06 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3066/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Харківської міської ради - Жилка С. Е.,
Товариства з обмеженою
відповідальністю «Індіго-Рент» - Халабурдіна С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 (у складі колегії суддів: Істоміна О. А. (головуючий), Демідова П. В., Склярук О. І.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 (суддя Погорелова О. В.)
у справі № 922/3066/25
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго-Рент»
про стягнення коштів,
У вересні 2025 року Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго-Рент» (далі - ТОВ «Індіго-Рент») про стягнення 2 897 652,17 грн безпідставно збережених коштів.
В обґрунтування позовних вимог міська рада послалась на те, що з моменту затвердження проєкту землеустрою відповідач усупереч вимогам законодавства використовував земельну ділянку, на якій це майно розташовано, без оформлення права користування цією земельною ділянкою та державної реєстрації такого права, не сплачуючи плату за землю. Харківською міською радою зауважено, що заявлена до стягнення сума є безпідставно збереженими коштами у вигляді несплаченої орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою за період з 24.02.2021 по 28.02.2022.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у лютому 2025 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 922/3066/25 за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.05.2026.
ТОВ «Індіго-Рент'у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.08.2025 № 438706628 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна № 1 (серія та номер: 398, 399) від 11.02.2020, складеного Шевченком Віталієм Миколайовичем та ТОВ «Індіго-Рент», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаровою О. С., 12.02.2020 за ТОВ «Індіго-Рент» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «Д-2», загальною площею 1 498,6 кв. м.
Зазначена нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 17.02.2020 № НВ-6312613612020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057, площею 0,5274 га, сформована 22.09.2014, є комунальною власністю, належить до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для реконструкції нежитлової будівлі літ. «Д-2» під багатофункціональний комплекс.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.08.2025 №438697469 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Харківською міською радою 22.04.2020.
Рішенням Харківської міської ради від 24.02.2021 № 49/21 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» ТОВ «Індіго-Рент» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5274 га (кадастровий номер 6310137500:07:018:0057) зі зміною цільового призначення, а також змінено цільове призначення цієї земельної ділянки на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури для реконструкції нежитлової будівлі літ. «Д-2» під багатоповерховий комплекс по вул. Академіка Павлова, 120».
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 15.08.2025 № НВ-0001648432025, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057, площею 0,5274 га, сформована 22.09.2014, належить до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.
Згідно з листом Головного управління ДПС у Харківській області від 30.07.2025 № 16411/5/20-40-04-07-12 ТОВ «Індіго-Рент» у 2020 - 2025 роках плату за землю не нараховувало та не сплачувало.
Звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, Харківська міська рада на їх обґрунтування послалась на те, що ТОВ «Індіго-Рент» з моменту затвердження проєкту землеустрою (24.02.2021) фактично використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057, розташовану за адресою: вул. Академіка Павлова, 120, м. Харків, без оформлення права користування та без державної реєстрації відповідного речового права. За таких обставин міська рада зазначає, що користуючись земельною ділянкою у період з 24.02.2021 по 28.02.2022 без внесення плати, відповідач зберіг за рахунок власника земельної ділянки (позивача) грошові кошти у розмірі орендної плати, що є підстави для застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.
Розрахунок суми безпідставно збережених коштів, які Харківська міська рада просить стягнути з відповідача, здійснено останньою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 від 12.06.2025 № НВ-9966798312025.
Оскільки зазначений витяг сформовано у 2025 році, позивачем для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки здійснено розрахунок такої грошової оцінки шляхом поділу показника, наведеного у витязі, на відповідні коефіцієнти індексації. За наведеним розрахунком нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2021 році становила 35 427 745,62 грн, а у 2022 році - 38 970 520,18 грн.
Відповідно до розрахунку позивача (з урахуванням розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021 та 2022 роки) розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою складав: у 2021 році 236 184,97 грн на місяць, а за період з 24.02.2021 по 31.12.2021 - 2 404 025,59 грн; у 2022 році - 246 813,29 грн на місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 493 626,58 грн.
Таким чином, за розрахунками позивача, загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 24.02.2021 по 28.02.2022 становить 2 897 652,17 грн.
Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт використання відповідачем сформованої земельної ділянки комунальної власності з присвоєним кадастровим номером без укладення договору оренди та без оформлення речового права користування, дійшов висновку про правомірність позовних вимог Харківської міської ради як власника спірної земельної ділянки про стягнення з відповідача як фактичного користувача земельною ділянкою безпідставно збережених коштів за користуванням спірною земельною ділянкою без належних правових підстав відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Разом із тим, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував про недоведеність правомірності розрахунку та відсутність належних доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми, а тому відмовив у задоволенні позову.
Харківська міська рада, обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 23.04.2025 справі № 464/6766/23, від 19.03.2024 у справі № 912/140/23 щодо застосування статті 2 Закону України «Про оцінку землі»; на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20 щодо стандарту доказування та оцінки доказів; на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, від 25.10.2018 у справі № 910/24257/16, від 04.07.2023 у справі 373/626/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, у постанові Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 917/998/20, а також у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
За доводами скаржника, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затверджена рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19, була введена в дію з 01.01.2020 та залишалася чинною протягом усього спірного періоду. Рішень про затвердження нової технічної документації або проведення нової нормативної грошової оцінки (згідно нової Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147) у спірний період органом місцевого самоврядування не приймалося. Затвердження у 2021 році нової Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок само по собі не припиняло дії раніше затвердженої технічної документації та не змінювало чинну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що прямо випливає з положень цієї Методики.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Харківської міської ради, виходить із такого.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ураховуючи те, що у спірний період постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 було затверджено нову Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі - Методика № 1147) та визнано такою, що втратила чинність, зокрема, Методика, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, а також те, що позивач не надав доказів на підтвердження незмінності нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у спірний період (у 2021 та 2022 роки), застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, дійшов висновку про недоведеність позивачем розміру безпідставно збережених коштів за користуванням відповідачем спірною земельною ділянкою без належних правових підстав.
Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за відповідною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт (частина 1).
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2).
Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (який діяв до 06.05.2023). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Верховний Суд у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначив, що земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, для розрахунку безпідставно збережених коштів Харківською міською радою було використано витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.06.2025 № НВ-9966798312025.
Оскільки зазначений витяг сформовано у 2025 році, позивачем для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки здійснено розрахунок такої грошової оцінки шляхом поділу показника, наведеного у витязі, на відповідні коефіцієнти індексації.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 була затверджена рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19, що застосовується з 01.01.2020.
Зазначене рішення міською радою було прийнято під час дії Методики
нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, а також Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, затверджено нову Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок та визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанову № 213.
Так, відповідно до пунктів 19, 20 Методики № 1147 за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Датою нормативної грошової оцінки земельної ділянки є дата, зазначена в технічній документації. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 встановлено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 ПК України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, зміна методики розрахунку не спричинила автоматичної втрати чинності або скасування затвердженої нормативної грошової оцінки, а відмінності у формулах та коефіцієнтах розрахунку не впливають на сам факт визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, адже такі формули і коефіцієнти мають застосовуватися лише у разі виготовлення та затвердження нової технічної документації органом місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, звертаючись до суду з відповідним позовом, Харківська міська рада зазначала, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, була затверджена рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 і введена в дію з 01.01.2020, та залишається чиною по теперішній час. Будь-яких інших рішень щодо нормативної грошової оцінки земель, окрім зазначеного, Харківською міською радою не приймалось.
Водночас, судами попередніх інстанцій при вирішені спору зазначених тверджень позивача не було спростовано.
При цьому, як відповідачем не було надано доказів, так і судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин будь-якої зміни розміру нормативної грошової оцінки протягом спірного періоду.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позивачем розміру безпідставно збережених коштів за користуванням відповідачем спірною земельною ділянкою без належних правових підстав, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, застосували наведені у ній висновки по-іншому, а тому дійшли до передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є передчасним, зробленим без урахування наведених вище правових позицій Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та належного з'ясування обставин справи, всебічної та повної оцінки доводів позивача та сукупності наявних в матеріалах справи доказів.
Таким чином, при розгляді касаційної скарги підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»).
Загальними вимогами процесуального законодавства визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв'язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, отже, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не можна визнати законними і обґрунтованими.
Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).
З огляду на те, що для вирішення спору по суті необхідно встановити наведені вище обставини та надати оцінку доводам та доказам, враховуючи положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга Харківської міської ради підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі № 922/3066/25 скасувати.
3. Справу № 922/3066/25 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко