вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"14" травня 2026 р. Cправа № 902/610/26
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Шарко А.М., за відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" № б/н від 06.05.2026 (вх. № 01-30/4544/26 від 06.05.2026) про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм", 08205, Київська обл., Бучанський р-н, місто Ірпінь, вул.Мечнікова, будинок 101-Б, нежитлове приміщення 53, ідентифікаційний код юридичної особи 42166207
до Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс", 21007, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Академіка Янгеля, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 34765974
про стягнення 114 383,69 гривень
До Господарського суду Вінницької області 06.05.2026 надійшла позовна заява № б/н від 06.05.2026 (вх. № 674/26 від 06.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" до Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" про стягнення за договором на поставку та монтаж дверей № 25/01-22 від 25.01.2022 року 62 825,00 гривень попередньої оплати, 9 455,00 гривень штрафу у розмірі 10% від суми договору, 34 352,98 гривень інфляційних втрат та 7 750,71 гривень 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 08.05.2026 суд постановив позовну заяву № б/н від 06.05.2026 (вх. № 674/26 від 06.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
Разом із позовною заявою 06.05.2026 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 06.05.2026 (вх. № 01-30/4544/26 від 06.05.2026) про забезпечення позову.
Ухвалою від 08.05.2026 судом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" № б/н від 06.05.2026 (вх. № 01-30/4544/26 від 06.05.2026) про забезпечення позову у справі № 902/610/26 призначено до розгляду у судовому засіданні 14.05.2025 року об 11:00 год.
12.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №1205/26 від 12.05.2026 (вх. № 01-30/4810/26 від 12.05.2026) з додатками.
Ухвалою від 13.05.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/610/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.06.2026 року о 10:00 год.
13.05.2026 до суду від позивача надійшла заява №1205/26/1 від 13.05.2026 (вх. № 01-30/4854/26 від 13.05.2026) про розгляд заяви за відсутності представника позивача. У вказаній заяві позивач зазначив, що заяву про забезпечення позову підтримує у повному обсязі.
На визначену судом дату у судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись ухвалою суду від 08.05.2026, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а сторони у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.
У судовому засіданні з огляду на неявку сторін судом долучено вступну та резолютивну частини ухвали до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на таке.
На обгрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що ТОВ "БК Будтайм" звернулось до Господарського суду Вінницькій області з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 114 383,69 гривень у зв'язку із тривалим невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на поставку та монтаж дверей № 25/01-22 від 25.01.2022 року.
Позивач зазначив, що на виконання умов укладеного договору здійснив передоплату на банківський рахунок ПП "ІВЦ "Озолс" за договором поставки та монтажу дверей у 2022 році; натомість ПП "ІВЦ "Озолс" порушуючи вимоги статті 712 ЦК України, протягом 4-х років ухиляється від виконання своїх обов'язків передбачених поговором поставки, не реагує на претензії, що були заявлені до підприємства позивачем та не повертає отриману суму передоплати.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать ПП "ІВЦ "Озолс" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
З урахуванням наведеного, позивач просив накласти арешт на грошові кошти та майно які належать Приватному підприємству "Інженерно-виробничий центр "Озолс" (код ЄДРПОУ 34765974) у розмірі ціни позову - 114 383,69 гривень та понесених витрат на сплату судового збору - 2 662,40 гривень.
Надавши оцінку доводам позивача щодо наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом враховано таке.
Положеннями частини 2, частини 3 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.
Судом враховано, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 114 383,69 гривень, отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
З огляду на майновий характер вимоги у цій справі, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 викладено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/11678/22).
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 викладено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 також зазначено:
"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".
Крім того, суд враховує, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У заяві про забезпечення позову позивачем зауважено, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми, що належать ПП "ІВЦ "Озолс" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, подана заявником заява про забезпечення позову спрямована на ефективний захист (відновлення) порушених прав заявника та незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
У прохальній частині заяви про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, які належать Приватному підприємству "Інженерно-виробничий центр "Озолс" (код ЄДРПОУ 34765974) у розмірі ціни позову - 114 383,69 гривень та судового збору - 2 662,40 гривень.
Суд зауважує, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав/інтересів, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24, від 23.09.2025 у справі 904/1105/25.
Згідно постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору. Такого висновку дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 07.07.2025 року у справі № 927/172/25.
Згідно правової позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 23.09.2025 у справі 904/1105/25 під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах суми позову є адекватним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, що відповідає меті його застосування та перебуває у безпосередньому зв'язку з предметом позову, а також є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливить розпорядження грошовими коштами та майном, на які буде накладено арешт та спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення справи по суті.
Вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд зауважує, що застосований захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки грошові кошті та майно, на які накладається арешт залишаються у володінні та користуванні відповідача, водночас тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися ними у межах суми коштів та майна на які накладено арешт, а не всіх коштів та не всього майна відповідача та спрямований на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Суд зауважує, що розгляд поданої позивачем заяви про забезпечення позову було призначено у судовому засіданні та запропоновано відповідачу надати суду письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо заяви про забезпечення позову. Водночас, будь-яких заяв, письмових пояснень, заперечень щодо заяви про забезпечення позову з боку відповідача до суду не надійшло.
Суд зауважує, що у випадку, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21.
Положеннями частини 5 статті 140 ГПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах суми позову та судових витрат на сплату судового збору.
Відповідно до частини 6, частини 8 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до приписів статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.
З урахуванням обставин справи, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, у зв'язку з чим заходи зустрічного забезпечення позову судом не застосовуються.
Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Вінницької області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно з положеннями частини 2 статті 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Положеннями частини 4 статті 144 ГПК України визначено, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до приписів частин 7-10 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" № б/н від 06.05.2026 (вх. № 01-30/4544/26 від 06.05.2026) про забезпечення позову у справі № 902/610/26 задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Інженерно-виробничий центр "Озолс" (21007, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Академіка Янгеля, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 34765974), які знаходяться на банківських рахунках Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" та на майно, яке належить Приватному підприємству "Інженерно-виробничий центр "Озолс" у межах ціни позову у сумі 114 383,69 гривень та судового збору у сумі 2 662,40 гривень.
3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред'явлена до виконання у передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм", 08205, Київська обл., Бучанський р-н, місто Ірпінь, вул.Мечнікова, будинок 101-Б, нежитлове приміщення 53, ідентифікаційний код юридичної особи 42166207.
Боржник: Приватне підприємство "Інженерно-виробничий центр "Озолс", 21007, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Академіка Янгеля, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 34765974.
4. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
5. За приписами пункту 3 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.
6. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" та Другому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повний текст ухвали складено 18 травня 2026 року.
Ухвала набрала законної сили 18 травня 2026 року.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2, 3 - позивачу, відповідачу, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;
4 - ТОВ "БК Будтайм", 08205, Київська обл., Бучанський р-н, місто Ірпінь, вул. Мечнікова, будинок 101-Б, нежитлове приміщення 53;
5 - Другому відділу ДВС у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 21050, Вінницька область, місто Вінниця, вул. Соборна, 15-А.