29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"15" травня 2026 р.Справа № 924/204/26
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Гусько О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бухленд" м. Хмельницький
до товариства з обмеженою відповідальністю "Стфалкон" м. Хмельницький
про стягнення 992 950,31 грн. переплати, 15 397,83 грн. 3% річних та інфляційних втрат
про зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "Стфалкон" передати оплачені результати ІТ-послуг/робіт за Договором №19022025-1 за період лютий-серпень 2025 на суму 2814932,04 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стфалкон" м. Хмельницький
до товариства з обмеженою відповідальністю "Бухленд" м. Хмельницький
про стягнення 67954,22 грн.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом: Михаленко Л.С. - за довіреністю від 24.02.2026р.
Синюк О.О. - згідно витягу
від відповідача за первісним позовом : Місяць В.П. - згідно ордеру
В провадженні господарського суду знаходиться справа №924/204/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бухленд" м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Стфалкон" м. Хмельницький про стягнення 992 950,31 грн. переплати, 15 397,83 грн. 3% річних та інфляційних втрат про зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "Стфалкон" передати оплачені результати ІТ-послуг/робіт за Договором №19022025-1 за період лютий-серпень 2025 на суму 2814932,04 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стфалкон" м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Бухленд" м. Хмельницький про стягнення 67954,22
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору №19022025-1 про надання послуг ІТ-послуг від 19.02.2025р.
За результатами підготовчого засідання 05.05.2026р. постановлено ухвалу про оголошення перерви до 15.05.2026р.
ТОВ «Стфалкон» подано клопотання про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи, в якому просить призначити судову комп'ютерно-технічну експертизу вихідного програмного коду програмного продукту "CRM Бухленд (BUHLAND)", який було створено на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг №19022025-1 від 19.02.2025.
В обгрунтування посилається на те, що ТОВ «Бухленд» в первісному позові, посилається на неналежну комунікацію, відсутність погодження конкретного переліку, прямо не заперечував факту створення ТОВ «СТФАЛКОН» частини програмного коду "CRM Бухленд (BUHLAND)" в період серпня по вересень 2025 року.
Вказує на те, що у відповіді на відзив позивач наполягає на відсутності доказів проведення робіт над створенням програмного коду "CRM Бухленд (BUHLAND)" в період серпня по вересень 2025 року, а відтак і на відсутності підтвердження фактичного надання послуг відповідачу в цей період.
Зауважує, що така позиція позивача розширює предмет доказування у даній справі та призводить до необхідності детального дослідження програмного коду "CRM Бухленд (BUHLAND)", що міститься в репозиторіях GitLab.
Вважає, що дане дослідження потребує заглиблення в технічні деталі розробки комп'ютерних програм для чого необхідне застосування спеціальних знань у галузі іншій, ніж право, зокрема: перевірка автентичності записів у сховищі програмного коду (Git). Верифікація цілісності Git-історії потребує знань криптографічних хеш-функцій (SHA-1/SHA-256), механізмів ланцюгового хешування та методів виявлення примусового перезаписування історії. Оцінка обсягу та складності виконаних змін у програмному коді. Встановлення кореляції між задачами в системі обліку робіт (Jira) та фактичними змінами в коді (Git), що потребує технічного аналізу зв'язків через ідентифікатори задач та автоматичні інтеграції між системами.
Крім того, повідомляє, про неможливість надання експертного висновку у строк встановлений судом для подання відзиву, через те, що таке дослідження потребує вивчення великого масиву та даних (сховища програмного коду з повною історією розробки, системи обліку 762 задач, внутрішніх звітів) та об'єктивно не може бути виконане в строк для подання відзиву.
Звертає увагу на те, що позивач у своєму позові прямо не заперечував факту розробки програмного коду "CRM Бухленд (BUHLAND)" в період з серпня по вересень 2025 року.
На підставі наведеного вважаю за доцільне призначення у даній справі відповідну судову комп'ютерно-технічну експертизу вихідного програмного коду програмного продукту "CRM Бухленд (BUHLAND)", який було створено на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг №19022025-1 від 19.02.2025.
Проведення судової експертизи просить доручити Київському науково дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6)
Також просить поставити перед експертами наступні питання:
1. У якій мірі реалізовані у даному програмному продукті (програмному коді) функції, передбачені пунктом (d.) додатку №2 від 9 травня 2025 до Договору № 19022025-1 від 19 лютого 2025 року з огляду на програмний код, що міститься в наступних приватних репозиторіях?
- Код продукту: бекенду програмного https://git.stfalcon.com/buhland/buhland-backend/ /tree/461bab82e1b30f8672de715d7f27211dd07a644e
- Код фронтенду програмного продукту: https://git.stfalcon.com/buhland/buhland-frontend/ /tree/b64c4847372395411062342b4d047cdeef1cfdd5
- Програмний код серверної інфраструктури програмного продукту: https://git.stfalcon.com/buhland/terraform-buhland/ /tree/8760f51e2b6113be3222c3a0d97924ccba73e125
2. З огляду на програмний код, що міститься в приватних репозиторіях, вказаних у питанні "1" чи проводилась розробка вихідного програмного коду програмного продукту "CRM Бухленд (BUHLAND)" в період з 01.08.2025 по 30.09.2025? Якщо так - яким був обсяг розробки (кількість змін, авторів, доданих та змінених рядків коду)?
3. З огляду на програмний код, що міститься в приватних репозиторіях, вказаних у питанні "1" скільки записів (комітів) вихідного програмного коду програмного продукту "CRM Бухленд (BUHLAND)" було здійснено у період 01.09.2025 по 30.09.2025 у вказаних репозиторіях?
4. З огляду на програмний код, що міститься в приватних репозиторіях, вказаних у питанні "1" яка хронологія створення програмного продукту "CRM Бухленд (BUHLAND)"?
5. Чи мають записи у сховищах програмного коду, що містяться в приватних репозиторіях, вказаних у питанні "1", ознаки фальсифікації, зокрема: внесення змін минулими датами, примусове перезаписування історії (force push, rebase), видалення або заміна окремих записів, невідповідність хронологічної послідовності хеш-сум?
6. Чи відповідають задачі у системі обліку https://stfalcon.atlassian.net/jira/software/c/projects/BH/summary Jira щодо створення програмного продукту "CRM Бухленд (BUHLAND) фактичним змінам в приватних репозиторіях, вказаних у питанні "1" за період серпень - вересень 2025 року? Яка кількість задач має підтверджену кореляцію (прив'язані зміни у коді за ідентифікаторами задач)? робіт ,
7. Чи був переданий програмний код програмного продукту "CRM Бухленд (BUHLAND)" створений у період з 01.05.2025 по 31.07.2025 у наступні приватні репозиторії?
- Код бекенду програмного продукту: https://gitlab.com/buhland/buhland backend/-/tree/c7900a2d2eaec51e4b09990fe2dfc09841872ccc
- Код фронтенду програмного продукту: https://gitlab.com/buhland/buhland-frontend/ /tree/5686c26e6150de16de43c9ec848eaa6f13d8a8a5
- Програмний код серверної інфраструктури програмного продукту:: https://gitlab.com/buhland/terraform-buhland/ /tree/05064143260260eb02bbbe76c9a1f55ee7be5177
8. Чи мають доступ до приватних репозиторіїв, вказаних у питанні "7" представники ТОВ «БУХЛЕНД» Олег Мороз та Олена Синюк, облікові записи яких зареєстровані з адресами електронної пошти moroz.oleg1995@gmail.com, o.syniuk@gmail.com?
27.04.2026р. позивачем за первісним позовом через електронний суд подано на адресу суду заперечення проти клопотання про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи. В обгрунтування посилається на те, що дана експертиза не відповідає вимогам процесуального закону, не спрямована на встановлення обставин, що має значення для справи, та фактично є способом затягування розгляду спору.
Звертає увагу на те, що обставини, які характеризують поведінку відповідача у спірних правовідносинах та вже були предметом детального дослідження у відзиві на зустрічний позов та поданих запереченнях.
Зауважує, що відповідач, стверджує про наявність у нього неоплачених робіт за договором, який є предметом спору у даній справі, зокрема за період серпень-вересень 2025 року, водночас така позиція не узгоджується із його фактичною поведінкою у відповідний період та протягом тривалого часу після його завершення.
Зазначає, що після завершення серпня 2025 року відповідач не звертався до позивача із вимогами про оплату нібито виконаних робіт, не ініціював питання підписання актів приймання-передачі та не заявляв жодних претензій щодо наявності заборгованості. Аналогічна поведінка мала місце і після завершення вересня 2025 року, а також у подальші періоди, включаючи жовтень та грудень 2025 року, коли жодних вимог про оплату або зауважень щодо неоплати виконаних робіт заявлено не було.
Вказує на те, що вимоги про існування нібито заборгованості виникли у відповідача лише після подання позивачем первісної позовної заяви до суду. Отже, така зміна позиції відбулась фактично постфактум та не ґрунтується на будь-яких первинних документах або діях, вчинених у період виконання договору.
Зауважує, що з логіки відповідача виходить, що ним були виконані роботи, які не були прийняті позивачем, однак про факт їх неприйняття та неоплати останній дізнався лише через значний проміжок часу, орієнтовно через шість місяців після їх нібито виконання. Така поведінка є внутрішньо суперечливою, не відповідає стандартам добросовісної ділової практики та прямо спростовується попередньою поведінкою сторін у межах виконання договору, що детально викладено у відзиві на зустрічний позов.
Зазначає, що зустрічний позов поданий відповідачем супроводжується значним обсягом розрізнених матеріалів, зокрема скріншотів із внутрішніх систем, які не є належними та допустимими доказами у розумінні процесуального закону та не підтверджують факту належного виконання робіт. Вказує також на те, що як вже зазначалося у відзиві, такі матеріали мають ознаки штучного формування доказової бази та не узгоджуються між собою . У цьому контексті подання клопотання про призначення судової експертизи не є самостійною процесуальною дією, спрямованою на встановлення істотних обставин справи, а становить логічне продовження обраної Відповідачем тактики поведінки, яка полягає у створенні уявлення про наявність значного обсягу виконаних робіт без надання належних доказів їх замовлення, виконання та прийняття.
Зауважує, що фактично подання зустрічного позову разом із несистематизованими матеріалами, а також ініціювання проведення експертизи, є взаємопов'язаними діями, спрямованими на досягнення єдиної мети, а саме уникнення повернення коштів та затягування розгляду справи шляхом штучного ускладнення предмета доказування.
Зазначає, що відповідно до положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України призначення судової експертизи не є звичайним процесуальним інструментом, а допускається виключно у випадку, коли встановлення обставин, що мають значення для справи, об'єктивно неможливе без залучення спеціальних знань. Разом з тим, у поданому клопотанні Відповідач не навів жодного належного та переконливого обґрунтування того, що відповідні обставини не можуть бути встановлені судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, зокрема договору, переписки сторін, актів та інших документів, які вже досліджуються судом у межах даного провадження.
Звертає увагу на те, що у поданому клопотанні Відповідач взагалі не пояснює, у чому саме полягає об'єктивна складність або неможливість для нього надати суду чіткий та логічний ланцюжок доказів виконання робіт у розрізі кожної окремої задачі. Зокрема, Відповідач не обґрунтовує, чому ним не може бути продемонстровано у звичайному процесуальному порядку: яка саме задача була поставлена Позивачем, якими доказами підтверджується її погодження, у чому конкретно полягало її виконання, які саме частини програмного коду були створені в межах цієї задачі, який обсяг часу був витрачений на її реалізацію, а також яким чином результат такої роботи був переданий Позивачу та прийнятий останнім.
Саме такий послідовний і взаємопов'язаний виклад обставин і доказів відповідає природі договірних відносин сторін та вимогам процесуального доказування, однак замість цього Відповідач обмежується поданням розрізнених технічних даних і ініціює проведення експертизи, яка фактично має підмінити його обов'язок доведення. Така поведінка додатково підтверджує, що клопотання про призначення експертизи не спрямоване на встановлення обставин справи, а використовується як інструмент для ускладнення її розгляду та затягування судового процесу.
Сама по собі природа спору у цій справі не створює підстав для призначення експертизи. Зокрема, така необхідність могла б виникнути у випадку, якщо між сторонами існував би реальний технічний спір щодо змісту та функціонального призначення конкретного результату робіт, наприклад коли одна сторона обґрунтовано стверджує, що переданий програмний код реалізує саме ту функцію, яка була замовлена, а інша сторона заперечує це, вказуючи, що відповідний код виконує інший функціонал або не відповідає поставленому завданню. За таких умов дійсно виникла б потреба у спеціальних знаннях для встановлення відповідності між технічним результатом та погодженим завданням.
Вказує, що у даній справі Відповідач не доводить навіть базових обставин, які передували б такому технічному спору, зокрема не підтверджує належними доказами факту замовлення відповідних задач, їх погодження із Позивачем, а також передачі результатів робіт у встановленому договором порядку. За відсутності такого первинного ланцюжка доказів питання про технічні характеристики коду взагалі не може вважатися предметом спору. У цьому контексті ініціювання проведення експертизи виглядає не як необхідний процесуальний крок, а як спосіб штучного ускладнення розгляду справи та затягування судового процесу.
Суть спору між сторонами у даній справі полягає насамперед у встановленні того, чи були взагалі замовлені відповідні послуги Позивачем, а також чи були вони належним чином виконані Відповідачем у межах погоджених сторонами умов договору. Саме ці обставини, як вже неодноразово зазначалося у відзиві на зустрічний позов, доповненнях та запереченнях, є визначальними для виникнення будь-якого обов'язку щодо оплати. При цьому матеріали справи свідчать про відсутність належних доказів того, що у спірний період відповідні задачі були погоджені із Замовником у встановленому порядку, а також про наявність численних зауважень до їх змісту, якості та обсягу, що виключало можливість їх прийняття. Відтак предмет доказування у даній справі охоплює перевірку саме факту замовлення конкретних задач, їх узгодження, виконання відповідно до погоджених умов та передачі результату у спосіб, передбачений договором, що встановлюється на підставі договору, переписки сторін, актів та інших первинних документів і не потребує спеціальних технічних знань.
Вважає, що Відповідач фактично уникає доведення зазначених обставин та підміняє їх аналізом внутрішніх технічних процесів, намагаючись довести виконання робіт через показники активності у системах розробки, зокрема кількість комітів, змін у коді чи інші технічні параметри. Такий підхід не лише не відповідає предмету доказування у справі, але й суперечить умовам договору, оскільки навіть у разі здійснення певних дій Відповідачем вони не створюють жодних правових наслідків для Позивача за відсутності попереднього замовлення, погодження та подальшого прийняття результату робіт.
Зауважує, що як вже зазначалося у поданих процесуальних документах, сам факт технічної діяльності не може підміняти відсутність погоджених задач, їх належного виконання та передачі результату Замовнику, а відтак не може бути підставою для виникнення будь-яких грошових вимог у межах даного спору.
Звертає увагу на те, що у цій справі відсутній будь-який технічний спір у розумінні необхідності застосування спеціальних знань, натомість має місце класичний спір про право, який стосується належного виконання договірних зобов'язань.
Вважає, що предметом розгляду є не встановлення технічних характеристик програмного продукту чи аналіз коду як такого, а з'ясування юридично значущих обставин, а саме чи були відповідні послуги замовлені Позивачем, чи були вони належним чином виконані Відповідачем, та чи були їх результати передані і прийняті у порядку, передбаченому договором. Саме ці питання підлягають правовій оцінці судом на підставі наданих сторонами доказів і не можуть бути підмінені технічним дослідженням, яке не здатне встановити факт виникнення чи відсутності договірного обов'язку щодо оплати.
Звертає увагу, що питання, які Відповідач просить поставити перед експертом, сформульовані із суттєвим викривленням самої логіки договірних відносин сторін. Зокрема, Відповідач наполягає на дослідженні репозиторіїв та середовищ, які перебувають у його власному контролі, тоді як відповідно до п. L Розділу 2 Договору результати наданих Послуг передаються Замовнику шляхом завантаження Виконавцем таких результатів у репозиторій, сервер або інший носій Замовника. Тобто ключовим для встановлення факту виконання зобов'язань є не внутрішня діяльність Відповідача у власних системах, а саме факт передачі результату робіт у середовище Позивача та подальше їх прийняття у передбаченому договором порядку.
Вважає, що поставлені Відповідачем питання спрямовані на дослідження обставин, які не є визначальними для вирішення спору, оскільки дослідження внутрішніх репозиторіїв Відповідача не може підтвердити ані факт замовлення відповідних робіт, ані факт їх належного виконання, ані факт їх передачі Позивачу. Натомість саме середовище Замовника, в яке відповідно до договору повинні були передаватися результати, є тим об'єктом, дослідження якого могло б мати значення для встановлення факту виконання зобов'язань, однак такі обставини Відповідачем у клопотанні взагалі ігноруються.
Відповідно до п. M Розділу 2 Договору передача результатів оформлюється актом приймання-передачі надання послуг та звітом щодо наданих послуг, які направляються Замовнику у визначені строки, а у разі відсутності вмотивованої відмови або підписаного акту послуги вважаються прийнятими. Саме ці документи, разом із доказами їх направлення та прийняття або мотивованої відмови, є первинними доказами виконання зобов'язань. Відсутність таких документів у матеріалах справи не може бути компенсована дослідженням внутрішніх технічних систем Відповідача.
Зазначає, що формулюючи питання виключно щодо власних репозиторіїв та технічних процесів, Відповідач фактично намагається підмінити передбачений договором порядок підтвердження виконання робіт альтернативним, який не передбачений ані договором, ані законодавством, що ще раз підтверджує штучний характер заявленого клопотання та його спрямованість не на встановлення істотних обставин справи, а на ускладнення її розгляду.
Зауважує, що об'єкти, які Відповідач пропонує надати для дослідження експерту, мають сумнівне походження та не можуть вважатися достовірними.
Звертає увагу, що наразі ініційовано кримінальне провадження (Заява від 25.04.2026 р., Талон-повідомлення ЄО № 9215) щодо можливого підроблення офіційної фінансової звітності посадовими особами ТОВ «Стфалкон».
Зазначає, що для проведення комп'ютерно-технічної експертизи Відповідач пропонує надати експерту дані з власних внутрішніх систем контролю (Jira) та власного приватного репозиторію. Однак, зважаючи на обґрунтовані підозри у систематичній фальсифікації Відповідачем офіційних документів, надані ним односторонні дані внутрішнього обліку (які Відповідач міг змінити чи згенерувати у будь-який час) не можуть вважатися достовірним об'єктом для експертного дослідження. Експертиза, проведена на базі потенційно сфальсифікованих вихідних даних, не матиме жодної доказової сили у справі (ст. 104 ГПК України).
Жодна комп'ютерно-технічна експертиза не здатна відповісти на питання юридичного характеру. Навіть якщо експерт підтвердить наявність певного програмного коду на приватних серверах Відповідача, такий висновок не зможе підтвердити: 1) чи був цей код створений саме на замовлення Позивача; 2) чи не був він скопійований з інших проєктів Відповідача; 3) чи відповідає він вимогам завдання, яке сторонами офіційно не погоджувалось. Відтак, висновок експерта за замовчуванням буде неналежним доказом, оскільки не міститиме інформації щодо предмета доказування (ст. 76 ГПК України).
Звертає також увагу на те, що Відповідач не довів неможливість самостійного отримання експертного висновку у строки, встановлені судом. У матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення Відповідача до експертних установ або отримання відмов у проведенні відповідного дослідження. Самі лише посилання на значний обсяг інформації та складність дослідження не можуть вважатися належним обґрунтуванням у розумінні статті 99 Господарського процесуального кодексу України.
Вважає, що Відповідач фактично не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання експертного висновку поза межами судового процесу, не навів жодних обставин, які б свідчили про відмову експертних установ у проведенні дослідження або про інші об'єктивні перешкоди для його проведення.
Також вважає, звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи є передчасним та свідчить про намагання перекласти на суд обов'язок зі збору доказів та формування доказової бази у справі. А тому просить в призначенні комп'ютерно-технічної експертизи, відмовити.
Розглянувши клопотання ТОВ «Стфалкон» клопотання про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи, судом враховується наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Європейський суд з прав людини зауважив, що компетенцією національних судів є вирішення того, чи необхідно звертатися за зовнішньою порадою (див. рішення Суду у справі Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013).
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, яке здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи, для можливості прийняття об'єктивного рішення за результатами розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи наявні, зокрема, договори, листи, повідомлення та інші докази, тому оцінка таких доказів та встановлення відповідних обставин не потребує спеціальних знань у розумінні процесуального закону, а належать до повноважень суду.
Крім того, суд погоджується з запереченнями відповідача щодо того, що в даній справі відсутній будь-який технічний спір у розумінні необхідності застосування спеціальних знань, натомість має місце класичний спір про право, який стосується належного виконання договірних зобов'язань сторонами.
Суд також враховує, що призначення експертизи не може бути способом заміни обов'язку суду щодо оцінки доказів у справі.
Таким чином, суд вважає, що відсутня необхідність у спеціальних знаннях у сфері іншій ніж право, зокрема висновку експерта. Тому клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 99, 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Стфалкон» про призначення у справі судової комп'ютерно-технічної експертизи відмовити.
Ухвала набрала законної сили 15.05.2026р. та оскарженню не підлягає.
Ухвала підписана 18.05.2026р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (електронний суд)
3 - відповідачу (електронний суд)