29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"18" травня 2026 р. Справа № 924/268/26
Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Гладій С.В., розглянув матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» м. Київ
до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1
про стягнення 20764,22 грн.
Представники сторін: не викликались
Встановив:
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» м. Київ звернулося з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 про стягнення 20764,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору №FO-01374173 від 23.07.2022 добровільного комплексного страхування транспортних ризиків (Mersedes-Benz, д.н. НОМЕР_2 ) у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено застрахований автомобіль, виплачено страхове відшкодування в сумі 20764,22 грн. Оскільки дорожньо-транспортна пригода спричинена з вини працівника відповідача - військової частини НОМЕР_1 , який перебував за кермом належного відповідачу транспортного засобу (ТЗ DAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 , під керувванням водія ОСОБА_1 ), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальної шкоди в порядку суброгації в сумі 20764,22 грн. відповідно до ст.ст. 993, 1172, 1187, 1194 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.036.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/1234/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
01.04.2026р. відповідач на адресу суду через електронний суд подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилається на те, що 31.03.2023 року о 14.15 год., в м. Кам'янське по вул. Січеславський шлях, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі ТЗ Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 , та ТЗDAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Зазначає, що постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2023 року у справі № 207/1812/23 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено Застрахований ТЗ MercedesBenz, д.н. НОМЕР_4 , що підтверджується вищезазначеною постановою суду. Враховуючи наявність Договору страхування, власник пошкодженого автомобіля ТЗ Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 звернувся до позивача з повідомленням про ДТП.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ТЗ Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) від 03.04.2023 року та ремонтну калькуляцію № 05887_05 від 04.04.2023 року, відповідно до якого вартість ремонту Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 склала 20764,22 грн.
Вказує на те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення.
Зауважує, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ТЗDAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 , на момент ДТП, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу не була застрахована, оскільки винуватець на час скоєння ДТП не застрахував свій транспортний засіб в МТСБУ, а тому у страховика не виникло обов'язку відшкодувати шкоду.
Зазначає, що володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме ТЗDAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 - є військова частина НОМЕР_1 , яка є самостійною (окремою) юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Звертає увагу на те, що діючим законодавством України, зокрема, Законом № 1961 встановлено порядок дій, у разі настання незабезпеченим транспортним засобом дорожньо-транспортної пригоди з незабезпеченим транспортним засобом.
Відповідно до ст. 41.1 Закону України № 1961 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У разі настання дорожньо транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих, днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі МТСБУ)), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально. Будь-яких доказів звернення до МТСБУ щодо зазначеної у позові дорожньо-транспортної пригоди до позову не додано. Причини, то унеможливили це зробити, також не зазначені.
Вважає, що законодавцем розроблено механізм звернення до МТСБУ у разі дорожньо-транспортної пригоди із незабезпеченим транспортним засобом для забезпечення максимальної об'єктивності щодо встановлення розміру заподіяної шкоди та механізму її заподіяння.
Зазначає, що позивачем не додано до позову висновок експерта-автотоварознавця щодо визначення вартості матеріальних збитків.
Вказує на те, що в порушення абзацу 14 пункту 4.14 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5), у вступній частині висновку експерта не зазначено попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України, внаслідок чого вказаний доказ на думку відповідача не є об'єктивним.
Зауважує, що у позові відсутні будь-які докази, які б дозволили встановити, що пошкодження позивача, зазначені страховому акті 12951/05/923 від 06.07.2023 року виникли саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за участю водія автомобіля ТЗ Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 , це підтверджує те, що позивачем до ціни позову не включено витрати на проведення дослідження.
Зазначає, що із даних правил є винятки, передбачені законом, одним із таких винятків є страхування цивільно-правової відповідальності.
Вказує на те, що відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтею 21 якого встановлено, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Непред'явлення вимоги до страховика (МТСБУ), який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.
Вважає, що основний тягар відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої щодо пошкодження автомобіля позивача, повинен нести страховик (МТСБУ), та саме він є належним відповідачем у даній справі за позовом про відшкодування шкоди в межах страхової (регламентної) суми.
Вказує на те, що відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивача, як учасника бойових дій звільнено від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Вважає, що згідно ст. 22, 36, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати); МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Звертає увагу на те, що з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, відповідно до якої у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV). Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). На підставі наведеного, просить в позові відмовити.
09.04.2026р. позивач через електронний суд на адресу суду подав заперечення на відзив, в яких зазначає, що представник відповідача вказує, що у випадку, якщо заподіювач шкоди не застраховував свою цивільно-правову відповідальність, то законодавцем розроблено механізм звернення до МТСБУ у разі дорожньо-транспортної пригоди із незабезпеченим транспортним засобом.
Звертає увагу на те, що представник відповідача вказує, що до позову не подано висновок експерта автотоварознавця щодо визначення вартості матеріальних збитків
Зауважує, що позивач не звертався до МТСБУ щодо вирішення питання про відшкодування позивачу виплаченого страхового відшкодування, адже МТСБУ не відшкодовує шкоду страховим компаніям в порядку суброгації, оскільки страхова компанія не є потерпілою стороною, відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу, а страховик, тобто АТ «СГ «ТАС» (приватне), не є потерпілою стороною, оскільки до АТ «СГ «ТАС» (приватне) перейшло право вимоги до винної особи, яка відповідальна за заподіяний збиток, шкоду у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Вказує, що при відсутності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у винуватця дорожньо транспортної пригоди страховик потерпілого, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, не набуває права звернення до МТСБУ, оскільки в пункті 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо зазначено, що у такій ситуації у МТСБУ не виникає обов'язку здійснювати відповідне відшкодування (регламентні виплати) страховикам.
Зазначає, що до матеріалів позовної заяви долучено ремонтну калькуляцію № 05887_05 від 04.04.2023 року та акт виконаних робіт № 3NDM-06412 від 21.04.2023 року, що підтверджується вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Крім того, зазначає, що розрахунок сум вартості ремонту ТЗ відображені в ремонтній калькуляції здійснювався в системі Audatex, яка рекомендована для використання страховими компаніями відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.
Порядок визначення витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу визначає Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства Юстиції України та Фонду Державного Майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції № 137/5/2732 від 08.12.2004, №1335/5/1159 від 24.07.2009).
Відповідно до п. 8.5.9. Методики Кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).
Згідно з п. 8.5.10. Дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 8, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.
Відповідно до п. 37 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням включена Комп'ютерна програма для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва «Audatex» та його похідні продукти - Німеччина.
Вважає, що не зобов'язаний при визначенні розміру страхового відшкодування обов'язково проводити оцінку або експертизу пошкодженого майна, оформлену звітом (актом) суб'єкта оціночної діяльності. Отже, Страховик має право визначати розмір страхового відшкодування на підставі внутрішніх документів, калькуляцій ремонту, експертних висновків, рахунків СТО тощо. Вимога про проведення оцінки у формі звіту не передбачена законом для визначення шкоди у справах, що стосуються добровільного страхування. На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне:
Між приватним акціонерним товариством «Страхова група "ТАС" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) 23.07.2022 укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FО-01374173, за умовами якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки MercedesBenz V220 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки MercedesBenz V220 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 застрахована позивачем згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/23028377.
31.03.2023 року о 14.15 год., в м. Кам'янське по вул. Січеславський шлях, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі ТЗ Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 , та ТЗDAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2023 року у справі № 207/1812/23 водія автомобіля ТЗ DAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до постанови Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2023 року у справі № 207/1812/23 встановлено, що водієм транспортного засобу DAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_1 було пошкоджено застрахований транспортний засіб Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника автомобіля Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 , були застраховані в ПрАТ «Страхова група «ТАС» згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту (діє на території України) «Легке КАСКО» № FО-01374173 від 23 липня 2022 року.
Страхувальник пошкодженого транспортного Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 , звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» із з повідомленням про ДТП від 03.04.2023р.
Дане повідомлення було розглянуте, пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком, та визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 , а також проведено його огляд, у зв'язку з чим, на підставі акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) від 03.04.2023 року; ремонтної калькуляції №05887_05 від 22 листопада 2024 року, відповідно до яких вартість ремонту Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 склала 20 764,22 грн.
Позивачем, на підставі зібраних документів та заяви на виплату страхового відшкодування від власника від 10.04.2023р., складено Страховий акт № 08556/05/923 від 04.05.2023 року на суму 14534,95 грн. та розрахунок суми страхового відшкодування на суму 14534,95 грн.
ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 14534,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №335007 від 05.05.2023 року.
02.06.2023р. власник пошкодженого транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 звернувся до Позивача із заявою про доплату страхового відшкодування у розмірі 30 %, про що додав документи щодо проведення ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 .
Актом виконаних робіт № 3НDM-06412 від 21.04.2023 року підтверджено виконання ремонту зазначеного транспортного засобу на суму 38 182,52 грн.
АТ «СГ «ТАС» (приватне) складено страховий акт № 12951/05/923 від 06.07.2023 року на суму 6 229,27 грн та розрахунок суми страхового відшкодування на суму 6229,27 грн.
ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 6229,27 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №348033 від 07.07.2023 року.
Загальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну Відповідачем, складає 20764,22 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля засобу DAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 в/ч НОМЕР_1 була незастрахованою, що підтверджується перевіркою чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ з відкритої бази МТСБУ.
16.02.2026р. відповідач надіслав керуючому бюро АБ «Віндекс» листа в якому заперечує проти задоволення вимог щодо погашення позивачу заборгованості в порядку суброгації, за результатами ДТП, що сталося 31.03.2023р. за участю водія ОСОБА_1 військової частини та транспортного засобу застрахованого позивачем та не бачить підстав для сплати коштів.
Відповідно до витягу із бойового наказу №433 від 27.03.2023р. та відповіді на досудове повідомлення №513 від 16.02.2026р. ОСОБА_1 перебував у службових відносинах з в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_5 ОАБ, відповідач (військова частина НОМЕР_1 ) зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду в порядку суброгації у розмірі 20764,22 грн.
Враховуючи викладене, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 20764,22 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин шістнадцятої, сімнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").
Згідно з ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з частиною другою статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу положень частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи, в результаті настання події, що має ознаки страхового випадку, позивачем складено страховий акт № 08556/05/923 від 04.05.2023 року на суму 14534,95 грн., розрахунок суми страхового відшкодування на суму 14534,95 грн.
ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 14534,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №335007 від 05.05.2023 року.
02.06.2023р. власник пошкодженого транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 звернувся до Позивача із заявою про доплату страхового відшкодування у розмірі 30 %, про що додав документи щодо проведення ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_4 .
Актом виконаних робіт № 3НDM-06412 від 21.04.2023 року підтверджено виконання ремонту зазначеного транспортного засобу на суму 38 182,52 грн.
АТ «СГ «ТАС» (приватне) складено страховий акт № 12951/05/923 від 06.07.2023 року на суму 6 229,27 грн та розрахунок суми страхового відшкодування на суму 6229,27 грн.
ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 6229,27 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №348033 від 07.07.2023 року.
Отже, загальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну Відповідачем, складає 20764,22 грн
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля засобу DAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 в/ч НОМЕР_1 була незастрахованою, що підтверджується перевіркою чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ з відкритої бази МТСБУ.
Відповідно до витягу із бойового наказу №433 від 27.03.2023р. та відповіді на досудове повідомлення №513 від 16.02.2026р. ОСОБА_1 перебував у службових відносинах з в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_6 , а тому відповідач (військова частина НОМЕР_1 ) зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду в порядку суброгації у розмірі 20764,22 грн.
Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У цьому випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки, - з іншого. Однак, в даному разі відбувається заміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому, права вимоги передаються в тому ж обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником. Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, на підставі вищезазначеного, до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків.
При цьому, суд приймає до уваги, що постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2023 року у справі № 207/1812/23 водія автомобіля ТЗ DAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. При цьому, у постанові було зазначено, що фізична особа ОСОБА_1 перебував у службових відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 , НОМЕР_5 ОАБ, а саме був на посаді водія, що підтверджується також витягом з бойового наказу №433 від 27.03.2023р.
Згідно з частинами 4 - 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факти, встановлені постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2023 року у справі № 207/1812/23 щодо наявності вини водія автомобіля ТЗ DAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_1 , який перебував у службових відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 , 224 ОАБ, а саме був на посаді водія, в силу положень частин 4 - 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують додаткового доведення в процесі розгляду даної справи.
Положеннями частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до наведених положень закону шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.
Таким чином, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі № 426/16825/16-ц.
Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
З огляду на вищевикладені норми матеріальна шкода завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відшкодовується власником (роботодавцем), а не найнятим працівником - водієм, який є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди. Така особа, відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі №654/4218/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17.
При цьому, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 висвітлено правовий висновок про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Суд встановив, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена ремонтною калькуляцією №05887_05 від 04.04.2023 та акту виконаних робіт №3НDM-06412 від 21.04.2023
Враховуючи вищевикладене, та в силу зазначених положень закону, саме відповідач є відповідальним за шкоду, заподіяну водієм транспортного засобу ТЗ DAF FX 95/430, д.н. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , у процесі виконання своїх службових обов'язків, в т. ч. за шкоду, заподіяну останнім в результаті скоєної ним ДТП 31.03.2023 року у місті Кам'янське по вул. Січеславський шлях.
Так, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Тобто, розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи. При цьому, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018.
В матеріалах справи на підтвердження позовних вимог містяться: Акт огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) від 03.04.2023 року; ремонтна калькуляція №05887_05 від 04.04.2023, Страховий акт № 08556/05/923 від 04.05.2023 та розрахунок суми страхового відшкодування; платіжна інструкція №335007 від 05.05.2023 року про сплату позивачем на користь ОСОБА_2 14535,95 грн. страхового відшкодування; акт виконаних робіт №3HDM-06412 від 21.04.2023, Страховий акт № 12951/05/923 від 06.07.2023 та розрахунок суми страхового відшкодування; платіжна інструкція №348033 від 07.07.2023 року про сплату позивачем на користь ОСОБА_2 6229,27 грн.
Таким чином, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, суми збитків.
Водночас, відповідачем до суду не надано доказів на спростування позовних вимог чи доказів сплати страхового відшкодування.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Отже, в даному випадку, доказами вартості відновлювального ремонту ТЗ та фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є ремонтна калькуляція №05887_05 від 04.04.2023, акт виконаних робіт №3HDM-06412 від 21.04.2023 та докази їх оплати - платіжні інструкції №335007 від 05.05.2023 року, №348033 від 07.07.2023 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення із відповідача 20764.22 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації.
Щодо заперечень відповідача, судом враховується, що позивач не звертався до МТСБУ щодо вирішення питання про відшкодування позивачу виплаченого страхового відшкодування, оскільки МТСБУ не відшкодовує шкоду страховим компаніям в порядку суброгації, оскільки страхова компанія не є потерпілою стороною , відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу, а страховик, тобто АТ «СГ «ТАС» (приватне), не є потерпілою стороною, оскільки до АТ «СГ «ТАС» (приватне) перейшло право вимоги до винної особи, яка відповідальна за заподіяний збиток, шкоду у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за договором майнового страхування.
При відсутності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у винуватця дорожньо - транспортної пригоди страховик потерпілого, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, не набуває права звернення до МТСБУ, оскільки в пункті 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо зазначено, що у такій ситуації у МТСБУ не виникає обов'язку здійснювати відповідне відшкодування (регламентні виплати) страховикам (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №554/5837/15-ц).
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з чч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані до матеріалів справи, та надана їм правова оцінка.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 20764.22 грн є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов приватного акціонерного товариства "Страхова група «ТАС» м. Київ до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 про стягнення 20764,22 грн. задовольнити.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_7 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (02100, м. Київ, вул. Георгія Тороповського,2, офіс 512, код ЄДРПОУ 30115243) - 20764,22 грн. (двадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 22 коп.) матеріальної шкоди в порядку суброгації, 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат із сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 18.05.2026р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (електронний суд)
3 - відповідачу (електронний суд)