пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 травня 2026 року Справа № 903/165/26
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради, м. Камінь-Каширськ, Волинська обл.
до відповідача 1: Комунального некомерційного підприємства “Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради Волинської області, м. Камінь-Каширськ, Волинська обл.
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут», м. Луцьк
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 326 278,34 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з
прокурор: Скучинський Л.Є.
від відповідача-1: н/з
від відповідача-2: Кобернюк Н.П.
23.02.2026 через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради до Комунального некомерційного підприємства “Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради Волинської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 01.07.2024 до договору від 25.12.2024 №23-24/112 та стягнення 326 278,34 грн.
Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 01 квітня 2026 року на 11:00 год.
Відповідачі ухвалу суду отримали 02.03.2026, строк для подання відзиву до 17.03.2026.
Відзив на позовну заяву на адресу суду від відповідача-1 не надходив.
17.03.2026 через підсистему “Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що ТОВ “Волиньелектрозбут» було документально підтверджено наявність підстав для укладення оспорюваної угоди. Пунктом 17 Особливостей чітко визначено, що положення частини 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (в якій передбачено обмеження у 10%) під час воєнного стану не застосовуються. Законодавець передбачив не альтернативне, а системне застосування норм - тобто закупівлі проводяться відповідно до Закону з урахуванням спеціального порядку, встановленого на період воєнного стану. У цьому випадку діє загальновизнаний принцип права - спеціальна норма має перевагу над загальною. Отже, у частині, врегульованій Особливостями, саме їх положення підлягають пріоритетному застосуванню. Тож, положення ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (в якій передбачено обмеження у 10%) не застосовувався на момент виконання договору у 2024 році. В той же час зміни у п. 19 Особливостей в частині зміни ціни за одиницю товару не більше 10% було внесені лише редакцією Постанови КМУ № 1067 від 01.09.2025. Крім того, обмеження у розмірі 10% міститься у пп. 2 п. 5 ст. 41 Закону “Про публічні закупівлі», а підняття ціни за додатковою угодою № 3 від 01.07.2024 р. на підставі цього пункту не здійснювалось (підняття відбувалось на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей (якому відповідає пункт 7 частини 5 статті 41 зазначеного Закону).
Просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позову. У випадку, якщо суд дійде висновку про висновку про неможливість збільшення ціни товару більше, ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, відповідач вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 01.07.2024 в частині збільшення ціни за електричну енергію не більше, ніж на 10 % від початкової ціни договору, а також позовні вимоги про стягнення з відповідача 102 726,78 грн.
24.03.2026 від Камінь-Каширської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив. Прокуратура зазначає, що твердження відповідача-2 про те, що положення ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (в якій передбачено обмеження у 10%) не застосовуються на момент виконання Договору у 2024 році є безпідставними. На момент виникнення спірних правовідносин, норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм змістом упродовж 2021-2024 років. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та призупинялась. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
26.03.2026 відповідач-2 подав суду заперечення на відповідь на відзив, у яких вказав, що доводи позивача про те, що Особливості лише деталізують Закон, є безпідставними, оскільки законодавець прямо дозволив встановлення відмінного правового регулювання. Позивач неправильно застосовує положення статті 41 Закону. Обмеження у 10% передбачене пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону та стосується зміни ціни у зв'язку з коливанням ціни товару на ринку. Натомість у даному випадку зміна ціни відбувалася на підставі пункту 7 частини п'ятої статті 41 Закону (про що вказано у самій додатковій угоді №3 від 01.07.2024) - у зв'язку зі зміною середньозважених цін, який не містить жодного 10-відсоткового обмеження. Таким чином, навіть за умови застосування положень Закону, твердження про порушення граничного рівня підвищення ціни є необґрунтованими. Оспорювана додаткова угода №3 від 01.07.2024 укладена відповідно до чинного правового регулювання, а підстави для визнання її недійсною відсутні.
Також, 26.03.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якого останній посилається на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24), яким окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» визнані неконституційними.
Зазначає, що норми, які надавали б право прокурору звертатись до суду в інтересах держави замість відповідних суб'єкти владних повноважень не відповідають Конституції і згідно з статтею 11 ГПК господарський суд їх не вправі застосовувати. Застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії при вирішенні питання компетенції прокурора на звернення до суду в даному разі не вбачається можливим, оскільки Конституція не встановлює такого права прокурору.
Відповідач-2 вважає, що у зв'язку із неконституційністю окремих норм спеціального закону, прокурор немає підстав для представництва інтересів держави у суді.
Крім того, відповідач-2 посилається на безпідставність звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради, посилаючись на те, що підстави звернення не є виключними, як це передбачено ст. 131-1 Конституції України.
На переконання відповідача-2 захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор при поданні позову діє на підставі норм статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для реалізації положень пункту 3 частини 1 статті 131 Конституції України.
Відповідач-2 вважає, що з підстав неконституційності положень норм спеціального закону прокурор не має і відповідного порядку для представництва інтересів держави в суді, що визначений законом, а тому позовна заява є такою, що подана особою, яка не має права її підписувати, і згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд повинен залишити позов без розгляду.
01.04.2026 представник Камінь-Каширської міської ради подав пояснення (заперечення) на клопотання про залишення позову без розгляду.
У судовому засіданні 01.04.2026, розглянувши клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду та заслухавши пояснення учасників справи, з огляду на недоведеність існування підстав для залишення позову без розгляду згідно п.1 ч.1 ст.226 ГПК України та необґрунтованість заяви, суд протокольною ухвалою від 01.04.2026 постановив відмовити у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.
При вирішенні питання щодо залишення позовної заяви без розгляду суд взяв до уваги наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):
1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.
2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Отже, враховуючи п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру», які визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року, тобто, до цієї дати положення абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» залишаються чинними у редакції, що діяла до винесення зазначеного рішення Конституційного Суду, та підлягають застосуванню.
Камінь-Каширська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради звернуолася до суду з даним позовом (23.02.2026), тобто в період, коли приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру», які визнані неконституційними, залишаються чинними, а тому вони підлягають застосуванню.
Окрім цього, з урахуванням п. 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України дія Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у справі №903/165/26, оскільки вони виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру», визнаних неконституційними.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 (п. 139) та у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №925/1282/23.
Таким чином, звернення прокурора з позовом цілком узгоджується із чинними нормами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та зазначеним Рішенням Конституційного Суду України.
Крім того, у пункті 4.2. рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) Конституційний Суд України наголошує, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.
В пункті 4.3. Рішення Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник «виключний» означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення «у виключних випадках», яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.
Відповідно й припис «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом», який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов'язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об'єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки. Визначення таких випадків є дискрецією законодавця.
У пункті 7.2. Рішення Конституційний Суд України зазначив, що розв'язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п'ятий, перше, друге речення абзацу дев'ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].
Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначає, що законодавець має обов'язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.
Оскільки законодавцем ще не конкретизовано переліку випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, не вказано критеріїв/ознак їх установлення, поняття “виключність» є оціночним поняттям.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «Волиньелектрозбут» про залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення, а правові підстави для залишення позову без розгляду з підстав визнання неконституційними окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру», відсутні.
Суд зауважує, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.
З урахуванням наведеного позов Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради спрямований на захист інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.
Під час подання позовної заяви керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури обґрунтував “виключність» випадку.
У позовній заяві прокурор посилається на те, що на виконання Договору №ВЕЗ 23-24/112 від 25.12.2023 ТОВ “Волиньелектрозбут» упродовж 2024 року поставлено 429279 кВт*год електричної енергії за підвищеною ціною. Внаслідок безпідставного укладення додаткової угоди №3 від 01.07.2024 КНП “Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради Волинської області надміру витратило 326278,24 грн бюджетних коштів. На думку прокурора при цьому було порушено приписи статтей 41 Закону України “Про публічні закупівлі» та 632 Цивільного кодексу України. Прокурор вважає, що внаслідок укладення спірної додаткової угоди ТОВ “Волиньелектрозбут» безпідставно отримало 326278,24 грн коштів, які підлягають стягненню з останнього у зв'язку із порушенням вимог Цивільного кодексу України та поверненню до місцевого бюджету. Зазначені кошти наповнять місцевий бюджет та дозволять належним чином розпорядитися ними. Обґрунтовуючи звернення з позовом, прокурор зазначає, що в умовах воєнного стану кошти місцевих бюджетів фактично є складовою: фінансового забезпечення оборони держави; функціонування критичної інфраструктури; соціального захисту населення та внутрішньо переміщених осіб. Будь-яке надмірне або безпідставне витрачання бюджетних коштів у цей період має підвищений рівень суспільної небезпеки та прямо суперечить принципу максимальної концентрації ресурсів на потреби оборони та життєзабезпечення. Отже, інтерес територіальної громади у поверненні надмірно сплачених коштів у зв'язку з безпідставним підвищенням ціни на товар у період воєнного стану об'єктивно набуває ознак загальнодержавного інтересу.
Водночас, Камінь-Каширська міська рада, будучи єдиним уповноваженим органом на вжиття заходів, спрямованих на повернення надміру витрачених коштів жодних заходів, спрямованих на їх повернення до місцевого бюджету, не вживала.
Враховуючи обізнаність позивача про порушення інтересів держави та територіальної громади; беручи до уваги характер наданої останньою інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та відсутність наміру звертатись до суду самостійно, з огляду на наявність порушень інтересів держави, що полягає у неналежному виконанні уповноваженим органом функцій із їх захисту, у Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради є підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому у задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду з підстав недоведеності прокурором виключності обставин для звернення з позовом судом відмовлено.
Враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 01.04.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 22.04.2026 на 14:30 год.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 22.04.2026 розгляд справи по суті відклав на 14.05.2026 о 10:15 год.
Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з'явилися, причин неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні 14.05.2026 учасники справи повністю підтримали вимоги та доводи, викладені у заявах по суті справи.
Прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-2 заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні, проте у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позову, вважає що підставними до стягнення з відповідача-2 є сума у розмірі 102 726,78 грн.
Частинами 1 та 2 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Оскільки суд виконав обов'язок щодо повідомлення позивача та відповідача-1 про розгляд справи у суді, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд
встановив:
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним Кодексом України.
Пунктами 6, 8 частини першої статті 7 Бюджетного Кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.
Пунктом 24 частини першої статті 116 Бюджетного Кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.
Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.
Укладенням додаткової угоди до договору поставки електроенергії порушені матеріальні інтереси територіальної громади, оскільки з урахуванням додаткових угод КНП «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради фактично отримало значно менше товару у порівнянні з тим обсягом, що визначений первісним договором, та за значно вищою ціною.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що бюджетні кошти - це матеріальна основа публічного інтересу, а їх втрата є порушенням інтересів держави незалежно від суми.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та, відповідно, порушенням інтересів держави (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
«Виключність» випадку, за якого прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у справах про безпідставне підвищення ціни на товар за договором про закупівлю та стягнення надмірно сплачених коштів, полягає у тому, що кошти місцевого бюджету мають публічний характер, а їх незаконне надмірне витрачання, тим більше в умовах воєнного стану, порушує бюджетну дисципліну, суперечить принципам економності, ефективності та прозорості (ст. 3 Закону «Про публічні закупівлі») та зменшує фінансову спроможність територіальної громади.
Порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» (безпідставне підвищення ціни на товар без належного підтвердження коливання, підвищення ціни понад максимально допустимий відсоток) спотворюють конкурентне середовище, створюють умови для зловживань та завдають шкоди не окремому замовнику, а бюджету в цілому.
В умовах воєнного стану кошти місцевих бюджетів фактично є складовою: фінансового забезпечення оборони держави; функціонування критичної інфраструктури; соціального захисту населення та внутрішньо переміщених осіб.
Будь-яке надмірне або безпідставне витрачання бюджетних коштів у цей період має підвищений рівень суспільної небезпеки та прямо суперечить принципу максимальної концентрації ресурсів на потреби оборони та життєзабезпечення.
Отже, інтерес територіальної громади у поверненні надмірно сплачених коштів у зв'язку з безпідставним підвищенням ціни на товар у період воєнного стану об'єктивно набуває ознак загальнодержавного інтересу.
Вказані обставини становлять публічний інтерес і виправдовують втручання прокурора у справах вказаної категорії.
Статутом КНП «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради (п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 1.5, 1.7, 5.3, 7.1), який затверджено рішенням Камінь-Каширської міської ради від 12.08.2021 № 8/12-9, визначено, що Комунальне некомерційне підприємство «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради (далі - Підприємство) є закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом, а також вживає заходи із профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров'я.
Підприємство створене на базі майна Камінь-Каширської об'єднаної територіальної громади.
Засновником, власником та органом управління майном Підприємства є Камінь-Каширська міська рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Власнику, а також Управлінню гуманітарної політики міської ради.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
З урахуванням вищезазначеного, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.
Камінь-Каширська міська рада у даному випадку наділена повноваженнями на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету, а саме на звернення до суду з позовом про визнання додаткової угоди до Договору № 23-24/112 недійсною та повернення коштів, надмірно сплачених з бюджету на їх виконання.
При наявності беззаперечних порушень інтересів територіальної громади вказаний орган місцевого самоврядування бездіє у спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до усунення порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель.
Листом від 16.02.2025 № 603/02-10/2-26 Камінь-Каширська міська рада повідомила, що органом місцевого самоврядування заходи претензійно-позовного характеру за вказаним фактом не вживались, міська рада не заперечує проти подання окружною прокуратурою позову в її інтересах.
Також суд враховує, що у вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, з урахуванням необхідності якнайшвидшого повернення коштів до бюджету та подальшого їх використання на потреби територіальної громади.
Враховуючи обставини щодо обізнаності Камінь-Каширської міської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, та беручи до уваги характер наданої останньою інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Вказане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави в особі Камінь-Каширської міської ради шляхом пред'явлення цього позову.
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Камінь- Каширська окружна прокуратура повідомила позивача листом від 20.02.2026 про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом.
Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2023 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» КНП «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради оприлюднено оголошення UA-2023-12-06-008914-a про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09130000-5), зокрема, 500 000 кВт/год з терміном поставки товарів до 31.12.2024 та очікуваною вартістю закупівлі 2 982 100,00 грн.
За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут".
25.12.2023 між КНП «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради (Споживач) та ТОВ "Волиньелектрозбут" (Постачальник) укладено договір № ВЕЗ 23-24/112 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до пункту 1.1. Договору за результатами проведеної процедури закупівлі Постачальник продає товар: ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Загальна сума договору становить 2 982 100,00 грн (п.1.3).
Відповідно до п. 1.5 Договору кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим Договором, визначено у Додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.
Згідно Додатку 1 до Договору очікуваний обсяг електричної енергії становить 500 000 кВт/ год.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є 01 січня 2024 року.
Ціна за 1 кіловат-годину (одиницю товару) визначена у Додатку 2 до Договору (п.4.2 Договору).
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках, передбачених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, далі - Особливості № 1178), зокрема:
4.5.2. збільшення ціни за одиницю Товару в разі коливання ціни такого товару на Ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього Договору або останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на Ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на Ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення (визначена в п. 1.3 Договору).
У разі коливання ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії заінтересована Сторона письмово звертається до іншої Сторони листом, в якому пропонує нову ціну закупівлі одиниці Товару з урахуванням коливання такої ціни на Ринках електроенергії порівняно із ціною закупівлі одиниці Товару, визначеною в Додатку 3 до цього Договору (для цього підпункту (4.5.2) Договору), але не більше ніж на відсоток коливання ціни Товару на Ринках електроенергії у бік збільшення.
Заінтересована Сторона повинна надати інформацію, що підтверджує та обґрунтовує зміну ціни закупівлі одиниці Товару порівняно з відповідною ціною, встановленою у Додатку 2 до цього Договору. Інформація щодо коливання ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії надається у вигляді роздрукованих аналітичних матеріалів з електронної сторінки в мережі Інтернет Акціонерного товариства «Оператор ринку»
(https://www.oree.com.ua), завірених підписом уповноваженої особи Сторони.
Під коливанням ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії слід розуміти будь-яку зміну середньозваженої ціни закупівлі за одиницю Товару, визначеної за результатами торгів на Ринках електроенергії протягом календарного місяця, відносно середньозваженої ціни закупівлі одиниці Товару за базовий місяць (місяць, що передує місяцю підняття ціни).
За такої умови ціна закупівлі одиниці Товару змінюється пропорційно коливання ціни закупівлі одиниці Товару згідно механізму, визначеному у Додатку 3 до цього Договору, але не більше ніж на відсоток коливання ціни Товару на Ринках електроенергії у бік збільшення.
В залежності від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору мають право вносити зміни декілька разів в частині пропорційного збільшення ціни за одиницю товару, кожного разу, з урахуванням попередніх змін за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення.
Сторона - ініціатор зміни ціни за одиницю Товару не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до застосування таких змін повідомляє другу Сторону про намір внести відповідні зміни до Договору.
Сторони розраховують ціну за одиницю Товару за Формулою визначення ціни за одиницю Товару, вказаною у Додатку 3, для цього підпункту (4.5.2) Договору.
Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього Договору в частині коригування обсягів фактичного споживання Товару Споживачем без зміни вартості Договору на момент його укладення.
У момент укладення цього Договору Сторони виходять з того, що ціна на ринку електричної енергії буде стабільною, тобто в будь-який момент строку дії Договору коливання (зростання/зниження) цін, що визначається відповідно до цього підпункту Договору, не перевищуватиме 1%. Сторони визнають, що коливання ціни на ринку електричної енергії у сторону збільшення в розмірі понад 1% вважається істотною зміною обставин виконання цього Договору в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України та є підставою для збільшення ціни товару в порядку, визначеному цим Договором та згідно з Додатком 3 до цього Договору.
4.5.3. зміни встановлених згідно із законодавством регульованих цін (тарифів) і нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в Договорі.
Ціна за одиницю Товару у таких випадках визначається за Формулою визначення ціни за одиницю Товару, вказаною у Додатку 3, для цього підпункту (4.5.3) Договору.
Сторона - ініціатор зміни ціни за одиницю Товару не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до застосування таких змін (або протягом 5 днів з моменту прийняття відповідного нормативно-правового акту про зміну регульованих тарифів) повідомляє другу Сторону про намір внести відповідні зміни до Договору.
У разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» Сторони керуються цим підпунктом Договору та порядком внесення змін до Договору, прописаним для цього підпункту (пп. 4.5.3) Договору у Додатку 3 до цього Договору.
Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього Договору в частині коригування ціни Договору без зміни обсягів фактичного споживання Товару Споживачем зі зміною вартості Договору або коригування обсягів фактичного споживання Товару Споживачем без зміни вартості Договору.
У момент укладення цього Договору Сторони виходять з того, що ціна на ринку електричної енергії буде стабільною, тобто в будь-який момент строку дії Договору коливання (зростання/зниження) цін, що визначається відповідно до цього підпункту Договору, не перевищуватиме 1%. Сторони визнають, що коливання ціни на ринку електричної енергії у сторону збільшення в розмірі понад 1% вважається істотною зміною обставин виконання цього Договору в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України та є підставою для збільшення ціни товару в порядку, визначеному цим Договором та згідно з Додатком 3 до цього Договору.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.4.7).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та укладається на строк до 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків цей Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань сторонами (п. 12.1).
До Договору сторонами була підписана Специфікація «Ціна на електричну енергію» (додаток 2) до Договору, відповідно до якої сторони погодили ціну електричної енергії за 1 кВт/год - 5,96412 грн, з яких: 4,485грн/кВт* год - ціна електричної енергії як товару; 0,4851 грн/кВт* год - величина регульованих тарифів; 0,99402 грн - ПДВ.
У додатку 3 до Договору обумовлено механізм визначення вартості електричної енергії (згідно п.5.5.2 цього Договору).
Додатком 3 до Договору передбачено, що зміна істотних умов Договору у зв'язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед» (далі - РДН) здійснюється на вимогу однієї із Сторін на таких умовах: підставою для зміни умов цього Договору є показники середньозважених цін на РДН в ОЕС України за даними АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua. Уся інформація щодо торгів на РДН, зокрема, про ціни та обсяги купівлі-продажу електричної енергії оприлюднюється АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua . Відповідно, підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни на РДН (п.2).
Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа розрахункового періоду (місяця), що слідує за базовим місяцем (базовий місяць - це місяць, який передує місяцю підняття ціни), якщо сторони не домовляться про інший строк.
На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
До вказаного договору неодноразово вносилися зміни. Між сторонами правочину було укладено 5 додаткових угод (додаткова угода № 1 від 17.01.2024, № 2 від 18.01.2024, № 3 від 01.07.2024, № 4 від 25.09.2024, № 5 від 16.10.2024, № 6 від 27.12.2024), дві з яких щодо зміни ціни товару у бік збільшення.
Додатковою угодою № 1 від 17.01.2024, у зв'язку зі зміною регульованого тарифу (вартість електричної енергії як товару не змінювалась) підвищено ціну на електричну енергію з 5,96412 грн за кВт/год до 6,016284 грн за 1 кВт/год. Вказану додаткову угоду укладено на підставі постанови НКРЕКП від 09.12.2023 № 2322 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2024 рік».
Відповідно до підп. 7 п. 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Додатковою угодою № 2 від 18.01.2024 сторонами здійснено розподіл коштів по договору (кошти місцевого бюджету, кошти третіх осіб і власні кошти споживача).
01.07.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої з 01.07.2024 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 7,723993 грн або на 28,4 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у Додатковій угоді № 1. Ціна електричної енергії як товару відповідно до умов цієї додаткової угоди зросла на 31,7 %.
Відповідно до специфікації ціни на електричну енергію згідно додаткової угоди №3, ціна за одиницю (структура ціни, з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ становить 7,723993 грн/ кВт*год та включає: ціну електричної енергії як товару (нерегульована частина ціни (без ПДВ) - 5,908091 грн/кВт*год; величину регульованих тарифів (без ПДВ) - 0,52857 грн/кВт*год; ПДВ - 1,287333 грн.
Додатковою угодою № 4 від 25.09.2024 сторонами здійснено розподіл коштів по договору (кошти місцевого бюджету, кошти третіх осіб і власні кошти споживача).
Також, додатковою угодою № 5 від 16.10.2024 здійснено розподіл коштів по договору (кошти місцевого бюджету, кошти третіх осіб і власні кошти споживача).
27.12.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 6, згідно якої погоджено зменшення обсягу закупівлі та внесено зміни до п. 1.3 Договору про постачання електричної енергії споживачу, зокрема визначено, що загальна сума договору становить 2 878 861,30 грн, у тому числі: 2 414 261,30 грн за рахунок коштів місцевого бюджету, 464600,00 грн за рахунок коштів третіх осіб (відшкодовані кошти).
На виконання Договору № ВЕЗ 23-24/112 згідно інформації КНП «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» постачальником - ТОВ «Волиньелектрозбут» упродовж 2024 року поставлено 429 279 кВт*год електричної енергії, за що сплачено 2878861,30 грн.
Прокурор доводить, що укладена додаткова угода № 3 від 01.07.2024 підлягає визнанню недійсною в судовому порядку на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", підп..2 п.19 Особливостей, оскільки порушує законодавство України та інтереси держави.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.
Згідно з ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Закон України “Про публічні закупівлі» (далі - Закон).
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
На період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України (п. 3-7 розд. Х Закону).
Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 цих Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період.
Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.
Пунктом 17 Особливостей передбачено, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п'ятої, сьомої - дев'ятої статті 41 Закону та цих особливостей.
Згідно пункту 10 Особливостей, замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15.04.2020 №708 (далі - послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822 «Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу», з урахуванням положень, визначених цими особливостями.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач-2 зазначає, що на підтвердження зміни середньозважених цін товару на ринку та наявності підстав для укладення додаткової угоди №3 від 01.07.2024 Постачальником було надано лист №01/8-1851/1 від 28.06.2024 та завірена належним чином інформація з офіційного веб-сайту АТ «Оператор ринку» із середньозваженою ціною електричної енергії за результатами торгів на ринку електричної енергії «на добу наперед» за грудень 2023 р та червень 2024 р. Вказані докази містять інформацію про середньозважені ціни на РДН на електричну енергію у певні періоди: за грудень 2023р. (місяць укладення договору) та червень 2024р. (місяць, що передує місяцю підняття ціни). Відтак, зазначені в них дати середньозваженої ціни, відповідають періодам, які обумовлені безпосередньо сторонами у Договорі, а саме: ціна закупівлі одиниці Товару (актуальна) на день укладення Договору або останньої додаткової угоди або угоди до цього Договору, грн/кіловат-година без ПДВ та поточна середньозважена ціна закупівлі одиниці Товару за результатами торгів на Ринках електроенергії, протягом базового місяця (місяць, який передує місяцю зміни ціни), грн/кіловатгодина без ПДВ (п. 2 Додатку 3 Договору). Таким чином, відповідач вважає, що ним документально підтверджено наявність підстав для укладення оспорюваної угоди.
Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (п17 особливостей) відповідач-2 вважає, що законодавець сам уповноважив (п. 37 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі») Кабінет Міністрів України встановити особливі, тобто відмінні, правила на період воєнного стану.
Положення ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в якій передбачено обмеження у 10%) не застосовувався на момент виконання договору у 2024 році. В той же час зміни у п. 19 Особливостей в частині зміни ціни за одиницю товару не більше 10% було внесені лише редакцією Постанови КМУ № 1067 від 01.09.2025.
Крім того, обмеження у розмірі 10% міститься у пп. 2 п. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», а підняття ціни за додатковою угодою № 3 від 01.07.2024 р. на підставі цього пункту не здійснювалось (підняття відбувалось на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей (якому відповідає пункт 7 частини 5 статті 41 зазначеного Закону).
Також відповідач-2 вказує, що посилання прокурора на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 щодо застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є юридично неспроможним та таким, що не може бути покладене в основу вирішення даного спору. Спірні правовідносини виникли та були реалізовані у 2024 році, тобто за рік до ухвалення зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду . Спроба прокурора поширити правовий висновок, сформульований у 2025 році, на правовідносини 2024 року є неприпустимою, суперечить конституційним засадам та не може бути підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними. Поряд із цим, протягом строку дії Договору від Споживача не надходило жодних листів щодо перегляду ціни в сторону зменшення. Виходячи з логіки договірних відносин, саме зацікавлена сторона має ініціювати процес зміни ціни, якщо вважає це необхідним. Таким чином, відсутність звернень з боку Споживача свідчить про те, що перегляд ціни не був офіційно ініційований, і відповідальність за подання відповідного запиту лежить саме на ньому.
Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п.п. 88-90 указаної постанови) викладено правовий висновок про застосування норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема:
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Вказані висновки також підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
У пункті 150 зазначеної постанови Суд вказав, що «норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
151. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
152. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.
153. Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
154. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
155. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності».
Крім того, 02.02.2026 за результатами розгляду справи № 922/2121/25 Верховним Судом зроблено висновок, що «відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Отже, вказаною постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.
Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).
Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.
Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, колегія суддів відзначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п'ятої статті 41, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Відтак, укладаючи спірні угоди №3, №4 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
Натомість, як свідчать обставини справи №922/2121/25, сторони спірного договору про закупівлю, укладаючи додаткову угоду №3, яка передбачала збільшення ціни за 1 тонну пелет на 25%, та додаткову угоду №4, якою ціну збільшено на 115% від ціни, визначеної у договорі, не дотримались приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Подібні висновки щодо застосування Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178, Верховним Судом викладено у постанові від 04.02.2026 у справі №916/2720/24».
Крім того, як визначено сторонами у п. 4.5.2 Договору - ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках, передбачених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зокрема, у разі збільшення ціни за одиницю Товару в разі коливання ціни такого товару на Ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього Договору або останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю Товару. Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на Ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на Ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення (визначена в п. 1.3 Договору). У разі коливання ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії заінтересована Сторона письмово звертається до іншої Сторони листом, в якому пропонує нову ціну закупівлі одиниці Товару з урахуванням коливання такої ціни на Ринках електроенергії порівняно із ціною закупівлі одиниці Товару, визначеною в п.1. Додатку 3 до цього Договору, але не більше ніж на відсоток коливання ціни Товару на Ринках електроенергії у бік збільшення.
Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 встановлено, що електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до її застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Також електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови (пункт 3.1.1 глави 3.1 розділу ІІІ ПРРЕЕ).
Укладеною між сторонами додатковою угодою №3 від 01.07.2024 з 01.07.2024 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 7,723993 грн або на 28,4 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у додатковій угоді № 1. Ціна електричної енергії як товару відповідно до умов цієї додаткової угоди
зросла на 31,7 %.
Внаслідок укладення додаткової угоди від 01.07.2024 № 3 значно перевищено встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ліміт підвищення ціни електричної енергії не більш як на 10 %.
Також відповідачем 2 - ТОВ «Волиньелектрозбут» було порушено процедуру ініціювання підвищення ціни на електричну енергію.
Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).
В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
При цьому, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін та повинні містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 42.4 постанови Верховного суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, постанова Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).
Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього.
Збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, має бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 16.02.2021 у справі № 910/6790/18.
З матеріалів справи вбачається, що підвищення ціни на електричну енергію ТОВ «Волиньелектрозбут» ініційовано 04.06.2024 листом № 01/8-1518, в якому зазначено, що з квітня місяця 2024 року спостерігається динаміка росту ціни на електричну енергію як наслідок кризи на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану, руйнування значної кількості об'єктів генерації електричної енергії та інших чинників, які впливають на коливання ціни на електричну енергію. Середньозважені ціни на електроенергію за місяць, у якому укладено Договір, та базовий місяць (місяць, який передує місяцю зміни ціни) у вказаному листі не досліджувались та не порівнювались. Одночасно зазначено про те, що в разі наявності коливання ціни на ринку електричної енергії в бік збільшення в торговій зоні «ОЕС Україна» та зміни регульованих тарифів та повідомлено про внесення відповідних змін до укладеного Договору з 01 липня 2024 року.
Враховуючи умови Договору № ВЕЗ 23-24/112 від 25.12.2023 (п. 4.5.2, Додаток 3 до Договору), лист ТОВ «Волиньелектрозбут» не відповідає вимогам до листа, на підставі якого ініціюється питання про зміну ціни на електроенергію.
За інформацією АТ «Оператор ринку» (вебсайт «www.oree.com.ua»), середньозважену ціну електричної енергії на РДН у грудні 2023 року (місяць, у якому укладено правочин) визначено у розмірі 4101,86 грн за 1 МВт/год (згідно Договору від 25.12.2023 № ВЕЗ 23-24/112 - 4,485 грн за 1 кВт/год), а ціни на такий товар, що сформувалися вже у послідуючі розрахункові періоди (у січні 2024 року і далі) становили: - у січні - 3858,57 грн за 1 МВт/год; - у лютому - 3268,58 грн за 1 МВт/ год; - у березні - 3089,53 грн за 1 МВт/год; - у квітні - 3333,77 грн за 1 МВт/ год; - у травні - 4221,92 грн за 1 МВт/год. Згідно з офіційною інформацією АТ «Оператор ринку», середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» в ОЕС України у грудні 2023 року становила 4 101,86 грн/МВттод, у січні- березні 2024 року мала сталу тенденцію до зниження (з 3 858,57 грн/МВттод до 3 089,53 грн/МВттод), а у квітні 2024 року становила 3 333,77 грн/МВттод.
З наведеного вбачається, що зростання середньозваженої ціни на електричну енергію в квітні 2024 року, про яке заявлено ТОВ «Волиньелектролзбут» у листі від 04.06.2024 № 01/8-1518, зумовлене попереднім її значним зниженням упродовж січня-березня 2024 року. Поряд з цим, здорожчання електроенергії у травні 2024 року порівняно з груднем 2023 року становило лише 2,9 %. Отже, станом на дату надсилання вказаного вище листа істотного коливання ціни електричної енергії у бік збільшення не відбулося, навпаки - середньозважені ринкові ціни були нижчими за договірну ціну електричної енергії, визначену договором у розмірі 4,485 грн за 1 кВт/год.
Таким чином відсутні об'єктивні економічні та правові підстави для ініціювання питання підвищення ціни електричної енергії за договором, а посилання постачальника на коливання ринкових цін є безпідставними та документально не підтверджують необхідність зміни істотних умов договору.
Крім того, лист ТОВ «Волиньелектрозбут» від 28.06.2024 № 01-8/1851/1 надісланий споживачу з порушенням вимог п. 4.5.2 Договору та пункт 3.1.1 глави 3.1 розділу ІІІ ПРРЕ Е, згідно яких сторона - ініціатор зміни ціни за одиницю Товару не пізніше ніж за 20 календарних днів до застосування таких змін повідомляє другу Сторону про намір внести відповідні зміни до Договору.
Водночас, у вказаному листі порівняно середньозважені ціни на електроенергію за червень 2024 року та січень 2024 року, хоча Договір № ВЕЗ 23 24/112 укладено у грудні 2023 року. Також, враховуючи те, що ціна Договору була вищою за середньозважену ціну на електроенергію у грудні 2023 року, відхилення між договірною ціною та середньозваженою ринковою ціною становить близько 20,5 %. При цьому, твердження постачальника у листі про коливання ціни електричної енергії на 35,83 % є безпідставними, оскільки ґрунтується на вибірковому порівнянні окремих періодів та свідчить про маніпулятивний характер наведених розрахунків.
У період дії Договору відбувалось і зменшення середньозваженої ціни електричної енергії (до прикладу, на 25% у березні 2024 року), проте відповідач-2 додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) зі споживачем не укладав, хоча така можливість передбачена у п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підп. 5 п. 19 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178, що свідчить про недобросовісність його поведінки. Крім цього, відповідач-2 у період зниження середньозваженої ціни отримував більше доходів з продажу електроенергії замовнику, оскільки договірна ціна не зменшувалась.
Таким чином, надані відповідачем-2 документи щодо зміни ціни не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
За таких обставин необхідність внесення зазначених змін до ціни договору не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
Отже вбачається, що відповідачами безпідставно, всупереч норм закону та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами) внесено зміни до правочину, укладеного за результатами процедури публічної закупівлі, наслідком чого допущено неефективне використання бюджетних коштів.
Таким чином, укладення між сторонами правочину додаткової угоди №3 від 01.07.2024 щодо внесення змін з приводу збільшення ціни за одиницю товару, відбулось із порушеннями вимог чинного законодавства України у сфері публічних закупівель, зокрема у зв'язку із: порушенням обмеження, встановленого п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10 %; недоведенням постачальником при ініціюванні питання про зміну ціни товару (у бік збільшення) істотної зміни обставин у порядку ст. 652 ЦК України (ст. 652 ЦК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, підп. 2 п. 19 Особливостей).
Викладене свідчить про незаконність внесення змін до Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та підписання додаткової угоди № 3 від 01.07.2024, а тому така угода підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 632, ст. 652 ЦК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підп. 2 п. 19 Особливостей, оскільки цей правочин призвів до безпідставного збільшення ціни за одиницю товару із 6,016284 грн до 7,723993 грн за 1 кВт/год електричної енергії, що суперечить інтересам держави та потребує негайного вжиття необхідних і достатніх заходів реагування, спрямованих на їх усунення.
Доводи відповідача-2 про те, що посилання прокурора на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 щодо застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є юридично неспроможним та таким, що не може бути покладене в основу вирішення даного спору, є необґрунтованими.
Згідно із ч. 4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Твердження відповідача-2 про неправомірність посилання прокуратури на практику Верховного Суду у справі № 920/19/24 є безпідставними, у зв'язку із тим, що предметом розгляду у справі №920/19/24 був договір 2021 року, а не 2023-2024 років, оскільки норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм змістом упродовж 2021-2024 років. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та призупинялась.
Поряд із цим, висновки щодо застосування Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178, Верховним Судом викладено також у постанові від 04.02.2026 у справі №916/2720/24.
Щодо підстав для повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором про закупівлю суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки, додаткова угода № 3 від 01.07.2024 є недійсною та такою, що не породжує правових наслідків, розрахунок за товар (електричну енергію) повинен здійснюватися за ціною, визначеною додатковою угодою № 1 від 17.01.2024, а саме вартість 1 кВт/год електроенергії становить 6,016284 гривень.
Відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії, які містяться в матеріалах справи, за строк дії договору ТОВ «Волиньелектрозбут» поставило КНП «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» 424 279 кВт*год електричної енергії.
КНП «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» проведено оплату поставленої ТОВ «Волиньелектрозбут» електроенергії на загальну суму 2 878 861,30 грн.
Розрахунок суми надмірно сплачених КНП «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» ТОВ «Волиньелектрозбут» згідно Договору №ВЕЗ 23-24/112 є таким: фактично сплачена сума грошових коштів за отриману електроенергію (з урахуванням підвищення ціни відповідно до додаткових угод) - належна до сплати сума грошових коштів за фактично отриману електроенергію за ціною, що передбачена Договором № 23-24/112 = надмірно сплачена сума грошових коштів.
Згідно актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії: 1) фактично сплачена сума - 2 878 861,30 грн; 2) сума, яка мала б бути сплачена без підвищення ціни договору: 424279 кВт*год х 6,016284 грн/кВт*= 2 552 582,96 грн; 3) сума надмірно сплачених коштів становить: 2 878 861,30 грн - 2 552 582,96 грн = 326 278,34 грн.
Таким чином, за результатами виконання вказаного правочину ТОВ «Волиньелектрозбут» внаслідок укладення спірної додаткової угоди та збільшення договірної ціни безпідставно отримано 326 278,34 грн, надмірно сплачених КНП «Камінь-Каширська центральна районна лікарня».
Враховуючи викладене, грошові кошти в сумі 326 278,34 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "Волиньелектрозбут", підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-2 зобов'язаний їх повернути до бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
За таких обставин, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів порівну.
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 01.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №ВЕЗ 23-24/112 від 25.12.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством “Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради Волинської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (вул. Яремчука Назарія, 11 а, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 42159289) на користь Камінь-Каширської міської ради (вул. Воля, буд.2, м. Камінь-Каширський, Камінь-Каширський район, Волинська обл., код ЄДРПОУ 34836909) кошти в сумі 326278,34 грн (триста двадцять шість тисяч двісті сімдесят вісім грн 34 коп).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (вул. Яремчука Назарія, 11 а, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, буд. 15, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 02909915) 3 288,87 грн витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради Волинської області (вул..Шевченка, буд.43, м.Камінь-Каширський, Камінь-Каширський район, Волинська обл, код ЄДРПОУ 01983051) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, буд. 15, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 02909915) 3 288,87 грн витрат по сплаті судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.05.2026.
Суддя С. В. Бідюк