вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" травня 2026 р. м. Рівне Справа № 906/16/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної, розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЕНЕРГО-БУД" про визнання зобов'язання за актом здачі-прийняття робіт №440 від 08.07.2025 року таким, що не прийняте та не виконане належним чином.
Без виклику представників сторін.
Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЕНЕРГО-БУД" з вимогою про визнання недійсним акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №440 від 08.07.2025 року.
Рішенням суду від 06 травня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.
11 травня 2026 року через підсистему електронний суд від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №906/16/26, згідно з якою відповідач просить суд стягнути з позивача 40 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у справі.
14 травня 2026 року через підсистему електронний суд від представника позивача надійшло заперечення щодо ухвалення додаткового рішення у справі №906/16/26, згідно з якого позивач просить суд відмовити в задоволенні заяви представника Відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 906/16/26 у повному обсязі.
Частиною 3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки заява відповідача про ухвалення додаткового рішення відповідає вимогам ст.169-170 Господарського процесуального кодексу України, а вирішення судом питання про судові витрати не вимагає призначення додаткового судового засідання та повідомлення учасників справи, то суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення за наявними матеріалами.
Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до частини 8 ст.129 цього Кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У цій справі представник відповідача при розгляді справи по суті до закінчення судових дебатів зазначав, про намір подання заяви про відшкодування адвокатських витрат, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідача складається із сплаченого судового збору та витрат в розмірі 40 000,00 грн на професійну правничу допомогу.
В межах п'ятиденного строку, а саме 11.05.2026 відповідач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення відповідних витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач вчасно та правомірно звернувся до суду в порядку частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Надаючи оцінку доводам та доказам відповідача щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. ( ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ст.126 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також, згідно з частиною 5 ст.129 цього Кодексу під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19)
Представництво інтересів відповідача при розгляді справи №906/16/26 здійснював адвокат Дяденчук А.І. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано в якості доказів:
- копію Договору № 26/01-26 про надання правничої допомоги від 26.01.2026 з Додатком № 1 до нього;
- копію Акту № 4 передачі-прийняття правничої допомоги від 27.04.2026;
- копію Рахунку № 4 від 27.04.2026;
-копію Договору №16/02-26 про надання правничої допомоги від 16.01.2026 з Додатком № 1 до нього;
- копію Акту передачі-прийняття правничої допомоги від 06.03.2026;
- копію Додаткової угоди до договору №16/02-26 про надання правничої допомоги від 16.01.2026.
Позивач, заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення згідно з якою відповідач просить суд стягнути з позивача 40 000,00 грн, зокрема зазначив, що сума 40 000 грн не відповідає вимогам частин 3 та 4 статті 126 ГПК України, оскільки належне обґрунтування співмірності відсутнє, на що суд зазначає наступне.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
У даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже розмір таких витрат є визначеним.
На підставі наведеного та виходячи з критерію співмірності та неминучості судових витрат, суд вважає, що для цілей відшкодування за рахунок позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з позивача документально підтверджених та обґрунтованих витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву відповідача про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат в сумі 40 000,00 грн задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, буд.48, код ЄДРПОУ 35343771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енерго-Буд" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд.82А, код ЄДРПОУ 43219275) 40 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.05.2026 року
Суддя Н.Церковна