24.03.2026 м.Дніпро Справа № 908/366/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
при секретарі судового засідання Новіковій Д.О.
Представники сторін:
представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.10.2025р. у справі № 908/366/24 (суддя Науменка А.О.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тензор", ідентифікаційний код юридичної особи 30956420 (Південне шосе, буд. 57, оф. 36, м. Запоріжжя, 69032)
до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ ВП:19355964, 71503, Запорізька область, місто Енергодар, вул. Промислова, будинок 133).
про стягнення 1 330 350 грн 00 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тензор» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом») в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» (далі - філія «ВП ЗАЕС») 293 400 грн 00 коп. заборгованості та 242 грн 24 коп. судового збору.
19.02.2024 Господарським судом Запорізької області видано судовий наказ про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» на користь ТОВ «Тензор» 293 400 (двісті дев'яносто три тисячі чотириста) грн 00 коп. заборгованості та 242 (двісті сорок дві) грн 24 коп. судового збору. Судовий наказ набрав законної сили 12.03.2024.
25.08.2025 ТОВ «Тензор» звернулося до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового наказу, в якій просило зобов'язати керівника АТ «НАЕК «Енергоатом» подати до суду звіт про виконання судового наказу від 19.02.2024 у справі № 908/366/24.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.2025 (підписана 08.09.2025) заяву ТОВ «Тензор» про встановлення судового контролю задоволено; зобов'язано керівника АТ «НАЕК «Енергоатом» у тридцятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду звіт про виконання судового наказу від 19.02.2024 у справі № 908/366/24.
07.10.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» подало до Господарського суду Запорізької області звіт про виконання судового рішення у справі № 908/366/24.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/366/24 відмовлено у прийнятті звіту керівника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про виконання Судового наказу Господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 у справі № 908/366/24. Зобов'язано керівника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) у строк до 20.11.2025, включно, надати суду звіт про виконання Судового наказу Господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 у справі № 908/366/24.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що у звіті боржника не наведено обґрунтування строків виконання рішення та обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, не додано належного доказу, що підтверджує обставини, які перешкоджають боржнику виконати рішення суду. Суд першої інстанції зазначив, що АТ «НАЕК «Енергоатом» володіє на праві приватної власності значним обсягом нерухомого майна, земельних ділянок та автотранспортних засобів, а згідно з фінансовим звітом, поданим до ДПІ, чистий прибуток підприємства за перше півріччя 2025 року складає 7 773 784 тис. грн, залишок коштів на рахунках станом на 25.07.2025 становить 8 274 475 тис. грн, що свідчить про задовільний фінансовий стан товариства. Суд також послався на наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 26.06.2025 № 84, яким АТ «НАЕК «Енергоатом» виключено з переліку підприємств, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Щодо окупації філії «ВП ЗАЕС» суд зазначив, що це не єдина атомна електростанція компанії, яка виробляє електричну енергію, а АТ «НАЕК «Енергоатом» за період повномасштабного вторгнення не зупиняло виробництво та продаж електричної енергії. Суд вказав, що наведений у звіті орієнтовний строк виконання рішення - один місяць після закінчення воєнного стану - не обґрунтований та порушує баланс інтересів сторін, а наявність виконавчого провадження не позбавляє боржника можливості добровільно виконати судове рішення. Суд дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту з огляду на його невідповідність вимогам ч. 2 ст. 345-3 ГПК України та відсутність реальних вжитих боржником заходів для повного та своєчасного виконання судового наказу, а також застосував до керівника боржника захід процесуального примусу у виді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028,00 грн.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", АТ «НАЕК «Енергоатом» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/366/24 в повному обсязі ухвалити нове рішення, яким прийняти звіт АТ «НАЕК «Енергоатом» про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/366/24/
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною, оскільки суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апелянт стверджує, що обов'язок боржника за п. 6 ч. 2 ст. 345-3 ГПК України полягає у доведенні до суду відомостей про обставини, які ускладнюють виконання рішення, та зазначенні заходів для їх усунення, тоді як оцінка обґрунтованості таких обставин є функцією суду. У звіті боржнику достатньо викласти відповідні обставини, а суд має обов'язково мотивувати, чому вважає їх необґрунтованими. Скаржник вважає, що АТ «НАЕК «Енергоатом» виконало свій процесуальний обов'язок, виклавши у звіті обставини, які ускладнюють виконання судового наказу, проте суд першої інстанції невмотивовано відхилив ці аргументи, що є порушенням вимог ст. 236 ГПК України.
Боржник зазначає, що в ухвалі суду безпідставно констатовано відсутність у звіті обставин, які ускладнюють виконання судового рішення. Зокрема, у звіті було викладено такі обставини: предметом розгляду у справі були боргові зобов'язання, пов'язані з господарською діяльністю філії «ВП ЗАЕС», яка перебуває під тимчасовою окупацією, виробництво та продаж електричної енергії не здійснює, прибутку товариству не приносить; дебіторська заборгованість перед товариством значно перевищує розмір невиконаних боргових зобов'язань, зокрема непогашена заборгованість ДП «Гарантований покупець» становить 982 млн грн, ДП «Енергоринок» - майже 20,24 млрд грн, при цьому на примусове стягнення цих боргів введено мораторій; державою не вирішується питання компенсації витрат товариства при виконанні спеціальних обов'язків (ПСО) для забезпечення загальносуспільних інтересів; товариство має першочергові фінансові затрати на підтримання безпечного та стабільного функціонування атомної енергетики; органами державної виконавчої служби у примусовому порядку з рахунків товариства вилучаються грошові ресурси, що блокує поточні операційні витрати та унеможливлює самостійне погашення боргових зобов'язань.
