Справа № 127/9423/26
Провадження № 2/127/2755/26
18 травня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №365912 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 23 грудня 2019 року в розмірі 8600,00 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 23 грудня 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту №365912, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 2500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщенні на сайті www.credit7.ua. Даний договір був укладений в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позивач зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується листом про перерахування коштів кредиту №365912. Натомість відповідачка свої зобов'язання не виконала.
16 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором №365912 від 23 грудня 2019 року.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 8600,00 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5275,00 грн - заборгованість за процентами, 825,00 грн - заборгованість за штрафом. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №365912 від 23 грудня 2019 року в розмірі 8600,00 грн, 2662,40 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов та витребувано в АТ КБ «Приватбанк» докази в підтвердження отримання платіжної картки та кредитних коштів.
Користуючись своїм правом відповідачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Грабіка М. С. надала суду відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволені позову мотивуючи тим, що позивачем безпідставно нараховано проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування, незважаючи на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Так, строк, на який позичальнику було надано кредит, становив 25 календарних днів, а тому датою повернення кредиту є 17 січня 2020 року. Разом із тим, нарахування процентів здійснювалося за період з 23 грудня 2019 року по 16 травня 2020 року.
Крім того, відповідачка зазначила про відсутність належних доказів отримання нею кредитних коштів, оскільки лист-повідомлення не є належним та допустимим доказом. Також матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували належність відповідачці електронного платіжного засобу, реквізити якого зазначені в тексті договору.
Окрім цього, відповідачка вказує на те, що позивачем невірно визначено правову природу спірних правовідносин, оскільки відносини, які виникли між сторонами, за своєю суттю є відносинами позики, а не кредитними правовідносинами.
Також вказує, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн є необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям розумності, співмірності й пропорційності, у зв'язку з чим відповідачка просила зменшити їх розмір до 1000,00 грн. Водночас відповідачка зазначила, що нею понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» правом на подання відповіді на відзив не скористалось, однак надало суду додаткові пояснення в яких зазначено, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними та спрямованими на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язань за кредитним договором. Крім того, представник позивача вказав, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося в межах строку кредитування відповідно до умов договору та з урахуванням додаткового договору. Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували наведений розрахунок.
Щодо наданого позивачем листа на підтвердження перерахування коштів за кредитом № 365912, представник позивача зазначив, що цей доказ є належним, оскільки містить усі необхідні реквізити, а тому може вважатися первинним документом відповідно до вимог законодавства. Водночас відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність заборгованості у відповідача.
Також зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, понесені позивачем, є реальними, необхідними та підтвердженими належними доказами, а також співмірними з характером і обсягом наданої правової допомоги, у зв'язку з чим підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Судом установлено, що 23 грудня 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір №365912 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту. Відповідно до цього договору товариство надає грошові кошти у розмірі 2500,00 грн, строком на 25 днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору, сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: акційна процентна ставка, становить 1,90 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору; стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних). У випадку прострочення клієнтом виконання зобов'язань за договором чи неможливості виконання зобов'язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього договору.
Згідно з п. 1.4-1.5 договору, сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 147,50% від суми позики (у процентному виразі) або 3687,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 47,50% від суми позики (у процентному виразі) або 1187,50 грн. (у грошовому виразі). Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 147,50 % від суми позики (у процентному виразі) або 3687,50 грн (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 47,50% від суми позики (у процентному виразі) або 1187,50 грн. (у грошовому виразі).
У випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення додаткової угоди до договору позики, у порядку, передбаченому в Правилах. Товариство залишає за собою право відмовити клієнту у продовженні строку користування позикою. Позика надається без застави. Укладання договорів щодо додаткових та супутніх послуг третіх осіб не потребується (п. 1.7-1.9 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, сторони домовились, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно графіка розрахунків, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.2, 3.4 договору, нарахування процентів за договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків (Додаток 1 до цього договору). Дотримання клієнтом терміну повного повернення позики, зазначеного у Графіку платежів та недопущення прострочення виконання зобов'язання більше 3 (трьох) календарних днів є умовами застосування акційної процентної ставки. У разі недотримання умов застосування акційної процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою. У разі порушення клієнтом строків виконання зобов'язань за договором: з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов'язань клієнта, нарахування процентів, не здійснюється; у разі прострочення виконання зобов'язань за договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, клієнт зобов'язаний сплатити товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування, позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору; з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість проблемною, за позикою розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.
Відповідно до п. 4.3-4.5 договору, у випадку повернення суми позики та сплати процентів за користування позикою протягом 3 (трьох) днів, після закінчення визначеного пунктом 1.2 цього договору строку користування позикою, пеня та/або штраф за несвоєчасне виконання клієнтом зобов'язань за договором не нараховується. У випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов'язаний сплатити товариству неустойку в вигляді пені у розмірі 1,1% від суми позики, що становить "27,50" грн за кожен день прострочення. Штрафні санкції за договором нараховуються з першого дня порушення клієнтом умов договору. Сума нарахованих штрафних санкцій за договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданої позики (кредиту) та загальних витрат за цим договором, та становить 1843,75 грн.
Цей договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту укладено в електронній формі та підписаний шляхом накладення аналогу власноручного підпису директора товариства та відбитка печатки товариства, що відтворений засобами копіювання зразок яких наведено в розділі 8 договору.
21 січня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 482729 до договору № 365912 про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту від 23 грудня 2019 року. Зазначений додатковий договір укладено у зв'язку з неможливістю виконання відповідачкою зобов'язань за основним договором. Сторони погодили продовження строку користування позикою на строк, що дорівнює строку користування позикою, встановленому п. 1.2 договору, та визначили нову дату повернення позики і сплати нарахованих процентів - не пізніше 16 лютого 2020 року. Крім того, сторони погодили нову процентну ставку за користування позикою: 1,60 % від суми позики за кожен день користування позикою, що становить 584,00 % річних, у межах строку повернення позики, визначеного пунктом 1.2 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис'є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
23 грудня 2019 року о 21:07:30 відповідачка ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого від ТОВ «Лінеура Україна», прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала договір № 365912 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 23 грудня 2019 року, акцептувавши пропозицію товариства. Таким чином, договір вважається укладеним відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Додатковий договір №482729 від 21 січня 2020 року до договору № 365912 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 23 грудня 2019 року теж був підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором.
Отже сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Тобто сторонами укладений договір у формі електронного документу з використанням електронних підписів одноразових ідентифікаторів та сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало, надавши 23 грудня 2019 року кошти в сумі 2500,00 грн, шляхом їх зарахування на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі «іPay.ua 45272114», призначення платежу «Зарахування 2500 грн на картку № НОМЕР_1 ». Вказаний переказ здійснювався на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна», що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1002 від 10 лютого 2026 року. ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 2 жовтня 2012 року) та отримало ліцензію Національного банка України № 3 від 11 листопада 2013 року.
З листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260331/36497-БТ від 03 квітня 2026 року надано на виконання ухвали суду від 26 березня 2026 року слідує, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) на який було зараховано кошти в сумі 2500 UAH 23 грудня 2019 року. В підтвердження викладених обставин до листа долучено виписку по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 23 грудня 2019 по 23 грудня 2019 року.
Вказані докази є достатніми та свідчать про належне виконання ТОВ «Лінеура Україна» своїх зобов'язань за договором № 365912 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 23 грудня 2019 року, а доводи відповідачки про відсутність належних доказів отримання нею кредитних коштів та відсутність доказів, які б підтверджували належність відповідачці електронного платіжного засобу, реквізити якого зазначені в тексті договору не заслуговують на увагу.
16 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 365912 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 23 грудня 2019 року та додатковим договором №482729 від 21 січня 2020 року відступлено позивачу.
Відповідно до п. 1.1 договору факторингу, на умовах встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Згідно п. 6.2.3 договору факторингу, право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором вимог п. 7.2 договору.
Відповідно до 7.2 договору факторингу, фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказані в п. 7.1 цього договору на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.
В якості ціни за придбання (відступлення) права вимоги, фактор сплачує клієнту ціну продажу в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 502890,00 грн без ПДВ(п.7.1 договору факторингу).
Вказаний договір підписано та скріплено печатками його сторін.
Оплата за договором факторингу №ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 року підтверджується копією платіжної інструкції №20164 від 18 листопада 2020 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло права вимоги до відповідачки за договором № 365912 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 23 грудня 2019 року та додатковим договором №482729 від 21 січня 2020 року на суму 8600,00 грн, з яких: 2500,00 грн - залишок по тілу кредиту, 1000,00 грн - залишок по відсотках, 4275,00 грн - залишок по простроченим відсотках, 825,00 грн - штрафи/пеня.
Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
05 березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на адресу відповідачки направив досудову вимогу із повідомленням про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості. Наразі відомостей про його отримання матеріали справи не містять.
Верховний Суд в постанові від 07 лютого 2018 року в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Отже до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Позичальник неналежно виконує умови кредитного договору.
Відповідно до статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідачка не виконала свого зобов'язання, платежів для погашення заборгованості не здійснила ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунок позивача. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань у неї наявна заборгованість.
За розрахунком, проведеним ТОВ «Лінеура Україна» станом на 17 листопада 2020 року, заборгованість позичальниці становить 8600,00 грн, з яких: 2500,00 грн тіло кредиту, 5275,00 грн - проценти за користування, 825,00 грн - штрафні санкції.
Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), нарахованими відсотками та штрафом. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів. Відповідачка власного контррозрахунку не надала.
Доводи відповідачки з приводу того, що позивачем безпідставно нараховано проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування не відповідають дійсності з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.2 договору, позика видається строком на 25 днів.
Згідно з п. 3.4 договору, у разі порушення клієнтом строків виконання зобов'язань за договором: з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов'язань клієнта, нарахування процентів, не здійснюється; у разі прострочення виконання зобов'язань за договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, клієнт зобов'язаний сплатити товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування, позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору; з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість проблемною, за позикою розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.
Крім того, 21 січня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 482729 до договору № 365912 про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту від 23 грудня 2019 року. Зазначений додатковий договір укладено у зв'язку з неможливістю виконання відповідачкою зобов'язань за основним договором. Сторони погодили продовження строку користування позикою на строк, що дорівнює строку користування позикою, встановленому п. 1.2 договору, та визначили нову дату повернення позики і сплати нарахованих процентів - не пізніше 16 лютого 2020 року.
Отже, строк користування грошовими коштами за спірним договором не обмежувався 25 календарними днями, як помилково зазначає відповідачка. Так, після спливу строку, визначеного додатковим договором, починаючи з 16 лютого 2020 року нарахування процентів здійснювалося на підставі п. 3.4 договору, відповідно до якого товариство має право нараховувати проценти до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.
Таким чином, останнім днем нарахування процентів та повернення позики є 16 травня 2020 року.
Таке нарахування процентів відповідає умовам договору та положенням ст.625 ЦК України.
З розрахунку ТОВ «Лінеура Україна» слідує, що товариство здійснювало нарахування процентів відповідно до умов договору. Наданий розрахунок містить чіткі відомості про періоди нарахування, розмір процентних ставок та суму нарахувань, є зрозумілим та арифметично вірним. Штрафні санкції нараховані на підставі п. 4.4 договору, їх нарахування здійснено виключно в межах строку, визначеного договором, та до введення в Україні воєнного стану, що виключає застосування будь-яких обмежень, пов'язаних із дією особливих правових режимів у подальший період. Відповідно до загальних засад цивільного законодавства та принципу обов'язковості договору, умови правочину є обов'язковими для виконання сторонами. Відтак підстав для визнання нарахованих процентів за користування грошовими коштами та штрафних санкцій безпідставними чи такими, що не підлягають стягненню, судом не встановлено.
Що стосується твердження відповідачки про те, що позивачем невірно визначено правову природу спірних правовідносин, оскільки відносини, які виникли між сторонами, за своєю суттю є відносинами позики, а не кредитними правовідносинами, суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, визначальним для кваліфікації правовідносин є їх зміст та суб'єктний склад, а не назва договору. У разі надання коштів фінансовою установою на платній основі такі правовідносини є кредитними та регулюються ст. 1054 ЦК України.
Зважаючи на невиконання позичальником своїх зобов'язань права позивача є порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, в добровільному порядку заборгованість не погашена, а тому позов підлягає задоволенню, а сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору (з урахуванням ставки понижуючого коефіцієнта).
Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.
Як слідує з матеріалів цієї цивільної справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт №1670 надання послуг правової (правничої) допомоги від 09 березня 2026 року, детальний опис надання послуг від 09 березня 2026 року до акту №1670, копія ордеру на надання правової допомоги серії ВС№1381377 від 02 липня 2025 року та довіреність.
Відповідно до п.1.1 договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта в усіх судах загальною юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.
Згідно п.2.3 - 2.5 договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000,00 грн без ПДВ. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказується у акті надання послуг. Термін оплати послуг вказаний у акті наданих послуг.
Відповідно до акту №1670 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09 березня 2026 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання адвокатським об'єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн. Сторони не мають жодних претензій, скарг та зауважень одна до одної стосовно виконання ними умов договору №0107 від 01 липня 2025 року. Опис виконаної роботи вказаний в деталізованому описі до даного акту (п.1, 3, 4, 5 акту).
З детального опису наданих послуг до Акту №1670 від 09 березня 2026 року слідує, що по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №365912 щодо боржника ОСОБА_1 надано такі послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв.); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.); погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв); складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год. 30 хв.), подання заяви до суду від імені клієнта. Всього витрачено часу 6 год. 30 хв.
Відповідач вважає неспівмірними розмір витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн з надання послуг адвоката щодо консультування та підготовки, направлення позовної заяви до суду, а також формування додатків.
Визначаючись з цими витратами та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором, справа є малозначною та не є складною, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить майже ціну позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, результат розгляду справи, принципи співмірності та розумності судових витрат та враховуючи заперечення відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідач Журавльова А. Ю. також скористалася правничою допомогою адвоката, про що свідчить договір про надання правничої допомоги від 01 квітня 2026 року, ордер та свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю.
За змістом цього договору за надання послуг з правової допомоги клієнт сплачує адвокату плату в розмірі 10000,00 грн, надання послуг здійснюється шляхом консультування, складання проектів необхідних процесуальних документів, заяв, скарг, клопотань, претензій та позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, скарг в порядку виключного провадження, а також представництво та захист інтересів клієнта в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах, інших підприємства, установах, організаціях, незалежно від форм власності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Зважаючи, що позов задоволено повністю, судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, понесені відповідачкою, залишаються за нею.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за договором № 365912 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 23 грудня 2019 року та додатковим договором №482729 від 21 січня 2020 року в сумі 8600,00 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5275,00 грн - заборгованості за процентами, 825,00 грн - заборгованість за штрафом, а також 2662,40 грн судового збору та 2500,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28),
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: