Єдиний унікальний номер 305/1020/26
Номер провадження 1-кп/305/59/26
18.05.2026 року м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні з розгляду кримінального провадження № 12026071140000063 від 09.02.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -.
06.04.2026 року в провадження Рахівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026071140000063 від 09.02.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, справа № 305/1020/26. Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, від 07.04.2026 року призначено підготовче судове засідання з розгляду даного кримінального провадження.
Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.04.2026 року вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні, прокурор подала суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .. Клопотання отримане обвинуваченим та захисником у встановленому КПК України порядку.
Обґрунтовуючи своє клопотання прокурор зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що 08.02.2026 близько 22:00 години, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання у приміщенні прихожої будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптових неприязних відносин з громадянином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_2 , у ході словесної суперечки, яка виникла з особистих причин під час спільного вживання алкогольних напоїв, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, з метою позбавлення життя ОСОБА_6 , тобто реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинив насильницькі дії по відношенню до нього, завдав останньому один удар порожньою скляною пляшкою з-під горілки «Грін Дей» ємністю 0,5 л. у область голови, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді забійної рани потиличної ділянки голови, які не знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, після чого схопив до рук кухонного ножа та продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на заподіяння смерті, наніс 5 ударів ножем побутового призначення, у область правого стегна, та 1 удар у область передньої частини лівої гомілки, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді 2-х колото-різаних ран правого стегна та пепредньо-внутрішньої поверхні правої гомілки з повним розривом магістральних судин (стегнової та підколінної артерій), що призвело до масивної зовнішньої кровотечі і ускладнилося геморагічним шоком, який став безпосередньою причиною смерті потерпілого на місці події.
Інші чотири колото-різані рани задньої поверхні правого стегна, а також садна переносиці та підборіддя, синці обох нижньоорбітальних ділянок, тильних поверхонь обох кистей кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, які в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_6 не знаходяться.
Стороною обвинувачення здобуто ряд доказів, які вказують, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетний саме ОСОБА_4 , якого виявлено на місці події безпосередньо після вчинення злочину.
З огляду на викладене, 09.02.2026 безпосередньо після вчинення злочину ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 09.02.2026 в порядку ст.ст. 276-278 КПК України ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Підозра ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколами огляду місця події та трупа від 09.02.2026, яким зафіксовано обстановку і обставини події, а також знаряддя злочину, протоколом затримання в порядку ст.208 КПК, протоколами допиту свідків, та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.
За вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, і згідно із ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення кваліфікується як особливо тяжкий злочин.
11.02.2026 слідчим суддею Рахівського районного суду за клопотанням слідчого погодженого процесуальним прокурором у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці до 09 квітня 2026 року включно.
08.04.2026 суддею Рахівського районного суду за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці до 06 червня 2026 року включно
На даний час продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, і слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 перебуваючи на волі матиме змогу перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вищенаведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.
Інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою підозрюваного, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у такому запобіжному заході.
У зв'язку з цим, застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а навпаки дасть змогу підозрюваному вчиняти інші дії, направлені на протидію розслідуванню злочину, або вчинити інші злочини.
Прокурор у вказаному клопотанні просила суд, продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, раніше судимого згідно вироку Рахівського районного суду Закарпатської області 14.12.201, (набрав законної сили 14.07.2025) за ч. 2 ст. 186 КК України, на утриманні осіб не має, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без права внесення застави.
Прокурор у судовому засіданні підтримала подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , з підстав викладених у ньому, просила суд його задовольнити.
Захисник обвинуваченого та обвинувачений, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки обвинувачений не визнає себе винним, доказів його винуватості не містяться в матеріалах справи, докази можливого впливу на свідків відсутні, матеріали які характеризують особу обвинуваченого, не свідчать про доведеність вини та підстав утримання останнього під вартою, тому просили застосувати цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши учасників судового засідання, суд прийшов до наступного.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В провадженні суду знаходиться справа №305/1020/26 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання порушене у клопотанні прокурора суд зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (особливо тяжкий злочин). Тобто з моменту оголошення ОСОБА_4 про підозру у скоєнні зазначеного злочину по цей час існує незмінність підстав для обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні злочину, що є необхідною умовою для того, щоб відносно нього взагалі міг бути обраний запобіжний захід.
Проте суд наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що ОСОБА_4 раніше судимий за ч. 2 ст. 186 КК України, розлучений, на утриманні осіб не має, а також у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існують ризики зазначені ним у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даній стадії судового розгляду ще не були допитані свідки, а також судом не досліджено письмові матеріали кримінального провадження, що спростовує усні пояснення обвинуваченого та захисника надані в судовому засіданні.
Таким чином, наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені пунктами 1,2,3 частини першою статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, у відповідності до ст. 178 КПК України, окрім наявності ризиків, зазначених у пунктах 1, 2, 3 ч. 1 статті 177 цього Кодексу, суд приймає до уваги: відсутність нарікань на стан здоров'я, посилання захисника на інвалідність обвинуваченого не вказує на те, що останній не може утримуватись під вартою, а також ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, розлучений, раніше судимий, не має утриманців, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв'язків.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Виходячи з п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Відтак, ретельно оцінивши в сукупності всі обставини справи суд приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним продовжити ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків.
Відповідно до частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України, тобто у вчиненні злочину вчиненого із застосуванням насильства, суд вважає за можливе не визначати розмір застави ОСОБА_4 , як альтернативний запобіжний захід.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 314, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів, а саме з 18 травня 2026 року по 16 липня 2026 року включно, без можливості внесення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому та прокурору негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9».
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1