13 травня 2026 року
м. Київ
справа № 2-296/2011
провадження № 61-5506ск26
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
розглянув заяву про самовідвід судді Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича від участі у розгляді справи № 2-296/2011 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання скасувати арешти нерухомого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою про визнання незаконною бездіяльності Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства України та Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов'язання скасувати арешт нерухомого майна, в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арештів з його нерухомого майна, накладених в межах виконавчих проваджень: № НОМЕР_1 від 22 серпня 2011 року та № НОМЕР_2 від 07 вересня 2012 року;
- зобов'язати Калуський ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт (припинити дію обтяжень) його нерухомого майна, накладений у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 22 серпня 2011 року;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт (припинити дію обтяжень) його нерухомого майна, що накладений у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 07 вересня 2012 року.
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалою від 19 лютого 2026 року, яку залишив без змін Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 06 квітня 2026 року, у задоволенні скарги відмовив.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що права боржника державними виконавцями у зазначених виконавчих провадженнях не порушені, оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року, що не є підставою для зняття арешту з майна боржника.
20 квітня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року у зазначеній справі.
08 травня 2026 року касаційну скаргу повторно розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Пророка В. В.
З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід (частина перша статті 39 ЦПК України).
Суддя Пророк В. В. заявив самовідвід від розгляду цієї справи з тих підстав, що у період із 20 до 24 квітня 2026 року (включно) суддя Грушицький А. І. перебував на навчанні як суддя Верховного Суду в Національній школі суддів України для підтримки кваліфікації, про що головою Верховного Суду видано відповідне розпорядження від 15 квітня 2026 року № 10-ОД.
Відтак, 24 квітня 2026 року суддя Грушицький А. І., як і всі судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді, не могли бути присутніми в авторозподілі.
Відповідно і суддя Пророк В. В., як резервний суддя, який визначений рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2026 року № 9 «Про внесення змін до рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року № 11», не може брати участі у розгляді цієї справи.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Перевіривши наведені суддею Верховного Суду Пророком В. В. на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо він надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі (пункт 2 частини першої статті 36 ЦПК України).
Також згідно приписів пункту 5 частини першої цієї ж статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Обставини, наведені суддею Пророком В. В., не можуть бути підставою для задоволення заяви про самовідвід, адже відсутні встановлені факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді Пророка В. В., не встановлено обставин, які унеможливлювали б ухвалення ним об'єктивного рішення в справі.
Сам собою факт перебування на навчанні судді Верховного Суду в Національній школі суддів України для підтримки кваліфікації не може свідчити про упередженість та/або необ'єктивність судді чи порушення порядку розподілу судових справ під час розгляду цієї справи, оскільки головою Верховного Суду видано розпорядження від 15 квітня 2026 року № 10-ОД щодо проходження суддями Верховного Суду підготовки для підтримання кваліфікації у період із 20 до 24 квітня 2026 року в Національній школі суддів України за дистанційною формою навчання в онлайн-режимі на платформі ZOOM.
Розпорядження голови Верховного Суду від 15 квітня 2026 року № 10-ОД не містить інформації про увільнення суддів Верховного Суду від здійснення правосуддя у період із 20 до 24 квітня 2026 року.
Пункт 1.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 21 березня 2025 року № 7 (далі - Засади) передбачає, що не розподіляються на конкретного суддю-доповідача судові справи, які надійшли у дні перебування судді на навчанні, підвищенні кваліфікації, участі у семінарських заняттях, роботи в органах суддівського самоврядування без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду).
Отже, підготовка для підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання не передбачена в пункті 1.9 Засад та не є підставою для виключення суддів з автоматизованого розподілу.
Крім того, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у період із 20 до 24 квітня 2026 року Верховним Судом загалом було постановлено 2 514 ухвал та 73 постанови.
Так, Верховним Судом у складі суддів Касаційного адміністративного суду постановлено 1 442 ухвал та 37 постанов.
Верховним Судом у складі суддів Касаційного господарського суду - 295 ухвал та 15 постанов.
Верховним Судом у складі суддів Касаційного кримінального суду - 375 ухвал та 4 постанови.
Верховним Судом у складі суддів Касаційного цивільного суду - 402 ухвали та 17 постанов.
Вказане свідчить, що судді Верховного Суду у період із 20 до 24 квітня 2026 року здійснювали правосуддя у той період часу коли не були задіяні у навчанні.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 вересня 2021 року провадження № 11-98сап21 зазначила, що «в силу специфіки своїх обов'язків суддя здійснює власну діяльність в умовах ненормованого робочого дня і самостійно має розподіляти свою роботу протягом дня з метою належного виконання покладених на суддю законом обов'язків. На практиці судді доволі часто виконують власну роботу далеко за межами робочого часу суду як установи і навіть в неробочі дні».
Таким чином, проходження суддями Верховного Суду дистанційного навчання в Національній школі суддів України у період з 20 до 24 квітня 2026 року саме по собі не свідчить про неможливість здійснення ними правосуддя, порушення порядку автоматизованого розподілу справ чи наявність ознак упередженості або необ'єктивності. Наведені статистичні дані підтверджують, що у зазначений період судді Верховного Суду продовжували здійснювати правосуддя та ухвалювати процесуальні рішення. Відтак відсутні об'єктивні та належні підстави для висновку про наявність обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України, які могли б зумовлювати відвід судді Пророка В. В.
Отже, підстав для висновку про наявність передумов для відводу судді Пророка В. В., визначених статтею 36 ЦПК України, не вбачається.
Керуючись статтями 36, 37, 39-41 ЦПК України,
У задоволенні заяви про самовідвід судді Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича від участі у розгляді справи № 2-296/2011 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання скасувати арешти нерухомого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Пророк