01/06-2024 (оренда нежитлового приміщення / тимчасової споруди - павільйону, загальною площею 100кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, буд. 87б); договір суборенди нерухомого майна від 29.02.2024 №29/02/24-4АР (оренда окремо визначеного майна - павільйону ПК-2У №2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, буд. 154, загальною площею 118,7 кв.м.); договір оренди нерухомого майна комунальної власності Слов'янської міс територіальної громади від 28.03.2024 №3/24 (оренда нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 68,4кв.м., що розташована за адресою: Донецька обл., Краматорський район, м. Слов'янськ, вул. Каспійська, буд. 27).
Підприємством задекларовано від'ємне значення з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за квітень 2025 року (р. 21) - 1221602 грн. Період формування від'ємного значення - січень-квітень 2025 року.
Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень 2025 року, з урахуванням залишку від'ємного значення за попередні (звітні) періоди: січень 2025 року - березень 2025 року, є збільшення ТМЦ на складах підприємства.
За даними бухгалтерського обліку (рахунок 281 «Товари на складах»), сальдо на початок періоду січень 2025 року - 1460483,07 грн., на кінець - 3718476,07 грн., сальдо на початок періоду лютий 2025 року - 3718476,07 грн., на кінець - 7094110,81 грн., сальдо на початок періоду березень 2025 року - 7094110,81 грн., на кінець - 8294940,22 грн., сальдо на початок періоду квітня 2025 року - 8294940,22 грн., на кінець квітень 2025 року - 8622704,81 грн.
На запити перевіряючого №1 від 26.05.2025 та №3 від 29.05.2025 товариством до перевірки не надано первинні документи складського обліку, в тому числі в розрізі місць зберігання, за період з 01.01.2025 по 30.04.2025, первинні документи щодо фізичного переміщення придбаного товару між складськими приміщеннями постачальників та складськими приміщеннями ТОВ «ТВК Укрпромпостач» (ТТН) за період з 01.01.2025 по 30.04.2025, первинні документи щодо фізичного переміщення реалізованого товару між складськими приміщеннями ТОВ «ТВК Укрпромпостач» та складськими приміщеннями покупців за період з 01.01.2025 по 30.04.2025, про що складено акт №1519/04-36-07-14 від 30.05.2025.
У ході проведення перевірки товариству було надано запит №2 від 26.05.2025 «Про проведення інвентаризації ТМЦ та основних засобів».
Підприємством надано наказ про проведення інвентаризації від 27.05.2025 №1/05 та інвентаризаційний опис станом на 30.05.2025 на загальну суму ТМЦ 10003242,55 грн. Результатів проведення інвентаризації у ході перевірки не надано.
Проведеною перевіркою р.4.1 Б Декларації встановлено заниження товариством показників на загальну суму 1667258 грн., у т.ч. по періодах: січень 2025 року - на 1513 грн., лютий 2025 року - на 2817 грн., березень 2025 року - на 1513 грн., квітень 2025 року - на 1661415 грн.
За період з 01.01.2025 по 30.04.2025 відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних та регістрів бухгалтерського обліку (бух.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») придбання ТМЦ (формування податкового кредиту) без урахування коригувань в розрізі податкових періодів складало (TOB «ТВК Укрпромпостач» платникам ПДВ та придбає товари з ПДВ): за січень 2025 року на обсяг 3 319 682 грн, ПДВ 663 936 грн., за лютий 2025 року на обсяг 2302783 грн, ПДВ 460557 грн., за березень 2025 року на обсяг 2731282 грн, ПДВ 546256 грн., за квітень 2025 року на обсяг 2950189 грн, ПДВ 590 038 грн. При цьому, реалізація (формування податкових зобов'язань) без урахування коригувань в розрізі податкових періодів: за січень 2025 року на обсяг 79465 грн, ПДВ 15893 грн., за лютий 2025 року на обсяг 555200 грн, ПДВ 111040 грн., за березень 2025 року на обсяг 1753405 грн, ПДВ 350681 грн. за квітень 2025 року на обсяг 2769945 грн, ПДВ 553 989 грн.
Основним чинником формування від'ємного значення за квітень 2025 року в сумі 1221602 грн. є значне перебільшення обсягів придбання над обсягами постачання - 8622704,81 грн. станом на 30.04.2025.
Інвентаризацію було розпочато 30.05.2025, проте в процесі звіряння товарно-матеріальних цінностей був відсутній голова комісії - матеріально-відповідальна особа - Милобог Ю.В. Обстеження об'єктів оподаткування за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79г (склад), м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, буд. 46В, м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, буд.87Б, зафіксовано в акті від 30.05.2025 №1520/04-36-07-14.
Станом на 30.05.2025 дату обстеження та проведення інвентаризації за адресами м. Київ, вул. Заболотного, буд. 154 та Донецька область, Краматорський район, м. Слов'янськ, вул. Каспійська, буд. 27, підприємством не повідомлено.
03.06.2025 працівником ГУ ДПС у м. Києві (що залучений для присутності при проведення інвентаризації, обстеження складу у м. Києві) здійснено виїзд на адресу складу: м. Київ, вул. Заболотного, буд. 154, та встановлено відсутність працівників ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ», зачинений склад, що унеможливило доступ до складу для обстеження ТМЦ.
Станом на 03.06.2025 ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ» не надало заключні результати проведення інвентаризації.
Враховуючи викладене, ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ» не проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей в присутності представників податкового органу, неможливо підтвердити наявність залишків у підприємства, встановлено їх відсутність.
Також, до перевірки не надані в повній мірі товарно-транспортні накладні на транспортування ТМЦ у період з 01.01.2024 по 30.04.2025 від постачальників на склади ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ», хоча відповідно до укладених договорів умовами поставки є склад - постачальника.
Відповідно до даних ЄРПН відсутнє в повній мірі відстеження походження придбаного ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ» товару (у періоді з 01.01.2025 по 30.04.2025) від виробника чи імпортера.
Відповідно до даних ЄРПН та наданих до перевірки первинних документів, ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ» за період з 01.01.2025 по 30.04.2025 отримано послуги оренди від ТОВ «ВІНСІСТЕМ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 39586849) (оренда приміщень за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 154» у сумі 19783,32 грн. (ПДВ 3 956,68 грн.), та послуги оренди приміщень за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, 79г, у сумі 10 473,32 грн. (ПДВ 2094,68 грн.), тобто всього ПДВ 6051,36грн.
Враховуючи встановлені факти та обставини, документально не підтверджено використання приміщень за адресами м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79а, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 154, Донецька область, Краматорський район, м. Слов'янськ, вул. Каспійська, буд. 27, м.Кривий Ріг, проспект Гагаріна, буд.46В, м.Кривий Ріг, вул.Серафімовича, буд.87Б в якості складських приміщень для приймання, зберігання, накопичення та відвантаження товарів.
У зв'язку з непідтвердженням наявності ТМЦ в складських приміщеннях ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ» станом на 30.04.2025 та використання в господарській діяльності складських приміщень, встановлено використання товарно-матеріальних цінностей та послуг поза межами господарської діяльності ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ на порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненарахуванням податкових зобов'язань в сумі 1648277,19 грн., внаслідок чого занижено податкові зобов'язання всього у сумі 1648277,19 грн., в тому числі по періодам: квітень 2025 року у сумі 1648277,19 грн.
Також, в ході проведення перевірки, на підставі даних ЄРПН та наданих до перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку за період з 01.01.2025 по 30.04.2025 встановлена реалізація ТМЦ нижче ціни придбання, без нарахування умовного зобов'язання з ПДВ на суму 12928,81 грн. (у т.ч. у лютому 2025 році - в сумі 1303,83 грн., у квітні 2025 року - в сумі 11624,98 грн.).
Крім того, відповідно до наданих до перевірки виписок банку встановлено, що 24.01.2025 ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ» отримано від Науковий ліцей ім. Миколи Сабата (код ЄДРПОУ 20556745) грошові кошти на розрахунковий рахунок у сумі 240000,00 грн. Однак, відповідно до даних ЄРПН товариством не виписана та не зареєстрована податкова накладна, а також не включено до податкових зобов'язань з податку на додану вартість у січні 2025 року сума 240 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 40 000,00 грн.).
Копію акту перевірки надіслано позивачу засобами поштового зв'язку, однак конверт з вмістом вказаного поштового відправлення повернуто контролюючому органу з відміткою поштового відділення - «за закінченням терміну зберігання».
22.07.2025 на підставі акту перевірки від 10.06.2025 №2638/04-36-07-14-04/45329706 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
-форми «В4» від 22.07.2025 №0421710714, яким зменшено ТОВ «ТВК Укрпромпостач» від'ємне значення з ПДВ за квітень 2025 року (по декларації з ПДВ від 20.05.2025 №9142258934) на суму 1221602,00 грн.;
-форми «Р» від 22.07.2025 №0421660714, яким ТОВ «ТВК Укрпромпостач» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 557070,00 грн., з яких: за основним платежем - 445656,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 111414,00 грн.;
-форми «ПН» від 22.07.2025 №0421680714, яким ТОВ «ТВК Укрпромпостач» нараховано штрафні санкції на суму 3400,00 грн. (не реєстрація ПН в ЄРПН протягом граничного строку).
Копії вказаних податкових повідомлень-рішень надіслані позивачу засобами поштового зв'язку та отримані 29.07.2025.
Не погодившись з вказаними податковими повідомлення-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).
Визначення господарської діяльності відображене в підпункті 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 ПК України, відповідно до якого це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Згідно з підпунктами 14.1.156., 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 вказаного Кодексу.
Відповідно до пунктів 200.1.-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За змістом пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Отже, обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України виникає у платника податку у разі якщо придбані товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За змістом наведених норм платник зобов'язаний самостійно нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі, якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
При цьому під положення зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником на вимогу контролюючого органу.
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.4. статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.
У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.
Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
За змістом пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені статті 44 Податкового кодексу України,
Так, за правилами пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV в редакції на час спірних відносин) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
За визначенням понять, наведених в статті 1 Закону №996-XIV, документооборот - рух первинних документів з моменту їх складання підприємством або одержання від інших підприємств до передавання на зберігання в архів після прийняття до обліку.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
За приписами частин першої та другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Якщо первинний документ містить інформацію про дату (період) надання послуг, виконання робіт або найму (оренди), то відсутність передбачених абзацами шостим і сьомим цієї частини реквізитів із сторони замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) не є порушенням вимог до оформлення первинного документа, за умови що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення. Дія положень цього абзацу не поширюється на вимоги до документування господарських операцій, оплата за які здійснюється за рахунок публічних коштів; господарських операцій, здійснених на виконання договорів найму (оренди) державного або комунального майна; договорів будівельного підряду, проектно-вишукувальних робіт; договорів про пожертву, благодійну або гуманітарну допомогу.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка (частина перша статті 10 Закону № 996-XIV).
Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством (частина друга статті 10 цього Закону).
Наведені норми права дають підстави для висновку, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких визначений у частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції, а регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) - це носії інформації, складені у паперовій або в електронній формі, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Відповідно до пункту 2.3 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.
Якщо правилами документообороту підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання регістрів бухгалтерського обліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до регістрів бухгалтерського обліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ (акт), складений посадовою особою, відповідальною за приймання-відпуск товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг (пункт 2.5 Положення 88).
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання. (пункти 2.14, 2.15 Положення № 88).
Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці - дату запису в регістр бухгалтерського обліку, а при обробці електронними та іншими засобами - відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку, або відмітку, придатну для її оброблення електронними засобами (підпункт 2.16 пункту 2 Положення №88).
Згідно з правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 по справі №1540/3501/18, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов'язань).
За правовим висновком Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження N 11-200апп21) будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть.
У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2025 року та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за квітень 2025 року, через, зокрема, документальне непідтвердження наявності ТМЦ на складах та використання в господарській діяльності таких складських приміщень, як наслідок, використання ТМЦ поза межами господарської діяльності.
На обґрунтування помилковості висновків відповідача позивач вказує, що твердження контролюючого органу в акті перевірки про непідтвердження ТМЦ на складах та використання вказаних складів в господарській діяльності товариства зроблені на припущеннях та спростовуються письмовими доказами, які долучені до позову.
Однак, такі доводи позивача не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Як установлено з матеріалів справи, ТОВ «ТВК Укрпромпостач» у спірному періоді орендувало такі основні засоби: нежитлова споруда площею 68,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлова споруда площею 60,5 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79а, нежитлова споруда площею 157,1 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79г, нежитлова споруда площею 118,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, буд. 154, нежитлові приміщення площею 85,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , та нежитлова споруда площею 100 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, буд. 87б.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку залишок станом на 01.01.2025 (рахунок 281 «Товари на складі») 1460483,07грн. (ПДВ 292096,61 грн.), оприбутковано за січень 2025 року у сумі 2310023,57 грн., списано (реалізовано) за січень 2025 року 66234,37 грн, збільшено залишку на 2243789,20 грн. (ПДВ 448757,84 грн.); оприбутковано за лютий 2025 року у сумі 4032157,84 грн., списано (реалізовано) за лютий 2025 року 656523,10 грн., збільшено залишку на 3375634,74 грн. (ПДВ 675 126,95 грн.); оприбутковано за березень 2025 року у сумі 2258764,14 грн., списано (реалізовано) за березень 2025 року 1105235,72 грн., збільшено залишку на 1153528,42 грн. (ПДВ 230705,68 грн.); оприбутковано за квітень 2025 року у сумі 2726257,12 грн., списано (реалізовано) за квітень 2025 року 2271893,36 грн., збільшено залишку на 454363,76 грн. (ПДВ 90872,75 грн.).
Сума вартості орендних послуг складських приміщень склала 30256,64 грн. (ПДВ - 6051,33 грн.).
Стороною позивача під час розгляду справи пояснено, що нежитлова споруда за адресою: Донецька обл., Краматорський район, м. Слов'янськ, вул. Каспійська, буд. 27, фактично не використовується в якості складу в силу фактичних обставин, пов'язаних з воєнними діями, а приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79а, є офісним приміщенням товариства та місцем роботи працівників, тому не використовується в якості складу.
Разом з цим, належних доказів на підтвердження використання в господарській діяльності інших орендованих приміщень (за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79г, м. Кривий Ріг, пр. Університетський, 46в, м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, буд. 87б та в м. Київ, вул. Заболотного, буд. 154) в якості складів для приймання, зберігання, накопичення ТМЦ, як і документального підтвердження наявності ТМЦ у таких приміщеннях станом на час проведення перевірки, позивачем не надано, а матеріали справи не містять.
Оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за січень-квітень 2025 року, картки рахунку 281 «Товари на складі», надані позивачем до позовної заяви, не засвідчують фактичне перебування ТМЦ на складах, перелічених в ОСВ, як, власне, і долучені позивачем договори оренди, акти приймання-передачі приміщень не засвідчують їх використання в господарській діяльності.
Суд повторно зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку є саме первинні документи, які містять відомості про господарські операції.
Оборотно-сальдова відомість не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а є зведеним обліковим документом, який фактично формується на підставі первинних документів з метою контролю, узагальнення та впорядкування оброблення даних.
При цьому, Податковим кодексом України чітко визначено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.
Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу; 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту; 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Згідно з пунктом 44.4 статті 44 ПК України, якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
В свою чергу, за змістом пункту 86.7 статті 86 ПК у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Пунктом 44.7 статті 44 ПК передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 09 липня 2021 року у справі № 823/1609/15, від 17 серпня 2023 року у справі №380/8798/21, від 23 травня 2024 року у справі №380/5557/22, від 16 вересня 2025 року у справі №380/8798/21.
В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є однією з обов'язкових ознак господарської операції.
Як установлено в ході судового розгляду, під час перевірки позивачу вручені запити перевіряючого про надання документів та пояснень, зокрема, запит №3 від 29.05.2025 про надання пояснень та підтверджуючих документів щодо складського обліку ТМЦ в розрізі місць зберігання та матеріально-відповідальних осіб за період з 01.01.2025 по 30.04.2025, прибуткові накладні акти приймання-передачі, документи, що підтверджують оприбуткування на склад, видачу зі складу, внутрішнє переміщення між складами, залишки товару у вартісному та кількісному виразі у розрізі місць зберігання на 01.01.2055, 01.02.2025, 01.03.2025, 01.04.2025, 30.04.2025 - у термін до 10:00 30.05.2025.
Однак, ані документів з вказаного переліку, ані пояснень на запит №3 позивачем до перевірки не надано, і такі обставини не заперечені позивачем під час судового засідання.
У зв'язку з ненаданням письмових пояснень та документів на запит №3 відповідачем складено акт від 30.05.2025 №1519/04-36-07-14, з яким ознайомлено уповноважену особу позивача 30.05.2025, зауважень до акту не виявлено.
Доводи сторони позивача в обґрунтування підстав невиконання вимог контролюючого органу про те, що запити оформлені неналежним чином (не на бланку та без печатки), тому у товариства не виникало обов'язку надавати документи, суд вважає неприйнятними.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК.
В свою чергу, статтею 73 ПК України врегульовані питання отримання податкової інформації контролюючими органами, яка надається платниками податків періодично на запит податкового органу.
Таким чином, до спірних правовідносин вимоги статті 73 ПК України не застосовуються, а тому доводи позивача про те, що всі запити перевіряючих, що вручені під час перевірки (в т.ч. і запит №3), були оформлені з порушенням порядку, встановленого пунктом 73.3 статті 73 ПК України, цілком безпідставні та відхиляються судом.
Більш того, стаття 85 ПК України не визначає обов'язкові вимоги до запиту контролюючого органу про надання документів у межах проведення перевірки (зокрема, щодо обов'язковості печатки, бланку контролюючого органу), натомість визначає обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Суд критично оцінює позицію позивача про те, що відповідачем порушено порядок направлення акту перевірки, що позбавило право подати заперечення на висновки акту та додаткові документи на їх спростування.
Відповідно до пункту 86.3 статті ПК України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За змістом пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження ТОВ «ТВК Укрпромпостач»: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79а.
З матеріалів справи встановлено, що копію акту перевірки надіслано позивачу засобами поштового зв'язку, однак конверт з вмістом поштового відправлення повернувся з відміткою поштового відділення про невручення.
Як слідує з наявних в матеріалах справи копії конверту зі штемпелем поштового відправлення про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання», рекомендованого повідомлення, адреса отримувача - ТОВ «ТВК Укрпромпостач», відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження позивача, тому суд не вбачає порушень відповідачем порядку надіслання акту перевірки.
Зауваження сторони позивача про те, що відповідачем невірно зазначено поштовий індекс на поштовому конверті, суд не враховує, оскільки вказаний індекс 50086 на конверті відповідає індексу 50086 в рекомендованому повідомленні, який формується саме на підставі інформації з заповненого конверту, а та обставина, що на конверті щодо індексу містяться виправлення, не свідчить про стверджувані позивачем порушення, позаяк в матеріалах справи відсутні докази внесення таких виправлень саме контролюючим органом, доводи позивача в цій частині ґрунтуються на припущеннях.
Поряд цим, суд звертає увагу, що позивач скористався своїм правом та оскаржив до суду податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі висновків акту перевірки, з якими позивач не погоджується, а отже наведені позивачем обставини щодо невчасного отримання акту та позбавлення права на подання заперечень на акт разом додатковими документами на їх спростування, не обґрунтовують неможливість їх подання до суду разом із позовною заявою.
Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Отже, після початку перевірки, яка в даному випадку була позаплановою виїзною, саме на позивача покладено обов'язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у податкового органу їх прийняти та оцінити.
Ненадання у повному обсязі документів, що стосується предмету перевірки під час проведення та до її завершення, не позбавляє можливості платнику податків подати такі документи, які на думку податкового органу не було надано до перевірки, до прийняття податкових повідомлень-рішень, після їх прийняття при оскаржені в адміністративному порядку, чи до суду.
Нехтування таким своїм обов'язком з боку платника податків та не скориставшись такою можливістю під оскарження, тоді, коли на думку платника мова йде про безпідставне не прийняття, неврахування контролюючим органом усіх необхідних документів у випадку їх надання під час перевірки, прийняття рішення за її наслідками, не дає можливості вважати за таких обставин, що товариство у повному обсязі належним чином виконало свій обов'язок та спростував сам факт порушення.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 14 лютого 2025 року у справі № 420/13080/22.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 160, частини четвертої статті 161 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Обов'язок подання доказів разом із позовною заявою встановлює і частина друга статті 79 КАС України.
Стаття 44 КАС України встановлює обов'язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, процесуальним законом чітко визначено обов'язок позивача в позовній заяві зазначити виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також докази, що підтверджують вказані обставини, які позивач зобов'язаний надати разом із позовом.
У спірному випадку позивач, заперечуючи позицію відповідача, не надав ані до перевірки, ані до суду первинних документів на підтвердження даних, відображених в податковій звітності та в бухгалтерському обліку (ОСВ по рахунку №281, картках рахунку 281 «Товари на складах»).
У постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
З метою офіційного з'ясування обставин справи в ході судового розгляду суд витребував у позивача всі первинні документи, на підставі яких здійснювалось оприбуткування ТМЦ на складах, документи складського обліку на складах, видаткові накладні та ТТН від постачальників за період січень-квітень 2025 року, договори з контрагентами-постачальниками, а також відомості щодо матеріально-відповідальних працівників на кожному зі складів.
Однак, і на вимогу суду позивачем не надано документів складського обліку на складах ТМЦ в розрізі місць зберігання за період з 01.01.2025 по 30.04.2025, як то складські свідоцтва, складські квитанції, прибуткові накладні, акти приймання-передачі, документи, що підтверджують прийняття ТМЦ на складі та видачу ТМЦ зі складу, акти внутрішньо складського переміщення, накладні вимоги, книги складського обліку, акти про передачу/повернення матеріалів на відповідальне зберігання та інші, не надано первинних документів, які би підтверджували їх подальше використання в господарській діяльності.
На переконання суду, відсутність таких документів не спростовує висновків контролюючого органу в акті перевірки, зважаючи також на те, що орендовані позивачем склади знаходяться в різних містах, територіально віддалено один від одного, постійних працівників товариства на складах немає, про що самостійно зазначено представником позивачем в судовому засіданні, згідно з додатком до податкового розрахунку за формою №4ДФ у ТОВ «ТВК Укрпромпостач» у січні - лютому 2025 року працювало лише 2 особи, у березні-квітні 2025 року - 3 особи, водночас і наказів про відрядження, авансові звіти з приводу відрядження вказаних осіб до місць розташування складських приміщень (зберігання ТМЦ) не надано.
Відсутні в матеріалах справи і документи на підтвердження переміщення придбаного товару між складськими приміщеннями контрагентів-постачальників та складськими приміщеннями ТОВ «ТВК УКРПРОМПОСТАЧ» протягом січень-квітень 2025 року.
Згідно з наданими позивачем на вимогу суду договорами з контрагентами-постачальниками - ІП І-АР-СІ, ТОВ «Маресто Україна», ТОВ «Арте-Н», ПП «Європейські торгові технології», ПП «Майстер-1», ТОВ «БМ Дистрибушн», ТОВ «Ефес Запоріжжя»,ТОВ «КИЙ-В про», ТОВ «Прайм Еквіп», ТОВ «Ректайм-ВМ», ТОВ «Ресеквіп», ТОВ «Рестотехтрейд», ТОВ «Ронхо», ТОВ «Техмаінвест», ТОВ фірма «Кодаки» ЛТД, ТОВ «Хорека Імпорт», ТОВ «ТОВ «ЮК Дистрибьюшн»,ТОВ «ФТР-Ритейл», сторонами погоджено, що умовами поставки є склад постачальника, товар постачається наступним чином: або самовивоз товару покупцем зі складу постачальника транспортом покупця та за його рахунок, або за умовами, вказаними в рахунках-фактурі, в рахунках на оплату, яких до суду не надано. Разом з цим, доказів наявності у ТОВ «ТВК Укрпромпостач» транспортних засобів, в тому числі на умовах оренди, для виконання умов договорів матеріали справи не містять, а позивачем не надано. Відсутні і відомості щодо таких і у повідомленні про об'єкти оподаткування (форма 20-ОПП).
Згідно з наданими позивачем ТТН вбачається, що автоперевізником є ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), однак договорів на перевезення вантажу, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків, рахунків-фактур, замовлень, платіжних інструкцій тощо на підтвердження господарських відносин позивача з вказаним перевізником не надано.
Надані ж позивачем видаткові накладні з контрагентами-постачальниками ТОВ «Техмаінвест», ТОВ «Буктрейлінг»», ТОВ «КИЙ-В», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «АРМ-ЕКО», ТОВ «ІНС КОРП», ТОВ «ПП Україна», ТОВ «Прайм Еквіп», ПП «Європейські торгові технології», ПП «Майстер-1», ТОВ «Реліш», ТОВ «БМ Дистрибушн», ТОВ «Комтрейд УА», ТОВ «ФТД-Ритейл», ТОВ «Металеві двері», ТОВ «РП Україна», ТОВ «Рестеквіп», ТОВ «ВАТЕРЛІНІЯ», ТОВ «Ефес Запоріжжя» взагалі не містять посилання на договір (номер, дата), на виконання умов якого виписано відповідну видаткову накладну, що фактично унеможливлює їх узгодження з наданими договорами з контрагентами-постачальниками.
Крім того, як слідує зі змісту договорів, сторонами обумовлювалось погодження замовлень на поставку, видачу рахунків, рахунків-фактур, рахунків на оплату, специфікацій, а не лише оформлення видаткових накладних. Матеріали справи не містять жодних замовлень, рахунків, специфікацій до договорів з контрагентами-постачальниками.
За таких обставин, суд доходить висновку, що надані позивачем документи не підтверджують приймання, зберігання, накопичення, зберігання, відвантаження товарів від постачальників на складах у позивача протягом січня-квітня 2025 року, а отже і відомостей про записи за даними бухгалтерського обліку, їх наявність неможливо підтвердити.
Затвердження наказом директора ТОВ «ТВК Укрпромпостач» облікової політики щодо запасів на складах, згідно з яким оприбуткування ТМЦ на складах та їх реалізація запасів здійснюються на підставі видаткових накладних в картках рахунку 281 бухгалтерського обліку ТОВ «ТВК Укрпромпостач», не спростовує виявлених порушень, оскільки видаткові накладні не підтверджують наявність ТМЦ на складах та, відповідно, використання складів в господарській діяльності.
Суд зазначає, що позивач в силу положень частини першої та другої статті 10 Закону № 996-XIV зобов'язаний проводити інвентаризацію активів і зобов'язань.
У ході розгляду справи судом установлено, що під час проведення перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області вручено уповноваженій особі ТОВ «ТВК Укрпромпостач» запит №2 від 26.05.2025 про проведення інвентаризації ТМЦ та основних засобів за участі перевіряючих 30.05.2025, який отримано уповноваженою особою позивача 27.05.2025, а отже позивач був зобов'язаний забезпечити доступ до території, де зберігаються ТМЦ та провести інвентаризацію ТМЦ.
Стороною позивача підтверджено, що матеріально-відповідальними особами на підприємстві є директор - Милобог Ю.В. та головний бухгалтер - Геращенко І.В.
На вимогу контролюючого органу наказом ТОВ «ТВК Укрпромпостач» від 27.05.2025 №1/05 призначено проведення інвентаризації з наданням доступу до територій, приміщень та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та із залученням перевіряючих - 30.05.2025. Цим же наказом затверджено склад інвентаризаційної комісії: голова комісії - директор Милобог Ю.В., члени комісії: головний бухгалтер - Геращенко І.В., водій - ОСОБА_4 .
Як слідує з матеріалів справи, що не заперечено позивачем, інвентаризацію було розпочато 30.05.2025, однак в процесі звіряння товарно-матеріальних цінностей був відсутній голова комісії та матеріально-відповідальна особа - Милобог Ю.В., що зафіксовано в акті перевіряючого від 30.05.2025 №1520/04-36-07-14.
Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 (далі - Положення №879), яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.
Відповідно до пункті 4 та 5 розділу І Положення №879 проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об'єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.
Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.
Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
Згідно з положенням пунктів 1, 2 розділу ІІ Положення №879, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.
За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Положення №879 голова і члени інвентаризаційної комісії (робочих інвентаризаційних комісій) забезпечують додержання правил проведення інвентаризацій, повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов'язань, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації.
Голова інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів), із зазначенням «До інвентаризації на (дата)». Для бухгалтерської служби ці документи є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку. Матеріально відповідальні особи дають в інвентаризаційному описі розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на активи здані в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані (пункт 6 розділу ІІ Положення №879).
Отже, інвентаризація проводиться лише повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи, що не було дотримано позивачем, оскільки був відсутнім голова комісії та матеріально-відповідальна особа - Милобог Ю.В.
Крім того, як слідує з акту обстеження території, що використовується ТОВ «ТВК Укрпромпостач» для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування від 30.05.2025 №1520/04-36-07-14, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79г (склад) у присутності представника податкового органу для звіряння ТМЦ використовувався наданий інвентаризаційний опис ТОВ «ТВК Укрпромпостач» без розділення по місцях зберігання («загальний по підприємству»).
Частина ТМЦ, зазначених в інвентаризаційній відомості знаходилася в складі (тимчасова споруда виготовлена з металопрофілю, без вивісок з адресою та найменуванням ТОВ «ТВК Укпромпостач»), а частина ТМЦ - на першому поверсі нежитлового приміщення (також без вивісок) (адміністративна споруда, на другому поверсі якого знаходиться офісне приміщення ТОВ «ТВК Укрпромпостач» - м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79а).
За адресою: м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, буд. 46В та м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, буд.87Б, знаходяться працюючі магазини канцелярських товарів «Канц-Сіті» (за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 46 здійснює діяльність ФОП ОСОБА_5 ). З вітрини у торговому залі магазинів «Канц-Сіті» було звірено товар за інвентаризаційною відомістю в присутності продавців магазину та відвідувачів (покупців).
Станом на 30.05.2025, дату обстеження та проведення інвентаризації за адресами: м. Київ, вул. Заболотного, буд. 154, Донецька область, Краматорський район, м. Словянськ, вул. Каспійська, буд. 27, підприємством не повідомлено.
Акт від 30.05.2025 №1520/04-36-07-14 вручений уповноваженій особі позивача, зауважень не містить.
Суд зазначає, відсутність інформації про місце зберігання зазначеної номенклатури ТМЦ, розміщення ТМЦ без будь-яких розпізнавальних знаків чи вивісок, що товар ТОВ «ТВК Укпромпостач», а тим паче, в місцях, де здійснює діяльність інший суб'єкт господарювання, унеможливлює підтвердження, що такий товар належить саме ТОВ «ТВК Укрпромпостач».
При цьому, відсутність результатів інвентаризації ТМЦ, призначеної керівником товариства на вимогу податкового органу, не заперечується позивачем.
З огляду на викладене, зважаючи, що станом на дату складання акту перевірки доказів наявності результатів проведення інвентаризації ТМЦ на складах за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79г, м. Кривий Ріг, пр. Університетський, 46в, м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, буд. 87б та в м. Київ, вул. Заболотного, буд. 154, на вимогу та у присутності податкового органу, за участі всіх членів інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальних осіб товариства не було, а надані до суду документи не підтверджують приймання, зберігання, накопичення, зберігання, відвантаження товарів від постачальників на складах у позивача протягом січня-квітня 2025 року, тобто не підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, суд вважає, що позивачем не підтверджено належним та допустимими доказами достовірності задекларованих даних податкової звітності та облікованих залишків товару бухгалтерського обліку.
При цьому, доводи позивача про те, що відповідач не встановив під час інвентаризації нестачу ТМЦ на складах, суд вважає цілком безпідставними та відхиляє з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на всіх платників податків. Проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення.
За змістом наведених норм платник податку зобов'язаний самостійно нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Під положенням зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.
За змістом наведених норм платник зобов'язаний самостійно нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі, якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
При цьому під положення зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником на вимогу контролюючого органу.
Отже, проведення саме платником на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника та, відповідно, використання чи невикористання платником таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника.
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 26 вересня 2023 року у справі № 640/19859/21, від 15 січня 2026 року у справі № 300/1963/24, від 30 січня 2026 року у справі №520/23732/24.
Положення підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20, пункту 198.5 статті 198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.
При цьому, стаття 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.
Пунктом 5 розділу І Положення №879 встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Відповідно до пункту 6 розділу І Положення №879 суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов'язання (непередбачені активи та зобов'язання) підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.
У пункті 7 розділу І Положення №879 чітко визначено, що проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема: за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Також 4.2 розділу ІІІ Положення №879 передбачено, що інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності.
Однак, як установлено в ході судового розгляду, позивачем не забезпечено проведення інвентаризації ТМЦ на вимогу контролюючого органу, результатів інвентаризації не надано до податкового органу.
Крім того, слід вказати на те, що товариство не зверталось до контролюючого органу в ході проведення перевірки із проханням її зупинення чи неможливістю надання первинних документів у зв'язку з їх втратою або вилученням.
Товарно-матеріальні цінності на суму 8241385,94 грн. (ПДВ 1648277,19 грн.) обліковувалися на кінець 30.04.2025, рух по запасам в період з 01.05.2025 по 30.05.2025 відсутній, до перевірки не надано документального підтвердження їх списання, реалізації.
При цьому, надані до суду інвентаризаційні описи запасів від 04.06.2025 (дата початку інвентаризації: 30.05.2025, дата закінчення інвентаризації: 04.06.2025, склад за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 79а), від 09.06.2025 (дата початку інвентаризації: 06.06.2025, дата закінчення інвентаризації: 09.06.2025, склад за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Університетський, 46в), від 11.06.2025 (дата початку інвентаризації: 10.06.2025, дата закінчення інвентаризації: 11.06.2025, склад за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, буд. 87б) та від 17.04.2025 (дата початку інвентаризації: 14.06.2025, дата закінчення інвентаризації: 17.06.2025, склад за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 154), звіряльна відомість результатів інвентаризаційних запасів від 17.06.2025, протокол інвентаризаційної комісії від 17.06.2025, суд не може врахувати в якості належних та допустимих доказів проведення інвентаризації ТМЦ на складах на підтвердження облікованих ТМЦ, позаяк такі документи не надавались відповідачу.
Крім того, вказані документи містять суперечливі дані.
У ході судового розгляду встановлено, що 30.05.2025 голова інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6 був відсутнім, що зафіксовано актом перевіряючого від 30.05.2025 №1520/04-36-07-14 та не заперечувалось позивачем, а отже відомості в інвентаризаційному описі від 04.06.2025 про те, що всі поіменовані в описі перевірені комісією в натурі «в моїй присутності», не відповідають фактичним обставинам.
Також, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що голова інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6 є військовослужбовцем, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 09.07.2024, водночас доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 міг фізично бути присутнім під час інвентаризації на всіх чотирьох складах у періоді з 31.05.2025 по 04.06.2025, з 06.06.2025 по 09.06.2025, з 10.06.2025 по 11.06.2025, з 14.06.2025 по 17.06.2025 (як то відпустка, відрядження тощо) матеріали справи не містять.
З наданих до суду документів не вбачається документально підтверджених даних щодо витрат ТОВ «ТВК Укрпромпостач» на відрядження працівників (складу інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальних осіб) до інших регіонів України для проведення інвентаризації.
Більш того, зі змісту вказаних інвентаризаційних описів вбачається, що до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на матеріальні цінності здано в бухгалтерську службу, однак позивачем ані до перевірки, ані до суду жодних прибуткових документів не надано, попри їх витребування.
З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що позивачем не спростовано висновків відповідача про непідтвердження наявності ТМЦ на складах ТОВ «ТВК Укрпромпостач» станом на 30.04.2025 та використання складів в господарській діяльності, які є основним чинником виникнення від'ємного значення з ПДВ, надані позивачем під час перевірки та до суду первинні документи не є достатніми, не підтверджують показники податкової звітності та відповідність залишків ТМЦ даним бухгалтерського обліку, в результаті чого цілком правомірно встановлено використання ТМЦ поза господарської діяльності.
Таким чином, позивачем на порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та не складено та не зареєстровано податкові накладні.
Не спростовано позивачем і висновків податкового органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 12928,81 грн.
Як слідує з матеріалів справи, в ході перевірки на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних, регістрів бухгалтерського обліку за період з 01.01.2025 по 30.04.2025 встановлена реалізація товарів нижче ціни придбання, а саме: стелаж посилений - ціна придбання 58900,00 грн., сума реалізації - 53333,33 грн., плита електрична - ціна придбання 3277,50 грн., сума реалізації - 31125,00 грн., плита електрична Ювента ПЕ-2 - ціна придбання - 60533,354 грн., ціна реалізації - 33025,00 грн., кавомашина Делонджі - ціна придбання 42666,67 грн., ціна реалізації - 31500,00 грн., кавомашина Філіпс - ціна придбання 64000,00 грн., ціна реалізації - 45000,00 грн., холодильник Веко - ціна придбання - 17999,92 грн., ціна реалізації - 17500,00 грн.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 189.9 статті 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Позивачем фактично не заперечено обставин щодо реалізації наведених товарів за ціною, нижчою за придбання, однак про причини ненарахування податкових зобов'язань ПДВ на суму різниці позивач податковий орган не повідомив, попри те, що запит перевіряючого №4 від 03.06.2025 стосувався цього питання, та жодним чином не обґрунтував виявлених порушень під час судового розгляду, доказів на їх спростування матеріали справи не містять, тож висновки відповідача в цій частині суд вважає цілком правомірними.
Щодо виявлених порушень податкового законодавства в частині господарських відносин з Науковий ліцей ім. Миколи Сабата.
Як установлено в ході судового розгляду, між ТОВ «ТВК Укпромпостач» (постачальник) та Науковий ліцей ім. Миколи Сабата (замовник) укладено договір закупівлі №14 від 14.07.2025, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, зазначений в договорі, а замовник - прийняти та оплатити товар за кодом ДК 021:2015:39310000-8 - Обладнання для закладів громадського харчування (пароконвектомат код ДК 021:2015:39314000-6; марміт тепловий підлоговий для других страв код ДК 021:2015:393140000-6; автоматична мойка для пароконвектомату код ДК 021:2015:39314000-6; шпилька для гастороємностей код ДК 021:2015:39314000-6; підставка для посудомийки код ДК021:2015:39314000-6; підставка під пароконвектомат код ДК 021:2015:39314000-6.
На виконання умов договору та відповідно до платіжної інструкції №1 від 24.01.2025 позивачем отримано від Науковий ліцей ім. Миколи Сабата (код ЄДРПОУ 20556745) грошові кошти на розрахунковий рахунок №UA183052990000026005000406334 у сумі 240 000,00 грн. (призначення платежу 0611021;3110; за придбання кухонного обладнання (пароконвектомат, мармiт, шпилька для гастроємностей) згiдно накл.№39 вiд 24.01.2025 та дог.№14 вiд 24.07.2024, дод.уг.№1 вiд 31.12.2024 та дод.уг.№2 вiд 24.01.2025, закупiвля UA2024-07-01-003182-a; у т.ч. ПДВ 20% - 40000,00грн.).
Однак, відповідно до даних ЄРПН податкова накладна не виписана та не зареєстрована, а також не включено до податкових зобов'язань з податку на додану вартість у січні 2025 року сума 240000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 40000,00грн.).
Відповідно до даних перевірки, ТОВ «ТВК Укрпромпостач» у березні 2025 року зареєстровано податкову накладну на суму 240 000,00грн. в т.ч. ПДВ 40 000,00грн. (податкова накладна №23 від 31.03.2025), при цьому відповідно до наданих первинних документів не встановлено отримання грошових коштів або відвантаження товару відповідно до видаткових накладних на суму 240 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 40 000,00грн.).
У ході перевірки позивачу було вручено запит №5 від 03.06.2025 про надання пояснень та позивачем надано відповідь (від 03.06.2025 №03/06-1), за змістом якої ТОВ «ТВК Укрпромпостач» підтверджено отримання коштів у сумі у сумі 240 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 400000,00грн.) в січні 2025 року та повідомлено, що через технічну помилку податкову накладну не було зареєстровано в установлені терміни, податкову накладну було зареєстровано в березні 2025 року, але помилково вказана дата 31.03.2025.
Отже, ТОВ «ТВК Укрпромпостач» в порушення пункту 187.7 статті 187 ПК України занижено податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2025 року у сумі 40 000 грн. та завищено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 40 000 грн.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини та надані під час перевірки пояснення позивача, висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України є цілком правомірними.
За таких обставини, доводи позивача про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені за відсутності правових підстав, не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22.07.2025 №0421710714, від 22.07.2025 №0421660714 та від 22.07.2025 №0421680714 прийняті відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством, відповідають критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для їх скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість, підстави, якими позивач обґрунтовує протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, спростовуються матеріалами, а інших підстав для визнання неправомірними вказаних рішень відповідача судом не встановлено.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Укрпромпостач» (код ЄДРПОУ 45329706, місцезнаходження: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, 79а) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 18.05.2026.
Суддя М.М. Бухтіярова