"18" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/312/26
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/312/26
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг'' (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до Об'єднання співвласників житлового будинку ,,Гранд парк'' (65009, Одеська обл., місто Одеса, вул. Добровольців, будинок 18)
про стягнення 177609,52 грн,
обставини справи:
31.01.2026 через підсистему ,,Електронний суд'' до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг'' (далі ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг''), в якій просить стягнути з Об'єднання співвласників житлового будинку ,,Гранд парк'' (далі ОСЖБ ,,Гранд парк'') борг у загальній сумі 177609,52 грн, з якого: 151754,87 грн основного боргу; 21910,91 грн пені; 2120,41 грн 3% річних; 1823,33 грн інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг'' посилається на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 9182-ОСББ(24)-14 від 15.10.2024 шляхом часткової неоплати вартості поставленого природного газу у листопаді 2024 квітні 2025.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2026: позовну заяву залишено без руху у зв'язку з необхідністю сплати судового збору у встановленому законом розмірі; встановлено строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня отримання ухвали.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2026: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/312/26; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
У відзиві на позовну заяву ОСЖБ ,,Гранд парк'' просить відмовити у задоволенні позову та розглянути справу в загальному провадженні з викликом сторін, з огляду на таке:
- постановою КМУ від 19.07.2022 № 812 визначена вартість природного газу, за якою позивач повинен постачати газ для житлових будівель (для населення), у т.ч. для виробництва теплоносія в межах надання послуг з опалення, договірна вартість яких визначена в розмірі 7420,00 грн з ПДВ за 1000 м.куб.;
- відповідач виконав всі договірні вимоги, а саме в повному обсязі сплатив вартість всього спожитого за опалювальний сезон 2024-2025 р. газу та направив позивачу спочатку на електрону адресу, а потім поштою оформлені зі свого боку акти приймання-передачі природного газу, у т.ч. акти за квітень 2025 р.;
- представник ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" гарантував нашому ОСЖБ можливість споживання у квітні 2025 р. газу з подальшим оформленням актів за ціною Обсягу І, без додаткового погодження, проте незважаючи на вказане, позивач відмовився закрити акти за ціною як для житлових будинків (для населення), примушуючи підписати направлені нам акти за значно завищеною ціною, яка не передбачена законодавством та становить без ПДВ 17530,34 грн за 1000 м.куб. і вимагав ОСББ додатково сплатити 151754,90 грн та підписати акти за квітень 2025 р. по обсягу ІІ;
- в наслідок чергового обстрілу з боку РФ в ніч з 19 на 20 червня 2025 р. та вибухів безпілотних літальних апаратів, було пошкоджено та частково зруйновано конструктивні елементи, обладнання і устаткування нашого житлового багатоквартирного будинку, що ускладнює можливість для нашого ОСББ здійснювати чергові оплати навіть по затвердженим тарифам.
У відповіді на відзив ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг'' вказує, що аргументи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та таким, що не відповідають обставинам справи, з огляду на таке:
- умовами договору передбачено, що якщо у споживача відсутні замовлені обсяги природного газу у розрахунковому періоді, при цьому споживач не припинив використання газу, весь фактично використаний у такому розрахунковому періоді газ оформлюється сторонами як обсяг ІІ;
- факт постачання природного газу відповідачу та його фактичного споживання підтверджується відповідними даними інформаційної платформи Оператора ГТС, що виключає можливість заперечення самого факту отримання товару.
У запереченнях на відповідь на відзив ОСЖБ ,,Гранд парк'' вказує, що у позовній заяві позивач посилався на те, що ОСЖБ ,,Гранд парк'' не надало до 12 числа наступного місяця акти із зазначенням Обсягу І, в наслідок чого ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг'' виставило рахунок за ціною Обсягу ІІ, але після того, як ОСЖБ ,,Гранд парк'' разом з відзивом надало до суду документи, які спростовують зазначені позивачем судження, ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг'' змінив свою позицію, та посилається на інші обставини.
Крім того, у відповіді на відзив ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг'' не заперечує та не спростовує жодного з фактів та доказів, зазначених ОСЖБ ,,Гранд парк'' у відзові на позовну заяву, у т.ч. не заперечує тому факту, що саме посадова особа ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг'' погодила нашому ОСЖБ споживання газу у квітні 2025 р. за ціною по 7420 гривень з ПДВ за 1000 м. куб., та не заперечує тому факту, що саме протизаконні дії посадових осіб товариства по виставленню рахунків за завищеною ціною, та вимагання сплатити ці рахунки, стали підставою відкриття проти зазначених посадових осіб кримінального провадження.
Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
установив:
15.10.2024 між ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг'' (Постачальник) та ОСЖБ ,,Гранд парк'' (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 9182-ОСББ(24)-14 (Договір) шляхом приєднання Споживача до умов Договору, розміщеного за посиланням https://naftogaztrading.com.ua/gaz-dlya-osbb/.
Як вказує позивач, згідно з заявою-приєднанням від 23.09.2024 до договору постачання природного газу, що є невід'ємною частиною Договору, з урахуванням умов та інформації, зазначеній в заяві-приєднання, ОСЖБ ,,Гранд парк'' надав письмову згоду на приєднання до договору постачання природного газу з ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг'' та прийняв на себе всі права та обов'язки Споживача, визначені Договором. Період постачання з жовтня 2024 по квітень 2025, дата набрання (набуття) чинності Договору 15.10.2024.
Згідно з п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
У п.1.4 визначено, що Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому. Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.
Згідно з п.2.1 Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з місяця, в якому Договір набрав чинності відповідно до пункту 13.1 Договору, по 30.04.2025 (включно), в кількості та відповідно до розрахункових періодів та розподілу, що зазначені Споживачем у заяві, яка є невід'ємною частиною даного Договору (за умови акцепту Постачальником заяви в порядку, передбаченому пунктом 1.6 цього Договору.
У п.2.2 Договору зазначено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які зазначені в заяві, повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді.
У п.2.2.1 Договору вказано, що Обсяг І (фіксований) природного газу використовується Споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг ІІ природного газу використовується Споживачем для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок Обсягу І (фіксований) та Обсягу ІІІ (фіксований).
Згідно з п.2.2.2 Споживач самостійно зазначає в заяві замовлені обсяги природного газу. При цьому, значення Обсягу І (фіксований) Споживач визначає самостійно на підставі своїх прогнозних даних. Постачальник не несе відповідальності за достовірність та обґрунтованість обсягів, зазначених заяві.
Порядок та умови передачі природного газу регламентуються розділом 3 Договору.
У п.3.5 Договору вказано, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно з п.3.5.1 Договору Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (акти), підписані уповноваженим представником Споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Обсяг ІІІ (фіксований) та акт на Обсяг ІІ.
В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пункту 2.1, підпунктів 2.2.3. та 3.5.2 цього Договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього Договору) та вартість. Відповідно до п.3.5.3 Договору якщо Споживач до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, не надав Постачальнику документи, зазначені в пп.3.5.1 цього Договору або сумарні обсяги за актами не відповідають даним остаточної алокації, сторони оформлюють весь фактично використаний Споживачем природний газ (за даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Споживачем у звітному періоді) як Обсяг ІІ. Якщо у Споживача відсутні замовлені обсяги природного газу у розрахунковому періоді, при цьому Споживач не припинив використання газу, весь фактично використаний у такому розрахунковому періоді газ оформлюється сторонами як Обсяг ІІ.
Відповідно до п.5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період
У відповідності до п.5.3 Договору сторони погодились, що номер Договору формується Постачальником при укладанні цього Договору та зазначається у згоді на приєднання до Договору постачання природного газу.
На виконання умов Договору, протягом листопада 2024 - квітня 2025 року Постачальник передав у власність Споживача природний газ на загальну суму 2111742,90 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 30.11.2024 на суму 302013,14 грн; від 31.12.2024 на суму 409545,08 грн; від 31.01.2025 на суму 391359,32 грн; від 28.02.2025 на суму 508597,38 грн; від 31.03.2025 на суму 258392,53 грн; від 30.04.2025 на суму 241835,45 грн.
Договір та акти приймання-передачі, окрім акту від 30.04.2025 на суму 241835,45 грн, підписано сторонами та скріплено печатками контрагентів.
Листом від 13.05.2025 позивач повідомив ОСЖБ, що: враховуючи відсутність замовлених обсягів природного газу у квітні 2025 року, Товариством оформлено весь фактично використаний Споживачем природний газ як Обсяг ІІ; направляє підписаний з боку товариства акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2025 на суму 241835,45 грн (обсяг ІІ - 11145,00 тис.куб.м; ціна за 1000 куб.м - 17530,34 грн) для оформлення належним чином з боку ОСЖБ.
Листом від 19.05.2025 позивач, у відповідь на лист ОСЖБ від 12.05.2025 № 12/05-25, вказав, що Товариство, зважаючи на умови укладеного договору, вимушено відмовити в задоволенні прохання щодо зміни в акті за квітень 2025 року Обсягу ІІ на Обсяг І.
Листом від 23.05.2025 позивач повідомив ОСЖБ, що: ним отримано лист ОСББ від 19.05.2025 № 19/05-25 та акти приймання-передачі газу за квітень 2025 року, оформлені за ціною Обсягу І, проте позиція щодо неможливості оформлення незамовленого обсягу газу за такою ціною залишилася незмінною, тому повертає їх; просить підписати раніше направлені акти за ціною Обсягу ІІ.
Листом від 29.05.2025 ОСЖБ надіслало заперечення щодо вимоги Товариства, в якому зазначило, що: акти оформлено за ціною Обсягу I, визначеною вимогами діючого законодавства, а саме Постанови КМУ від 19 липня 2022 р. № 812; товариство безпідставно відмовило в прийняття та оформленні актів за ціною Обсягу I.
Листом від 09.12.2025 № ТОВВИХ-25-19799 ТОВ ,,Оператор ГТС України'' повідомило інформацію, яка є належним доказом того, ким, кому та в якому обсязі здійснено поставку природного газу, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XQ00015EU3G00U за період з 01.11.2024 по 30.04.2025 внесено в алокацію постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС - код 56X930000010610X) та становить: з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 39 823,00 м3; з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 54 002,00 м3; з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 48 420,00 м3; з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 62 925,00 м3; з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 31 969,00 м3; з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 11 145,00 м3.
Аналогічна інформація відображена у документах щодо остаточної алокації відборів ОСББ за період листопад 2024 - квітень 2025 (Т.1, а.с. 22-24).
Відповідно до довідки АБ ,,Укргазбанк'' від 02.12.2025 № 11512/38523/2025 за період з 15.10.2024 по 26.11.2025 надходження грошових коштів на поточний рахунок Товариства від ОСЖБ склали всього 1959988,03 грн (Т.1, а.с.19)
Посилаючись на те, що Споживачем частково не оплачено фактично використаний природний газ у квітні 2025 року у сумі 151754,87 грн, розрахунок вартості якого відображено як Обсяг ІІ у акті приймання-передачі природного газу від 30.04.2025, оскільки у Споживача були відсутні замовлені обсяги природного газу за вказаний період, ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг'' звернулось з позовом до господарського суду в рамках провадження у даній справі.
Згідно з приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
В ч.1 ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір постачання природного газу.
При цьому ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз України» як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов'язки за Договором та поставлено за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 природний газ в обсязі 11145,00 тис.куб.м на суму 241835,45 грн, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення документами.
ОСЖБ ,,Гранд парк'' як Споживачем вартість поставленого газу в порушення приписів ст.525,526,610,629,692,714 ЦК України, умов Договору частково не оплачено, а саме в сумі 151754,87 грн, не дивлячись на те, що з урахуванням ч.1 ст.692 ЦК України та п.5.1 Договору строк виконання зобов'язання на вказану суму настав.
Враховуючи викладене позовна вимога про стягнення 151754,87 грн основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Господарський суд відхиляє посилання відповідача на те, що ним сплачено вартість всього спожитого за квітень 2025 р. природного газу, який правомірно оформлено за ціною Обсягу І та відповідний акт приймання-передачі у встановлений договором строк направлено позивачу спочатку на електрону адресу, а потім поштою, з огляду на таку.
Відповідно до п.5.3.5 Договору якщо у Споживача відсутні замовлені обсяги природного газу у розрахунковому періоді, при цьому Споживач не припинив використання газу, весь фактично використаний у такому розрахунковому періоді газ оформлюється сторонами як Обсяг ІІ.
В матеріалах справи містяться дані інформаційної платформи Оператора ГТС, які відображають факт постачання природного газу відповідачу та його фактичного споживання у розмірі 11145,00 м3 за період 01.04.2025 по 30.04.2025.
Таким чином, відповідач, не маючи замовлених обсягів природного газу у квітні 2025 року, продовжив використання природного газу, що призвело до правомірного нарахування позивачем вартості такого газу за тарифами Обсягу ІІ.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на те, що матеріалами справи доведено факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу за Договором, господарський суд дійшов висновку, що ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз України» має право на стягнення:
- 2120,41 грн 3% річних, нарахованих на суму 151754,87 грн за період з 17.06.2025 по 03.12.2025;
- 1823,33 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму 151754,87 грн за період з 07.07.2025 по 30.11.2025.
Відтак, позов про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань також слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
На підставі названих норм законодавства та п.7.2 Договору ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз України» нарахувало та заявило до стягнення 21910,91 грн пені, нарахованих на суму 151754,87 грн за період з 17.06.2025 по 03.12.2025.
Стягнення пені у заявленій позивачем до стягнення сумі унеможливлюється наступним.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати в т.ч. ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Приймаючи до уваги наведене, те, що ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз України» не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, те, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, те, що розмір неустойки є значним, господарський суд, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, зменшує заявлену позивачем до стягнення пеню в сумі 21910,91 грн на 10955,45 грн, тобто до 10955,45 грн.
Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.
Серед іншого, суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За правилами п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а часткове задоволення судом позову зумовлено виключно зменшенням судом пені за правилами ст.233 ГК України, судовий збір, сплачений позивачем, слід повністю покласти на відповідача згідно ч.9 ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників житлового будинку ,,Гранд парк'' (65009, Одеська обл., місто Одеса, вул. Добровольців, будинок 18, код 41534124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг'' (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676) 151754/сто п'ятдесят одну тисячу сімсот п'ятдесят чотири/грн 87 коп. основного боргу; 10955/десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять/грн 45 коп. пені; 2120/дві тисячі сто двадцять/грн 41 коп. 3% річних; 1823/одну тисячу вісімсот двадцять три/грн 33 коп. інфляційних втрат, 2662/дві тисячі шістсот шістдесят дві/грн 40 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18 травня 2026 року.
Суддя Т.І. Демченко