Апелянт наголошує, що добровільне виконання рішення суду боржником поза межами зведеного виконавчого провадження, без урахування вимог інших кредиторів, які мають тотожні за юридичною силою судові рішення, створює дискримінаційні умови та порушує принцип пропорційності погашення вимог кредиторів відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження». Твердження ухвали про ненадання боржником жодного доказу спростовуються фактичними даними, наведеними у звіті, та доданими до нього документами, що свідчить про неповне дослідження судом аргументів звіту та порушення приписів ст. 86 ГПК України.
АТ «НАЕК «Енергоатом» вказує на порушення судом першої інстанції принципу повноти та об'єктивності оцінки доказів. Зокрема, суд помилково дійшов висновку про наявність у товариства майнових активів на праві приватної власності, тоді як постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 АТ «НАЕК «Енергоатом» утворено шляхом перетворення державного підприємства, 100 відсотків акцій належать державі, а все рухоме та нерухоме майно належить державі. Крім того, в ухвалі зазначено про наявність автотранспортних засобів у кількості 955 одиниць, тоді як у матеріалах справи наявна відповідь Головного сервісного центру МВС з інформацією про 1409 одиниць, що свідчить про невідповідність висновків суду наявним у справі доказам.
АТ «НАЕК «Енергоатом» зазначає, що суд обмежився прийняттям доводів стягувача та аналізом лише позитивної фінансової динаміки боржника, не дослідивши структуру витрат, їх призначення - чи спрямовані вони на забезпечення життєдіяльності населення, виконання публічних функцій, стабілізацію діяльності об'єктів критичної інфраструктури. Суд не дослідив обставини втрат товариством частки майнових та фінансових активів, не врахував аргументи щодо суттєвих витрат на поточну діяльність, пов'язану із гарантуванням енергетичної безпеки держави. Суд неправомірно ототожнив позитивну фінансову динаміку з можливістю добровільного виконання судового рішення, хоча наявні кошти розподілені на витрати, пов'язані із забезпеченням важливих функцій держави, зокрема з початку 2025 року АТ «НАЕК «Енергоатом» сплатив понад 102 млрд грн для забезпечення населення доступною електроенергією в рамках ПСО, а прогнозована вартість послуги ПСО у 2025 році становить 163,9 млрд грн. Суд не надав оцінки наявним збиткам від втрати Запорізької АЕС та зазначеним у звіті елементам операційних витрат у розмірі 115 063 937 грн.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не врахував особливий правовий статус товариства та специфіку його функціонування під час воєнного стану. АТ «НАЕК «Енергоатом» включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова КМУ від 04.03.2015 № 83), а за Законом України «Про критичну інфраструктуру» підприємства, що забезпечують енергетичну безпеку, є об'єктами критичної інфраструктури, що підлягають особливому режиму захисту в період воєнного стану. Суд не врахував, що через масові ракетні удари по об'єктах інфраструктури існує проблема з енергопостачанням, а господарська та фінансова діяльність боржника в умовах воєнного стану має першочергове спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави.
Щодо здійснення примусового виконання рішення АТ «НАЕК «Енергоатом» зазначає, що суд першої інстанції відхилив аргументи боржника щодо неможливості добровільного виконання рішення суду у зв'язку з наявністю виконавчого провадження, проте належної оцінки аргументам про наявність зведеного виконавчого провадження не надав. Виконавче провадження № 74614791 з примусового виконання судового наказу приєднано до зведеного ВП № 74403832, в органах ДВС відкрито понад 330 виконавчих проваджень зі стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» заборгованості на загальну суму майже 280 млн грн та понад 8 млн євро. Наявність зведеного виконавчого провадження засвідчує нездатність товариства самостійно виконати судове рішення поза межами процедури виконавчого провадження. Крім того, 08.10.2025 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/39743/25 зупинено дію наказу Міністерства від 26.06.2025 № 84, у зв'язку з чим 13.10.2025 державний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за ВП № 74614791.
Щодо строку виконання рішення скаржник зазначає, що суд не врахував доводи про те, що здатність товариства самостійно погашати кредиторську заборгованість за договорами філії «ВП ЗАЕС» об'єктивно пов'язана з повною деокупацією ЗАЕС. Окупація призвела до недовиробництва електричної енергії близько на 133,0 млн МВт·год, недоотримана вигода становить близько 455,3 млрд грн, орієнтовна вартість відновлення об'єктів інфраструктури - близько 41,6 млрд грн. Філія «ВП ЗАЕС» позбавлена можливості ведення претензійно-позовної роботи через втрату первинної документації, а законні вимоги товариства в особі філії у процедурі виконавчого провадження повною мірою не задовольняються.
Апелянт вказує, що судом не досліджено доказів щодо обставин, які ускладнюють виконання судового рішення. Відповідно до постанови КМУ від 05.06.2019 № 483 на АТ «НАЕК «Енергоатом» покладено спеціальні обов'язки із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (ПСО), проте Урядом не визначено механізму покриття економічно обґрунтованих витрат виробника на виконання цих обов'язків. Прострочена дебіторська заборгованість товариства за реалізовану електроенергію становить майже 4 млрд грн. До звіту надані докази неодноразових звернень товариства до КМУ та Міністерства енергетики з пропозиціями щодо зменшення фінансового навантаження, проте ці докази судом не досліджені.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ч. 2 ст. 345-4 ГПК України. Зазначена норма передбачає альтернативні умови для відмови у прийнятті звіту: якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання, або заходи є недостатніми. Виконання хоча б однієї з двох умов є достатнім для прийняття звіту. Оскільки боржником наведено реальні, виняткові, об'єктивно підтверджені обставини, що ускладнюють виконання рішення, альтернативна умова норми виконана, а суд формально підійшов до оцінки звіту.
Щодо стягнення штрафу з керівника АТ «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 у розмірі 3 028,00 грн апелянт зазначає, що накладення штрафу є винятковим заходом процесуального впливу, можливим лише за умови встановлення прямої вини особи. Сам факт невиконання судового наказу не може автоматично свідчити про наявність вини керівника, оскільки виконання судових рішень юридичною особою залежить від об'єктивних факторів, зокрема наявності процедури виконавчого провадження. Відсутні докази умисного ухилення керівника від виконання чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджання виконанню судового наказу. Виконання рішення здійснюється в примусовому порядку в рамках зведеного виконавчого провадження № 74403832, і всі дії, направлені на виконання рішення суду, здійснюються державним виконавцем за процедурою, регламентованою Законом України «Про виконавче провадження». Застосування штрафної санкції без належного дослідження обставин та встановлення особистої вини суперечить засадам справедливого судочинства, передбаченим Конституцією України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
ТОВ «Тензор» та Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07. Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2025, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.10.2025р. у справі № 908/366/24.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача Дарміна М.О. у відпустці, відповідно до п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №1 від 01.04.2025р., розгляд справи № 908/366/24, призначеної на 20.10.2025 не відбудеться.
23.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальність «ТЕНЗОР» надійшла заява про виконання судового рішення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.03.2026 о 16:20 годин.
В призначений час 24.03.2026 представник Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не вийшла на зв'язок для участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon, про що було складено відповідний акт.
Інші учасники, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання не прибули в судове засідання.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, АТ «НАЕК «Енергоатом», як учасник судового процесу, не був позбавлений права забезпечити участь у судовому засіданні 24.03.2026 будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.
Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.
В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.
На час розгляду справи повітряні тривоги не оголошувалися.
До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
24.03.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/366/24, якою відмовлено у прийнятті звіту керівника АТ «НАЕК «Енергоатом» про виконання судового наказу від 19.02.2024, зобов'язано керівника товариства у строк до 20.11.2025 надати суду новий звіт про виконання судового рішення та стягнуто з керівника АТ «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 штраф в дохід державного бюджету в розмірі 3 028,00 грн.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: ТОВ «Тензор» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» заборгованості; 19.02.2024 Господарським судом Запорізької області видано судовий наказ про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» на користь ТОВ «Тензор» 293 400 грн 00 коп. заборгованості та 242 грн 24 коп. судового збору; судовий наказ набрав законної сили 12.03.2024; 25.08.2025 ТОВ «Тензор» звернулося до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового наказу; ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.2025 заяву про встановлення судового контролю задоволено, зобов'язано керівника АТ «НАЕК «Енергоатом» у тридцятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду звіт про виконання судового наказу; 07.10.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» подало до суду звіт про виконання судового рішення у справі № 908/366/24; судовий наказ у справі № 908/366/24 станом на дату розгляду звіту не виконано; виконавче провадження № 74614791 з примусового виконання судового наказу відкрито та приєднано до зведеного виконавчого провадження № 74403832; АТ «НАЕК «Енергоатом» утворено шляхом перетворення державного підприємства, 100 відсотків акцій належать державі; філія «ВП ЗАЕС» перебуває під тимчасовою окупацією з березня 2022 року.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Розділом V ГПК України врегулювано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 327 ГПК України).
В силу статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в господарському судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - заявника.
За приписами ч. 1 ст. 345-1 ГПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: про захист ділової репутації; що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; в інших спорах немайнового характеру.
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору (ч. 4 ст. 345-1 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 345-4 ГПК України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 345-4 ГПК України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу (ч. 7 ст. 345-4 ГПК України).
Колегія суддів враховує, що Боржник до звіту не надав належних і допустимих в розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження його доводів про існування об'єктивних обставин, які перешкоджають йому виконати рішення суду, а також не вказав про заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення.
Водночас, АТ «НАЕК «Енергоатом» володіє на праві приватної власності: нерухомим майном у кількості 1685 одиниць, земельними ділянками у кількості 1245 одиниць, автотранспортними засобами у кількості 955 одиниць.
АТ "НАЕК "Енергоатом" активно здійснює господарську діяльність, отримує дохід від здійснення господарської діяльності, фінансовий стан товариства є задовільним, що підтверджується фінансовими звітами товариства та заявами офіційних представників АТ "НАЕК "Енергоатом".
Як вбачається зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за рік, що закінчився 31.12.2023, сукупний дохід після оподаткування склав 128 837 040 тис. грн. За звітом про рух грошових коштів залишок коштів на кінець року склав 2 364 366 тис. грн. Згідно звіту про фінансові результати за 2024 рік чистий прибуток склав 1 317 967 тис. грн., сукупний дохід - 8823883 тис. грн. За звітом про рух грошових коштів залишок коштів на кінець року склав 8616753 тис. грн. Згідно звіту про фінансові результати за три місяці 2025 року чистий прибуток склав 12 150 657 тис. грн., а залишок коштів - 20 118 322 тис. грн.
За інформацією, що розміщена на офіційному сайті АТ «НАЕК «Енергоатом» в розділі «Новини компанії» (https://energoatom.com.ua/ua/post/1444), в якому компанія повідомляє суспільство про свій дохід в період воєнного стану та довоєнного стану, а саме: «За підсумками 2023 року доходи Компанії від продажу електроенергії зросли на 30 % (або на 44,0 млрд грн) порівняно із попереднім роком і склали 190,7 млрд гривень. З цих коштів було сплачено понад 124,4 млрд грн в межах виконання ПСО Так, з 2020 року до 2023 року доходи Компанії зросли у 4 рази. Якщо у 2020 році дохід складав 48,1 млрд грн, то у 2024 році Енергоатом планує отримати 253,3 млрд грн доходу».
На офіційному сайті відповідача у новині від 10.03.2024 (за посиланням https://old.energoatom.com.ua/o-1003241.html) повідомляється: «Енергоатом посів третє місце за виторгом серед українських компаній та фактично став лідером серед державних компаній, оскільки два перші місця отримали приватні компанії. Загалом звітність подали понад 360 тис. юридичних осіб. У ТОП-3 найбільших за виторгом увійшли: Мережа супермаркетів «АТБ-Маркет» - 181,1 млрд. грн.; Енергетична компанія «Д.Трейдінг» - 165,7 млрд. грн.; НАЕК «Енергоатом» - 153,8 млрд. грн.».
Наведене свідчить про те, що фінансовий стан товариства є задовільним.
Більше того, згідно зі звітом про фінансові результати за три місяці 2025 року основні засоби товариства складають 321 190 391 тис. грн., інші необоротні активи - 6 125 217 тис. грн., усього за розділ І «Необоротні активи» - 358 854 852 тис. грн
Зазначений у звіті орієнтовний строк виконання рішення у справі - один місяць після закінчення воєнного стану в Україні є необґрунтованим, порушує баланс інтересів сторін та не свідчить про реальні наміри відповідача виконати судове рішення.
Апеляційний суд зауважує, що наявність чинного виконавчого провадження, у т.ч. зведеного, та вжиття виконавцем примусових заходів щодо стягнення боргу не позбавляє боржника права та реальної можливості добровільно виконати судове рішення.
При цьому твердження скаржника про дискримінаційні умови та порушення принципу пропорційності погашення вимог кредиторів внаслідок виконання рішення перед заявником відхиляються судом, оскільки Боржник не перебуває у процедурі банкрутства.
В свою чергу, внаслідок введення в Україні воєнного стану через збройну агресію рф всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому несприятливому економічному становищі, тобто такі обставини в рівній мірі впливають і на позивача, який правомірно очікує на сплату йому присуджених грошових коштів.
Також, не може вважатись добросовісною поведінка боржника у разі невиконання зобов'язань за договором та невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціальних та соціально значущих функцій, його статус, як державного підприємства.
Аргументи апелянта обґрунтованості цих висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, п. 1 ст. 6 якої гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
У справі «Бурдов проти Росії» Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.
У справі Фуклєв проти України (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
У рішенні від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997; у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002; у справі "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 та від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц зазначено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності».
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги : « … Судом в Ухвалі безпідставно зазначено, що боржником не наведено обставин, які ускладнюють виконання судового рішення.
Скаржник стверджує, що в порядку застосування приписів п.6 ч. 2 ст. 345-3 ГПК України у Звіті викладені відомості про те, що існують обставини, які ускладнюють виконання Товариством судового наказу у справі № 908/366/24, а саме:
1) Предметом розгляду у справі № 908/366/24 були боргові зобов'язання, пов'язані з господарською діяльністю філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (далі - філія «ВП ЗАЕС»).
Філія «ВП ЗАЕС» перебуває під тимчасовою окупацією, виробництво та продаж електричної енергії не здійснює, прибутку товариству не приносить. Товариство об'єктивно позбавлено можливості виконувати контракти, пов'язані з господарською діяльністю на даному об'єкті, не може управляти його майновими активами тощо.
Водночас, Товариство несе витрати на утримання персоналу філії «ВП ЗАЕС».
2) Дебіторська заборгованість перед Товариством, зокрема, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, значно перевищує розмір невиконаних боргових зобов'язань Товариства перед контрагентами.
У звіті зазначено про те, що непогашена заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед товариством за реалізовану електричну енергію становить 982 млн гривень; ДП «Енергоринок» має невиконані перед товариством зобов'язання майже на 20,24 млрд гривень. Проте, на примусове стягнення (погашення) вказаних боргів на рівні держави введено мораторій.
3) Державою в особі Уряду не вирішується питання компенсації витрат, які понесло/ подовжує нести Товариство при виконанні спеціальних обов'язків, покладених на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів. Товариство має соціально важливі зобов'язання перед населенням, виконує функції постачальника універсальних послуг (ПСО) та не отримує належного рівня компенсацій з боку держави за вже надані послуги. Це додатково погіршує фінансову ситуацію та обмежує можливості розпорядження оборотними коштами.
4) Товариство має першочергові фінансові затрати на підтримання безпечного та стабільного функціонування в Україні атомної енергетики, які не можуть підлягати скороченню з огляду на їхню мету.
У звіті зафіксовані відомості щодо обсягу фінансових витрат на закупівлю ядерного палива, планові ремонти, закупівлю необхідного обладнання у період, починаючи з моменту набрання судовим наказом у справі № 908/366/24 законної сили, наголошено на тому, що доступні ресурси Товариства спрямовуються, насамперед, на забезпечення безперебійного надання критично важливих послуг, що прямо впливають на життєдіяльність населення, а також на дотримання вимог чинного законодавства щодо енергетичної безпеки.
5) Органами державної виконавчої служби (далі - органи ДВС) у примусовому порядку з рахунків Товариства вилучаються грошові ресурси, і, як наслідок, блокуються поточні операційні витрати, що унеможливлює погашення боргових зобов'язань Товариством самостійно, зокрема, на користь стягувачів, які звернулися до суду із заявами про встановлення судового контролю.
У звіті чітко зазначено про наявність у Товариства боргових зобов'язань в межах зведеного виконавчого провадження, а саме, зафіксовано, що в органах ДВС відкрито понад 330 виконавчих проваджень зі стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» заборгованості на загальну суму майже 280 млн грн та понад 8 млн євро без урахування виконавчого збору і витрат виконавчого провадження.
Зрозуміло, що виконання судових рішень про стягнення коштів з Товариства здійснюється в межах зведеного виконавчого провадження. Недостатність коштів у боржника для повного виконання всіх судових рішень у зведеному виконавчому провадженні передбачає пропорційність задоволення вимог стягувачів в порядку, встановленому ч. 2 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з рекомендаціями, викладеними у Висновку Консультативної Ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» в державі, яка керується верховенством права, виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним, для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Отже, добровільне виконання рішення суду боржником поза межами зведеного виконавчого провадження, без урахування вимог інших кредиторів, які мають тотожні за юридичною силою судові рішення, створює дискримінаційні умови та порушує принцип пропорційності погашення вимог кредиторів.
У звіті аргументовано наведено обставини, які ускладнюють виконання судового наказу у справі № 908/366/24, що прямо узгоджується з нормою ч. 2 ст. 345-4 ГПК України, якою передбачено підстави для відмови у прийнятті звіту, зокрема, якщо боржником такі обставини не наведено.
Твердження в Ухвалі про те, що боржник до Звіту не додав жодного доказу, що підтверджує обставини, які перешкоджають Боржнику виконати рішення суду, - спростовуються фактичними даними, що наведені у звіті, доданими до Звіту документами та вказує на те, що суд першої інстанції не повно дослідив аргументи Звіту, не врахував пояснення боржника, помилково дійшов висновку про відсутність відповідного обґрунтування.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо відсутності наведення у Звіті причин невиконання боржником судового наказу у справі № 908/366/24 є такими, що не відповідають дійсності та свідчать про неповноту розгляду судом матеріалів справи та недотримання судом приписів ст. 86 ГПК України.
В Ухвалі суд невмотивовано відхилив аргументи, викладені у Звіті, як такі, що не обґрунтовують обставини, які ускладнюють виконання судового наказу у справі № 908/366/24….
… Суд погодився з доводами Стягувача про те, що АТ «НАЕК «Енергоатом» володіє на праві приватної власності нерухомим майном у кількості 1685 одиниць, земельними ділянками у кількості 1245 одиниць, автотранспортними засобами у кількості 955 одиниць, проте, в матеріалах справи наявна відповідь Головного сервісного центру МВС з інформацією про наявність автотранспортних засобів в кількості 1409 одиниць, отже, зазначене в ухвалі суду не відповідає наявній в справі інформації.
Судом помилково досягнуто висновку про наявність у Товариства майнових активів на праві приватної власності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Отже, все рухоме та нерухоме майно, яке обліковується за товариством, належить державі.
Також, суд обмежився прийняттям доводів стягувача та аналізом лише позитивної фінансової динаміки боржника, не дослідивши всі інші релевантні обставини, викладені у Звіті, а саме:
- структуру витрат боржника;
- призначення витрат - чи спрямовані витрати на забезпечення життєдіяльності населення, виконання публічних функцій, стабілізацію діяльності об'єктів критичної інфраструктури, тощо.
Судом першої інстанції не досліджені обставини втрат Товариством частки майнових, фінансових активів, не враховані аргументи боржника щодо наявності суттєвих витрат на поточну діяльність, мета якої, зокрема, пов'язана із гарантуванням енергетичної безпеки держави. Це є порушенням принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Суд неправомірно ототожнив позитивну фінансову динаміку АТ «НАЕК «Енергоатом» з можливістю виконання Товариством судового рішення на добровільній основі, хоча Товариством у Звіті наведено обставини, які підтверджують, що наявні кошти розподілені на витрати, пов'язані із забезпеченням важливих функцій держави.
Разом з цим, в Ухвалі констатується: згідно фінансового звіту, поданого АТ «НАЕК «Енергоатом» до ДПІ, чистий прибуток підприємства за перше півріччя 2025 року складає 7 773 784 тис. грн, а залишок коштів на рахунках станом на 25.07.2025 становить 8 274 475 тис. грн».
АТ «НАЕК «Енергоатом» також активно здійснює господарську діяльність, отримує дохід від здійснення господарської діяльності, що підтверджується фінансовими звітами Товариства та заявами офіційних представників АТ «НАЕК «Енергоатом».
Наведене свідчить про те, що фінансовий стан товариства є задовільним».
Суд врахував при постановленні Ухвали виключно доводи стягувача про платоспроможність боржника та фінансову звітність АТ «НАЕК «Енергоатом».
Проте, в оскаржуваній ухвалі суд не дає оцінку наявним збиткам АТ «НАЕК «Енергоатом» від втрати Запорізької АЕС, та зазначеним у Звіті елементам операційних витрат в розмірі 115 063 937 грн.
Разом з цим, з початку 2025 року АТ «НАЕК «Енергоатом» сплатив понад 102 млрд грн, щоб забезпечити населення доступною електроенергією. Покладені спеціальні обов'язки (ПСО) - це державний інструмент, який дозволяє утримувати тариф на електроенергію для населення нижчим за ринковий рівень. Його мета - зменшити фінансове навантаження на українські родини, особливо в умовах економічної нестабільності. Зокрема було покрито 100% вартості послуги за січень-серпень 2025 року та 40% прогнозної вартості за вересень.
Згідно з фінансовим планом АТ «НАЕК «Енергоатом», прогнозована вартість послуги ПСО у 2025 році становить 163,9 млрд грн.
Витрати на забезпечення життєдіяльності населення мають пріоритетний характер, а тому відсутність виконання судового рішення з цих причин не може вважатися недобросовісною поведінкою боржника.
Суд першої інстанції не врахував особливий правовий статус Товариства, специфіку його функціонування під час воєнного стану, обмеження, що випливають з цього статусу.
АТ «НАЕК «Енергоатом» утворене з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанції, безпеки при будівництві, введенні в експлуатацію та зняті з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб'єктів господарювання та населення, а також, у межах своєї компетенції, забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 затверджено Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне для економіки і безпеки держави, до якого віднесено ряд підприємств паливно-енергетичного комплексу, зокрема АТ «НАЕК «Енергоатом».
За приписами Закону України «Про критичну інфраструктуру» підприємства, що забезпечують енергетичну безпеку держави, є об'єктами критичної інфраструктури, що підлягають особливому режиму захисту і управлінню у період дії воєнного стану.
В ухвалі суд зазначив: «АТ «НАЕК «Енергоатом» за період повномасштабного вторгнення не зупиняло виробництво електричної та здійснювало продаж електричної енергії на ринку електричної енергії в період дії воєнного стану на території України. Підтверджень того, що Боржник не здійснював виробництва електричної енергії та її подальшої реалізації в період дії на території України воєнного стану відсутні».
Проте, суд не врахував, що через масові ракетні удари з боку російської федерації по об'єктам інфраструктури України, їх пошкодженням, існує проблема з енергопостачанням. У зв'язку із дефіцитом потужності енергоносіїв були запроваджені аварійні, планові та непланові відключення електроенергії у багатьох містах і селах України. Тоді як, метою діяльності АТ «НАЕК «Енергоатом» є безпечне та надійне виробництво електроенергії задля енергетичної безпеки, енергонезалежності, безпеки життєдіяльності персоналу та населення, сталого розвитку економіки та можливості подальшого майбутнього існування України.
Господарська та фінансова діяльність боржника в умовах воєнного стану має першочергове спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави.
Пріоритети держави мають первісне значення для боржника перед пріоритетами інших кредиторів.
Ухвала, що оскаржується, ґрунтується на припущеннях про фінансові здобутки Товариства, а не на об'єктивних даних, що підтверджують витрати Товариства, при цьому судом порушено принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи….
…Суд першої інстанції відхилив аргументи боржника щодо неможливості добровільного виконання рішення суду, в зв'язку з наявністю виконавчого провадження і здійсненням процедури примусового виконання рішення № 908/366/24 з огляду на принцип обов'язковості судових рішень, закріплений у ст. 18 ГПК України.
Водночас, аргументам, викладеним у Звіті про наявність зведеного виконавчого провадження відносно АТ «НАЕК «Енергоатом», в Ухвалі належної оцінки не надано.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 345-3 ГПК встановлено, що …
… Строки, порядок та способи виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) унормовано Законом України «Про виконавче провадження».
У Звіті зазначені відомості про забезпечення виконання судового рішення у справі № 908/366/24 в примусовому порядку в межах процедури зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 345-1 ГПК України…
…Зокрема, виконавче провадження №74614791 з примусового виконання судового наказу № 908/366/24 приєднано до зведеного ВП № 74403832.
Звертаю увагу, що наявність зведеного виконавчого провадження стосовно АТ «НАЕК «Енергоатом» не свідчить про ухилення ним від виконання судових рішень, а вказує на те, що у Товариства наявні зобов'язання перед декількома кредиторами, а у наслідку - засвідчує нездатність Товариства самостійно, тобто за межами процедури виконавчого провадження, виконати судове рішення № 908/366/24.
Посадові особи органів ДВС наділені повноваженнями для забезпечення виконання судових рішень. Неприйняття звіту від боржника у рамках встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є винятковим заходом у випадках, коли дійсно наявні об'єктивні та підтверджені докази зловживань з боку боржника або достовірно встановлені факти неправомірної бездіяльності органів примусового виконання. При розгляді Звіту про виконання судового наказу № 908/366/24 судом першої інстанції таких обставин не виявлено.
Конституція України у статті 129-1…
…Судовий наказ у справі № 908/366/24 з об'єктивних причин не був виконаний за власною ініціативою Товариства. Кредитор - ТОВ «ТЕНЗОР» в установленому порядку звернувся до органу ДВС, тобто з моменту відкриття виконавчого провадження № 74614791 та його приєднання до зведеного ВП № 74403832, боржник, яким є АТ «НАЕК «Енергоатом», повинен діяти виключно у межах процедури примусового виконання. Товариство не може просто за власним волевиявленням виконати накази суду № 908/366/24 поза межами зведеного виконавчого провадження, оскільки це може вплинути на права інших кредиторів.
Отже, у діях АТ «НАЕК «Енергоатом» відсутня вина у вигляді навмисного невиконання грошового зобов'язання, яка є складовою правопорушення та підставою для застосування штрафних санкцій.
Разом з цим, ТОВ «ТЕНЗОР» (стягувач у справі № 908/366/24) не довів факту безперспективності дій за ВП № 74614791 у сенсі неможливості забезпечити виконання наказів суду державним виконавцем.
Вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 74614791 у період з 03.04.2024 до 10.07.2025 зупинялось відповідно до приписів абзацу 22 пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». 10.07.2025 вчинення виконавчих дій було поновлено.
Проте, 08.10.2025 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/39743/25 було зупинено дію наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 26.06.2025 № 84 «Про виключення АТ НАЕК «Енергоатом» з переліку підприємств, які с боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану», в зв'язку з чим державний виконавець Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МУ МЮ 13.10.2025 на підставі Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за ВП № 74614791…
…судом не враховані доводи Скаржника щодо здатності АТ «НАЕК «Енергоатом» самостійно погашати кредиторську заборгованість, у тому числі неустойку, відсотки річних та інфляційні втрати, за договорами, укладеними філією «ВП ЗАЕС», що об'єктивно пов'язана з повною деокупацією ЗАЕС.
Суд помилково робить висновок, що «окупація філії «ВП ЗАЕС» та зупинення її роботи не спростовує можливість виконання судового наказу, оскільки це не єдина атомна електрична станція компанії, яка виробляє електричну енергію».
Так, окупація Запорізької атомної електростанції збройними формуваннями рф, пошкодження та руйнування інших активів АТ «НАЕК «Енергоатом» призвели до недовиробництва електричної енергії близько на 133,0 млн МВт*год, зокрема, філією «ВП ЗАЕС» - на 128,6 млн МВт*год. Через скорочення обсягів виробництва електричної енергії недоотримана вигода Товариства становить близько 455,3 млрд грн, у тому числі через припинення виробництва електричної енергії філією «ВП ЗАЕС» - 441,3 млрд гривень.
Станом на сьогодні орієнтовна вартість з відновлення об'єктів енергетичної інфраструктури АТ «НАЕК «Енергоатом», у тому числі майна, що розташовано на ТОТ та пошкоджено на початку війни, становить близько 41,6 млрд грн, з якої 35,9 млрд грн - по філії «ВП ЗАЕС».
Крім іншого, зважаючи на втрату первинної документації та доказової бази для представництва інтересів товариства у судах, юридичне управління філії «ВП ЗАЕС» позбавлене можливості ведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення з контрагентів на користь Товариства дебіторської заборгованості та/або штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань, які виникли до 2022 року.
Поряд з цим, з Товариства органами ДВС в примусовому порядку списуються не тільки борги, які виникли у наслідок невиконаних основних зобов'язань за укладеними філією «ВП ЗАЕС» договорами минулих років, а також нараховані неустойка, інфляційні втрати та відсотки річних. При цьому, законні вимоги Товариства в особі філії «ВП ЗАЕС» у процедурі виконавчого провадження повною мірою не задовольняються: з окремих боржників - юридичних осіб, боржників - фізичних осіб неможливо забезпечити стягнення, оскільки вони не перемістилися на підконтрольну Україні територію, їх майно залишилося на тимчасово окупованій території, введено мораторій на стягнення боргових зобов'язань з дебіторів товариства тощо.
Незабезпечення виконання судових рішень, ухвалених на користь Товариства, неможливість здійснення філією «ВП ЗАЕС» претензійно-позовної роботи, спрямованої на стягнення з контрагентів дебіторської заборгованості періоду до 2022 року, призводить до суттєвого дисбалансу у реалізації прав і обов'язків учасників правовідносин не на користь товариства.
Запорізька атомна електростанція - найбільша в Європі атомна електростанція, яка відігравала ключову роль в енергетичній системі України. З березня 2022 року вказаний об'єкт критичної інфраструктури перебуває під тимчасовою окупацією збройними силами рф. Унаслідок цього держава Україна та оператор - АТ «НАЕК «Енергоатом» позбавлені реального контролю над Запорізькою АЕС: над її виробничими, фінансовими та адміністративними процесами.
В умовах окупації:
- унеможливлено здійснення філією «ВП ЗАЕС» господарської діяльності відповідно до визначених завдань, включно з виробництвом та реалізацією електроенергії, проведенням розрахунків та виконанням договірних зобов'язань;
- заблоковано управління майновими та фінансовими ресурсами філії «ВП ЗАЕС», що створює штучну заборгованість перед контрагентами;
- накопичуються борги, у тому числі, нараховані неустойка, інфляційні втрати та відсотки річних, що не можуть бути погашені філією «ВП ЗАЕС» самостійно з об'єктивних причин;
- продовження нарахування та стягнення в примусовому порядку з АТ «НАЕК «Енергоатом» боргів, пов'язаних з господарською діяльністю філії «ВП ЗАЕС», за рахунок господарської діяльності інших структурних підрозділів Товариства, що порушує принцип справедливості, при цьому не враховуються форс-мажорні обставини, які мають істотний вплив на виконання зобов'язань.
Виключно в умовах закінчення воєнного стану та поновлення господарської діяльності філії «ВП ЗАЕС» Товариство спроможне самостійно виконувати зобов'язання перед кредиторами, не допускаючи виникнення обставин, пов'язаних з порушенням процедури примусового виконання.
VI. Не досліджено судом доказів, що ускладнюють виконання судового рішення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 на АТ «НАЕК «Енергоатом» покладено спеціальні обов'язки із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - ПСО).
Пунктом 16 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Уряду № 483 від 05.06.2019, виконання спеціальних обов'язків, передбачених цим Положенням, повинно забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання.
Джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов'язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом міністрів України.
Урядом України станом на сьогодні не визначено механізму покриття економічно обґрунтованих витрат виробника на виконання спеціальних обов'язків, тобто не визначено компенсації частини вартості послуги ПСО за рахунок коштів державного бюджету.
Окрім того, прострочена дебіторська заборгованість АТ «НАЕК «Енергоатом» за реалізовану електроенергію становить майже 4 млрд грн, у т. ч.: понад 2 млрд грн - постачальники універсальних послуг (ПУП) і оператори систем розподілу (ОСР) в рамках виконання ПСО за електроенергію, відпущену протягом 2022-2023 рр.; 980 млн грн - ДП «Гарантований покупець» за електроенергію, відпущену протягом серпня 2020; 260 млн грн - ПрАТ «НЕК «Укренерго» та АТ «Енергетична компанія України» за електроенергію, реалізовану на балансуючому ринку та врегулювання небалансів протягом 2024-2025 років; 230 млн грн - за електроенергію, реалізовану протягом жовтня 2024 року на ринку двосторонніх договорів.
Наведені фактори впливають на спроможність Товариства вчасно та в повному обсязі виконувати свої грошові зобов'язання.
До Звіту надані докази стосовно того, що АТ «НАЕК «Енергоатом» неодноразово підіймало питання компенсації частини вартості послуги ПСО за рахунок коштів державного бюджету. Для вирішення питання зменшення фінансового навантаження АТ «НАЕК «Енергоатом» неодноразово звертався з відповідними листами до Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики України з пропозиціями щодо внесення відповідних змін до законодавства з метою зменшення фінансового навантаження на виробника, однак порушене питання залишається невирішеним.
Докази щодо вжиття Товариством заходів для усунення обставин, що ускладнюють виконання судових рішень, при розгляді Звіту судом не досліджені…» та у розділі « VII. Неправильне застосування судом норм ч. 2 ст. 345-4 ГПК України….» як такі, що не спростовують встановлення судом першої інстанції фактичним обставинам справи висновку про те, що відповідачем не надано жодних доказів хоча б часткового виконання наказу суду у даній справі щодо стягнення 293 400,00 грн.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
У даній справі Боржником не було спростовано наявність на його рахунках грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із Стягувачем та добровільного виконання рішення суду.
Натомість доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було допущено порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … Накладення санкцій у вигляді штрафу на керівника юридичної особи за невиконання судового рішення є винятковим заходом процесуального впливу, застосування якого можливе лише за умови встановлення судом наявності прямої вини такої особи.
Застосування заходів процесуального примусу має відбуватися з дотриманням принципу пропорційності та індивідуального підходу, з урахуванням усіх обставин конкретної справи. Сам факт невиконання судового наказу у справі № 908/366/24 не може автоматично свідчити про наявність вини керівника АТ «НАЕК «Енергоатом», оскільки:
- виконання судових рішень юридичною особою є процесом, який залежить не лише від її волевиявлення, а й від об'єктивних факторів, у даному випадку наявність процедури виконавчого провадження, яка унормована спеціальним Законом України «Про виконавче провадження»;
- відсутні докази умисного ухилення керівника юридичної особи ( ОСОБА_1 ) від виконання чи вчинення відповідних дій, спрямованих на перешкоджання виконанню судового наказу № 908/366/24.
Отже, для притягнення керівника АТ «НАЕК «Енергоатом» - ОСОБА_1 до відповідальності шляхом накладення штрафу необхідна наявність належних та допустимих доказів вини у невиконанні судового рішення (судового наказу) № 908/366/24, які судом першої інстанції не встановлені та в Ухвалі не констатуються.
Застосування штрафної санкції до керівника відповідача у справі № 908/366/24 під час розгляду звіту боржника про виконання судового рішення без належного дослідження обставин та встановлення особистої вини юридичної особи суперечить засадам справедливого судочинства, передбаченого Конституцією України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Накладення штрафу, є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях юридичної особи, які свідчать про ухилення від виконання рішення суду.
До звіту про виконання судового рішення (наказу суду) № 908/366/24 надані докази стосовно того, що АТ «НАЕК «Енергоатом» неодноразово підіймало питання компенсації частини вартості послуги ПСО за рахунок коштів державного бюджету. Для вирішення питання зменшення фінансового навантаження АТ «НАЕК «Енергоатом» неодноразово зверталося з відповідними листами до Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики України з пропозиціями щодо внесення відповідних змін до законодавства з метою зменшення фінансового навантаження на виробника. Проте порушене питання залишається невирішеним.
Вважаємо, що ОСОБА_1 , як керівник боржника, не може нести відповідальність у вигляді стягнення з нього штрафу в розмірі 3 028,00 грн, в зв'язку з тим, що в його діях відсутня вина в умисному невиконанні рішення суду та недобросовісність у діях юридичної особи, оскільки виконання судового рішення у справі № 908/366/24 здійснюється в примусовому порядку в рамках зведеного виконавчого провадження № 74403832, і всі дії, направлені на виконання рішення суду, здійснюються державним виконавцем за процедурою, яка регламентована Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.
Враховуючи викладене та те, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 20.10.2025 у справі № 908/366/24 прийнята з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду фактичним обставинам справи, вона підлягає скасуванню…» з огляду на наступне:
Згідно з частиною третьою статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомі факти, коли вони визнані такими судом, не потребують доказування.
Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту.
Крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16.
Колегія суддів визнає загальновідомою обставину той факт, що в Україні на веб сторінці ( https://reyestr.court.gov.ua) розміщено інформаційний платформу Єдиний державний реєстр судових рішень, в якому за відповідними крітеріями пошуку можна віднайти справи про спір між певними сторонами.
Так, за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що Господарським судом Запорізької області були винесені ухвали від 13.08.2025р. у справі № 908/373/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129632034) та від 01.09.2025р. у справі № 908/367/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129890172) з керівника Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом Котіна Петра Борисовича вже було стягнуто штраф в дохід державного бюджету розмірі 3028,00 грн у відповідності до приписів ч. 4 ст. 345-4 Господарського процесуального кодексу України за правилами статті 135 цього Кодексу.
Тобто, на час ухвалення оспорюваного судового рішення 20.10.2025р., до ОСОБА_2 . Господарський суд Запорізької області вже двічі застосовував захід процесуального примусу у виді штрафу, що свідчить про невідповідність фактичним обставинам справи тверджень скаржника про відсутність доказів умисного ухилення керівника юридичної особи ( ОСОБА_1 ) від виконання чи вчинення відповідних дій, спрямованих на перешкоджання виконанню судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
За таких умов, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.09.2025.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 422,40 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 129, 232-236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.10.2025р. у справі № 908/366/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.10.2025р. у справі № 908/366/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 422,40 грн. покласти на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Повний текст постанови суддями Дарміним М.О. та Чус О.В. підписано 11.05.2026р., суддею Кощеєвим І.М., у зв'язку з перебуванням у відпустці, ______________.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв