13.05.2026 м.Дніпро Справа № 908/1101/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)
суддів: Левшиної Г.В., Андрейчука Л.В.,
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Лейченко О.В.;
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача: представник не з'явився;
від органу виконання: представник не з'явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якої підписаний 07.04.2026) у справі № 908/1101/25
за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі
позивача Запорізької обласної державної адміністрації
до Благодійної організації "Благодійний фонд "ФСВ"
про зобов'язання вчинити дії,
за участю органу виконання Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
Короткий зміст і підстави скарги на дії державного виконавця
13.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на бездіяльність державного виконавця та постанову начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження у справі № 908/1101/25, відповідно до якої прокурор просить:
1) визнати постанову начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бугрима Віктора Васильовича про результатами перевірки законності виконавчого провадження від 27.02.2026 у виконавчому провадженні №79470562 такою, що не відповідає вимогам Закону та її скасувати;
2) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рибалко Олени Сергіївни у виконавчому провадженні №79470562;
3) зобов'язати державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №79470562 з виконання наказу №908/1101/25, виданого 13.10.2025 Господарським судом Запорізької області про зобов'язання Благодійної організації "Благодійний фонд "ФСВ" вчинити дії з розподілу на користь суб'єктів, які відповідно до ст. 12 Закону України "Про національну безпеку України" входять до складу сектору безпеки і оборони України гуманітарної допомоги, провести подальші виконавчі дії в порядку ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", а саме:
- винести постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі за невиконання рішення суду;
- звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення боржником;
4) у порядку ч. 3 ст. 63 Закону вжити заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом, а саме:
- провести виконавчі дії щодо розшуку транспортних засобів за адресою: вул. Чубанова, 7 у м. Запоріжжі, здійснивши вихід за цією адресою та за необхідності у порядку п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом звернення до суду з поданням про примусове проникнення до приміщень ТОВ "Автолідер СВ";
- винести постанову про оголошення в розшук транспортних засобів, які відповідно до виконавчого документу №908/1101/25 від 13.10.2025 підлягають розподілу на користь суб'єктів, які відповідно до ст. 12 Закону України "Про національну безпеку України" входять до складу сектору безпеки і оборони Украйни, та які фактично не перебувають наразі в розшуку виконавця, а саме:
1. TOYOTA HILUX 2494, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ; державний номер НОМЕР_3 ;
2. NISSAN PATHFINDER, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 ; державний номер НОМЕР_6 ;
3. FORD FOCUS, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 ; державний номер НОМЕР_9 ;
4. ROVER 75, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_10 , VIN: НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 ;
5. OPEL SIGNUM 1910, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_13 , VIN: НОМЕР_14 , державний номер НОМЕР_15 ;
6. AUDI Q7 2967, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_16 , VIN: НОМЕР_17 , державний номер НОМЕР_18 ;
7. FORD TRANSIT 2402, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_19 , VIN: НОМЕР_20 , державний номер НОМЕР_21 ;
8. NISSAN NAVARA 2488, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_22 , VIN: НОМЕР_23 , державний номер НОМЕР_24 ;
09. KIA SORENTO 2497, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_25 , VIN: НОМЕР_26 , державний номер НОМЕР_27 ;
10. TOYOTA HILUX 2982, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_28 , VIN: НОМЕР_29 , державний номер НОМЕР_30 .
В обґрунтування поданої скарги прокурор зазначив, що 10.02.2026 прокурор ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та встановив, що постановою державного виконавця від 30.10.2025 про відкриття виконавчого провадження вказано боржнику на необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем винесено постанову від 27.11.025 про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн. Цією постановою боржнику надано повторний строк на самостійне виконання рішення та попереджено його про можливе повторне накладення штрафу за невиконання рішення в подвійному розмірі та ініціювання перед органом досудового розслідування його кримінальної відповідальності.
Прокурором встановлено порушення державним виконавцем подальшої процедури примусового виконання рішення, визначеної ст. 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", а саме: не проведено у строки, визначені цією нормою Закону, належну перевірку рішення боржником, не вирішено питання про повторне накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, не направлено до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з цим 19.02.2026 начальнику органу виконання прокурором подано скаргу №52-103-1364вих-26 на відповідну бездіяльність державного виконавця.
Постановою начальника органу виконання про результати перевірки законності виконавчого провадження від 27.02.2026 №79470562 порушень законодавства в діях державного виконавця не виявлено.
Вказану постанову начальника органу виконання прокурор вважає неправомірною, такою, що порушує права стягувача, а відтак - інтереси держави, за захистом яких прокурор звертався до суду у справі №908/1101/25.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 у справі №908/1101/25, з урахуванням ухвали про описку скаргу заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на бездіяльність державного виконавця та постанову начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження у справі №908/1101/25 задоволено. Визнано постанову начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бугрима Віктора Васильовича про результатами перевірки законності виконавчого провадження від 27.02.2026 у виконавчому провадженні №79470562 такою, що не відповідає вимогам Закону та її скасувано. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рибалко Олени Сергіївни у виконавчому провадженні №79470562. Зобов'язано державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №79470562 з виконання наказу №908/1101/25, виданого 13.10.2025 Господарським судом Запорізької області про зобов'язання Благодійної організації "Благодійний фонд "ФСВ" вчинити дії з розподілу на користь суб'єктів, які відповідно до ст.12 Закону України "Про національну безпеку України" входять до складу сектору безпеки і оборони України гуманітарної допомоги, провести подальші виконавчі дії в порядку ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: - винести постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі за невиконання рішення суду; - звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення боржником; у порядку ч. 3 ст. 63 Закону вжити заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом, а саме: - провести виконавчі дії щодо розшуку транспортних засобів за адресою: вул. Чубанова, 7 у м. Запоріжжі, здійснивши вихід за цією адресою та за необхідності у порядку п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом звернення до суду з поданням про примусове проникнення до приміщень ТОВ "Автолідер СВ";- винести постанову про оголошення в розшук транспортних засобів, які відповідно до виконавчого документу №908/1101/25 від 13.10.2025 підлягають розподілу на користь суб'єктів, які відповідно до ст. 12 Закону України "Про національну безпеку України" входять до складу сектору безпеки і оборони Украйни, та які фактично не перебувають наразі в розшуку виконавця, а саме: 1.TOYOTA HILUX 2494, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ; державний номер НОМЕР_3 ;2. NISSAN PATHFINDER, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 ; державний номер НОМЕР_6 ;3. FORD FOCUS, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 ; державний номер НОМЕР_9 ;4. ROVER 75, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_10 , VIN: НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 ;5. OPEL SIGNUM 1910, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_13 , VIN: НОМЕР_14 , державний номер НОМЕР_15 ;6. AUDI Q7 2967, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_16 , VIN: НОМЕР_17 , державний номер НОМЕР_18 ;7. FORD TRANSIT 2402, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_19 , VIN: НОМЕР_20 , державний номер НОМЕР_21 ;8. NISSAN NAVARA 2488, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_22 , VIN: НОМЕР_23 , державний номер НОМЕР_24 ;9. KIA SORENTO 2497, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_25 , VIN: НОМЕР_26 , державний номер НОМЕР_27 ;10. TOYOTA HILUX 2982, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_28 , VIN: НОМЕР_29 , державний номер НОМЕР_30 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 у справі №908/1101/25 за скаргою заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на бездіяльність державного виконавця та на постанову начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження №7947056.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги Комунарський ВДВС зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт наголошує, що наказ про зобов'язання боржника вчинити дії з розподілу гуманітарної допомоги належить до категорії рішень, які не можуть бути виконані без особистої участі боржника, а тому державний виконавець діяв у суворій відповідності до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», яка не передбачає накладення повторних штрафів, а вимагає встановлення факту умисного невиконання для передачі матеріалів до органів досудового розслідування.
