18.05.2026
Справа № 482/433/26
Номер провадження 1-кп/482/217/2026
13 травня 2026 року м.Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
особи, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_6 ,
законного представника неповнолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника служби у справах дітей Костянтиніської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області - ОСОБА_10 ,
психолога - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нова Одеса, Миколаївської області клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вільне Запоріжжя, Новобузького району, Миколаївської області, громадянина України, студента 1-го курсу Відокремленого структурного підрозділу Миколаївського будівельного фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за скоєння суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст.286 КК України у кримінальному провадженні №12024152280000219, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.07.2024,
30.06.2024 приблизно о 19 год. 10 хв. (більш точний час не встановлено), ОСОБА_6 , керуючи технічно-справним мотоциклом «Lifan LF150-2Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи позаду себе пасажира ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухався по автодорозі між с.Баловне, Миколаївського району, Миколаївської області та автодорогою Н-24 «Блоговіщенське-Миколаїв», зі сторони с.Баловне, Миколаївського району, Миколаївської області в напрямку автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв». В той же час, позаду нього, у попутному, для водія ОСОБА_6 , напрямку рухався автомобіль «Hyundai I30», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рухаючись в обраному напрямку, водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.1»а», 2.3 «б», 10.1 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями, керуючи транспортним засобом без посвідчення водія, будучи зобов'язаним знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил та, розуміючи, що його дії не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно, не реагував на її зміни, змінив напрямок свого руху ліворуч в напрямку ґрунтової дороги, розташованої ліворуч від нього, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Hyundai I30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який здійснював маневр обгону керованого ОСОБА_6 мотоцикла «Lifan LF150-2Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоциклу «Lifan LF150-2Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді забоїв в ділянці голови, саден в ділянці нижньої кінцівки, перелому медіальної кісточки лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, перелому дистального метафізу лівої малогомілкової кістки без зміщення уламків, перелому нігтьової фаланги без зміщення, множинні садна лівої гомілки та стопи, підшкірної гематоми голови, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання про застосування відносно неповнолітнього ОСОБА_6 примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження та обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього (обмежити дозвілля щоденно з 21.00 год. до 07.00 год. наступної доби та встановити особливі вимоги до його поведінки, а саме: заборонити з 21.00 год. до 07.00 год. відвідувати заклади відпочинку, розважальні заклади, а також залишати постійне місце проживання у вказаний період часу (за виключенням переміщення до найближчого укриття у разі оголошення сигналу повітряної тривоги) строком на один рік, посилаючись на те, що вказані заходи виховного характеру сприятимуть перевихованню неповнолітнього.
Потерпілий ОСОБА_4 та його законний представник не заперечували проти задоволення клопотання. У судовому засіданні потерпілий підтвердив всі обставини, вказані в клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру та надав пояснення щодо обставин кримінального провадження. Вказав, що претензій до ОСОБА_6 не має.
Неповнолітній ОСОБА_6 не заперечував щодо обставин вчинення діяння та суду пояснив, що 30.06.2024 в вечірній час він взяв мопед без дозволу батьків і разом з ОСОБА_4 поїхали у бік дороги з м.Нова Одеса, Миколаївської області до м.Миколаєва. Під час руху ОСОБА_6 мав намір повернути на ґрунтову дорогу, але в момент повороту зіткнувся з автомобілем. У судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні суспільно небезпечного діяння, підтвердив всі обставини, вказані в клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру, та не оспорював фактичних обставин, запевнив суд, що він щиро шкодує про вчинене та пообіцяв, що більше не буде скоювати протиправних вчинків.
Законний представник неповнолітнього - його мати ОСОБА_7 не заперечувала щодо застосування до її сина примусових заходів виховного характеру, але просила не застосовувати такий захід як заборона залишати постійне місце проживання у період часу з 21.00 год. до 07.11 год. Вказала, що її син навчається у м.Миколаєві і з понеділка по п'ятницю проживає у м.Миколаєві у своєї повнолітньої сестри, відвідує коледж. В разі, якщо буде встановлена така заборона, її сину доведеться кожного дня їхати з с.Баловне до м.Миколаєва та в вечері у зворотньому напрямку, що потягне додаткові витрати та буде обтяжливим для сімейного бюджету. Крім того, всією сім'єю періодично вони відвідують бабусю, яка проживає у Баштанському районі Миколаївської області, а тому вимушені покидати тимчасово місце постійного проживання. Вказала, що її син не відвідує розважальних закладів, навчається, на сьогоднішній день його поведінка не викликає у неї занепокоєння, він зробив відповідні висновки.
Захисники в судовому засіданні, не заперечуючи обставин вчинення ОСОБА_6 діяння, вказали, що він вчинив діяння, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, яке відноситься до злочинів невеликої тяжкості, є необережним. Крім того, захисники зазначили, що ОСОБА_6 щиро кається у вчиненому, має добрі характеристики з місць навчання, з моменту вчинення діяння пройшло майже два роки і за цей час він не вчинив жодного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення чи адміністративного правопорушення, щиро кається. Просили застосувати до ОСОБА_6 захід виховного характеру у вигляді застереження.
Представник служби у справах дітей в судовому засіданні вказала на те, що на вказану сім'ю скарг до сільської ради та до служби у справах дітей не надходило. Враховуючи всі обставини справи, вважає, що недоцільно застосовувати до ОСОБА_6 заборону залишати постійне місце проживання у період часу з 21.00 год. до 07.11 год.
Психолог в судовому засіданні ніяких застережень не виказала і проти задоволення клопотання не заперечує.
Суд, вислухавши пояснення неповнолітнього ОСОБА_6 , його законного представника, захисника, враховуючи думку прокурора, який просить задовольнити клопотання, потерпілого, який жодних претензій до ОСОБА_6 не має, думку інших учасників процесу, перевіривши докази надані прокурором у судовому засіданні і безпосередньо дослідивши їх та інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи у віці 16 років, які вчинили кримінальне правопорушення передбачене ст. 291 КК України.
За ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 105 КК України до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру у виді застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.
Відповідно до ч. 1 ст. 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Згідно положень ч. 2ст. 500 КПК України судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
При цьому, до особи, яка вчинила зазначені діяння після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зіст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Суд, ухвалюючи судове рішення щодо неповнолітнього ОСОБА_6 , керується принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 вчинив діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ч.1 ст.286 КК України йому виповнилось 14 років, тобто на момент події 30.06.2024, згідно ст.22 КК України ОСОБА_6 , не досягнув віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність.
Отже, судом встановлено, що мало місце суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.286 КК України, яке вчинено неповнолітнім ОСОБА_6 у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння.
При розгляді клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_6 примусових заходів виховного характеру суд враховує ступінь тяжкості вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, яке по суті, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є кримінальним правопорушенням-нетяжким злочином та яке вчинене ОСОБА_6 у віці 14 років.
Вирішуючи питання щодо застосування до неповнолітнього ОСОБА_6 заходів виховного характеру, суд також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 484 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх, перш за все, має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" застереження (п. 1 ч. 2 ст. 105 КК), яке є одним із найм'якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового злочину.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує, чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Суд також враховує дані про особу неповнолітнього ОСОБА_6 , який є студентом 1-го курсу Відокремленого структурного підрозділу Миколаївського будівельного фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, вчинив суспільно небезпечне діяння вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на профілактичному обліку підрозділу ювенальної превенції та служби у справах дітей не перебуває, усвідомив протиправність своїх дій, шкодує про свій протиправний вчинок, щиро кається у вчиненому, тому враховуючи обставини провадження, суд вважає, що до неповнолітнього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, передбаченні п.п.1, 2 ч. 2 ст. 105 КК України у вигляді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме обмежити дозвілля щоденно з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби та встановити особливі вимоги до його поведінки, а саме заборонити з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин без супроводу батьків або повнолітніх родичів відвідувати заклади відпочинку, розважальні заклади. Щодо обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме залишати постійне місце проживання у вказаний період часу (за виключенням переміщення до найближчого укриття у разі оголошення сигналу повітряної тривоги), то суд зазначає, що до ОСОБА_6 недоцільно застосовувати такий захід виховного характеру, враховуючи позитивні характеристики неповнолітнього, його поведінку протягом майже двох років після вчинення діяння, а саме те, що за цей час він не вчинив жодного діяння, яке б містило склад адміністративного або кримінального правопорушення. Також суд враховує, що місце постійного проживання ОСОБА_6 не співпадає з місцем його навчання і, в разі застосування такого заходу, це покладе додаткові витрати на сімейний бюджет та стане надмірним тягарем для родини неповнолітнього .
Суд вважає, що саме такі види примусових заходів виховного характеру будуть необхідними і достатніми для перевиховання і виправлення неповнолітнього, попередження вчинення ним нових правопорушень.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_6 наслідки його дій - шкоди, завданої здоров'ю потерпілого, який отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, проте спричиняє тривалий розлад здоров'я внаслідок його дій, оголосивши ОСОБА_6 осуд за такі дії, попередивши його про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення.
Положеннями ст.501 КПК України передбачено, що в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд приймає лише 2 види рішень: ухвалу про застосування примусових заходів виховного характеру, якщо прокурором буде доведено вчинення неповнолітнім, зазначеним в ст. 498 КПК України, суспільно-небезпечного діяння, чи ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів виховного характеру, якщо суд дійде висновку, що прокурор під час судового розгляду не довів факт вчинення суспільно-небезпечного діяння неповнолітнім, і закриває провадження, інших підстав для відмови в застосуванні примусових заходів виховного характеру законом не передбачено.
Суд ухвалюючи судове рішення щодо неповнолітнього керується принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу ХІ КК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає клопотання обґрунтованим відповідно до приписів ст. 105 КК України та ст. 501 КПК України, і таким, що підлягає частковому задоволенню.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Арешт накладений ухвалами слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15.07.2024 в справах № 482/1416/24, № 482/1417/24 на мотоцикл марки «Lifan LF150-2E» реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «Hyundai І30» р/н НОМЕР_3 , слід скасувати на підставі ч.4 ст.174 КПК України, оскільки у подальшому арешті вказаного майна відпала потреба.
Положеннями ч.1 ст.126 КПК України встановлено, що суд вирішує питання процесуальних витрат у вироку суду або ухвалі. Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 598/1781/17 від 17.06.2020, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Однак в ст. 501 КПК України зазначено вимоги до ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру, де не передбачено можливості стягнення з особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, або її законного представника витрат на залучення експерта і згідно ч.1 ст. 501 КПК України питання про стягнення судових витрат під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру не вирішується.
Крім того, ОСОБА_6 є особою щодо якої направлено клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і він у даному кримінальному провадженні ніколи не перебував у статусі обвинуваченого. Таким чином, у даному кримінальному провадженні витрати на залучення експерта не можуть бути стягнуті із законного представника неповнолітньої особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та повинні відшкодовуватись за рахунок держави, а відтак на підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 14167 грн. 52 коп. гривень слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ч.2 ст.97, ст.105 КК України, ст.ст.498, 501, 371-372 КПК України, суд,-
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітньої особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 за суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - задовольнити частково.
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру у вигляді: - застереження; - обмеження його дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме обмежити дозвілля щоденно з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби та встановити особливі вимоги до його поведінки, а саме заборонити з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин без супроводу батьків або повнолітніх родичів відвідувати заклади відпочинку, розважальні заклади.
Строк примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_6 встановити 1 (один) рік.
Початок тривалості примусового заходу виховного характеру рахувати з дня набрання чинності даної ухвали.
Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15.07.2024 в справах № 482/1416/24, № 482/1417/24 на : - мотоцикл марки «Lifan LF150-2E» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва на реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на праві власності належить ОСОБА_13 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; - автомобіль марки «Hyundai І30» р/н НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва на реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на праві власності належить ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Речові докази: - мотоцикл марки «Lifan LF150-2E», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_7 - залишити ОСОБА_7 ; - автомобіль марки «Hyundai І30» р/н НОМЕР_3 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_12 - залишити ОСОБА_12 .
Судові витрати на залучення експертів у сумі 14167 грн. 52 коп. - віднести на рахунок держави.
Копію ухвали направити для контролю до Служби у справах дітей Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та до ВП № 6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст складений 18 травня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1