15 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/345/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЛМІТ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,
Адвокат Багіров Рустам Алігейдарович звернувся з позовом в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЛМІТ» (далі - ТОВ “МЕЛМІТ») до Волинської митниці (надалі - митниця , митний орган, відповідач) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, заявлені наступні вимоги:
1) Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару №UA205140/2025/000247/2 від 08.09.2025, №UA205140/2025/000252/2 від 15.09.2025;
2) Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002329 та №UA205140/2025/002370.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Волинською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000247/2 від 08.09.2025, №UA205140/2025/000252/2 від 15.09.2025 та визначено вартість товарів за резервним методом та видано картки відмови №UA205140/2025/002329 та №UA205140/2025/002370 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та картками відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішеннях про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Димарчук Т.М. від 16.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву від 28.01.2026 представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв'язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішень про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є законними та обґрунтованими.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Інших заяв по суті справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
У зв'язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 23.03.2026 судді Димарчук Т.М. на підставі наказу голови суду від 25.02.2026 №02-07/4/26 розпорядженням керівника апарату суду від 16.03.2026 №01-87/115/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Мачульського В.В. для розгляду вказаної справи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 прийнято до провадження справу за позовом ТОВ “МЕЛМІТ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
12.10.2023 між ТОВ “МЕЛМІТ» (Покупець) та компанією Tonnies LebensmittelGmbH & Co.KG (Продавець) було укладено контракт №049289, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче та яловиче м'ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині згідно інвойсу, який є невід'ємною частиною контракту і підписується на кожну партію товару.
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. контракту встановлено, що валютою є євро, а ціни згідно з інвойсом.
Відповідно до пункту 3.4. контракту встановлено, що вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару.
У свою чергу пунктом 4.1. контракту передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку суми на розрахунковий рахунок продавця на основі 100% попередньої оплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару.
Відповідно до пункту 5.1. контракту встановлено, що поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме FCA, EXW, CPT або DDU зазначених в інвойсі (а.с.19-20).
На підставі проформи №049289 від 02.09.2025 сторони узгодили поставку асортименту товару: замороженої свинячої м'ясообрізі (головизни) у загальній кількості 105 000 кг за ціною 1,02 євро за 1 кг та загальною вартістю 107 100,00 Євро (а.с.21).
Перша партія товару була оплачена 03.09.2025 згідно SWIFT-повідомлення в сумі 21 420,00 Євро, а у призначені платежу вказано пряме посилання на вищезазначені контракт та проформу, у яких було узгоджено вартість товару (а.с.24).
Поставка товару відбувалася згідно інвойсу №563028 від 04.09.2025 на суму 21426,63 Євро (а.с.25).
08.09.2025 позивачем на митний пост “Луцьк» Волинської митниці було подано через декларанта МД №25UA205140055413U8 для митного оформлення партії товару із описом: «Субпродукти свійських свиней морожені, без спецій, солі та інших харчових приправ, без теплової кулінарної обробки, без консервування - головизна 21006,500 кг. Дата виробництва: 08/2025 р. Кінцевий термін споживання: 08/2026р при температурі від -18 С і нижче піддана заморозці (мінус 18 градусів С). Виробник - TonniesLebensmittel GmbH & Co.KGDE, торговельна марка-нема даних» (а.с.23).
Для митного оформлення товару митному органу було подано ряд документів, перелічених в гр. 44 МД №25UA205140055413U8 від 08.09.2025, серед яких: сертифікат якості від 04.09.2025; проформа №049289 від 02.09.2025; інвойс №563028 від 04.09.2025; автотранспортна накладна (CMR) №563028 від 04.09.2025; міжнародний ветеринарний сертифікат №040925/563028 від 04.09.2025; SWIFT-повідомлення про оплату товару №Р2509030924001 від 03.09.2025; довідка про транспортні витрати від 05.09.2025 №б/н; контракт №049289 від 12.10.2023; договір про перевезення №02/2024 від 01.01.2024; експортна декларація №25DE835668164893B5 від 04.09.2025 та інші документи (а.с.19-40).
Позивачем митна вартість товару була визначена в розмірі 1 091 979,35 грн (еквівалентно 22 672,39 Євро) за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України у розмірі 60 000,00 грн.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 3) транспортні (перевізні) документи (договори (контракти) на перевезення, рахунки на оплату тощо); 4) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем на вимогу митниці надано прайс-лист у вигляді комерційної пропозиції продавця (виробника) товару від 01.09.2025 №б/н.
У рішенні зазначено, що прайс-лист не може бути прийнятий до уваги, адже, відповідно до VII статті ГАТТ документ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Згідно п. 1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.10.2023 №049289 асортиментом продажу є товари: охолоджене та заморожене свиняче та яловиче м'ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині, однак в прайс-листі відсутні перелічені позиції.
Листом від 08.09.2025 №8426 декларант повідомив про відсутність інших додаткових документів.
В подальшому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000247/2 від 08.09.2025 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002329 (а.с.41-42).
У графі 33 оскаржуваного рішення №UA205140/2025/000247/2 від 08.09.2025 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- згідно рахунка-фактури від 04.09.2025 №563028 та рахунка-проформи від 02.09.2025 умови оплати передбачені передоплата, проте відповідно до банківського платіжного документа від 03.09.2025 №P2509030924001 оплата здійснена в сумі 21420,00 Євро. А отже оплата за оцінюваний товар загальною вагою 21006,5 кг та вартістю 21426,63 Євро за яким проводиться митне оформлення, не здійснена. Також, в рахунку-проформі від 02.09.2025 зазначено, що завантаження можливе не раніше ніж на третій день, від поступлення передоплати. Завантаження товару, згідно графи 4 автотранспортної накладної від 04.09.2025 №563028 здійснене 04.09.2025, тоді як наданий платіжний документ датується 03.09.2025. Поданий до митного оформлення платіжний документ не стосується оцінюваної поставки товару, а отже й не підтверджує заявлену митну вартість, так як в призначенні платежу платіжного документа зазначена рахунок-проформа, за якою вартість товару становить 107100 Євро, а також наявна розбіжністю щодо умов оплати та дати завантаження товару;
- копія митної декларації країни відправлення від 04.09.2025 №25DE835668164893В5 підтверджує факт експорту, проте в документі відсутня вартість товару; не заповнення усіх граф, свідчити про неостаточність інформації, зазначеної в такій митній декларації;
- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 МК України). Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак до митного оформлення не подано договори (контракти) про перевезення, рахунки на оплату, акти здачі-прийняття, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг тощо;
- в довідці про транспортні витрати відсутня інформація щодо повного маршруту товару від місця завантаження товару до місця розвантаження. Довідка про транспортні витрати сама по собі не є достатнім підтвердженням понесених витрат, даний документ не містить відомостей про господарську операцію, ідентифікацію сторін виконавця-замовника, умови оплати, вартість транспортних послуг, реквізити сторін тощо. Неподання вищевказаних документів унеможливлює перевірку числових значень заявленої митної вартості товару.
Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на товар 1 - на рівні 1,75 дол. США/кг (1,4977 Євро/кг на дату заявленого декларантом курсу валют) за МД від 22.08.2025 №UA205140/2025/052471.
За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару «Головизна свиняча заморожена у вигляді обрізків з голови свиней, яка складається з м'язової, жирової та з'єднувальної тканин» виробника Tonnies Lebensmittel GmbH&Co.KG,DE, імпорт якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту), стороною якого є виробник товару, ввезеного на умовах поставки FCA DE Rheda-Wiedenbruck, з врахуванням обсягу ввезеної партії товару; митну вартість товару якого було заявлено та визнано митним органом за резервним методом визначення митної вартості товару.
Друга партія товару була оплачена 10.09.2025 згідно SWIFT-повідомлення в сумі 21 420,00 Євро, а у призначені платежу вказано пряме посилання на вищезазначені контракт та проформу, у яких було узгоджено вартість товару (а.с.45).
Поставка товару відбувалася згідно інвойсу №563029 від 12.09.2025 на суму 21415,41 Євро (а.с.46).
15.09.2025 позивачем на митний пост “Луцьк» Волинської митниці було подано через декларанта МД №25UA205140057256U6 для митного оформлення партії товару із описом: «Субпродукти свійських свиней морожені, без спецій, солі та інших харчових приправ, без теплової кулінарної обробки, без консервування - головизна 20995,500 кг. Дата виробництва: 08/2025 р. Кінцевий термін споживання: 08/2026р при температурі від -18 С і нижче піддана заморозці (мінус 18 градусів С). Виробник - TonniesLebensmittel GmbH & Co.KGDE, торговельна марка-нема даних» (а.с.44).
Для митного оформлення товару митному органу було подано ряд документів, перелічених в гр. 44 МД №25UA205140057256U6 від 15.09.2025, серед яких: сертифікат якості від 12.09.2025; проформа №049289 від 02.09.2025; інвойс №563029 від 12.09.2025; автотранспортна накладна (CMR) №563029 від 12.09.2025; міжнародний ветеринарний сертифікат №120925/563029 від 12.09.2025; SWIFT-повідомлення про оплату товару №Р2509100924002 від 10.09.2025; довідка про транспортні витрати від 15.09.2025 №б/н; контракт №049289 від 12.10.2023; договір про перевезення №02/2024 від 01.01.2024; експортна декларація № 25DE835668782959B0 від 12.09.2025 та інші документи (а.с.45-59).
Позивачем митна вартість товару була визначена в розмірі 1 096 353,79 грн (еквівалентно 22 655,26 Євро) за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України у розмірі 60 000,00 грн.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; 3) висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару 6) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) копію митної декларації країни відправлення.
Листом від 15.09.2025 №8505 декларант повідомив про відсутність інших додаткових документів.
В подальшому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000252/2 від 15.09.2025 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002370 (а.с.60-61).
У графі 33 оскаржуваного рішення №UA205140/2025/000252/2 від 15.09.2025 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- згідно рахунка-фактури від 12.09.2025 №563029 вартість товару 21415,41 Євро, рахунок-проформа від 02.09.2025 №049289 - на суму 107100 Євро, умови оплати передбачені передоплата. Відповідно до банківського платіжного документа від 10.09.2025 №P2509100924002 (графа 70 призначення платежу) оплата здійснена згідно контракту та рахунка-проформи, що не ідентифікується з оцінюваною партією товару.
- копія митної декларації країни відправлення від 12.09.2025 №25DE835668782959В0 підтверджує факт експорту, проте в документі відсутня вартість товару, що може свідчити про неостаточність інформації, зазначеної в такій митній декларації.
- в довідці про транспортні витрати від 15.09.2025 №б/н відсутня інформація щодо повного маршруту слідування вантажу від місця завантаження до місця розвантаження. В довідці зазначений контракт №15/2025 від 23.06.2025, який не стосується оцінюваного товару, отже довідка не є достатнім підтвердженням понесених транспортних витрат.
- з огляду на умови поставки FCA Rheda-Wiedenbruck (Німеччина) витрати на навантаження, вивантаження, транспортування до місця ввезення на митну територію України, повинен нести імпортер. При цьому, вартість витрат на навантаження, вивантаження не зазначено у графі 21 декларації митної вартості (ДМВ), що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості.
- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 МК України). Відповідно до Наказу №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак до митного оформлення не подано договори (контракти) про перевезення, рахунки на оплату, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг.
Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на товар на рівні - 1,75 дол. США/кг (1,4929 Євро/кг на дату заявленого декларантом курсу валют) за МД від 22.08.2025 № UA205140/2025/052471.
Митницею за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару «Головизна свиняча заморожена у вигляді обрізків з голови свиней, яка складається з м'язової, жирової та з'єднувальної тканин» виробника Tonnies Lebensmittel GmbH&Co.KG,DE, імпорт якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту), стороною якого є виробник товару, ввезеного на умовах поставки FCA DE Rheda-Wiedenbruck, з врахуванням обсягу ввезеної партії товару; митну вартість товару якого було заявлено за резервним методом визначення митної вартості товару.
Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 МК України, про що свідчить МД №25UA205140055683U4 від 08.09.2025 та №25UA205140057427U6 від 15.09.2025.
27.11.2025 ТОВ “МЕЛМІТ» на адресу Волинської митниці було надіслано лист №б/н про надання додаткових документів в порядку частини 8 статті 55 МК України. За результатами розгляду заяви ТОВ “МЕЛМІТ» Волинською митницею було відмовлено у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів за №7.3-2/15-02/14/13869 від 02.12.2025.
Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Так, декларант позивача щодо МД №25UA205140055413U8 від 08.09.2025 подав наступні документи: сертифікат якості від 04.09.2025; проформу №049289 від 02.09.2025; інвойс №563028 від 04.09.2025; автотранспортну накладну (CMR) №563028 від 04.09.2025; міжнародний ветеринарний сертифікат №040925/563028 від 04.09.2025; SWIFT-повідомлення про оплату товару №Р2509030924001 від 03.09.2025; довідку про транспортні витрати від 05.09.2025 №б/н; контракт №049289 від 12.10.2023; договір про перевезення №02/2024 від 01.01.2024; експортну декларацію №25DE835668164893B5 від 04.09.2025.
Щодо МД №25UA205140057256U6 від 15.09.2025 декларантом позивача було подано наступні документи: сертифікат якості від 12.09.2025; проформу №049289 від 02.09.2025; інвойс №563029 від 12.09.2025; автотранспортну накладну (CMR) №563029 від 12.09.2025; міжнародний ветеринарний сертифікат №120925/563029 від 12.09.2025; SWIFT-повідомлення про оплату товару №Р2509100924002 від 10.09.2025; довідку про транспортні витрати від 15.09.2025 №б/н; контракт №049289 від 12.10.2023; договір про перевезення №02/2024 від 01.01.2024; експортну декларацію № 25DE835668782959B0 від 12.09.2025.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар за обома митними деклараціями та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Як уже було встановлено судом 12.10.2023 між ТОВ “МЕЛМІТ» (Покупець) та компанією Tonnies LebensmittelGmbH & Co.KG (Продавець) було укладено контракт №049289, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче та яловиче м'ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині згідно інвойсу, який є невід'ємною частиною контракту і підписується на кожну партію товару.
Пунктом 2.2., 2.3. контракту встановлено, що валютою є євро, а ціни згідно з інвойсом.
Відповідно до пункту 3.4. контракту встановлено, що вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару.
У свою чергу пунктом 4.1. контракту передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку суми на розрахунковий рахунок продавця на основі 100% попередньої оплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару.
Відповідно до пункту 5.1. контракту встановлено, що поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме FCA, EXW, CPT або DDU зазначених в інвойсі.
На підставі проформи №049289 від 02.09.2025 сторони узгодили поставку асортименту товару: замороженої свинячої м'ясообрізі (головизни) у загальній кількості 105 000 кг за ціною 1,02 євро за 1 кг та загальною вартістю 107 100,00 Євро (а.с.21).
Перша партія товару на підставі проформи №049289 від 02.09.2025 була оплачена 03.09.2025 згідно SWIFT-повідомлення в сумі 21 420,00 Євро, а у призначені платежу вказано пряме посилання на вищезазначені контракт та проформу, у яких було узгоджено вартість товару (а.с.24).
Поставка товару відбувалася згідно інвойсу №563028 від 04.09.2025 на суму 21426,63 Євро (а.с.25).
Друга партія товару на підставі проформи №049289 від 02.09.2025 була оплачена 10.09.2025 згідно SWIFT-повідомлення в сумі 21 420,00 Євро, а у призначені платежу вказано пряме посилання на вищезазначені контракт та проформу, у яких було узгоджено вартість товару (а.с.45).
Поставка товару відбувалася згідно інвойсу №563029 від 12.09.2025 на суму 21415,41 Євро (а.с.46).
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Вказана в МД №25UA205140055413U8 від 08.09.2025 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №563028 від 04.09.2025 та становить 21426,63 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Вказана в МД №25UA205140057256U6 від 15.09.2025 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №563029 від 12.09.2025 та становить 21415,41 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Згідно пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Таким чином, до митної вартості включаються реальні витрати на транспортування товару до митного кордону України. При цьому, вказана норма не передбачає необхідності включення до митної вартості можливих додаткових витрат при перевезенні вантажу. А тому, відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості включаються лише реальні транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 813/2658/16.
Перевезення товару, що підлягав митному оформленню за МД №25UA205140055413U8 від 08.09.2025 здійснювалось за маршрутом м. Rheda-Wiedenbruck (Німеччина) - п/п Ягодин (Україна) - м. Луцьк (Волинська область) згідно з договором на перевезення товару №02/2024 від 01.01.2024, укладеним між ТОВ “МЕЛМІТ» (замовник) та ПП “ТРАНСКОМ АЛЬЯНС» (перевізник), довідкою про транспортні витрати від 05.09.2025 №б/н (а.с.27-28).
Як вбачається з довідки про транспортні витрати від 05.09.2025 №б/н, вартість транспортних послуг за межами України автомобілем з н.з. НОМЕР_1 /АС7200XF по маршруту м. Rheda-Wiedenbruck (Німеччина) - п/п Ягодин (Україна), яка була включена декларантом до митної вартості товару, становить 60000,00 грн (еквівалентно1245,76 Євро). Вартість навантаження - 00,00 грн, вартість страхування - 00,00 грн (страхування товару не проводилось) (а.с.28).
З вищевказаного слідує, що визначена в МД №25UA205140055413U8 від 08.09.2025 митна вартість товару у розмірі 1 091 979,35 грн (еквівалентно 22 672,39 Євро) включає вартість товару 21426,63 Євро і вартість витрат на транспортування товару до кордону України в сумі 60000,00 грн (еквівалентно1245,76 Євро), яка підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом в МД №25UA205140055413U8 від 08.09.2025.
Щодо посилання відповідача у спірному рішенні №UA205140/2025/000247/2 від 08.09.2025 на те, що до митного оформлення не надано договори (контракти) про перевезення, рахунки на оплату, акти здачі-прийняття, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг тощо; в довідці про транспортні витрати відсутня інформація щодо повного маршруту товару від місця завантаження товару до місця розвантаження; довідка про транспортні витрати сама по собі не є достатнім підтвердженням понесених витрат, даний документ не містить відомостей про господарську операцію, ідентифікацію сторін виконавця-замовника, умови оплати, вартість транспортних послуг, реквізити сторін, суд зазначає, що таке твердження є безпідставним, оскільки у довідці про транспортні витрати від 05.09.2025 №б/н зазначено, вартість транспортування товару по маршруту м. Rheda Wiedenbruck - Німеччина -м.п. Ягодин кордон України (1600 км), що становить 60 000 грн; довідка містить посилання на автомобіль, який перевозив товар (н.з. НОМЕР_2 /AC7200XF); у довідці міститься посилання на контракт, за яким здійснювалось перевезення товару (№02/2024 від 01.01.2024), який подавався до митного оформлення та містить інформацію про учасників операції.
Відтак, вищезгадана довідка про транспортні витрати від 05.09.2025 №б/н містить достатньо інформації для можливості ідентифікації сторін виконавця-замовника, відомостей про конкретну операцію, а також про вартість послуг, які є складовими митної вартості товару за ст. 58 МК України.
Верховний суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відтак, всупереч доводам відповідача, довідка про транспортні витрати від 05.09.2025 №б/н є достатнім документом, що підтверджує розмір витрат на транспортування товару.
Перевезення товару, що підлягав митному оформленню за МД №25UA205140057256U6 від 15.09.2025 здійснювалось за маршрутом м. Rheda-Wiedenbruck (Німеччина) - п/п Ягодин (Україна) - м. Луцьк (Волинська область) згідно з договором на перевезення товару №15/2025 від 23.06.2025, укладеним між ТОВ “МЕЛМІТ» (замовник) та ТОВ “КоТранс» (перевізник), довідкою про транспортні витрати від 15.09.2025 №б/н (а.с.48,75).
Як вбачається з довідки про транспортні витрати від 15.09.2025 №б/н, вартість транспортних послуг за межами України автомобілем з н.з НОМЕР_3 /АС2653XХ по маршруту м. Rheda-Wiedenbruck (Німеччина) - п/п Ягодин (Україна), яка була включена декларантом до митної вартості товару, становить 60000,00 грн (еквівалентно1239,85 Євро). Вартість навантаження - 00,00 грн, вартість страхування - 00,00 грн (страхування товару не проводилось) (а.с.28).
З вищевказаного слідує, що визначена в МД №25UA205140057256U6 від 15.09.2025 митна вартість товару у розмірі 1 096 353,79 грн (еквівалентно 22 655,26 Євро) включає вартість товару 21415,41 Євро і вартість витрат на транспортування товару до кордону України в сумі 60000,00 грн (еквівалентно1239,85 Євро), яка підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом в МД №25UA205140057256U6 від 15.09.2025.
Щодо посилання відповідача у спірному рішенні №UA205140/2025/000252/2 від 15.09.2025 на те, що до митного оформлення не подано договори (контракти) про перевезення, рахунки на оплату, акти здачі-прийняття, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг тощо. В довідці про транспортні витрати від 15.09.2025 №б/н відсутня інформація щодо повного маршруту слідування вантажу від місця завантаження до місця розвантаження; в довідці зазначений контракт №15/2025 від 23.06.2025, який не стосується оцінюваного товару, а отже довідка не є достатнім підтвердженням понесених транспортних витрат, то суд зазначає, що в довідці від 15.09.2025 №б/н вказано розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження та до кордону України (60 000,00 грн). Тобто, такий документ містить у собі відомості про витрати, які підлягають включенню до митної вартості товару згідно ч. 10 ст. 58 МК України. У свою чергу витрати на транспортування від кордону України та до місця розвантаження не є складовими митної вартості згідно ч. 10 ст. 58 МКУ країни, а тому у такій довідці не відображені.
Посилання у довідці на контракт №15/2025 від 23.06.2025 є правильним, оскільки перевезення товару здійснювалось ТОВ «КоТранс», що вбачається із CMR, на підставі вказаного контракту. Наданий договір на перевезення №02/2024 від 01.01.2024, укладений із ПП “ТРАНСКОМ АЛЬЯНС», яке не здійснювало перевезення даної партії вантажу, до митного оформлення товару за МД №25UA205140057256U6 від 15.09.2025 був наданий помилково. До заяви, наданої до митного органу 27.11.2025 позивачем було додано правильний контракт №15/2025 від 23.06.2025, за яким здійснювалось перевезення даної партії вантажу.
Також, у спірних рішеннях вказано, що копії митних декларацій країни відправлення від 12.09.2025 №25DE835668782959В0 та від 04.09.2025 №25DE835668164893В5 підтверджують факт експорту, проте в документах відсутня інформація про вартість товару.
На думку суду такі доводи відповідача є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Митна декларація країни відправлення (експорту) є документом, що оформлюється у країні, з якої товар вивозиться, та підтверджує факт експорту товару за межі відповідної митної території. Така декларація містить відомості про товар, його кількість, характеристики, а також інформацію про відправника та отримувача.
При цьому, митна декларація країни відправлення не є первинним документом, призначеним для підтвердження ціни товару за договором, а слугує виключно доказом здійснення експортного митного оформлення товару в країні відправлення. Вона не встановлює та не формує митну вартість товару для цілей митного оформлення в Україні.
Оформлення експортної митної декларації є виключним обов'язком продавця товару, що прямо передбачено пунктом 5.4 зовнішньоекономічного контракту №049289 від 12.10.2023. Декларант не бере участі у формуванні або заповненні такої декларації та не має можливості впливати на перелік чи зміст відомостей, зазначених у ній. У зв'язку з цим можливі недоліки, формальні неточності або відсутність окремих реквізитів у митній декларації країни відправлення не можуть покладатися в провину декларанту та не можуть впливати на його право визначати митну вартість товару за основним методом за наявності належних і допустимих документів, що підтверджують ціну товару та пов'язані з його придбанням витрати.
Крім того, митний орган у порядку міжнародної адміністративної взаємодії має можливість отримати необхідну інформацію від митних органів Федеративної Республіки Німеччина щодо експорту відповідного товару з митної території Європейського Союзу, у тому числі інформацію про задекларовану вартість товару. Наявність такої можливості додатково підтверджує відкритість, добросовісність та достовірність відомостей, поданих декларантом.
У декларації країни відправлення від 04.09.2025 № 25DE835668164893В5 міститься пряме посилання на інвойс №563028 від 04.09.2025, який супроводжував вантаж та, який містив відомості про його вартість, а тому такий документ містить посилання на відомості про вартість товару. Аналогічно посилання на інвойс №563029 від 12.09.2025 містить декларація країни відправлення від 12.09.2025 № 25DE835668782959В0.
Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні №UA205140/2025/000252/2 від 15.09.2025 про те, що з огляду на умови поставки FCA Rheda-Wiedenbruck (Німеччина) витрати на навантаження, вивантаження, транспортування до місця ввезення на митну територію України, повинен нести імпортер. При цьому, вартість витрат на навантаження, вивантаження не зазначено у графі 21 декларації митної вартості (ДМВ), що свідчить про невключення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості, суд зазначає, наступне.
Слід зауважити, що термін - FCA “франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження.
Як вбачається із товаросупровідних документів, зокрема графи 4 міжнародної ТТН (CMR) №563029, завантаження товару відбувалась у місті знаходження продавця товару - Rheda Wiedenbruck (Німеччина).
Крім того, така CMR посилається на ветеринарний сертифікат №120925/563029 (гр. 5), який надавався до митного оформлення та згідно з п. 1.13. якого місцем відвантаження товару є площі продавця товару Tonnies Lebensmittel GmbH & Co KG (Ін Дер Марк 2, 33378 м. Rheda-Wiedenbruck, Німеччина). У контракті №049289 від 12.10.2023 вказана саме ця адреса місцезнаходження продавця.
Пунктом 3.4. цього ж контракту сторони визначили, що вартість упаковки, маркування, завантаження на ТЗ входить у вартість товару. Відтак, доводи відповідача, що з огляду на умови поставки FCA Rheda-Wiedenbruck (Німеччина) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, повинен нести клієнт є хибними та безпідставними.
Як визначено частинами 4, 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/ або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Оскільки, перелічені у п.п. 1, 6 ч. 10 ст. 58 МК України складові митної вартості товару згідно умов поставки FCA та п. 3.4 контракту від 12.10.2023 №049289 включені до ціни товару, то у відповідності до цієї норми МК України такі витрати не повинні додатково включатись до митної вартості товару та відповідно відображатись у ДМВ як її окремі складові.
Відтак, у декларанта відсутній обов'язок надавати митному органу відомості для перевірки включення продавцем до ціни товару витрат, зазначених у п. 3.4. контракту, оскільки на це є пряма вказівка в контракті, а також це випливає із заявлених умов поставки (FCA).
Таким чином, доводи митниці про неповне включення зазначених витрат є необґрунтованими та суперечливими, що в свою чергу підтверджує правомірність заявленої ТОВ “МЕЛМІТ» митної вартості товару.
Окрім того, у спірному рішенні №UA205140/2025/000247/2 від 08.09.2025 відповідачем зазначено, що згідно рахунка-фактури від 04.09.2025 №563028 та рахунка-проформи від 02.09.2025 умови оплати передбачені передоплата, проте відповідно до банківського платіжного документа від 03.09.2025 №P2509030924001 оплата здійснена в сумі 21420,00 Євро, що не відповідає вартості товару за інвойсом 21426,63 Євро, а отже оплата за оцінюваний товар, не здійснена. Поданий до митного оформлення платіжний документ не стосується оцінюваної поставки товару, а отже не підтверджує заявлену митну вартість, так як в призначенні платежу зазначена рахунок-проформа, за якою вартість товару становить 107100 Євро, а також наявна розбіжністю щодо умов оплати та дати завантаження товару.
У спірному рішенні №UA205140/2025/000252/2 від 15.09.2025 відповідач вказує, що згідно рахунка-фактури від 12.09.2025 №563029 вартість товару 21415,41 Євро, рахунок-проформа від 02.09.2025 №049289 - на суму 107100 Євро, умови оплати передбачені передоплата, проте відповідно до банківського платіжного документа від 10.09.2025 №P2509100924002 (графа 70 призначення платежу) оплата здійснена згідно контракту та рахунка-проформи, що не ідентифікується з оцінюваною партією товару.
Відтак, в обох рішеннях наявне спільне зауваження відповідача, що по суті зводиться до відсутності належного підтвердження оплати кожної із партій товару, щодо якого суд зазначає наступне.
Як зазначає позивач, оплата усіх партій товару була здійснена ним у повному обсязі, що зокрема підтверджується наданим відповідачу разом із заявою від 27.11.2025 Актом звірки взаємних розрахунків, рахунками, платіжними документами та митними деклараціями щодо усіх 5-ти партій товару (поставлених відповідно до проформи №049289 від 02.09.2025), а також поясненнями, наведеними у заяві та позові.
Пунктом 4.1. контракту №049289 від 12.10.2023 сторонами було визначено строки розрахунків не лише шляхом внесення попередньої оплати (100 %), а й розрахунки по факту поставки товару (післяплата). При цьому, у партії №1 позивачем попередньо було оплачено поставку 21 000 кг товару, а по факту поставлено 21 006,5 кг (на 6,5 кг більше). У свою чергу, у партії № 2 позивачем також попередньо було оплачено поставку 21 000 кг товару, а по факту поставлено 20 995,5 кг (на 4,5 кг менше). Таким чином, на момент поставки 2-ї партії товару неоплаченими з боку позивача залишались 2 кг отриманого товару, що не є суттєвим порушенням умов проформи щодо 100% попередньої оплати товару, а також таким, що має вплив на правильність визначення позивачем заявленої митної вартості товару.
Такі дії позивача не можуть розцінюватися як визнання заниження фактурної вартості товару, зазначеної в рахунках. Фактурна ж вартість товару у розмірі 1,02 євро/кг залишалася незмінною та відповідала умовам контракту, що прямо визнається самим відповідачем у листі від 02.12.2025 № 7.3-2/15-02/14/13869. Отже, факт самостійного коригування митної вартості позивачем не свідчить про недостовірність поданих рахунків (інвойсів) щодо вартості товару, не підтверджує порушення умов контракту щодо оплати товару та жодним чином не впливає на обґрунтованість і правильність визначення митної вартості товару у спірних партіях (№ 1 та № 2).
Суд також вважає безпідставним посилання відповідача у спірному рішенні №UA205140/2025/000247/2 від 08.09.2025 на те, що в рахунку-проформі від 02.09.2025 №049289 зазначено, що завантаження можливе не раніше ніж на третій день, від поступлення передоплати. Завантаження товару, згідно графи 4 автотранспортної накладної від 04.09.2025 №563028 здійснене 04.09.2025, тоді як наданий платіжний документ датується 03.09.2025 №P2509030924001 з огляду на те, що в пункті 4.1. контракту №049289 від 12.10.2023 передбачено, що оплата здійснюється на підставі проформи за день до завантаження товару або по факту поставки товару. У даному випадку поставка товару відбулась згідно з умовами пункту 4.1. контракту - протягом 1 дня з моменту оплати товару. Більш того, у проформі інформація про можливість відвантаження товару на третій день після оплати несе виключно інформативний характер та аж ніяк не виключає можливості здійснити поставку товару раніше цього строку. Відтак, таке зауваження відповідача є безпідставним та таким, що не впливає на правильність визначення декларантом заявленої митної вартості товару.
З урахуванням наведеного, висновок у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними.
При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000247/2 від 08.09.2025 та №UA205140/2025/000252/2 від 15.09.2025 є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень належить задовольнити.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Отже, враховуючи, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002329 та №UA205140/2025/002370 винесені з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів, які судом визнано протиправними та скасовано, тому такі картки відмови також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відтак позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 7987,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №23 від 09.01.2026.
Отже, на користь ТОВ “МЕЛМІТ» необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 7987,20 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.11.2021, укладений із адвокатським об'єднанням “АФК», додаток №11 від 17.11.2025 до вказаного договору, рахунок №5 від 09.01.2026, платіжну інструкцію №24 від 09.01.2026, акт прийому передачі наданих послуг від 09.01.2026. (а.с.96-100).
Згідно із пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 правнича допомога за даним договором надається у справах за участю клієнта щодо оскарження рішень дій та бездіяльності Державної митної служби України та її територіальних підрозділів.
Додатком №11 від 17.11.2025 до договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 визначено вартість послуг адвокатського об'єднання у справі про оскарження рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товару №UA205140/2025/000247/2 від 08.09.2025, №UA205140/2025/000252/2 від 15.09.2025 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002329 та №UA205140/2025/002370.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 09.01.2026 на виконання договору про надання правничої допомоги від 17.11.2024, додатку №11 від 17.11.2025 до вказаного договору, адвокатським об'єднанням було надано наступну правничу допомогу: підготовчі дії, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви та подальший супровід справи в суді першої інстанції, що включає в себе: повний аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способу захисту інтересів клієнта; проведення переговорів та консультацій з клієнтом на предмет необхідності надання додаткових документів, узгодження позиції щодо обраних форм та способів захисту інтересів клієнта; підготовка та подання адвокатського запиту; підготовка заяви на Волинську митницю в порядку частини 8 статті 55 МК України; сканування документів, які долучаються до позовної заяви; підготовка позовної заяви та її подача до суду в електронному вигляді. Загальна вартість 7 000,00 грн.
На підставі виставленого рахунка №5 від 09.01.2026, позивач сплатив на користь адвокатського об'єднання 7 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція №24 від 09.01.2026.
При цьому у постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказала, що послуги по вивченню і аналізу документів, підготовка матеріалів до оскарження, наданню консультацій та роз'яснень законодавства, узгодження з Клієнтом правової позиції охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги “підготовка позову» або “складання процесуальних документів», а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу; предметом позову є лише одне рішення про коригування митної вартості, що не потребувало значних затрат часу для вивчення обставин справи та документів. Крім того, на даний час існує стала судова практика розгляду вказаної категорії справ щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат часу для підготовки позовної заяви.
Суд зазначає, що за загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 5 000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 7987,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЛМІТ» (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, будинок 15, код ЄДРПОУ 39035748) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови, задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000247/2 від 08.09.2025 та №UA205140/2025/000252/2 від 15.09.2025.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002329 та №UA205140/2025/002370.
Стягнути з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕЛМІТ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7987,20 грн (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 20 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський