номер провадження справи 19/23/26
18.05.2026 Справа № 908/460/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/460/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПРАКТИК" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93а, ідентифікаційний код 23119040)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273)
про стягнення 97 912,91 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 5927/08-07/26 від 24.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПРАКТИК" до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за Договором поставки № №220207-3 від 07.02.2022 року в розмірі 97 912,91 грн, з яких: 18 454,69 грн - 3 % річних, 79 458,22 грн - інфляційних втрат.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625,655, 712 Цивільного кодексу України і обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 220207-3 від 07.02.2022 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, в зв'язку з чим позивачем також нараховані 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму 97 912,91 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/460/26 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 97 912,91 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/460/26, присвоєно справі номер провадження 19/23/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
16.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладенні заперечення проти позовних вимог
Заперечення обґрунтовані тим, що, відповідно до останнього абзацу п. 4.2.Договору, товар поставлений без письмової заявки Замовника, оплаті за цим договором не підлягає. Відповідач вказує, що надані у справу рахунки позивача не містять посилання на Договір, а у п. 4.2. Договору (останній абзац) зазначено, що Товар поставлений без письмової заявки, оплаті за цим договором не підлягає.
Також відповідач зазначає, що в рахунках, які надав позивач, зазначено, що вони сформовані без замовлення, що також підтверджує відсутність письмової заявки.
За твердженням відповідача, у відповідності до п. 5.7. Договору, позивач не мав права поставляти Товар без письмової заявки на постачання товару. А п. 6.3.1. Договору передбачено, що позивач повинен забезпечити поставку товару на підставі письмової заявки Замовника.
На думку ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», у нього не виникло зобов'язання з оплати товару, оскільки товар був поставлений без письмової заявки. В зв'язку з цим не підлягають задоволенню і похідні вимоги: стягнення 3% річних та інфляційних втрат від прострочення оплати товару за договором.
У відзиві відповідач також зазначив про наявність запитань до позивача, що передбачено приписами ст. 90 ГПК України.
Ухвалою суду від 23.03.2026 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про зобов'язання позивача надати відповіді на питання відмовлено.
19.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, якою зазначає про заперечення щодо доводів відповідача, заявлені вимоги вважає обґрунтованими, а поставлені відповідачем питання фактично стосуються поставки, оплата за яку була здійснена із порушенням встановлених строків, правил та звичаїв ділового обороту, а в розпорядженні суду є всі письмові докази, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Також у відповіді на відзив від 19.03.2026 позивач зазначив, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Пункт 4.2 договору зобов'язує Замовника (Відповідача) здійснити оплату поставленого товару саме за фактом підписання сторонами видаткової накладної, тобто за фактом прийняття товару, а не за фактом його замовлення шляхом подання письмової заявки або будь-яким іншим чином. До того ж, відповідач не надав жодних доказів того, що товар був поставлений з порушенням строку або встановленого порядку, або про відмову від прийняття такого товару. Тим більше, що договором не встановлено заборони на поставку товару до або без письмової заявки Відповідача. Отже, товар був прийнятим відповідачем з моменту підписання видаткової накладної і повинен бути оплачений Відповідачем протягом 60 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної
23.03.2026 від Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вважає заперечення та аргументи позивача, які викладені у відповіді на відзив необґрунтованими та керуючись ч. 6 ст.90 ГПК України просить суд зобов'язати позивача надати відповідь на його запитання, які наведені у відзиві на позовну заяву.
Суд зазначає, що клопотання відповідача про надання позивачем відповідей на запитання було вирішено, про що постановлено увалу від 23.03.2026.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/460/26 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 18.05.2026.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
07.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “ПРАКТИК», (Постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод», (Замовник, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 220207-3 (далі за текстом Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується у 2022 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в Специфікаціях - додатках до цього Договору, а Замовник - прии?няти і оплатити такі товари на умовах Договору.
Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку (ів) до цього Договору ( п.1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна (сума, загальна вартість) Договору становить 199 980,00 грн з ПДВ , у тому числі ПДВ-20%% -33 330,00 грн. Ціна за одинцю товару зазначається у Специфікації (ях) - додатку до цього Договору.
Згідно з п. 4.2 Договору Замовник здіи?снює оплату поставленого товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дати підписання Сторонами видатковоі? накладноі? та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому, Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН), а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідного розрахункового коригування до податкової накладної в ЄРПН. Уразі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору, постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації постачальником накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН. Товар поставлений без письмової заявки замовника оплаті за цим Договором не підлягає.
До рахунка на оплату товарів додається видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).
Відповідно до п.5.5 Договору Прав власності на товар, зазначений у Специфікації (ях)- додатку до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами /представниками Сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом.
Згідно з п. 6.1.1 Договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Відповідно до п. 10.1 Договору, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до специфікації (Додаток №1 до Договору) сторонами визначено зокрема, найменування товару, кількість.
Матеріали справи свідчать, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар - припій ПОС -40 Ч, на загальну суму 187110,00 грн з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна №РН-020801 від 08.02.2022 на суму 18216,00 грн та № РН-020901 від 09.02.2022 на суму 168894,00 грн.
Видаткові накладні скріплені підписами та печатками з боку Постачальника і Замовника.
Позивачем складно рахунок-фактура № СФ-020801 від 08.02.2022 на суму 18216,00 грн та № СФ-020901 від 09.02.2022 на суму 168894,00 грн.
Відповідно до Товарно-транспортних накладних №РН-020801 від 08.02.2022 та № РН-020901 від 09.02.2022 товар прийнято замовником, що підтверджено штампом та підписом відповідача.
Позивач також здійснив реєстрацію податкових накладної за договором, про що свідчать квитанції від 21.02.2022.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 187110,00 грн доведений видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
На підставі виставлених рахунків - фактури №СФ-020801 від 08.02.2022 та № СФ-020901 від 09.02.2022, відповідач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в сумі 18216,00 грн та 168894,00 грн, що підтверджується випискою з по рахунку відповідача АТ «Райффайзен Банк».
За прострочення зобов'язання по оплаті товару за договором позивач просить стягнути з відповідача 18 454,69грн 3% річних та 79 458,22 грн інфляційних втрат, а всього 97912,91 грн, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 4.2 Договору Замовник здіи?снює оплату поставленого товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дати підписання Сторонами видатковоі? накладноі? та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.
Як встановлено судом, товар за видатковою накладною № РН-020801 отримано відповідачем 08.02.2022, за видатковою накладною №РН 020901 отримано 09.02.2026, отже, граничний термін оплати товару - 03.05.2022 та 04.05.2022, відповідно.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем внесеного оплату за товар 19.08.2025, що підтверджується випискою банку та не заперечується відповідачем.
Отже, зважаючи на визначений сторонами у договорі строк оплати, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 220207-3 від 07.02.2022, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором в розмірі 118 110,00 грн, які розраховані за період з 06.05.2022 по 18.08.2025.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно, сума річних складає 18 454,69 грн.
Щодо інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 79 458,22 грн, які розраховані за загальний період травня 2022 - серпень 2025 року.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню судом повністю, а саме 79 458,52 грн втрат від інфляції та 18 454,69 грн - 3% річних.
Заперечення відповідача та їх обґрунтування, викладені у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив, суд не приймає до уваги, скільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими судом фактами. Факт поставки товару позивачем підтверджено підписаною сторонами видатковою накладною. Крім того, сплативши за отриманий товар відповідач також підтвердив наявність зобов'язання за Договором.
Також суд зазначає, що зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар протягом 60 банківських днів відповідає вимогам закону та умовам Договору.
Іншим доводам відповідача оцінка судом не надається, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 97 912,91 грн (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 91 коп.).
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПРАКТИК" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93а, ідентифікаційний код 23119040) 3% річних в розмірі 18 454,69 грн (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири грн 69 коп.), втрати від інфляції в розмірі 79 458,22 грн (сімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень 22 коп.), судовий збір в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 18.05.2026.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.