вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа№ 910/7923/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Журкевич М.В.
від відповідача: Прохоров Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025, повний текст якого складено та підписано 09.10.2025
у справі №910/7923/25 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі-Херсон"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
24.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі-Херсон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" 18 835 234,20 грн, з яких: 15 871 125,06 грн - основна заборгованість за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом, 2 259 251,24 грн - інфляційні втрати, 704 857,90 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №17126/01 від 31.05.2019 у частині своєчасної оплати вартості відпущеної електроенергії за "зеленим" тарифом у періоди: 1) липень 2019 року - листопад 2019 року; 2) жовтень 2021 року, лютий 2022 року - серпень 2022 року; 3) вересень 2022 року, лютий 2023 року - липень 2023 року, вересень 2023 року; 4) січень 2024 року - лютий 2024 року, квітень 2024 року - червень 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором № 17126/01 від 31.05.2019 щодо повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії, виробленої Позивачем за «зеленим» тарифом. Позивач наголошує, що він належним чином виконав свої зобов'язання, що підтверджується підписаними актами купівлі-продажу та коригування, а також актом звірки розрахунків
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 19, 24 Конституції України,ст. ст. 11, 257, 258, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 655, пункти 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 30, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»
Щодо зміни розміру позовних вимог
22.07.2025 у відповіді на відзив позивач виклав клопотання про зменшення розміру позовних вимог лише в частині стягнення основного боргу на суму 625 435,41 грн, при цьому заявлені до стягнення розміри 3% річних та інфляційних втрат залишені без змін.
Суд прийняв вказану заяву до розгляду. Таким чином, розгляд справи здійснювався з урахуванням уточнених позовних вимог про стягнення 18 209 798,79? грн, з яких: 15 245 689,65? грн - основний борг, 704 857,90 грн - 3% річних, 2 259 251,24 грн - інфляційні втрати.
Доводи та заперечення Відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що:
- наявність заборгованості ОСП перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов'язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за "зеленим" тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК "Укренерго" перед Гарантованим покупцем за послугу у такому місяці, тобто за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді;
- при вирішенні питання щодо розміру коштів, які підлягають сплаті за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період воєнного стану необхідно керуватися нормативно-правовими актами, які встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів, зокрема наказами Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (далі - Наказ №140 від 28.03.2022) та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" (далі - Наказ №206 від 15.06.2022);
- розмір спірної основної заборгованості має бути зменшений на розмір заборгованості Товариства перед Гарантованим покупцем за врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця у сумі 140 912,10 грн, що виникла на підставі договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця №1647/07/24 від 30.01.2024;
- спірна сума основного боргу є неправильно, оскільки Товариством не враховано сплату 625 435,41 грн до відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим наявні правові підстави для відмови у позові у вказаній частині;
- наданий позивачем розрахунок компенсаційних виплат є арифметично неправильним, розрахований методологічно невірно, оскільки позивач застосував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до "мільйонних" (шести знаків після коми), а також не враховано часткову оплату основного боргу;
- з огляду на правові висновки, викладені у постанові Верховного суду від 15.09.2020 у справі №902/417/18, від 23.05.2024 у справі №910/2440/23, від 12.09.2024 у справі №915/1308/23, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23, Гарантований покупець просив суд зменшити заявлені до стягнення розміри 3% річних та інфляційних втрат до мінімально можливого розміру;
- на спірні правовідносини поширюються положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% пічних та інфляційних втрат необхідно відмовити;
- у стягнення 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити на підставі положень пунктів 5.1., 5.2. Договору та статті 617 ЦК України - у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/7923/25 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі-Херсон" про зменшення розміру позовних вимог на суму основного боргу у розмірі 625 435,41 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі-Херсон" 15 245 689,65 грн основного боргу, 703 350,30 грн 3% річних, 2 199 545,26 грн інфляційних втрат та 217 783,02 грн судового збору.
Рішення, мотивоване тим, що Позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості, яку він стягнув у своєму рішення з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних. Щодо заперечень Відповідача суд виснував, що розрахунки Відповідача з «Укренерго» та розрахунки з Позивачем це два різні зобов'язання, тому заборгованість «Укренерго» перед Відповідачем не звільняє останнього від обов'язку платити Позивачу. Щодо наказів Міненерго №140 та №206 Суд (спираючись на практику Верховного Суду) виснував, що ці накази лише встановлюють порядок розподілу наявних коштів, але не звільняють від обов'язку повної оплати і не змінюють строки розрахунків за договором. Суд відхилив доводи Відповідача про зустрічних вимоги оскільки Відповідач не заявляв про зарахування зустрічні вимог у встановленому порядку і не подавав зустрічного позову. Щодо форс-мажорний обставин, на які послався Відповідач, суд виснував, що Відповідач не надав сертифікат ТПП, який би підтверджував неможливість виконання саме цього грошового зобов'язання. Сама лише наявність воєнного стану не звільняє від обов'язку платити за товар. Щодо 3% річних та інфляційних втрат, Суд, з посиланням на вимоги ст. 625 ЦК України визнав ці нарахування законними, проте самостійно перерахував їх, виявивши помилки в розрахунках Позивача, а саме неправильне заокруглення індексів інфляції та неврахування дат часткових оплат.
Матеріально-правовою підставою для своїх висновків Суд обрав ст. 9, 129 Конституції України; ст. 3, 6, 11, 96, 509, 525, 526, 530, 549- 552, 551, 601, 610, 611, 612, 617, 625, 626, 627, 629, 692 Цивільного кодексу України; ст. 173, 193, 218, 233, 275, 276 Господарського кодексу України; ст. 4, 16, 30, 65, 71 Закону України «Про ринок електричної енергії»; ст. 1 Закону України «Про оборону України»; ст. 11 Закону України «Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період»; ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»; Закон України «Про альтернативні джерела енергії»; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
А саме апелянт посилається на те, що:
- відповідно до законодавства та встановленого алгоритму, Гарантований покупець здійснює 100% оплату вартості відпущеної електричної енергії з урахуванням суми авансових платежів та коштів, отриманих від Оператора системи передачі;
- обов'язок Гарантованого покупця щодо 100% оплати вартості електроенергії позивачу безпосередньо зумовлений 100% оплатою послуги з боку ОСП перед Гарантованим покупцем у відповідному періоді;
- оскільки за спірні місяці НЕК «Укренерго» не сплатило кошти в повному обсязі (заборгованість становить понад 15,3 млрд грн), зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем ще не виникли згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України;
- Позивач має заборгованість перед Гарантованим покупцем за договором про участь у балансуючій групі. Згідно з постановою НКРЕКП № 332, Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Спірні зобов'язання Гарантованого покупця мали бути зменшені на розмір цієї заборгованості Позивача;
- Апелянт просить відмовити у стягненні 3% річних або максимально зменшити їх розмір. Посилаючись на статті 217, 233 ГК України, скаржник обґрунтовує необхідність такого зменшення їх непропорційністю, скрутним фінансовим станом Відповідача, а також необхідністю врахування «особливого періоду (воєнних дій).
Доводи та заперечення позивача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:
- пункт 11.4 Порядку №641 не містить положень, які б звільняли або відстрочували обов'язок Гарантованого покупця щодо остаточного розрахунку з продавцем за «зеленим» тарифом у разі неотримання коштів від Оператора системи передачі (НЕК «Укренерго»);
- згідно зі статтями 96, 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів або порушення зобов'язань його контрагентами не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання;
- відсутність бюджетних асигнувань чи ненадходження коштів від ПАТ «НЕК «Укренерго» не звільняє Гарантованого покупця від обов'язку своєчасно оплачувати придбану електроенергію, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду (зокрема у справах №910/11889/20, №910/13034/20, №910/11212/24, №910/9950/24);
- незважаючи на те, що постанова НКРЕКП № 652 від 03.04.2024 передбачає право Гарантованого покупця зменшити рівень розрахунків на суму неоплаченої частки за небаланси, законодавство не містить чітко визначеної процедури реалізації цього права. Таке зменшення не відбувається автоматично, а Відповідач не надіслав Позивачу жодних повідомлень чи заяв про зарахування зустрічних вимог на суму 140 912,10 грн;
- зарахування зустрічних вимог можливе лише за умови їх безспірності. Оскільки Відповідач не довів факт існування безспірної заборгованості, спірна сума не може бути автоматично зарахована;
- спірні правовідносини між сторонами виникли до прийняття постанови НКРЕКП №652 (від 03.04.2024) та Закону України № 3320-ІХ, а відповідно до ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Отже, вони не підлягають застосуванню до цих відносин.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7923/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріали справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
17.12.2025 недоліки апеляційної скарги усунуто.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/7923/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 16.02.2026. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 09.02.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 09.02.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 01.04.2026.
У судовому засіданні 01.04.2026, після судових дебатів, колегія оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі №910/7923/25, яка відбудеться 08.04.2026.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 08.04.2026 проголошено короткий текст постанови за участі представників сторін.
На стадії судових дебатів, у судовому засіданні 01.04.2026 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
31.05.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (за текстом договору - ДПЕ) та Товариством (за текстом договору - ВАД) було укладено договір №17126/01, відповідно до пункту 1.1. якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.
У спірний період до вказаного правочину вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод, зокрема: №143/01 від 30.06.2019, №444/01/20 від 12.03.2020, №1646/07/24 від 30.01.2024.
30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (за текстом договору - ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований покупець" (за текстом договору - гарантований покупець) та Товариством (за текстом договору - виробник за "зеленим" тарифом) було укладено Додаткову угоду №143/01, відповідно до пункту 1 якої Сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 №579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця", а також пункти 1-10 вищевказаного договору замінено статтями 1-8 в новій редакції.
Додатковою угодою №444/01/20 від 12.03.2020 до Договору слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінено словами "продавець за "зеленим" тарифом", а також статті 1-7 вищевказаного договору викладено в новій редакції.
Додатковою угодою №1646/07/24 від 30.01.2024 до Договору слова "продавець за "зеленим" тарифом" замінено словами "продавець", а також глави 1-8 вищевказаного договору замінено главами 1-9 у новій редакції.
Згідно пункту 1.1. статті 1 Договору (у редакції додаткової угоди №143/01 від 30.06.2019): виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКІІ від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).
Положеннями пункту 1.1. статті 1 Договору (у редакції додаткової угоди №444/01/20 від 12.03.2020) передбачено: продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до пункту 1.1. глави 1 Договору (у редакції додаткової угоди №1646/07/24 від 30.01.2024): продавець зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).
Пунктом 4.1. договору (у відповідних редакціях додаткових угод) передбачено право виробника за "зеленим" тарифом/продавця за "зеленим"/продавця вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткових угод №143/01 від 30.06.2019, №444/01/20 від 12.03.2020) передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом/продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.4. договору (у редакції додаткової угоди №1646/07/24 від 30.01.2024) передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку та своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію.
Згідно статті 3 Договору (у редакції додаткової угоди №143/01 від 30.06.2019):
3.1. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
3.2. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
3.3. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі- продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Положеннями статті 3 Договору (у редакції додаткової угоди №444/01/20 від 12.03.2020) передбачено:
3.1. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
3.2. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
3.3. Оплата товарної продукції (електричної енергії-), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі- продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до глави 3 Договору (у редакції додаткової угоди №1646/07/24 від 30.01.2024):
3.1. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.
3.2. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється Сторонами в установленому законодавством порядку.
3.3. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.
1.1. У період з липня 2019 року по листопад 2019 року Товариство поставило Підприємству електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 12 013 652, 95 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії:
- за липень 2019 року від 31.07.2019 на суму 1 623 682, 22 грн;
- за серпень 2019 року від 31.08.2019 на суму 1 854 753, 54 грн;
- за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 1 820 600, 54 грн;
- за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на суму 1 755 377, 78 грн;
- за листопад 2019 року від 30.11.2019 на суму 4 531 245, 47 грн, також актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії:
- за липень 2019 року від 19.09.2023 на суму 81 187, 22 грн;
- за серпень 2019 року від 19.09.2023 на суму 92 735, 90 грн;
- за вересень 2019 року від 19.09.2023 на суму 91 030, 25 грн;
- за жовтень 2019 року від 19.09.2023 на суму 87 768, 07 грн;
- за листопад 2019 року від 19.09.2023 на суму 75 271, 96 грн.
Вказані акти підписані уповноваженими представниками Товариства та Підприємства без жодних претензій та/або зауважень.
Постановою НКРЕКП від 23.08.2019 №1732 (оприлюднено: 27.08.2019) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у липні 2019 року, у розмірі 1574220416,07 грн (без ПДВ);
Постановою НКРЕКП від 24.09.2019 №2019 (оприлюднено: 26.09.2019) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у серпні 2019 року, - 987 168 523,80 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 14.11.2019 №2385 (оприлюднено: 20.11.2019) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у вересні 2019 року, - 700 737 673,64 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 14.11.2019 №2386 (оприлюднено: 20.11.2019) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у жовтні 2019 року, - 898 462 230,64 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3110 (оприлюднено: 24.12.2019) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у листопаді 2019 року, - 701723831,62 грн (без ПДВ).
Вищезазначена заборгованість була сплачена Підприємством частково, що підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах цієї справи, та станом на момент звернення Товариства з даним позовом становила 427 993,40 грн:
- за липень 2019 року від 19.09.2023 на суму 81 187, 22 грн;
- за серпень 2019 року від 19.09.2023 на суму 92 735, 90 грн;
- за вересень 2019 року від 19.09.2023 на суму 91 030, 25 грн;
- за жовтень 2019 року від 19.09.2023 на суму 87 768, 07 грн;
- за листопад 2019 року від 19.09.2023 на суму 75 271, 96 грн.
Інших доказів оплати вартості відпущеної електричної енергії матеріали справи не містять та не були надані відповідачем і розмір основної заборгованості не заперечувався відповідачем.
1.2. У період жовтень 2021 року, лютий 2022 року - серпень 2022 року Товариство поставило Підприємству електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 12 013 652, 95 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії:
- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 5 846 219,52 грн;
- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 5 497 961,92 грн;
- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 3 995 258,88 грн;
- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 3 483 186,25 грн;
- за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 3 217 111,93 грн;
- за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 3 113 466,05 грн;
- за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 2 934 689,57 грн;
- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 2 803 914, 35 грн, а також актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії:
- за липень 2022 року від 16.05.2024 на суму 19 247,41 грн;
- за серпень 2022 року від 17.05.2024 на суму 18 389,70 грн.
Вказані акти підписані уповноваженими представниками Товариства та Підприємства без жодних претензій та/або зауважень.
Постановами НКРЕКП: від 09.09.2022 №1117, від 31.05.2022 №557, від 20.09.2022 №1190 та від 14.03.2023 №473, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої Підприємством в період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року.
Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у листопаді 2021 року - 911 245 991,1 (без ПДВ), у грудні 2021 року - 181 990 876,48 грн (без ПДВ), у січні 2022 року - 664 843 785,62 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн (без ПДВ).
Вищезазначена заборгованість була сплачена Підприємством частково, що підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах цієї справи, та станом на момент звернення Товариства з даним позовом становила 9 204 354,76 грн:
- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 у розмірі 206 514, 22 грн;
- за лютий 2022 року від 28.02.2022 у розмірі 400 228, 37 грн;
- за березень 2022 року від 31.03.2022 у розмірі 2 248 866, 00 грн;
- за квітень 2022 року від 30.04.2022 у розмірі 1 763 693, 48 грн;
- за травень 2022 року від 31.05.2022 у розмірі 1 810 859, 79 грн;
- за червень 2022 року від 30.06.2022 у розмірі 1 466 145, 58 грн;
- за липень 2022 року від 31.07.2022 у розмірі 1 016 511, 65 грн;
- за серпень 2022 року від 31.08.2022 у розмірі 291 535, 67 грн.
Інших доказів оплати вартості відпущеної електричної енергії матеріали справи не містять та не були надані відповідачем і розмір основної заборгованості не заперечувався відповідачем.
1.3. У період вересень 2022 року, лютий 2023 року - липень 2023 року, вересень 2023 року Товариство поставило Підприємству електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 41 712 367, 88 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії:
- за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 3 354 053, 14 грн;
- за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 3 486 215, 51 грн;
- за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 4 055 815, 56 грн;
- за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 4 107 063, 71 грн;
- за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 4 423 991, 64 грн;
- за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 4 402 760, 84 грн;
- за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 4 428 031, 12 грн;
- за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 4 322 736, 41 грн;
- за липень 2023 року від 31.07.2023 на суму 4 572 007, 71 грн;
- за вересень 2023 року від 30.09.2023 на суму 4 537 694, 42 грн, а також актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 21 997, 82 грн.
Вказані акти підписані уповноваженими представниками Товариства та Підприємства без жодних претензій та/або зауважень.
Постановою НКРЕКП від 30.04.2024 № 858 (оприлюднено 01.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством:
у січні 2023 року - 432 110 619,39 грн (без ПДВ);
у лютому 2023 року - 1 050 577 585,13 грн (без ПДВ);
у липні 2023 року - 2 855 049 206,73 грн (без ПДВ);
у серпні 2023 року - 2 456 080 887,44 грн (без ПДВ);
у вересні 2023 року - 2 501 148 708,30 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 №896 (оприлюднено 10.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством:
у грудні 2022 року - 292 516 262,07 грн (без ПДВ);
у березні 2023 року - 1 388 010 061,65 грн (без ПДВ);
у квітні 2023 року - 1 498 983 583,16 грн (без ПДВ);
у травні 2023 року - 2 817 335 578,28 грн (без ПДВ);
у червні 2023 року - 2 685 053 538,42 грн (без ПДВ);
у листопаді 2023 року - 624 475 530,23 грн (без ПДВ);
у грудні 2023 року - 442 985 759,92 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946 (оприлюднено 16.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством:
у вересні 2022 року - 727 557 668,53 грн (без ПДВ);
у жовтні 2022 року - 844 011 507,76 грн (без ПДВ);
у листопаді 2022 року - 327 206 881,45 грн (без ПДВ);
у жовтні 2023 року - 1 620 295 826,61 грн (без ПДВ).
Вищезазначена заборгованість була сплачена Підприємством частково, що підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах цієї справи, та станом на момент звернення Товариства з даним позовом становила 1 906 106, 51 грн:
- за вересень 2022 року від 30.09.2022 у розмірі 313 545, 64 грн;
- за листопад 2022 року від 30.11.2022 у розмірі 260 345, 53 грн;
- за грудень 2022 року від 31.12.2022 у розмірі 518 466, 12 грн;
- за лютий 2023 року від 28.02.2023 у розмірі 171 461, 31 грн;
- за березень 2023 року від 31.03.2023 у розмірі 115 165, 72 грн;
- за квітень 2023 року від 30.04.2023 у розмірі 193 413, 23 грн;
- за травень 2023 року від 31.05.2023 у розмірі 139 310, 91 грн;
- за червень 2023 року від 30.06.2023 у розмірі 22 947, 09 грн;
- за липень 2023 року від 31.07.2023 у розмірі 27 316, 16 грн;
- за вересень 2023 року від 30.09.2023 у розмірі 144 134, 80 грн.
Інших доказів оплати вартості відпущеної електричної енергії матеріали справи не містять та не були надані відповідачем і розмір основної заборгованості не заперечувався відповідачем.
1.4. У період січень 2024 року - лютий 2024 року, квітень 2024 року - червень 2024 року Товариство поставило Підприємству електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 18 003 340, 20 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії:
- за січень 2024 року від 25.01.2024 на суму 3 812 275,53 грн;
- за січень 2024 року від 31.01.2024 на суму 284 678,67 грн;
- за січень 2024 року від 06.11.2024 на суму 268 069,95 грн;
- за лютий 2024 року від 14.11.2024 на суму 359 599,57 грн;
- за квітень 2024 року від 30.04.2024 на суму 3 986 902,47 грн;
- за травень 2024 року від 31.05.2024 на суму 4 741 810,23 грн;
- за червень 2024 року від 30.06.2024 на суму 4 550 003,78 грн.
Постановою НКРЕКП від 18.12.2024 №2146 (оприлюднено: 20.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством: у лютому 2024 року - 1 025 799 469,33 грн (без ПДВ); у березні 2024 року - 2 111 601 633,12 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 11.02.2025 № 193 (оприлюднено: 13.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством: у квітні 2024 року - 2 658 031 693,76 грн (без ПДВ); у серпні 2024 року - 2 383 253 647,69 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 08.04.2025 № 529 (оприлюднено: 10.04.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством: у січні 2024 року - 571 431 142,57 грн (без ПДВ); у травні 2024 року - 3 276 775 717,92 грн (без ПДВ); у червні 2024 року - 2 499 986 304,60 грн (без ПДВ); у лютому 2025 року - 539 262 233,70 грн (без ПДВ).
Вищезазначена заборгованість була сплачена Підприємством частково, що підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах цієї справи, та станом на момент звернення Товариства з даним позовом становила 3 707 234,98? грн, а саме за періодами:
- за січень 2024 року у розмірі 223 005,25 грн;
- за лютий 2024 року у розмірі 138 555,56 грн;
- за квітень 2024 року у розмірі 57 297,53 грн;
- за травень 2024 року у розмірі 1 849 937,26 грн;
- за червень 2024 року у розмірі 1 438 439,38 грн.
Інших доказів оплати вартості відпущеної електричної енергії матеріали справи не містять та не були надані відповідачем і розмір основної заборгованості не заперечувався відповідачем.
У зв'язку з несплатою Підприємством у повному обсязі вартості відпущеної електроенергії у періоди: 1) липень 2019 року - листопад 2019 року; 2) жовтень 2021 року, лютий 2022 року - серпень 2022 року; 3) вересень 2022 року, лютий 2023 року - липень 2023 року, вересень 2023 року; 4) січень 2024 року - лютий 2024 року, квітень 2024 року - червень 2024 року, за договором №17126/01 від 31.05.2019, Товариство звернулося з даним позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до суду про стягнення з Відповідача 15 245 689,65? грн основного боргу, 704 857,90 грн 3% річних, 2 259 251,24 грн інфляційних втрат.
На підставі правового аналізу сукупності перелічених доказів суд першої інстанції виснував таке:
- Позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості, яку він стягнув у своєму рішення з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних. Щодо заперечень Відповідача суд виснував, що розрахунки Відповідача з «Укренерго» та розрахунки з Позивачем це два різні зобов'язання, тому заборгованість «Укренерго» перед Відповідачем не звільняє останнього від обов'язку платити Позивачу;
- щодо наказів Міненерго №140 та №206 Суд (спираючись на практику Верховного Суду) виснував, що ці накази лише встановлюють порядок розподілу наявних коштів, але не звільняють від обов'язку повної оплати і не змінюють строки розрахунків за договором;
- суд відхилив доводи Відповідача про зустрічних вимоги оскільки Відповідач не заявляв про зарахування зустрічні вимог у встановленому порядку і не подавав зустрічного позову;
- щодо форс-мажорний обставин, на які послався Відповідач, суд виснував, що Відповідач не надав сертифікат ТПП, який би підтверджував неможливість виконання саме цього грошового зобов'язання. Сама лише наявність воєнного стану не звільняє від обов'язку платити за товар;
- щодо 3% річних та інфляційних втрат, Суд, з посиланням на вимоги ст. 625 ЦК України визнав ці нарахування законними, проте самостійно перерахував їх, виявивши помилки в розрахунках Позивача, а саме неправильне заокруглення індексів інфляції та неврахування дат часткових оплат.
Відповідач (Апелянт) з цими висновками не погодився, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги у сукупності із встановленими обставинами справи, не встановила підстав для її задоволення. Вказані висновки ґрунтуються на такому
Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №17126/01 від 31.05.2019 (з урахуванням внесених змін) колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 ГК України та Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Згідно з частиною 1 статті 71 вказаного Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.
За частиною 3 статті 71 вказаного Закону з цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов'язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.
Отже, укладення Підприємством та Товариством договору №17126/01 від 31.05.2019 (з урахуванням внесених змін) було спрямоване на продаж виробленої останнім електричної енергії та одночасного обов'язку відповідача по здійсненню купівлі всього її обсягу та оплати відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 №641.
Згідно з частиною 1 статті 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 статті 276 ГК України).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Згідно з пунктом 3.1. статті 3 Договору (у редакції додаткової угоди №143/01 від 30.06.2019) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Положеннями пункту 3.1. статті 3 Договору (у редакції додаткової угоди №444/01/20 від 12.03.2020) передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 3.1. глави 3 Договору (у редакції додаткової угоди №1646/07/24 від 30.01.2024) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.
Як було раніше встановлено судом, згідно з актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування, які підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та/або зауважень, та враховуючи часткову оплату, розмір основної заборгованості відповідача за договором у спірний період, який також не був спростований відповідачем, становив 15 245 689,65 грн.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Необхідно також зазначити, що за загальним правилом покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина перша статті 692 ЦК України).
Правова позиція суду апеляційної інстанції
Щодо залежності зобов'язань Гарантованого покупця від розрахунків НЕК «Укренерго» (ОСП)
В цій частині вимог своєї апеляційної скарги Апелянт посилається на те, що зобов'язання з оплати 100% вартості електричної енергії не виникло у зв'язку з неотриманням коштів від Оператора системи передачі (ОСП). Зокрема Апелянт наголошує, що відповідно до законодавства та встановленого алгоритму, Гарантований покупець здійснює 100% оплату вартості відпущеної електричної енергії з урахуванням суми авансових платежів та коштів, отриманих від Оператора системи передачі. Обов'язок Гарантованого покупця щодо 100% оплати вартості електроенергії позивачу безпосередньо зумовлений 100% оплатою послуги з боку ОСП перед Гарантованим покупцем у відповідному періоді. Оскільки за спірні місяці НЕК «Укренерго» не сплатило кошти в повному обсязі (заборгованість становить понад 15,3 млрд грн), зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем ще не виникли згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції вважає цей довід безпідставним та висновує таке.
Правовідносини між Позивачем і Відповідачем (купівля-продаж за «зеленим» тарифом) та правовідносини між Відповідачем і НЕК «Укренерго» (надання послуги із забезпечення збільшення частки ВДЕ) є самостійними господарськими зобов'язаннями. Відповідно до принципу відносності зобов'язання (ст. 511 ЦК України), зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. Порушення зобов'язань з боку НЕК «Укренерго» перед ДП «Гарантований покупець» не звільняє останнього від обов'язку розрахуватися зі своїм контрагентом, у цьому випадку - Позивачем. Відповідно до ст. 96 ЦК України та ст. 218 ГК України, суб'єкт господарювання самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відсутність у боржника необхідних коштів (зокрема через невиконання зобов'язань третіми особами) не є обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Вказаний пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
У цьому контексті Позивач цілком обґрунтовано посилається на те, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Верховний Суд у справах №910/11212/24, №910/9950/24 серед іншого виснував, що пункт 11.4 Порядку Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024) не містить положень, які обмежують або відкладають строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом.
Щодо доводів апелянта про застосування Наказів Міненерго №140 та №206
Апелянт в апеляційній скарзі посилається на зазначені нормативні акти, що регулюють розподіл коштів у період воєнного стану. Апелянт наголошує, що оплата заборгованості за електричну енергію здійснюється згідно положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206.
Відповідач у апеляційній скарзі стверджує, що сплата коштів Позивачу здійснюється з дотриманням сум, визначених Наказами № 160 та 206, що свідчить про відсутність у Відповідача простроченої заборгованості та відсутність підстав для нарахування за період дії цих наказів 3 % річних та інфляційних втрат.
З цього приводу Колегія враховує правові висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати КГС ВС від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, відповідно до яких вказані Накази №140 та №206 є тимчасовими механізмами розподілу наявних грошових коштів для забезпечення ліквідності ринку, проте вони не змінюють і не скасовують умови Договору щодо остаточної ціни та строків повної оплати за відпущену енергію.
Пункт 10.4 Порядку №641 чітко встановлює обов'язок здійснити 100% оплату протягом визначеного строку після затвердження Регулятором вартості послуги. Накази Міненерго не є актами, що мають вищу юридичну силу за Закони України «Про ринок електричної енергії» та «Про альтернативні джерела енергії», які гарантують виробникам оплату за «зеленим» тарифом у повному обсязі. Отже, Відповідач зобов'язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Позивача у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги. Водночас, свої грошові зобов'язання Відповідач перед Позивачем у повному обсязі не виконав, що підтверджується матеріалами справи та заявами Сторін по суті спору.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції знову ж таки посилається на правові висновки, що викладені Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
Так, за результатами перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №910/4439/23 надано свій правовий висновок щодо застосування наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140, від 15.06.2022 № 206 у взаємовідносинах з виробниками електричної енергії з ВДЕ: «Враховуючи наведені у цій постанові висновки, Об'єднана палата погоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, згідно з якими положення Наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641. Відтак, Об'єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу №206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22. Оскільки, за висновками Об'єднаної палати, положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641. Враховуючи викладене, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, Об'єднана палата доходить висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку № 641 та укладеного між сторонами договору. Поряд з цим, об'єднана палата звертає увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії. Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641. Відтак, висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині наявності у відповідача обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану та Наказів № 140 та № 206 є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та приписам Наказів № 140 та №206.»
Враховуючи викладене, у справі що розглядається (№ 910/7923/25) суд першої інстанції правильно виснував, що постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції. Зокрема, згідно з пунктом 11.4 Порядку №641 Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Отже, виходячи із встановлених судом дат оприлюднення рішень Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у спірні місяці, Відповідач зобов'язаний був провести з Позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії: у липні 2019 року - до 29.08.2019, у серпні 2019 року - до 30.09.2019, у вересні 2019 року, жовтні 2019 року - до 22.11.2019, у листопаді 2019 року - до 26.12.2019, у жовтні 2021 року, лютому 2022 року - серпні 2022 року - до 20.03.2023, у січні 2023 року, лютому 2023 року, липні 2023 року, серпні 2023 року, вересні 2023 року - до 08.05.2024, у грудні 2022 року, березні - червні 2023 року - до 17.05.2024, у вересні - листопаді 2022 року - до 23.05.2024, у лютому - березні 2024 року - до 27.12.2024, у квітні та серпні 2024 - до 20.02.2025, у січні 2024, травні 2024 року, червні 2024 року, лютому 2025 року - до 17.04.2025.
Також суд першої інстанції правильно врахував, що Міністерство енергетики наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу №206, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені Порядком №641.
Щодо права на зменшення рівня розрахунків на суму небалансів
Апелянт посилається на те, що Позивач має заборгованість перед Гарантованим покупцем за договором про участь у балансуючій групі. Згідно з постановою НКРЕКП № 332, Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Спірні зобов'язання Гарантованого покупця мали бути зменшені на розмір цієї заборгованості Позивача.
В цій частині своїх заперечень проти оскарженого рішення Апелянт стверджує, що мав право автоматично зменшити суму боргу на 140 912,10 грн згідно з Постановою НКРЕКП №332 (зі змінами від 03.04.2024).
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає таке.
03 квітня 2024 року НКРЕКП прийнято постанову №652 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану». Абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.».
Разом з тим, наведене положення не містить процедури реалізації Гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків та посилань на відповідні норми законодавства. Отже, на підставі вищезазначеного, Позивач наголошує на відсутності чітко визначеної процедури реалізації права Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом.
Таким чином, будь-які дії Відповідача щодо зменшення розрахунків на підставі вказаного положення не можуть вважатися законними та обґрунтованими. Зазначене положення постанови НКРЕКП не передбачає автоматичного зменшення розрахунків, а лише надає Гарантованому покупцеві право на такі дії, яке має бути реалізовано у відповідності до належної процедури та у межах законодавства.
Відповідач не має права зменшувати розрахунки з Позивачем без належного обґрунтування та без дотримання процедурних вимог, що є порушенням принципів законності та справедливості.
Надаючи правову оцінку цим доводам колегія зазначає, що право на зменшення розрахунків є правом на самостійне зарахування зустрічних вимог. Згідно зі ст. 601 ЦК України зарахування здійснюється за заявою однієї із сторін.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що Відповідач не надсилав Позивачу заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог до моменту звернення з позовом або в процесі розгляду справи. Таких доказів апелянтом не подано. Отже суд першої інстанції правильно вказав, що надання Регулятором права на зменшення розрахунків не означає автоматичного припинення грошового зобов'язання без належного процесуального оформлення (правочину про зарахування). Крім того, Відповідач не скористався правом на подання зустрічного позову для врегулювання цього питання.
Зобов'язання, які виникли у 2019, 2021-2023 роках, регулюються нормами права, що діяли на момент їх виникнення. Проте, навіть за умови застосування нових норм, Відповідач не виконав процедуру зарахування зустрічних вимог, як зазначено в п. 3 цих висновків.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до перефразування норм, які не звільняють Відповідача від обов'язку оплати за спожитий товар.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат
В цій частині апелянт посилається на те, що суд першої інстанції лише частково врахував заперечення Відповідача щодо невірного розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат з 16.09.2022 по 01.05.2024. Відповідач наголошує, що обрана Позивачем база нарахування не відповідає різниці між вартістю поставленої електричної енергії та сукупним розміром здійснених виплат, адже Позивачем при зверненні з позовною заявою не враховано низку платежів, здійснених до пред'явлення позову.
Дослідивши обставини справи колегія відхиляє цей довід у зв'язку з необґрунтованістю.
Посилаючись на помилковість розрахунку суду першої інстанції Апелянт мав би надати свій контррозрахунок. Водночас цей обов'язок Апелянт не виконав. А ні апеляційна скарга, а ні додатки до неї не містять контррозрахунку. Апелянт в апеляційній скарзі не зазначає, які саме платежі не врахував суд першої інстанції. Також не надано доказів здійснення таких платежів.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 у справі № 910/1265/17 зазначив, що cаме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції розглянуто усі доводи Відповідача щодо визначення суми основного боргу (бази нарахування 3 % річних).
В цій частині суд першої інстанції правильно виснував, що доводи Гарантованого покупця щодо неправильності визначення суми основного боргу у розмірі 625 435,41 грн не беруться судом до уваги, оскільки судом прийнято до розгляду заяву Товариства про зменшення розміру основного боргу на вказану суму.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості поставленої електричної енергії за "зеленим" тарифом за Договором №17126/01 від 31.05.2019 (з урахуванням внесених змін) у періоди:
1) липень 2019 року - листопад 2019 року;
2) жовтень 2021 року, лютий 2022 року - серпень 2022 року;
3) вересень 2022 року, лютий 2023 року - липень 2023 року, вересень 2023 року;
4) січень 2024 року - лютий 2024 року, квітень 2024 року - червень 2024 року, у розмірі 15 245 689,65 грн, строк оплати яких настав, суд дійшов висновку про наявність у Відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі, а тому позов в цій частині (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за відпущену електроенергію, позивачем нараховано до стягнення 3% річних у загальному розмірі 704 857,90 грн та 2259251,24 грн інфляційних втрат, з яких:
1) 621 104,82 грн 3% річних, нарахованих за період з 21.03.2023 по 19.06.2025 на суму боргу у розмірі 9 204 354,76 грн, та 1 899 156,53 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня 2023 року по травень 2025 року на суму боргу у розмірі 9 204 354,76 грн;
2) 61 318,16 грн 3% річних, нарахованих за період з 24.05.2024 по 19.06.2025 на суму боргу у розмірі 1 906 106,51 грн, та 303 769,99 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2024 року по травень 2025 року на суму боргу у розмірі 1 906 106,51 грн;
3) 22 434,92 грн 3% річних, нарахованих за період з 18.04.2025 по 19.06.2025 на суму боргу у розмірі 4 332 670,39 грн, та 56 324,72 грн інфляційних втрат, нарахованих за травень 2025 року на суму боргу у розмірі 4 332 670,39 грн.
Суд апеляційної інстанції, за результатами перевірки цих розрахунків констатує, що у цій частині суд першої інстанції правильно встановив базу нарахування та періоди, а отже правильно застосував положення ст.ст. 549-552, 610- 612, 625 ЦК України.
Щодо зменшення розміру 3 % річних
Апелянт просить відмовити у стягненні 3% річних або максимально зменшити їх розмір. Посилаючись на статті 217, 233 ГК України, скаржник обґрунтовує необхідність такого зменшення їх непропорційністю, скрутним фінансовим станом Відповідача, а також дією форс-мажорних обставин, що ускладнили можливість проведення розрахунків.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши ці доводи Апелянта, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню, з огляду на таке.
Апелянт помилково ототожнює 3% річних, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу (ЦК) України, із штрафними санкціями (неустойкою), регулювання яких здійснюється статтями 233 ГК України та 551 ЦК України.
За своєю правовою природою 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони мають компенсаційний характер, оскільки спрямовані на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отримання плати за користування ними, а відтак не є штрафними санкціями в розумінні статті 549 ЦК України та глави 26 ГК України.
Оскільки стаття 233 ГК України прямо передбачає право суду зменшувати розмір саме «штрафних санкцій», її дія, за загальним правилом, не поширюється на компенсаційні виплати за статтею 625 ЦК України.
Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, де зазначено, що суд може зменшити розмір відсотків річних за певних умов. Однак таке право суду не є необмеженим і вимагає встановлення надзвичайних та виняткових обставин.
Разом з цим фактичні обставини у справі № №902/417/18 відрізняються від справи, що розглядається № 910/7923/25. Порівнюючи фактичні обставини справи у цих справах колегія суддів зазначає, що у справі №902/417/18 сторони договором встановили надмірно високий розмір річних від 40% до 96%, що явно суперечило принципам розумності. У цій справі Позивач заявив до стягнення мінімальний передбачений законом розмір 3%, що є стандартною мірою відповідальності та не може вважатися надмірним чи несправедливим.
Отже підстав для подальшого зменшення 3% річних колегія суддів не вбачає, оскільки встановлений законом розмір (3%) вже є мінімальним та виконує виключно компенсаційну функцію.
Щодо посилань Апелянта на необхідність врахування для зменшення 3% річних «особливого періоду» (воєнних дій)
З цього приводу колегія зазначає, що сама по собі наявність воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності. Необхідно довести прямий причинно-наслідковий зв'язок між воєнними діями та неможливістю виконання конкретного грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частина 2 цієї статті встановлює, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідно до ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, відсутність у боржника коштів не вважається випадком непереборної сили.
За результатами апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність та часткові розрахунки, він не довів об'єктивної неможливості виконання зобов'язання перед Позивачем через форс-мажор.
У викладеному контексті колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поведінка Відповідача, який, маючи значну заборгованість перед Позивачем протягом тривалого часу (з 2019 по 2024 роки), одночасно заперечує проти позову та просить про зменшення виплат, не відповідає стандарту добросовісної поведінки. Крім того, встановлені судом факти часткового погашення боргу лише підтверджують можливість та обов'язок Відповідача виконувати зобов'язання, а не є підставою для зменшення законних 3% річних на залишок боргу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат. Доводи апелянта не спростовують встановлених судом обставин та ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/7923/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 15.05.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков