18 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/2335/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Криворізької міської ради
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі
за позовом Криворізької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Герасимов груп"
про стягнення коштів за користування земельною ділянкою.
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
1.1. Криворізька міська рада (далі - Позивач та/або Міськрада) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Герасимов груп" (далі - Відповідач та/або ТОВ "Герасимов груп") на свою користь заборгованість у розмірі 302 064,36 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:206:0003 за період із 01.01.2022 до 31.12.2024, пеню у розмірі 76 152,25 грн за період із 01.07.2023 до 28.02.2025 та судовий збір у розмірі 4538,61 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 01.10.2019 № 2019393 у частині внесення орендної плати за користування земельною ділянкою, безпідставним збереженням коштів у розмірі орендної плати за період бездоговірного користування земельною ділянкою (з 29.08.2024 до 29.09.2024), а також невиконанням зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 17.09.2024 № 2024540.
1.3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 25.09.2025 у справі № 904/2335/25 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Стягнув із ТОВ "Герасимов груп" на користь Міськради заборгованість у розмірі 277 985,25 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:206:0003 за період із 01.01.2022 до 31.12.2024, пеню у розмірі 83 851,53 грн за період із 01.07.2023 до 28.02.2025, а також судовий збір у розмірі 4538,61 грн.
1.4. Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ "Герасимов груп" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 у справі № 904/2335/25 скасувати та залишити позовну заяву без розгляду, а у разі відсутності підстав для залишення позову без розгляду застосувати наслідки пропуску позовної давності до позовних вимог та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Крім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання, в яких Відповідач просить зупинити апеляційне провадження у справі:
- до закінчення розгляду пов'язаної з нею адміністративної справи № 160/25282/24 щодо визнання незаконним (протиправним і нечинним) з моменту прийняття рішення Міськради від 26.05.2021 № 523 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу" (далі - рішення від 26.05.2021 № 523) та до набрання судовим рішенням у справі № 160/25282/24 законної сили;
- до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду господарської справи № 922/407/23 й оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами цього розгляду.
1.5. Обґрунтовуючи, зокрема, необхідність зупинення провадження у цій справі до вирішення адміністративної справи № 160/25282/24 за позовом Громадської спілки "Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу" (далі - Громадська спілка) до Міськради про визнання незаконним (протиправним і нечинним) із моменту прийняття рішення від 26.05.2021 № 523, Відповідач зазначає, що рішення в адміністративній справі № 160/25282/24 матиме преюдиційне значення для розгляду цієї справи щодо стягнення заборгованості, оскільки впливає на правомірність нарахування такої заборгованості. Так, згідно з доводами позовної заяви Громадської спілки у межах справи № 160/25282/24 рішення від 26.05.2021 № 523 є незаконним, оскільки прийняте із порушенням регуляторної процедури, визначеної положеннями Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", технічна документація, яка ним затверджена, не отримала належного позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру; технічна документація містить велику кількість недоліків і порушень приписів чинного законодавства, що буде додатково підтверджено відповідними доказами. У подальшому, у рамках адміністративної справи № 160/25282/24, ТОВ "Герасимов груп" звернулося до суду із заявою залучити його до участі у цій справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а також заявила додаткові окремі вимоги - визнати незаконним (нікчемним) рішення від 26.05.2021 № 523. Відповідно до доводів позовної заяви за прийняття рішення від 26.05.2021 № 523 не проголосувала більшість депутатів, а тому оскаржуване рішення не прийняте та взагалі має ознаки нікчемності, а нікчемні акти суб'єкта владних повноважень не підлягають виконанню, але цей факт необхідно встановлювати у судовому порядку. Відповідач також посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, від 25.08.2022 у справі № 903/357/21, від 11.06.2020 у справі № 826/11485/17, щодо неможливості застосування протиправних нормативно-правових актів до будь-яких правовідносин. За попередніми підрахунками Відповідача, середня (базова) вартість земель неправомірно завищена майже в 2 рази і має становити орієнтовно 331,80 грн замість 608,90 грн за 1 кв. м.
1.6. Представником ТОВ "Герасимов груп" - адвокатом Лісовим Д. О. подано додаткові пояснення щодо розрахунків заборгованості та доцільності зупинення провадження у справі з посиланнями на висновок судового експерта Арашина О. Л. від 30.12.2025 № 175/10.20/2025, отриманий у межах адміністративної справи № 160/25282/24, згідно з яким середня (базова) вартість земель неправомірно завищена у 1,75 рази та має становити орієнтовно 335,51 грн - 347,59 грн за 1 кв. м замість 608,90 грн. Відповідач просить врахувати зазначений висновок при розгляді цієї справи та зауважує, що розмір заборгованості за період із 01.01.2022 до 31.12.2024 має становити 158 848,71 грн замість 277 985,25 грн, а розмір пені - 47 915,16 грн замість 83 851,53 грн. ТОВ "Герасимов груп" посилається на висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, щодо повноважень суду самостійно встановлювати дійсний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визначати дійсний розмір заборгованості.
1.7. Представником ТОВ "Герасимов груп" також подано додаткові пояснення щодо зупинення провадження у справі з урахуванням висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 26.01.2026 у справі № 160/23845/24, якою Верховний Суд констатував правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при зупиненні провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 160/25282/24, зазначивши, що в разі визнання незаконним рішення від 26.05.2021 № 523 перестануть існувати правові підстави для нарахування орендної плати відповідно до затвердженої цим рішенням технічної документації. Відповідач просить врахувати зазначену позицію Верховного Суду та зупинити апеляційне провадження до закінчення розгляду адміністративної справи № 160/25282/24.
1.8. У свою чергу Міськрада подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти апеляційної скарги ТОВ "Герасимов груп" та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 - без змін.
У цьому відзиві Позивач вказував, що рішення від 26.05.2021 № 523 є чинним та у встановленому порядку не скасоване, а тому згідно з положеннями статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим для застосування. Саме по собі судове оскарження нормативного акта не свідчить про його протиправність. Позивач звертає увагу, що ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 та від 01.08.2025 у справі № 160/25282/24 було відмовлено у забезпеченні позову шляхом заборони застосування оскаржуваного рішення. Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 160/3848/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024, підтверджено законність рішення від 26.05.2021 № 523, встановлено дотримання процедури його прийняття та проходження технічною документацією обов'язкової державної експертизи. Позивач посилається на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 904/2963/24, залишену без змін постановою Верховного Суду від 14.10.2025, в якій суд дійшов аналогічних висновків. Також Позивач наголошує, що відповідно до положень частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а не з моменту його прийняття.
1.9. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.11.2025 відкрив апеляційне провадження у справі та призначив апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 18.03.2026.
1.10. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2026 (Кощеєв І. М. - головуючий, судді: Чус О. В., Вінніков С. В.), зокрема, задоволено клопотання ТОВ "Герасимов груп" щодо зупинення апеляційного провадження у цій справі; зупинено апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ТОВ "Герасимов груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 у справі № 904/2335/25, до закінчення вирішення пов'язаної із нею адміністративної справи № 160/25282/24 (до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/25282/24); зобов'язано сторони надати суду апеляційної інстанції інформацію про усунення обставин, що викликали зупинення апеляційного провадження.
1.11. Ухвала апеляційного господарського суду в частині зупинення провадження, із посиланням на положення пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) арґументовано неможливістю розгляду справи № 904/2335/25 до вирішення іншої справи № 160/25282/24, в межах якої вирішується питання про визнання протиправним та скасування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, на підставі якого Позивачем визначено розмір зміненої орендної плати. Апеляційний господарський суд виснував, що ця справа не може бути розглянута до вирішення адміністративної справи з огляду на те, що обставини щодо відповідності технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки не входять до предмета доказування у цій справі, а встановлюються іншим судом в іншій справі, і в разі їх встановлення матимуть значення для правильного вирішення цього спору, що є підставою для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішення у наведеній адміністративній справі.
2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
2.1. Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про зміну прохальної частини касаційної скарги), не погоджуючись із ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі № 904/2335/25, просить цю ухвалу скасувати в частині задоволення клопотання ТОВ "Герасимов груп" про зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення вирішення пов'язаної із нею адміністративної справи № 160/25282/24 щодо визнання незаконним (протиправним та нечинним) із моменту прийняття рішення від 26.05.2021 № 523 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/25282/24. Судові витрати покласти на Відповідача.
2.2. Скаржник вказує, що по-перше, в рамках цієї справи під час здійснення розрахунку плати за землю Міськрадою були застосовані витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 09.11.2022 та 04.09.2024, сформовані і видані на підставі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, розробленої Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю. М. Білоконя" та затвердженої рішенням від 26.05.2021 № 523.
Предметом спору в адміністративній справі №160/25282/24 є визнання незаконним (протиправним та нечинним) з моменту прийняття рішення від 26.05.2021 № 523. При цьому вказане рішення від 26.05.2021 № 523 вже було предметом оскарження в межах іншої адміністративної справи № 160/4848/24, за результатом розгляду якої у задоволенні позову було відмовлено.
Разом із тим рішення 26.05.2021 № 523 з моменту його прийняття є чинним та у встановленому порядку не скасовано, а тому відповідно до приписів статті 144 Конституції України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим для застосування на території міста Кривого Рогу в тому числі, й при обрахуванні плати за землю у спірних 2022 - 2024 роках, і для виконання всіма розташованими на території міста органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово на ній проживають.
Водночас Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" чи то іншими нормами діючого законодавства України не передбачено необхідність надання судом оцінки актам органів місцевого самоврядування з метою встановлення факту їх правомірності задля можливості застосування.
Тому, судове оскарження в межах адміністративної справи № 160/25282/24 рішення від 26.05.2021 № 523 жодним чином не свідчить про його протиправність та ні в якому разі не може викликати сумніви у його правомірності, а отже, рішення від 26.05.2021 № 523 підлягає обов'язковому застосуванню при визначенні розміру плати за користування Відповідачем земельною ділянкою протягом заявленого періоду.
Більш того, скаржник звертає увагу, що ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 та від 01.08.2025 у справі № 160/25282/24 було відмовлено у забезпеченні позову шляхом заборони застосування оскаржуваного рішення від 26.05.2021 № 523. Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 160/3848/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024, підтверджено законність рішення від 26.05.2021 № 523, встановлено дотримання процедури його прийняття та проходження технічною документацією обов'язкової державної експертизи. Позивач посилається на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 904/2963/24, залишену без змін постановою Верховного Суду від 14.10.2025, у якій суд дійшов аналогічних висновків.
Таким чином, на думку скаржника, оскарження в судовому порядку рішення від 26.05.2021 № 523 не свідчить про його протиправність.
По-друге, під час вирішення питання про зупинення провадження у цій справі врахуванню, окрім іншого, підлягає чітка, однозначна й передбачувана в своєму застосуванні норма національного законодавства - частина друга статті 265 КАС України, відповідно до якої нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
До нормативно-правових актів належать прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15, від 04.03.2020 у справі № 450/1236/17.
А тому, рішення від 26.05.2021 № 523 є нормативно-правовим актом, що за своїм характером може поширювати свою дію на невизначене коло осіб, а його прийняття належить до повноважень Криворізької міської ради за результатами розгляду технічної документації, складеної уповноваженими особами (див. висновок, викладений у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі № 160/3848/24).
Таким чином, частина друга статті 265 КАС України у нерозривному зв'язку з приписами статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", засвідчує правомірність застосування чинного як на сьогодні, так і протягом спірного періоду рішення від 26.05.2021 № 523 при здійсненні розрахунку плати за користування Відповідачем спірною земельною ділянкою.
По-третє, усупереч правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 11.03.2021 у справі № 522/5998/18, від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 24.01.2020 у справі № 927/548/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 06.05.2020 у справі № 910/15293/19), Центральний апеляційний господарський суд в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини, що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, не вказав, які саме обставини унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду цієї справи. Разом із тим сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 160/25282/24 суд апеляційної інстанції має достатньо правових підстав та доказів для розгляду й вирішення по суті справи № 904/2335/25.
Також із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали не вбачається, що обставини, які можуть бути встановлені під час розгляду справи № 160/25282/24, матимуть вирішальне значення для розгляду цієї справи.
Водночас у рамках адміністративної справи № 160/25282/24 не вирішується питання про визнання протиправним та скасування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, як про те помилково вказав в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд.
Отже, не звернувши уваги на наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, позаяк розгляд справи № 160/25282/24 не є перешкодою для встановлення й оцінки з урахуванням вимог статті 74 ГПК України суттєвих обставин у цій справі.
Наведене свідчить про неправильне застосування судом положень пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
2.3. ТОВ "Герасимов груп" 04.05.2026 надало до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми.
2.4. У відзиві Відповідач також просить передати справу № 904/2335/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційну скаргу відхилити (залишити без задоволення), витрати по справі покласти на Позивача.
2.5. Міськрада у поясненнях просить касаційну скаргу задовольнити.
2.6. У додаткових поясненнях Відповідач просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а касаційну скаргу - залишити без задоволення.
3. Позиція Верховного Суду
3.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
3.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3.3. Касаційна скарга обґрунтована незгодою із ухвалою апеляційного господарського суду, якою зупинено апеляційне провадження у цій справі до закінчення вирішення пов'язаної із нею адміністративної справи № 160/25282/24.
Верховний Суд звертає увагу, що розумний строк судового розгляду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). При тлумаченні поняття "розумні строки" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.
За частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.
Аналізуючи питання щодо зупинення провадження у господарській справі, Верховний Суд виходить із того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Глава 8 розділу ІІІ ГПК України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду, зупинення і закриття провадження у справі.
Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина перша статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина друга статті 117 ГПК України), а самі випадки, що регламентують зупинення провадження у справі, чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.
Положення статті 227 ГПК України встанвовлюють обов'язок суду зупинити провадження у справі.
Пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини першої статті 229 ГПК України).
Досліджуючи питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, Верховний Суд виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено, і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
3.4. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у справі, яка розглядається, є вимоги Міськради про стягнення з ТОВ "Герасимов груп" заборгованості в розмірі 302 064,36 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:206:0003 за період із 01.01.2022 до 31.12.2024, пені у розмірі 76 152,25 грн за період із 01.07.2023 до 28.02.2025 та судового збору у розмірі 4538,61 грн.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 25.09.2025 у справі № 904/2335/25 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Стягнув із ТОВ "Герасимов груп" на користь Міськради заборгованість у розмірі 277 985,25 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:206:0003 за період із 01.01.2022 до 31.12.2024, пеню у розмірі 83 851,53 грн за період з 01.07.2023 до 28.02.2025, а також судовий збір у розмірі 4538,61 грн.
Водночас апеляційний господарський суд установив, що, як вбачається з оскаржуваного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 у справі № 904/2335/25, заборгованість із плати за землю нарахована (розрахована) Позивачем Відповідачу, з урахуванням рішення від 26.05.2021 № 523.
Зупиняючи провадження у цій справі до закінчення вирішення пов'язаної із нею адміністративної справи № 160/25282/24 (до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/25282/24 ), суд апеляційної інстанції послався на пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України, тобто на наявність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 160/25282/24 за позовом Громадської спілки до Міськради про визнання незаконним (протиправним і нечинним) із моменту прийняття рішення від 26.05.2021 № 523, зазначивши при цьому лише те, що обставини щодо відповідності технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки не входять до предмета доказування у цій справі, а встановлюються іншим судом в іншій справі, і в разі їх встановлення матимуть значення для правильного вирішення цього спору, що є підставою для зупинення провадження у зазначеній справі до набрання законної сили рішення у наведеній адміністративній справі.
Однак колегія суддів зауважує, що апеляційний господарський суд, всупереч положенням процесуальних норм, які регулюють інститут зупинення провадження у справі, зупиняючи апеляційне провадження у цій справі, в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, із яких він дійшов висновку саме про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним (судом) перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків. Водночас апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав та повноважень для розгляду й вирішення цієї справи по суті.
Водночас суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Частина друга статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним (див. пункт 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 14.10.2025 у справі № 904/2963/24.
Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 звернулася до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, де зазначено, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України (пункт 5.5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 14.10.2025 у справі № 904/2963/24).
Суд апеляційної інстанції також не надав належної правової оцінки тому, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень рішення від 26.05.2021 № 523 вже було предметом розгляду справи № 160/3848/24, у якій Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 10.06.2024 у задоволенні позову відмовив, однак через три місяці з дати винесення цього рішення Громадська спілка звертається до окружного суду практично з тими ж вимогами.
Апеляційний господарський суд також не встановив обставин, які перешкоджають розгляду цієї справи до розгляду справи № 160/25282/24, а також будь-яких обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду цієї справи і встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Вказуючи на процесуальну неможливість розгляду цієї справи, зважаючи на предмет, підстави позову, наявні докази, якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги у цій справі, та обставини, встановлені судом першої інстанції, апеляційний суд не врахував положень статті 269 ГПК України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, наявність спору щодо визнання незаконним (протиправним та нечинним) із моменту прийняття рішення від 26.05.2021 № 523 не свідчить про об'єктивну неможливість здійснення апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду у цій справі, а отже, не може бути підставою для зупинення провадження у ній на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, який, зокрема, містить виключення щодо обов'язку суду зупиняти провадження у справі у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), що є предметом судового розгляду.
Подібну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 24.05.2021 у справі № 910/7331/20.
Враховуючи викладене клопотання Відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду фактично спрямоване на перегляд правової позиції об'єднаної палата Касаційного господарського суду (постанова від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20) та Великої Палати Верховного Суду у (постанова від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19) та не містить аргументовано переконливого обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, у ньому не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; за відсутності також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами.
Отже, заявлене клопотання не містить належного обґрунтування передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, які визначені частиною п'ятою статті 302 ГПК України.
З огляду на викладене вище відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому у задоволенні клопотання Відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Верховний Суд також акцентує увагу на тому, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 07.05.2018 у справі № 903/351/16, а також від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що зупинення апеляційним господарським судом провадження у цій справі до закінчення вирішення пов'язаної із нею адміністративної справи № 160/25282/24 (до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/25282/24), здійснене з порушенням положень пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, що призвело до нездійснення розгляду справи упродовж розумного строку та суперечить засадам господарського судочинства і вимогам Конвенції.
4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
4.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
4.2. За таких обставин Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Міськради, оскаржуване судове рішення скасувати у відповідній частині, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Криворізької міської ради задовольнити.
Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі № 904/2335/25 в оскаржуваній частині скасувати.
Справу № 904/2335/25 передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