15 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 903/953/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.
розглянувши заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Супернова"
про відвід колегії суддів: Студенця В.І., Бакуліної С.В., Баранця О.М. від розгляду
справи № 903/953/25
за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Супернова"
про стягнення 2 069 030, 33 грн,
Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.11.2025 у справі №903/953/25 позов задоволено; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Супернова" на користь Луцької міської ради грошові кошти в розмірі 2069030, 33 грн, з яких: 1758117, 41 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 244230, 01 грн інфляційних втрат та 66682, 91 грн 3% річних.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 рішення Господарського суду Волинської області від 18.11.2025 у справі №903/953/25 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №903/953/25, Перший заступник Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на зазначене судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №903/953/25 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.06.2026.
Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Супернова" 15.05.2026 до Верховного Суду подано заяву про відвід колегії суддів: Студенця В.І. - головуючого, Бакуліної С.В., Баранця О.М. від розгляду справи №903/953/25, яку мотивовано тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р. від 19.02.2025 у справі №903/468/24 задоволено частково касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, скасовано абсолютно законні і обґрунтовані рішення Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №903/468/24, а справу направлено на новий розгляд, при цьому надано відповідні вказівки. У постанові зазначено, що відповідач зобов'язаний був у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва в строк до 10.01.2020 і до введення об'єкта в експлуатацію сплатити пайові внески. Отже, вищезазначена колегія суддів, порушуючи приписи ч.2 ст.300 ГПК України, у постанові встановила обставину виникнення обов'язку кооперативу щодо звернення до Луцької міської ради для визначення розміру пайового внеску, а також встановила наявність обов'язку його сплатити, хоча суди попередніх інстанцій на підставі доказів дійшли протилежної думки. Оскільки саме з таким висновком справу було направлено на новий розгляд, то цілком очікуваними стали наступні рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які задовольнили позов повністю.
Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І. від 20.03.2025 у справі №903/601/24 залишено без задоволення касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Супернова", а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, якою стягнуто 1722717,25 грн - без змін. У постанові суд касаційної інстанції, без обґрунтування відхилення заперечень кооперативу, підтвердив правомірність застосування до розрахунку пайової участі показника опосередкованої вартості спорудження житла у Волинській області в сумі 18737,00 грн, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 17.11.2022 №214, якого не існувало на момент виникнення зобов'язання, що є прямим порушенням ст.5 ЦК України. Висновок колегії суддів у справі №903/601/24 прямо суперечить вказівкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.09.2021 у справі №904/2258/20, де вказано, що пайовий внесок має бути розрахований на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати пайового внеску. Наведене призвело до неправомірного стягнення з кооперативу коштів пайового внеску у сумі 675497,87 грн, яка склала різницю опосередкованої вартості будівництва на момент його початку та завершення.
На думку заявника, наведені обставини вказують на неправомірність рішень колегій при ухваленні зазначених вище постанов, які викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості та об'єктивності суддів при розгляді даної справи №903/953/25.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 4 ст. 35 ГПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В силу положень частин 2 та 3 статті 38 ГПК з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був "безстороннім".
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:
(І) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та
(ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", №7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр» проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Суд також виходить із того, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, № 86).
Господарський процесуальний кодексу України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
З аналізу підпункту 5 частини першої статті 35 ГПК України та статті 6 Конвенції Суд висновує, що особиста неупередженість судді є презумпцією, законодавством не встановлюється вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність та упередженість судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за підпунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді/ колегії суддів.
Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже об'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Доводи заявника щодо наявності підстав для відводу колегії суддів Студенця В.І. (головуючого), Бакуліної С.В., Баранця О.М. від розгляду справи №903/953/25 зводяться до незгоди з ухваленими ними судовими рішеннями, що не може бути підставою для відводу зазначених суддів у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не свідчить про його упередженість.
Частиною 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Колегія суддів вважає, що доводи, викладені у заяві про відвід є необґрунтованими, тому касаційна скарга та заява про відвід відповідно до частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України підлягають передачі на авторозподіл для визначення судді для вирішення питання щодо розгляду даної заяви.
Керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд,-
1. Визнати необґрунтованою заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Супернова" про відвід колегії суддів: Студенця В.І. - головуючого, Бакуліної С.В., Баранця О.М. від розгляду даної справи №903/953/25.
2. Передати матеріали касаційної скарги Першого заступника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №903/953/25 та заяву про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Супернова" про відвід колегії суддів: Студенця В.І. - головуючого, Бакуліної С.В., Баранця О.М. від розгляду справи №903/953/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Баранець