Справа № 302/626/26
Провадження № 2-о/302/57/26
17
18 травня 2026 року селище Міжгір'я Закарпатської області
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Кривка В.П.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Гринюк Г.В., заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орган опіки та піклування Міжгірської селищної ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітніх дітей батьком,
Зазначена заява надійшла до суду 14.05.2026 в порядку окремого провадження з вимогою встановити зазначений факт, що має юридичне значення, а саме про те, що ОСОБА_1 , 1984 р.н., самостійно утримує і виховує двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Цю заяву обґрунтовано так.
Рішенням Міжгірського районного суду від 19.11.2015 року розірвано шлюб між заявником та ОСОБА_2 та визначено місце проживання їх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю. У квітні 2019 року ОСОБА_2 добровільно змінила місце проживання з будинку АДРЕСА_1 , де почала проживати з іншим чоловіком. У січні 2020 року вона забрала дітей та їх документи та вивезла до м.Мукачево, де оформила дітей до школи на навчання. Діти проживали з матір'ю до серпня 2020 року, за цей час вони неодноразово телефонували батьку (заявнику) та скаржилися на умови проживання та відсутність уваги від матері, просили забрати їх. За домовленістю з ОСОБА_2 та дітьми заявник поїхав у м.Мукачево, звідки забрав дітей, які після того часу проживали разом з ним у селищі Міжгір'я, де і відвідували школу. ОСОБА_2 припинила спілкуватися з дітьми та не надавала матеріальну допомогу на їх утримання, у той час як існувало рішення суду про стягнення аліментів із заявника на користь ОСОБА_2 , що змусило заявника звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дітей з батьком, припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 та стягнення аліментів з матері дітей. Рішенням Міжгірського районного суду від 20.01.2021 року визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право на житло в житловому будинку АДРЕСА_1 , визначено місце проживання дітей разом з батьком ОСОБА_1 . За рішенням Міжгірського районного суду від 14.05.2021 року припинено стягнення аліментів з заявника на користь ОСОБА_2 та стягнено з ОСОБА_2 на користь заявника аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей по 3000 грн на кожну дитину до їх повноліття. На виконання цього рішення суду видано виконавчий лист, який подано до виконання, однак мати не виконує своїх батьківських обов'язків перед дітьми і станом на 15.01.2026 року виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 509000 грн. Більше шести років ОСОБА_2 не спілкується з дітьми, живе своїм життям, ухиляється від сплати аліментів. У жовтні 2025 року заявник звернувся з заявою до органу опіки та піклування Міжгірської селищної ради для дачі висновку щодо позбавлення батьків прав ОСОБА_2 , однак орган опіки та піклування визнав недоцільним позбавити її батьківських прав. Встановлення юридичного факту самостійного догляду та утримання дітей необхідне заявнику для отримання права на відстрочку від мобілізації під час дії правового режиму воєнного стану та захисту його переважного права на особисте виховання дітей. Іншого порядку встановлення цього факту законодавством України не передбачено. Встановлення цього факту, на думку заявника, не створить жодних перешкод для матері у разі її бажання у спілкуванні та вихованні її дітей.
Оцінивши зміст заяви, суддя дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті провадження за цією заявою з огляду на таке.
Заявник зазначив, що встановлення юридичного факту йому необхідно, щоб підтвердити підставу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також звільнення від військової служби і покликається на статті 26 закону «Про військовий обов'язок і військову службу», пункт 4 частини першої статті 23 закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням положень закону № 3633-ІХ від 11.04.2024.
Відповідно до ч.1 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Заявлені ОСОБА_1 вимоги пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу батька, який самостійно виховує дитину, і від якого залежить виникнення у нього в майбутньому права на звільнення від проходження військової служби.
Встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини. Адже заявник зазначив про те, що він звертався до органу опіки і піклування про позбавлення батьківських прав матері дітей ОСОБА_2 , однак Міжгірська селищна рада визнала таке недоцільним.
Сімейним кодексом України (далі у тексті - СК України) чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані між собою, а тому не можуть бути передані іншій особі. З огляду на таке можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу можливості користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно їх виконує.
З огляду на зазначене, у справі наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України).
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватися в безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, у тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлені ним у постанові Великої Палати від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), а також практиці Верховного Суду такої категорії справ, яка є усталеною та незмінною (див. постанову Верховного Суду від 20 січня 2026 року у справі № 705/7214/24 (провадження № 61-6387св25), ухвалу Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 473/4553/25 (провадження № 61-118ск26), постанову Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 442/5036/24 (провадження № 61-7255св25), постанову Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у справі № 128/3616/24 (провадження № 61-518св25), постанову Верховного Суду від 27 березня 2025 року у справі № 353/886/24 (провадження № 61-15497св24)).
Пунктами 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 в справі № 201/5972/22 передбачено : частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Отже, за змістом заяви про встановлення зазначеного факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а тому є підстави застосувати положення ч.4 статті 315 ЦПК України, тобто відмовити у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 260, 261, 315 ч.4, п.7 частини першої статті 353 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1 .
Копію ухвали разом з заявою та доданими до неї документами надіслати заявнику.
Апеляційну скаргу на ухвалу судді може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 15 днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу складено 18.05.2026.
Суддя Кривка В. П.