Окрему увагу скаржник звертає на специфіку об'єктів стягнення, які є гуманітарною допомогою, а не власністю боржника, що виключає можливість застосування механізму ст. 60 Закону щодо примусового вилучення та передачі предметів стягувачу. На переконання апелянта, дії виконавця були спрямовані на встановлення місцезнаходження керівництва благодійного фонду, про що свідчать подання до суду про примусовий привід та оголошення особи в розшук, а отже, висновок про бездіяльність органу ДВС є передчасним та безпідставним.
Відтак, скаржник вважає, що начальник відділу діяв правомірно, підтверджуючи законність дій виконавця, оскільки останній не має повноважень змінювати спосіб виконання судового рішення або виконувати його замість боржника у спосіб, що суперечить законодавству про гуманітарну допомогу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Прокуратура заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Позиція сторони ґрунтується на тому, що твердження апелянта про неможливість виконання рішення без участі боржника є хибним, оскільки предметом виконання є передача конкретного рухомого майна, визначеного VIN-кодами. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання рішення немайнового характеру, яке може бути виконане без його участі, виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового вилучення майна та передачі його стягувачу в порядку ст. 60 вказаного Закону.
Прокурор наголошує на тривалій неправомірній бездіяльності державного виконавця, яка полягає у ненакладені повторного штрафу на боржника та незвернені до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, попри сплив встановлених законом строків. Крім того, державним виконавцем не було вжито заходів щодо розшуку та вилучення транспортних засобів за конкретною адресою (вул. Чубанова, 7, м. Запоріжжя), про яку повідомлялося в клопотанні прокуратури, що свідчить про пасивну позицію органу ДВС та ігнорування повноважень, передбачених ст. 18 та ст. 36 Закону.
На переконання сторони, посилання апелянта на норми законодавства про гуманітарну допомогу є безпідставними, оскільки вони не можуть нівелювати обов'язковість судового рішення та пріоритетність норм виконавчого законодавства під час примусового виконання. Прокуратура вважає, що боржник був належним чином повідомлений про відкриття провадження за адресою реєстрації, а відсутність даних про його особисту обізнаність не звільняє виконавця від обов'язку застосовувати весь спектр засобів примусу для забезпечення реального виконання рішення суду в інтересах держави.
Позивач своїх пояснень та доповнень не надав, відповідач також не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.263 ГПК України, що, в свою чергу, на підставі ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про надання строку для подачі відзиву повідомлявся належним чином.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Віннікова С.В. (доповідач), судді Левшина Г.В., Андрейчук Л.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 у справі № 908/1101/25. Розгляд справи призначити у судовому засіданні на 13.05.2026.
У судове засідання 13.05.2026 з'явився представник прокуратури, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші учасники справи правом участі в судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 13.05.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі №908/1101/25 зобов'язано Благодійну організацію "Благодійний фонд "ФСВ" вчинити дії з розподілу на користь суб'єктів, які відповідно до ст. 12 Закону України "Про національну безпеку України" входять до складу сектору безпеки і оборони України, наступної гуманітарної допомоги:
1. TOYOTA HILUX 2494, реєстраційний номер при в'їзді AS42773, VIN: НОМЕР_2 ; державний номер НОМЕР_3 ;
2. NISSAN PATHFINDER, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 ; державний номер НОМЕР_6 ;
3. FORD FOCUS, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 ; державний номер НОМЕР_9 ;
4. ROVER 75, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_10 , VIN: НОМЕР_11 ,державний номер НОМЕР_12 ;
5. OPEL SIGNUM 1910, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_13 , VIN: НОМЕР_14 , державний номер НОМЕР_15 ;
6. AUDI Q7 2967, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_16 , VIN: НОМЕР_17 , державний номер НОМЕР_18 ;
7. FORD TRANSIT 2402, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_19 , VIN: НОМЕР_20 , державний номер НОМЕР_21 ;
8. NISSAN NAVARA 2488, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_22 , VIN: НОМЕР_23 , державний номер НОМЕР_24 ;
9. KIA SORENTO 2497, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_25 , VIN: НОМЕР_26 , державний номер НОМЕР_27 ;
10. TOYOTA HILUX 2982, реєстраційний номер при в'їзді НОМЕР_28 , VIN: НОМЕР_29 , державний номер НОМЕР_30 .
13.10.2025 на виконання судового рішення видано відповідний наказ.
Постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - орган виконання) від 30.10.2025 на підставі заяви Запорізької обласної державної адміністрації відкрито виконавче провадження №79470562.
10.02.2026 прокурор ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та встановив, що постановою державного виконавця від 30.10.2025 про відкриття виконавчого провадження вказано боржнику на необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем винесено постанову від 27.11.025 про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн. Цією постановою боржнику надано повторний строк на самостійне виконання рішення та попереджено його про можливе повторне накладення штрафу за невиконання рішення в подвійному розмірі та ініціювання перед органом досудового розслідування його кримінальної відповідальності.
Прокурором встановлено порушення державним виконавцем подальшої процедури примусового виконання рішення, визначеної ст. 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", а саме: не проведено у строки, визначені цією нормою Закону, належну перевірку рішення боржником, не вирішено питання про повторне накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, не направлено до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з цим 19.02.2026 начальнику органу виконання прокурором подано скаргу №52-103-1364вих-26 на відповідну бездіяльність державного виконавця.
Постановою начальника органу виконання про результати перевірки законності виконавчого провадження від 27.02.2026 №79470562 порушень законодавства в діях державного виконавця не виявлено.
Вказану постанову начальника органу виконання прокурор вважає неправомірною, такою, що порушує права стягувача, а відтак - інтереси держави, за захистом яких прокурор звертався до суду у справі №908/1101/25.
У порушення ч. 2 ст. 11, ст. 18, ч. 3 ст. 63, ч. 2 ст. 75 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" державним виконавцем зі спливом 10 робочих днів, а саме: з 11.12.2025 повторно не перевірено виконання рішення боржником, повторно штраф на боржника за невиконання рішення суду не накладено, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування не направлено.
У постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження від 27.02.2026 зазначено, що в результаті всіх ужитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення щодо належного повідомлення боржника відсутні дані, які б свідчили про те, що боржник обізнаний про виконавче провадження та про те, що боржник свідомо та умисно не виконує рішення суду.
Таких висновків начальник органу виконання дійшов у зв'язку з тим, що виклики, які направлялись державним виконавцем за місцем реєстрації боржника та місцем реєстрації керівника та власника боржника, не отримані адресатами.
Оскільки копію постанови про відкриття виконавчого провадження було надіслано боржнику 31.10.2025 рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі, в силу положень абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, тому перешкод у повторному накладенні штрафу на боржника не було.
Крім того, суд врахував, що представник відповідача був обізнаний про розгляд справи та ухвалення судового рішення, яким боржника зобов'язано вчинити певні дії. Боржник не оскаржив рішення суду, рішення суду набрало законної сили, однак боржник не виконав його добровільно.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Натомість державний виконавець допустив неправомірну бездіяльність, яка полягає в не накладенні повторного штрафу на боржника за невиконання судового рішення та в не зверненні до органів досудового розслідування.
Посилання в постанові начальника органу виконання на те, що виконавчий документ не може бути виконаний без участі боржника, оскільки він є отримувачем гуманітарної допомоги та зобов'язаний її розподілити, суд визнав необґрунтованими з огляду на таке.
Рішення суду у відповідності до ч. 3 ст. 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" можливо виконати без участі боржника, оскільки за наказом суду підлягає передачі рухоме майно, яке в силу своїх властивостей та технічних характеристик пов'язано з особою боржника лише фактом державної реєстрації, проте фактичне його використання може здійснюватися і іншими особами, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів. Відтак, місце зберігання такого майна може не збігатися з місцем реєстрації боржника - юридичної особи.
Крім того, під час примусового виконання судового рішення підлягають застосуванню норми Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", а не норми законодавства, що регулюють питання розподілу гуманітарної допомоги.
Також хибними є твердження начальника органу виконання в постанові від 27.02.2026 про те, що дана категорія стягнення не передбачає розшуку, арешту та вилучення майна - транспортних засобів, які є гуманітарною допомогою, для подальшої передачі їх стягувачу, оскільки таке майно не є власністю боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Отже, для здійснення передачі транспортних засобів, зазначених у виконавчому документі, вони не обов'язково мають належати боржникові на праві власності.
Після з'ясування та фіксування виконавцем факту виконання/повторного невиконання рішення у передбачені ст. 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" строки та накладення штрафів за недотримання цих вимог, ініціювання кримінальної відповідальності боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом, з виконання рішення яке може бути виконано без особистої участі боржника.
Всупереч вказаних вимог законодавства, таких заходів державним виконавцем не було вжито.
14.01.2026 прокурором було направлено до органу виконання клопотання про проведення виконавчих дій з метою розшуку транспортних засобів за наступними адресами: вул. Чубанова, 7, м. Запоріжжя, та вул. Північнокільцева, 26, м. Запоріжжя.
У клопотанні було зазначено, що в ході судового розгляду справи №908/1101/25, на виконання судового рішення в якій видано наказ, встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023082060000136 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2023 у справі №335/4782/23 проведено обшук автомайстерні, боксів для зберігання автомобілів та офісного приміщення ТОВ "Автолідер СВ" (ідентифікаційний код 43447788) в будинку №7 по вулю Чубанова у м. Запоріжжі. Згідно з протоколом обшуку від 29.06.2023, проведеним за участю співробітника товариства ОСОБА_1, у приміщеннях за адресою: вул. Чубанова у м. Запоріжжя виявлено та вилучено транспортні засоби: FORD FOCUS, VIN: НОМЕР_8 та ROVER 75, VIN: НОМЕР_11 .
Тобто державного виконавця зорієнтовано на те, що за вищевказаною адресою можуть зберігатись транспортні засоби, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, ОСОБА_1 19.12.2025 з'явився за викликом до державного виконавця та надав пояснення з приводу обставин, які мали місце в червні 2023 року під час обушку. Серед іншого, він пояснив, що більша частина автомобілів залишилась біля приміщень СТО за адресою: вул. Чубанова, 7 у м. Запоріжжі, до якого він на час обшуку прибув з метою ремонту власного автомобіля. Конкретних відомостей про місцезнаходження розшукуваних автомобілів він не повідомив.
У відповідь на вказане клопотання прокурора державним виконавцем у листі від 23.01.2026 №5295 відмовлено у здійсненні виходу за адресою: вул. Чубанова, 7 у м. Запоріжжі та зазначено, що це не є адресою реєстрації боржника, а виконавчий документ не може бути виконано без участі боржника, дана категорія рішень не передбачає розшуку майна боржника.
Разом із тим, як встановлено вище, вказане судове рішення може бути виконано без участі боржника і державний виконавець не обмежений приписами ст. 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
Накладення штрафу на боржника є не лише заходом відповідальності боржника, проте не передбачає фактичного реального виконання судового рішення.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Згідно з п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Зазначені заходи з метою виконання судового рішення державним виконавцем не здійснювались і державним виконавцем неправомірно відмовлено у здійсненні розшуку транспортних засобів відповідно до клопотання прокурора в межах виконавчого провадження№79470562.
З моменту відкриття виконавчого провадження (30.10.2025) по даний час, тобто протягом п'яти місяців перебування наказу на виконанні, державним виконавцем не здійснено заходів з розшуку та передачі стягувачу майна відповідно до наказу суду, що свідчить про неправомірну бездіяльність державного виконавця щодо вжиття усіх передбачених Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" заходів з метою примусового виконання рішення суду.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржувану ухвалу у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції повністю та вимога ухвалити нове рішення про задоволення скарги в повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
При цьому, частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
В силу ч. 1 ст. 14 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" та п. 6 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор є учасником цього виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
За приписом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений обов'язок виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій має бути зазначено про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч. ч. 1,2, 3 ст. 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За змістом ч. 2 ст. 75 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Отже, для здійснення передачі транспортних засобів, зазначених у виконавчому документі, вони не обов'язково мають належати боржникові на праві власності.
Відповідно до п. п. 23 - 26 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження.
У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону, якщо він не з'явиться на виконання без поважних причин.
Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис.
В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.
У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.
Якщо під час виконання рішення про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виявлено лише частину таких предметів, виконавець здійснює їх передачу в порядку, встановленому пунктом 24 цього розділу, про що робить відмітку у виконавчому документі.
Таким чином, якщо боржник ухиляється від передачі майна стягувачу, а стягувач не заперечує проти прийняття майна в такий спосіб, то виконавцем може бути вжито інших, ніж у ст. 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", заходів примусового виконання рішення, передбачених цим законом, та майно може бути передано стягувачу в порядку ст. 60 даного Закону, без особистої участі боржника, у присутності двох понятих.
Відтак після з'ясування та фіксування виконавцем факту виконання/повторного невиконання рішення у передбачені ст. 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" строки та накладення штрафів за недотримання цих вимог, ініціювання кримінальної відповідальності боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом, з виконання рішення яке може бути виконано без особистої участі боржника.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Згідно з п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження №79470562 відкрито 30.10.2025 на підставі наказу Господарського суду Запорізької області.
Порядок примусового виконання рішень зобов'язального характеру регламентовано статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналіз положень ч. ч. 1, 2, 3 ст. 63 та ч. 2 ст. 75 вказаного Закону свідчить про імперативний обов'язок виконавця у разі невиконання рішення боржником застосувати заходи фінансового та кримінально-правового впливу.
Судом першої інстанції встановлено, що зі спливом встановлених законом строків державним виконавцем не проведено повторну перевірку виконання рішення, не накладено штраф у подвійному розмірі та не направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неможливості застосування санкцій через відсутність даних про особисту обізнаність боржника. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Оскільки копія постанови була надіслана боржнику 31.10.2025 рекомендованим поштовим відправленням, правові перешкоди для подальшого застосування норм ст. 63 та ст. 75 Закону були відсутні. Тлумачення виконавцем норм права, яке ставить застосування примусових заходів у залежність від фактичного отримання боржником кореспонденції, суперечить принципу обов'язковості судового рішення.
Щодо посилань апелянта на немайновий характер рішення, що унеможливлює його виконання без участі боржника, колегія суддів зазначає наступне.
Наказ суду від 13.10.2025 містить перелік 10 конкретних одиниць рухомого майна, ідентифікованих за VIN-кодами (TOYOTA HILUX, NISSAN PATHFINDER, FORD FOCUS, ROVER 75, OPEL SIGNUM, AUDI Q7, FORD TRANSIT, NISSAN NAVARA, KIA SORENTO, TOYOTA HILUX).
Наявність у виконавчому документі індивідуально-визначених ознак предметів стягнення дозволяє застосувати положення ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вилучення цих предметів у боржника та їх передачі стягувачу.
Відповідно до п. п. 23- 26 Інструкції № 512/5, у разі ухилення боржника від виконання обов'язку, державний виконавець наділений повноваженнями здійснити вилучення майна без особистої участі боржника.
Окремої правової оцінки потребує відмова виконавця від здійснення виконавчих дій за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 7. Посилання на те, що вказана адреса не є місцем реєстрації боржника, визнаються судом необґрунтованими.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону, розшук майна боржника організовує виконавець шляхом перевірки інформації, у тому числі за місцем можливого знаходження майна.
Згідно з п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону, виконавець має право на примусове проникнення до володіння особи, у якої перебуває майно боржника.
Враховуючи надану прокурором інформацію (протокол обшуку від 29.06.2023), у виконавця виник обов'язок перевірити вказану локацію з метою виявлення транспортних засобів, що підлягали розподілу.
Таким чином, невжиття виконавцем протягом п'яти місяців вищевказаних заходів у сукупності підтверджує висновок суду першої інстанції про неправомірну бездіяльність. Вказана бездіяльність нівелює мету виконавчого провадження та перешкоджає забезпеченню потреб сектору безпеки і оборони України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні скарги, а викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Судові витрати
Враховуючи, що судовий збір не справляється за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, прийняту за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби у відповідності до п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", розподіл судового збору за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не здійснюється.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 по справі № 908/1101/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 по справі № 908/1101/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 18.05.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук