18 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/19433/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про відвід судді Студенця В.І. від розгляду
справи №910/19433/20
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
про стягнення 125 454 220, 13 грн,
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р. від 07.05.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 у справі №910/19433/20 та призначено до розгляду справу на 10.06.2026.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/19433/20 між суддями від 14.05.2026 у зв'язку з відрядженням судді Кібенко О.Р. її замінено на суддю Кондратову І.Д.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 13.05.2026 подав до Верховного Суду заяву про відвід судді - Студенця В.І. від розгляду справи №910/19433/20. Заяву мотивовано тим, що суддя Верховного Суду Студенець В. І. є постійним учасником судових колегій під час розгляду Верховним Судом позовних заяв Фонду гарантування. На переконання заявника у цього судді вже склалися певні суб'єктивні внутрішні переконання щодо правовідносин, які виникли між Фондом і відповідачами (посадовими особами ПАТ "Ерде Банк"), що може зашкодити всебічному, повному, неупередженому й об'єктивному розгляду цієї справи та суперечить статтям 7, 13, 14 ГПК України. Суддя Студенець В.І. входив до складу колегій суддів, зокрема у справах №910/9833/21, №910/4149/21, №910/12955/20, №916/1489/22, №904/3867/21, №910/10354/21, №910/13722/22, №910/10354/21, у яких системно висловлював окрему думку, в якій не погоджується із правовими висновками, викладеними у постановах у справах де задоволено позови Фонду гарантування вкладів або ж скасовує рішення на користь Фонду, вибірково застосовуючи судову практику. Зазначене вказує на формування у судді заздалегідь упередженого ставлення до позовів Фонду, що робить неможливим розгляд цієї справи неупередженим судом. Наразі немає судового рішення, яке було б ухвалено вказаним суддею, яким би позовні вимоги Фонду гарантування були задоволені, або залишені в силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення його вимог. Суддя постійно заявляє окремі думки, не погоджуючись із рішеннями своїх колег про правильність і законність задоволення вимог Фонду. Суддя Студенець В.І. протидіє задоволенню позовних вимог Фонду, незважаючи на існування правових висновків Верховного Суду на користь Фонду (серед яких, висновок Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду) у аналогічних справах, повністю ігноруючи їх. Додатковою обставиною яка може викликати у стороннього спостерігача сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді Верховного Суду при подальшому розгляді цієї справи є той факт, що Фонд 19.02.2026 подав до Вищої ради правосуддя Дисциплінарну скаргу щодо судді Верховного Суду Студенця В.І. (єдиний унікальний номер справи 93/0/13-26 від 23.02.2026).
З огляду на зазначені обставини заявник вважає, що з метою забезпечення довіри учасників справи №910/19433/20 до судових рішень, наявна необхідність задоволення його заяви про відвід судді Верховного Суду Студенця В. І. від розгляду цієї справи з підстав визначених пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України..
Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2026 заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відвід судді Студенця В.І. від розгляду справи № 910/19433/20 визнано необґрунтованою, передано матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 у справі №910/19433/20 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді Студенця В. І. у цій справі в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід у справі №910/19433/20 визначено суддю Верховного Суду Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026.
Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до частини першої статті 35 ГПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Положеннями частини четвертої статті 35 ГПК визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Доводи Фонду у заяві про відвід по суті зводяться лише до незгоди з ухваленими Верховним Судом за участю судді Студенця В.І. постановами, висловленими ним окремими думками, тоді як норми частини четвертої статті 35 ГПК України визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Рішення або окрема думка в іншій справі, висловлена публічно думка щодо юридичного питання (правова оцінка), висловлена, зокрема, і у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ згодом.
Сама по собі незгода Фонду з постановами Верховного Суду, ухваленими за участю судді Студенця В.І., і висловленими ним окремими думками не свідчить про його упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість та відповідно до названих вище норм ГПК України не є підставою для його відводу від розгляду цієї справи..
Стосовно наявності дисциплінарної скарги, поданої Фондом щодо судді Студенця В.І., то Суд виходить з того, що звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти й обставини неналежної поведінки судді та є правом сторони.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів, зокрема, зазначено:
- справа може викликати суперечливі настрої в суспільстві та привернути надмірну увагу ЗМІ, і суддя може опинитися в ситуації, яку можна описати як "центр урагану". Іноді вага суспільної думки може схилятися в сторону конкретного бажаного результату. Однак, виконуючи суддівську функцію, суддя повинен бути стійким до впливу такого суспільного резонансу. Суддя не повинен брати до уваги те, наскільки застосовні закони чи сторони судового розгляду популярні чи непопулярні в суспільстві, серед ЗМІ, посадових осіб чи власної сім'ї або друзів судді. Суддя не може коливатися під впливом партійних інтересів, суспільного тиску чи страху критики. Незалежність суддів передбачає незалежність від усіх форм зовнішнього впливу (п.28);
- будь-які спроби впливу на суд мають відбуватися привселюдно у залі судового засідання, виключно сторонами чи їхніми адвокатами. У певних випадках сторонні особи можуть спробувати вплинути на рішення судді в питаннях, які розглядає суд. Такі спроби слід однозначно відхиляти, від кого б вони не надходили - міністрів, політиків, державних службовців, журналістів, сім'ї чи з інших джерел. Загроза незалежності суддів може іноді набирати форму непомітної спроби впливу на ставлення судді до певної справи або ж спроб якимось чином отримати прихильність судді. Слід однозначно відхиляти будь-які спроби такого стороннього впливу на суддю, прямого чи непрямого. У деяких випадках, особливо якщо після відмови здійснено повторні спроби, судді слід повідомити про такі спроби відповідні органи. Суддя не може дозволити будь-яким родинним, суспільним чи політичним зв'язкам впливати на будь-яке судове рішення (п.29);
- іноді може бути складно визначити, що саме становить неналежний вплив. Підтримуючи належну рівновагу між, наприклад, необхідністю захистити судовий процес від спотворення і тиску - політичного, медійного чи з інших джерел - та інтересами публічного обговорення питань, що становлять суспільний інтерес у публічному житті та у вільних ЗМІ, суддя повинен прийняти той факт, що він чи вона є публічною особою, і, відповідно, не може бути надто вразливим чи чутливим. Демократії притаманна критика осіб, які займають державні посади. Отож, у визначених законодавством межах, судді не можуть розраховувати на відсутність критики їхніх рішень, обґрунтування та мотивування та способу ведення справи (п.30);
- якщо суддю сприймають як упередженого, громадську довіру до судової влади буде підірвано. Відтак, суддя повинен утримуватися від будь-яких дій, які дають підстави вважати, що на його рішення можуть впливати зовнішні чинники на кшталт особистих відносин з тією чи іншою стороною чи зацікавленості у результатах розгляду справи (п.55);
- неупередженість пов'язана не лише з фактичною відсутністю ознак упередженості та наявності упереджених міркувань, але і з враженням відсутності таких ознак. Такий двоїстий аспект можна виразити за допомогою часто повторюваного вислову, що правосуддя має бути не лише здійсненим, але й однозначно сприйматися як здійснене. Критерій, який зазвичай застосовується, полягає в тому, чи виникли б у розумного спостерігача, який реалістично і практично дивиться на справу, побоювання щодо браку об'єктивності з боку судді. Питання в тому, чи існують побоювання щодо упередженості, має вирішуватися з точки зору розумного спостерігача (п.56);
- суддя має вести справу впорядковано та ефективно, не зловживаючи процесуальними правилами. Для цього потрібна певна твердість. Суддя, що має ефективно вести процес і водночас запобігати створенню у розумної, справедливої та поінформованої особи будь-якого враження про брак неупередженості, має зберігати чітку рівновагу. Слід уникати будь-яких дій, які, на думку розумного спостерігача, викликали б (або могли викликати) обґрунтовану підозру про те, що під час виконання своїх суддівських обов'язків суддя не виявляє належної об'єктивності. Якщо виникають такі враження, вони відбиваються не лише на сторонах судового провадження, але й на довірі громадськості до судової системи в цілому (п.61);
- суддя має бути готовим приймати рішення у справах, які предстають перед судом. Однак бувають ситуації, коли з метою захисту прав сторін і збереження громадської упевненості в чесності судової влади виникає необхідність відсторонення судді від участі у розгляді певної справи та винесення рішення в ній. З іншого боку, часті відводи суддів можуть викликати осуд суду та особисто судді з боку громадськості та призвести до необґрунтованого завантаження колег таких суддів. У сторін судового провадження може виникнути враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їхньої справи, а це небажано. Відтак, суддя повинен так облаштувати свої особисті й ділові справи, щоб звести до мінімуму можливість їх несумісності з суддівськими обов'язками (п.66);
- для судді не менш важливо забезпечити, щоб правосуддя сприймалося як здійснене, адже це є одним із головних принципів права й публічного порядку. Відтак, суддя повинен вести судовий розгляд таким чином, щоб відсутність упередженості, об'єктивність і справедливість були очевидними для всіх, кого цікавить процес і його результат, аж надто для особи, яка подала клопотання. Відповідно, суддя, щодо якого подали клопотання про відвід, має пам'ятати, що від нього вимагають очевидної об'єктивності, особливо під час розгляду клопотання про відвід (п.87).
Верховний Суд зауважує, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Отже, подання учасником справи дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя щодо судді Студенця В.І. також не свідчить про його упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу відповідно до норм ГПК України.
До того ж, Коментар до Бангалорських принципів поведінки суддів встановлює, що суддя повинен бути стійким до впливу суспільного резонансу щодо справи.
Оскільки "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а належні, допустимі і достовірні докази, які б підтверджували, що суддя Студенець В.І. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду цієї справи, та/або існують переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їх безсторонності, та/або факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів, відсутні, а тому суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 36, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відвід судді Студенця В.І. від розгляду справи № 910/19433/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський