07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 755/11190/19
провадження № 61-4169ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року у справі за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (Київської місцевої прокуратури № 4) в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Велріндо Ентерпрайзис ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрбудсервіс КС», про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна,
1. У липні 2019 року Київська місцева прокуратура № 4, правонаступником якої є Дніпровська окружна прокуратура міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Велріндо Ентерпрайзис ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Центрбудсервіс КС», в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03 березня 2023 року просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25 квітня 2019 року, серія та номер: 529, який укладено між Акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «Велріндо Ентерпрайзис ЛТД» та ОСОБА_1 , посвідчено приватним нотаріусом КМНО Змисловською Т.; витребувати від ОСОБА_1 нежитлове приміщення, група приміщень № 193 в (в літ.А), загальною площею 162,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
2. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня
2025 року позов частково задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення, група приміщень № 193в (в літ. А), загальною площею 162,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 370401680366). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року скасовано та ухвалено нове, яким у позові відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
4. 30 березня 2026 року заступник керівника Київської міської прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року.
3. Верховний Суд ухвалою від 10 квітня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху та надав заявнику строк для усунення її недоліків. Заявнику необхідно було надати докази, з яких можливо встановити ціну позову, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
4. 22 квітня 2026 року заступник керівника Київської міської прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучив докази на підтвердження відомостей щодо ціни позову та докази сплати судового збору.
5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
6. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України
не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
7. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
8. Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
9. Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження
у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
10. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
12. Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
13. Згідно з пунктом другим частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
14. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2026 року заявник надав копію договору купівлі-продажу від 25 квітня 2019 року, відповідно до якого вартість спірного нежитлового приміщення становить
540 000,00 грн.
15. Отже, що ціна позову у цій справі складає 540 000,00 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 328*250=832 000 грн).
16. Справу в іншій частині Верховний Суд вважає малозначною, оскільки доходить висновку про її незначну складність у цій частині. Справа не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої
статті 19 ЦПК України, та не відноситься до переліку справ, передбаченого
частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
17. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи,
що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження.
18. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та малозначній справі, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
19. Касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі
зціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та малозначній справі, підлягає касаційному оскарженню.
20. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
21. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
22. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
23. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
24. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
25. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
26. Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
27. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк