ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2026Справа № 910/7881/25
Суддя Привалов А.І., розглянувши матеріали
заяви Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ"
за участю Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
про заміну сторони її правонаступником
у справі № 910/7881/25
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ"
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу"
про стягнення 215 754,16 грн.
Представники сторін: не з'явилися,
Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібозавод №5" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" про стягнення 215 754,16 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 задоволено заяву Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ" про зміну найменування позивача у справі № 910/7881/25. Змінено найменування позивача у справі № 910/7881/25 Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібозавод № 5" на Товариство з додатковою відповідальністю "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2025 у справі № 910/7881/25, яке залишено без мін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Ейчді Бейкері ІСТ» заборгованість у розмірі 135 891 грн 21 коп. основного боргу та 2 422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
17.02.2026 на виконання рішення видано відповідний наказ.
24.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ТДВ "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ" надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) його правонаступником.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 повернуто заяву Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ" про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) його правонаступником у справі №910/7881/25 без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.
01.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ТДВ "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ" повторно надійшла заява про заміну сторони її правонаступником.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 розгляд заяви Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ" про заміну сторони її правонаступником призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2026.
14.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, в якій також вказано, що підприємство не заперечує проти задоволення заяви ТОВ "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ".
Представники учасників справи у судове засідання 14.05.2026 не з'явилися.
Відповідно до частини третьої статті 334 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Ураховуючи те, що явка у судове засідання учасників справи обов'язковою не визначалась, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи та заяву Товариства з додатковою відповідальністю "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ" про заміну боржника його правонаступником, суд відзначає слідуюче.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2025 у справі № 910/7881/25, яке залишено без мін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Ейчді Бейкері ІСТ» заборгованість у розмірі 135 891 грн 21 коп. основного боргу та 2 422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
17.02.2026 на виконання рішення видано відповідний наказ.
Статтею 129-1 Конституції України унормовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 326 ГПК України та ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Отже, у наведених правових нормах викладено принцип обов'язковості виконання рішення суду, що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилався на те, що всі права та обов'язки Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" перейшли до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", внаслідок реорганізації Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" шляхом приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель". Наказом Міністерства оборони України від 06.01.2026 № 7/нм затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна позивача правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель".
Статтею 52 ГПК України унормовано, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до ін. особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.
Правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). У разі універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов'язки. Таке правонаступництво відбувається у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. У разі часткового (сингулярного) правонаступництва до правонаступника переходять тільки певні права та обов'язки кредитора.
Відповідно до положень ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.
Відтак, заміна стягувача у виконавчому провадженні можлива лише за рішенням суду на підставі його правонаступництва.
Аналогічні положення містяться у Законі України Про виконавче провадження (абз. 1 ч. 5 ст. 15 Закону), а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно із ст. 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу та ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України не містять вичерпного переліку підстав заміни сторони, зокрема, і на стадії виконавчого провадження.
Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене ст. 52 ГПК України, ст. 442 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №5010/2403/2011-14/120).
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників.
Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц дійшов висновку про те, що у статтях 104 Цивільного кодексу України та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Водночас, при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.
Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.
Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи внаслідок приєднання.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва) на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.
Ураховуючи встановлені у сукупності обставини в контексті застосування статей 104, 107 Цивільного кодексу України та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент сам по собі не може пов'язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи.
Зазначене також кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18.
Як убачається із доданих до заяви документів 31.12.2025 на виконання наказу №281 від 02.05.2025 Міністерства оборони України "Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" комісією з реорганізації державного підприємства складено передавальний акт приймання-передачі права, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" правонаступнику - Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель". Зі змісту вказаного акту вбачається, що реорганізація відповідача здійснюється шляхом приєднання.
Передавальний акт було затверджено наказом №7/нм від 06.01.2026 Міністерства оборони України "Про затвердження передавального акта приймання-передачі справи, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу".
З огляду на наведене, у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" перейшло правонаступнику - Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме - з 06.01.2026.
Вказаний висновок також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.08.2023 у справі №922/4650/21.
За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ" про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню частково - в частині заміни боржника в наказі Господарського суду міста Києва № 910/7881/25 від 17.02.2026. В частині вимог щодо видачі нового наказу із зазначенням реквізитів нового боржника - заява задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на приписах Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 52, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ" про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити частково.
2. Замінити Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24; ідентифікаційний код 44830311), як боржника, згідно наказу суду від 17.02.2026 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 по справі №910/7881/25, на його правонаступника - Державне підприємство Міністерства оборони України«Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; ідентифікаційний код 44725823).
3. В іншій частині вимог заяви - відмовити.
4. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 18.05.2026.
Суддя А.І. Привалов