ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2026Справа № 910/14130/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши
звіт від 29.04.2026 керівника Акціонерного товариства "УКPНAФТА"
про виконання судового рішення
у справі № 910/14130/22
за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНТО САТЕЛІТ"
2. ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "УКPНAФТА"
про стягнення 19810,01 грн та 4106,77 грн
представники сторін:
від позивача-1: Кологойда О.В.
від позивача-2: ОСОБА_1
від відповідача: Михалевич М.М.
Суть та рух справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КІНТО САТЕЛІТ", ОСОБА_1 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА", у якому просить суд:
стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНТО САТЕЛІТ" грошові кошти в сумі 19810,01 грн, з яких: інфляційні втрати в сумі 17 739,56 грн та 3% річних в сумі 2070,45 грн;
стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4106,77 грн, з яких: інфляційні втрати в сумі 3677,55 грн та 3% річних в сумі 429,22 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/14130/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "УКPНAФТА" на користь ТОВ "КІНТО САТЕЛІТ" 3% річних у сумі 2 070,45 грн, інфляційні втрати у сумі 17 739,56 грн, витрати на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 984,80 грн. Стягнуто з ПАТ "УКPНAФТА" на користь ОСОБА_1 3 % річних у сумі 429,22 грн, інфляційні втрати у сумі 3 677,55 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 984,80 грн.
16.10.2023 на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/14130/22 від 23.03.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 та на виконання зазначеної постанови апеляції, Господарський суд міста Києва видав відповідні накази.
Ухвалою від 18.04.2024 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНТО САТЕЛІТ" про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі №910/14130/22.
Ухвалою від 24.04.2024 Господарський суд міста Києва задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНТО САТЕЛІТ" про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі №910/14130/22, зобов'язав керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Корецького Сергія Федоровича у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/14130/22 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023.
Ухвалою від 05.06.2025 Господарський суд міста Києва задовольнив заяву Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про залучення до справи посадової особи та встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду; залучив до справи посадову особу Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Ткачука Юрія Петровича, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушення права заявника; зобов'язав діючого керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/14130/22 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 було прийнято звіт Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22; зобов'язано керівника Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" у строк до 01.10.2025 надати суду звіт про виконання рішення від 23.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22.
Ухвалою від 06.10.2025 Господарський суд міста Києва призначив судове засідання з розгляду звіту на 16.10.2025.
Ухвалою від 16.10.2025 Господарський суд міста Києва прийняв звіт від 30.09.2025 Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22; зобов'язав керівника Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" у строк до 15.01.2026 надати суду звіт про виконання рішення від 23.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22.
Ухвалою від 20.01.2026 Господарський суд міста Києва призначив судове засідання для розгляду звіту про виконання судових рішень на 29.01.2026.
Ухвалою від 29.01.2026 Господарський суд міста Києва відмовив у прийнятті звіту від 15.01.2026 Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22; зобов'язав керівника Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" у строк до 29.04.2026 надати суду звіт про виконання рішення від 23.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22.
29.04.2026 через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "УКPНAФТА" надійшов звіт про виконання судового рішення від 15.01.2026, в якому заявник просить суд прийняти вказаний звіт та проводити розгляд звіту за участю представника Акціонерного товариства "УКРНАФТА".
01.05.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНТО САТЕЛІТ" надійшли заперечення на звіт про виконання судових рішень.
Ухвалою від 04.05.2026 Господарський суд міста Києва призначив судове засідання для розгляду звіту про виконання судових рішень на 14.05.2026.
Представник АТ "УКРНАФТА" у судовому засіданні 14.05.2026 надав пояснення щодо звіту про виконання судових рішень.
Представник позивачів заперечив щодо прийняття звіту про виконання судових рішень у справі №910/14130/22.
Також суд зазначає, що відповідно відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань найменуванням боржника зазначено Акціонерне товариство "УКРНАФТА", відтак, у подальшому у процесуальних документах суд зазначатиме змінене найменування (організаційно-правової форми) боржника.
У судовому засіданні 14.05.2026 судом проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали про відмову у прийнятті звіту від 29.04.2026 Акціонерного товариства "УКPНAФТА" про виконання судових рішень у справі №910/14130/22.
Аргументи боржника наведені у звіті від 15.01.2026 про виконання судових рішень у справі №910/14130/22.
У поданому звіті боржник просить суд просив суд прийняти звіт про виконання судових рішень у цій справі без подальшого зобов'язання щодо подання наступних звітів до моменту існування мораторію на вчинення виконавчих дій або із зобов'язанням подати такий звіт протягом встановленого судом строку після закінчення мораторію чи воєнного стану. У звіті АТ "УКРНАФТА" наведено такі аргументи:
- Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23 березня 2023 року №52 АТ "УКРНАФТА" було включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану;
- з врахуванням внесених законодавцем змін до Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем було винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій спрямованих на виконання судових рішень у цій справі та станом на час подання звіту про виконання рішень суду постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій є чинними та не скасованими, а обставини, які були підставою для зупинення вчинення виконавчих дій боржником за якими є АТ "УКРНАФТА" не припинили свого існування
- пріоритетним є спрямування коштів держави на фінансування Збройних Сил України, мобілізацію та спрямування фінансових ресурсів держави для посилення обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, сплату податків, забезпечення потреб обороноздатності держави;
- в межах наявних та чітко розподілених фінансових ресурсів ПАТ "УКРНАФТА" здійснює поступове погашення кредиторської заборгованості;
- отримання дивідендів від акцій акціонерних товариств є свого роду видом інвестиційної діяльності кредитора і на таку діяльність цілком справедливо поширюються ризики підприємницької(господарської) діяльності;
- стягувачі не несуть індивідуального надмірного тягаря та відсутнє втручання в право мирного володіння майном;
- АТ "УКРНАФТА" не може здійснювати вибіркову сплату коштів на користь лише частини кредиторів, у цьому випадку позивача, оскільки це буде проявом дискримінації;
- наразі одним із першочергових завдань боржника є відновлення об'єктів паливно-енергетичного комплексу, які зазнали пошкоджень внаслідок обстрілів рф;
- наразі пріоритетними є виконання оборонних замовлень щодо постачання нафти, газу та нафтопродуктів;
- відповідач направив ТОВ "КІНТО САТЕЛІТ" пропозицію укласти мирову угоду, направлену 11.03.2026.
Аргументи позивача-1 наведені у запереченнях на звіт від 29.04.2026 про виконання судового рішення.
ПрАТ "КІНТО САТЕЛІТ" у запереченнях від 01.05.2026 просить суд: відмовити у прийнятті звіту; встановити новий строк на подання керівником Акціонерного товариства "УКРНАФТА" звіту про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22; застосувати до керівника Акціонерного товариства "УКРНАФТА" Кукури Богдана Михайловича захід процесуального примусу на підставі статей 135, ч. 4 ст. 345-4 ГПК України у формі штрафу у розмірі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66560,00 грн у дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНТО САТЕЛІТ" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
В обґрунтування своїх заперечень ПрАТ "КІНТО САТЕЛІТ" посилається на таке:
- звіт не відповідає вимогам ч.2 ст.345-3 ГПК України, оскільки, не містить строків виконання судових рішень у справі №910/14130/22 та заходів, які вживаються для виконання судового рішення, окрім того до звіту не долучено жодного доказу, що підтверджують обставини, які перешкоджають боржнику виконати судові рішення у справі №910/14130/22, зокрема, виписки про стан рахунків в банківських установах, що підтверджують відсутність (недостатність) грошових коштів, балансу та звіту про фінансові результати;
- зупинення вчинення виконавчих дій стосується виключно дій державного виконавця з примусового виконання судового рішення та не перешкоджають і не звільняють боржника від обов'язку виконання судового рішення та подання звіту;
- боржник вільно використовує кошти та продовжує направляти кошти на благодійну допомогу, рекламні акції, юридичну допомогу іноземних фірм; такі витрати не можна віднести до потреб обороноздатності держави або витрат, необхідних для забезпечення безперервності господарської діяльності чи відновлення пошкодженої внаслідок обстрілів інфраструктури боржника і такі витрати не можуть бути більш пріоритетними ніж виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Висновок суду із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Розглянувши звіт боржника про виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що вказаний звіт не підлягає прийняттю, виходячи з такого.
В силу статті 339 Господарського процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України.
Отже, чинним процесуальним Законом встановлено право суду встановити судовий контроль за виконанням судових рішень.
При цьому такий контроль встановлюється в разі, якщо судове рішення не виконується зобов'язаною стороною тривалий час без поважних на те підстав.
Відповідно до приписів ч.1 ст.345-4 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Частиною 2 статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.
Суд зауважує, що відповідно до ч.ч.2-3 ст.345-3 Господарського процесуального кодексу України звіт боржника про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про прийняття звітів, поданих боржником раніше, суд враховував положення п.10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", а також аргументи відповідача, що господарська та фінансова діяльність АТ "УКРНАФТА" в умовах воєнного стану має першочергове спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави, що значною мірою перешкоджає виконувати, зокрема, грошові зобов'язання підприємства.
Водночас на аргумент боржника, що він включений до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (Наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52), суд зазначає, що процесуальне законодавство України не пов'язує можливість затвердження звіту про виконання судового рішення із зупиненням виконавчого провадження або встановленням мораторію на виконання судових рішень боржником.
Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб'єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.
Окрім цього, зупинення вчинення виконавчих дій передбачає припинення дій державного виконавця щодо примусового стягнення з боржника, але жодним чином не перешкоджає боржнику вільно розпоряджатись його майном та грошовими коштами, в тому числі вибірково виконувати рішення судів на користь інших стягувачів.
Аналогічна позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №911/2316/23.
Разом з тим, наведені у звіті посилання на зупинення виконавчого провадження, статус критичної інфраструктури, наслідки військової агресії та інші обставини, хоча й описують ймовірні причини невиконання судових рішень, не супроводжуються конкретними орієнтовними термінами, коли боржник планує виконати рішення суду, та їх обґрунтуванням з урахуванням вжиття заходів для усунення перешкод.
Відсутність у звіті орієнтовних строків виконання такого рішення та їх обґрунтування порушує баланс інтересів сторін. При цьому враховуючи те, що рішення суду є обов'язковим до виконання, суд вважає необґрунтованим посилання боржника на те, що строки виконання рішення залежать від періоду дії воєнного стану.
Крім того, з моменту набрання рішення у цій справі законної сили, АТ "УКРНАФТА" свого обов'язку зі сплати заборгованості не виконано та не сплачено заборгованість навіть частково.
ПрАТ "КІНТО САТЕЛІТ" звертає увагу суду на ту обставину, що боржник має видатки, які не пов'язані з потребами обороноздатності держави, або не є необхідними для забезпечення безперервності господарської діяльності боржника.
Також в ухвалі від 29.01.2026 Господарський суд міста Києва встановив, що фінансовий стан боржника є прибутковим, у той час як боржник укладає ряд правочинів, ціна яких значно перевищує суму заборгованості у цій справі та витрати за такими правочинами не можна віднести до потреб обороноздатності держави.
У свою чергу, боржник не навів обґрунтованих обставин неможливості спрямування таких грошових коштів на виконання рішень судів у цій справі.
Суд зазначає, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Крім того, в силу приписів частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Суд зазначає, що позиція боржника не відповідає вимогам ст.129-1 Конституції України, ст.18, 236 ГПК України, які встановлюють обов'язковість судових рішень. Судове рішення є обов'язковим до виконання боржником. Саме боржник є зобов'язаним та відповідальним за виконання судового рішення як добровільно, так і примусово як до, так і після відкриття виконавчого провадження (ч.2 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження").
З огляду на вищевикладене, враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням викладених стягувачем заперечень щодо прийняття звіту боржника та встановлену судом невідповідність такого звіту вимогам ч.2 ст.345-3 Господарського процесуального кодексу України, та відсутність вжитих боржником заходів для повного та своєчасного виконання судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту від 29.04.2026 Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22.
За змістом ч.3 ст.345-4 Господарського процесуального кодексу України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до приписів ч.1 ст.135 Господарського процесуального кодексу України, під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене та враховуючи закріплене Господарським процесуальним кодексом України право, а не обов'язок суду стягнути в дохід державного бюджету штраф з керівника боржника, суд наразі не вбачає необхідності у застосуванні до боржника заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Водночас, суд вважає за необхідне додатково встановити АТ "УКPНAФТА" новий строк для подання звіту про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22, а також повторно попередити відповідача про можливість застосування вказаних вище заходів процесуального примусу у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.
Також стягувач (ТОВ "КІНТО САТЕЛІТ") заявив про стягнення з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНТО САТЕЛІТ" витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.
Розглядаючи заявлену стягувачем вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн, суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду із заявою про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, розгляду такого звіту судом та прийняття ухвали за результатами розгляду. Водночас закон не відносить таку правничу допомогу до безоплатної.
Приписи ст.ст.342, 345-1 - 354-4 ГПК України не містять спеціального правила вирішення судових витрат для процедури подання стягувачем заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, розгляду такого звіту судом та прийняття ухвали за результатами розгляду.
Такі правила містяться безпосередньо у ст.344 розділу VI "Судовий контроль за виконання судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, а також у ст.ст.123-130 глави 8 "Судові витрати" Розділу I "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України.
При цьому положення статті 344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.
Отже, у разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 "Судові витрати" ГПК України).
Протилежний підхід призводить до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд заяви Стягувача та звіту Боржника у законний спосіб, позбавляє Сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові зауважила, що:
положення статей 126,129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (зокрема, постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22, від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23);
стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 "Судові витрати", яка є частиною розділу I "Загальні положення" ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.
Згідно зі ст.11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 ГПК України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Частиною 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок боржника відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу стягувач надав у матеріали справи копії: договору №223-АО/2021 про надання правової допомоги від 02.12.2021; додатку №1 до договору; додаткової угоди №1 від 21.07.2022; додаткової угоди №2 від 30.12.2024; розрахунок витрат на надання правової допомоги, що є актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.05.2026.
Правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "КІНТО САТЕЛІТ" у Господарському суді міста Києва надає адвокат Кологойда О.В. згідно із ордером серії АІ №1213083 від 21.07.2022, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №223-АО/2021 від 02.12.2021.
Відповідно до додатку №1 сторони погодили, вартість послуг адвоката, відповідно до якого складання на подання процесуальних документів становить 2000,00 грн за один документ; участь у судових засіданнях - 2000,00 грн.
Згідно і розрахунком витрат на надання правової допомоги, що є актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.05.2026 вартість витрат на складання та подання заперечень на звіт керівника Акціонерного товариства "УКPНAФТА" становить 2000,00 грн, участь у судовому засіданні - 2000,00 грн.
Оцінивши докази, додані до заперечень на звіт, виходячи із зазначених вище критеріїв, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що заявлені витрати в сумі 4000,00 грн за складання заперечень та участі у судовому засіданні є співмірними та необхідними і відповідають критерію розумності їх розміру.
Таким чином з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233-235, 345-2, 345-3, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у прийнятті звіту від 29.04.2026 Акціонерного товариства "УКPНAФТА" про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22.
2. Зобов'язати керівника Акціонерного товариства "УКPНAФТА" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) у строк до 14.08.2026 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/14130/22.
3. Попередити керівника Акціонерного товариства "УКPНAФТА" про право суду застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНТО САТЕЛІТ" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25-Б, ідентифікаційний код 21626465) витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.
5. Видати наказ на виконання п.4 цієї ухвали.
6. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення - 14.05.2026 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено: 18.05.2026.
Суддя С. О. Турчин