вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2026 р. Справа№ 910/7671/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Гаврилюк В.В.
від відповідача: Драчова М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025, повний текст якого складено та підписано 06.10.2025
у справі №910/7671/23 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
16.05.2023 Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 3 668 174 354,53 грн, у тому числі 3 157 210 748,46 грн заборгованості за Договором про участь у балансуючому ринку від 30.06.2019 № 0423-04013, 3% річних у розмірі 40 426 070,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 133 653 611,38 грн, пеню у розмірі 336 883 923,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов'язання з оплати отриманої електричної енергії для балансування, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість за Договором про участь у балансуючому ринку №0423-04013 від 30.06.2019.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав статті 1, 4, 52 та 68 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 11, 202, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 634 та 638 Цивільного кодексу України.
Щодо зміни розміру позовних вимог
13.06.2025 позивач подав заяву, в якій просив залишити частину позовних вимог, а саме: в частині стягнення пені в розмірі 336 883 923,83 грн без розгляду.
18.06.2025 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 195 999 462,80 грн та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 86 132 348,67 грн.
У підготовчому засіданні 31.07.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог
Також, позивач просив у заяві від 18.06.2025 закрити провадження у справі №910/7671/23 в частині стягнення 3 157 210 748,46 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У судовому засіданні 11.09.2025 суд прийняв заяву позивача від 13.06.2024 про залишення позову в частині стягнення 336 883 923,83 грн пені без розгляду та клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення 3 157 210 748,46 грн основного боргу.
Отже, на розгляді суду першої інстанції залишились позовні вимоги про стягнення 282 131 811,48 грн, з яких:
195 999 462,80 грн - інфляційних втрат
86 132 348,67 грн - 3% річних.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що НЕК «Укренерго» може сплачувати ПАТ «Центренерго» вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку. Відтак, на думку відповідача, його вина у несвоєчасному виконанні зобов'язань за Договором про участь у балансуючому ринку №0423-04013 від 30.06.2019 відсутня.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 3% річних в сумі 86 132 348 (вісімдесят шість мільйонів сто тридцять дві тисячі триста сорок вісім) грн 67 коп., інфляційні втрати в сумі 195 999 462 (сто дев'яносто п'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста шістдесят два) грн 80 коп. та судовий збір в сумі 751 520 (сімсот п'ятдесят одна тисяча п'ятсот двадцять) грн 00 коп.
Рішення, з посиланням на статті 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 та 634 Цивільного кодексу України, статті 1, 4 та 68 Закону України «Про ринок електричної енергії», статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мотивоване тим, що факт надання позивачем та отримання відповідачем електричної енергії підтверджується відповідними актами купівлі-продажу, які були підписані сторонами без жодних зауважень. Крім того, відповідач не заперечував проти розміру основної заборгованості та сплатив її в повному обсязі вже після того, як було відкрито провадження у справі.
Щодо правової природи інфляційних втрат та 3% річних суд застосував статтю 625 Цивільного кодексу України, вказавши, що за прострочення виконання грошового зобов'язання боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та 3% річних. Суд наголосив, що ці нарахування не мають характеру штрафних санкцій (на відміну від пені чи штрафу), а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку із знеціненням коштів внаслідок інфляції та користуванням цими коштами боржником.
Щодо неможливості зменшення суми нарахувань суд зазначив, суд дійшов висновку, що оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то до них не може бути застосована стаття 233 Господарського кодексу України, яка надає суду право зменшувати розмір саме штрафних санкцій.
Суд відхилив посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18, посилаючись на те, що у тій справі сторони договором встановили надмірно високі відсотки (40% та 96% річних), що суд розцінив як спосіб безпідставного збагачення, тоді як у справі що розглядається стягуються передбачені законом 3% річних, спрямовані на компенсацію майнових втрат. Іншим доводам сторін суд оцінки не надавав, оскільки вони не спростовували встановлених обставин і не впливали на результат вирішення спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Центренерго» в повному обсязі.
А саме апелянт посилається на те, що:
- суд першої інстанції безпідставно відхилив його аргументи про те, що оплата за балансуючу електроенергію може здійснюватися виключно з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання. НЕК «Укренерго» наголошує, що алгоритм розподілу коштів є не просто умовою договору, а імперативною нормою Закону України «Про ринок електричної енергії», який має пріоритет над загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів. Оскільки затримка оплат сталася через ненадходження коштів від інших учасників ринку, скаржник вважає, що його вина у простроченні відсутня, а тому відсутні й підстави для відповідальності;
- НЕК «Укренерго» вказує, що обов'язок сплати виникає з моменту направлення рахунків-фактури безпосередньо від ПАТ «Центренерго» до відповідача, а не з моменту їх автоматичного формування в Системі управління ринком. Суд не врахував цю обставину, а також залишив поза увагою те, що позивач при розрахунку інфляційних втрат застосував індекс інфляції із заокругленням до сотих замість належних десятих часток. Це призвело до стягнення надмірно нарахованих сум;
- суд першої інстанції проігнорував правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості суду зменшувати розмір 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. Оскільки кошти відповідача знаходяться на спеціальному рахунку і можуть використовуватися виключно за цільовим призначенням, НЕК «Укренерго» зазначає, що факт «користування чужими грошовими коштами» є неможливим і недоведеним.
Доводи та заперечення позивача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:
- законодавство не містить заборони щодо розрахунків з інших рахунків, навпаки, воно передбачає можливість боржника вносити кошти з інших власних рахунків (зокрема з поточного) на рахунок зі спеціальним режимом використання для належного виконання зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників ринку не є обставиною, що відкладає виконання зобов'язань з оплати, і не звільняє від відповідальності за прострочення;
- згідно з Правилами ринку, рахунки формуються та направляються через систему управління ринком адміністратором розрахунків, яким і є сам відповідач (НЕК «Укренерго»). Обов'язок оплати виникає не з моменту направлення рахунку безпосередньо позивачем, а протягом 4 днів з дати направлення платіжного документа адміністратором розрахунків через вказану систему;
- Відповідач помилково посилається на практику Верховного Суду щодо зменшення неустойки, оскільки та стосувалася зменшення договірних відсотків, які були визначені у значно більшому розмірі (наприклад, 96%). Відповідно до актуальної практики Великої Палати Верховного Суду, 3% річних є мінімальним, законодавчо встановленим розміром плати за користування грошовими коштами, який суд не має права зменшувати. У зв'язку з цим, інфляційні втрати та три проценти річних зменшенню не підлягають.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8059/25 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/7671/23. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
24.11.2024 недоліки апеляційної скарги усунуто.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/7671/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 04.02.2026. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 28.01.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 28.01.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 01.04.2026.
Явка представників учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні 01.04.2026 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2026 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення у даній справі змінити.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими такі обставини.
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" є учасником ринку електричної енергії, та діє відповідно до Ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до Постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №995.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.
Згідно повідомлення про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") поставило до відома Публічне акціонерне товариство "Центренерго" про приєднання останнього до умов договору про врегулювання небалансів та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору - № 0423-04013, дата акцептування - 30.06.2019).
Також у вказаному повідомленні зазначено, що договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст. 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору постачальник послуг з балансування (далі - ППБ) зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення оператором системи передачі (далі - ОСП) балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку. Надання ППБ ОСП заяви-приєднання в цілому до цього договору (далі - заява-приєднання), що є додатком 1 до цього договору, є погодженням пропозиції на приєднання до цього договору, а також зобов'язанням щодо виконання Правил ринку. Заява-приєднання надається з відкладальною обставиною, якою є реєстрація ППБ ОСП.
Загальна вартість цього договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору (пункт 2.1 договору).
Розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку (пункт 2.2 договору).
Виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюється відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку (пункт 4.1 договору).
За підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому або електронному вигляді (засоби електронного документообігу з накладенням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих послуг з балансування, який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунуті (пункт 4.2 договору).
ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку не підписання та/або не направлення акта, та/або вмотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування (пункт 4.3 договору).
ППБ має право: отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію. ОСП зобов'язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором (пункти 5.3, 5.4 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 9.1, 9.2 договору).
Цей договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення змін регулятором до типового договору про участь у балансуючому ринку, який є додатком 7 до Правил ринку. У такому випадку зміни до договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. договір зі змінами оприлюднюється на веб-сайті ОСП. Якщо ППБ не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором (пункт 10.1 договору).
На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.05.2022 №458 виключено пункти 4.2, 4.3 типового договору та додано пункти 4.2, 4.3 наступного змісту:
"подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП".
До матеріалів справи долучено рахунки-фактури для оплати електричної енергії для врегулювання небалансів: №0610202200067 від 06.10.2022 на суму 479436866,46 грн; №2010202200003 від 20.10.2022 на суму 261312670,15 грн; №2610202200003 від 03.11.2022 на суму 155403702,89 грн; №0411202200009 від 04.11.2022 на суму 311347939,86 грн; №1611202200009 від 16.11.2022 на суму 401114042,24 грн; №2411202200010 від 24.11.2022 на суму 459895462,43 грн; №0612202200003 від 06.12.2022 на суму 93915525,38 грн; №0612202200026 від 06.12.2022 на суму 93356753,94 грн; №1512202200003 від 15.12.2022 на суму 122508390,16 грн; №2612202200578 від 26.12.2022 на суму 10688860,25 грн; №0501202300575 від 05.01.2023 на суму 43836840,08 грн; №1601202300206 від 20.01.2023 на суму 115291051,96 грн; №2601202300004 від 26.01.2023 на суму 124434590,62 грн; №0602202300004 від 06.02.2023 на суму 149845222,99 грн; №1602202300011 від 16.02.2023 на суму 227240360,95 грн; №2402202300010 від 24.02.2023 на суму 36598933,60 грн; №0603202300012 від 06.03.2023 на суму 62654863,96 грн; №1603202300011 від 16.03.2023 на суму 8604642,48 грн; №2403202300222 від 24.03.2023 на суму 7716906,25 грн; №0604202300015 від 06.04.2023 на суму 2951481,53 грн; №1404202300014 від 14.04.2023 на суму 28045167,34 грн; №2604202300413 від 26.04.2023 на суму 24532606,87 грн.
Загальна вартість електричної енергії згідно означених рахунків-фактур становить 3 220 732 882,39 грн.
Обставини щодо отримання ОСП (відповідачем) від СВБ (позивача) електричної енергії для врегулювання небалансів у спірний період підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії: № БР/22/10-0423 від 31.10.2022; № БР/22/11-0423 від 30.11.2022, № БР/22/12-0423 від 31.12.2022; № БР/23/01-0423 від 31.01.2023; № БР/23/02-0423 від 28.02.2023; №БР/23/03-0423 від 31.03.2023. Акти підписані контрагентами без зауважень.
Відповідач проти заявленого розміру основної заборгованості не заперечував. Після відкриття провадження у справі заборгованість була сплачена відповідачем в повному обсязі, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 було закрито провадження у справі №910/7671/23 в частині стягнення основного боргу в сумі 3 157 210 748,46 грн.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат в сумі 195 999 462,80 грн та 3% річних в сумі 86 132 348,67 грн, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За приписами ст. 193 ГК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закону України "Про ринок електричної енергії".
У пунктах 7, 12, 46, 89 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" наведені такі визначення: балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії; відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про врегулювання небалансів (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Частиною 3 статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
За змістом ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс. Оператор системи передачі для забезпечення операційної безпеки має право за межами балансуючого ринку придбавати послуги із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом. Договір про надання послуг із зменшення навантаження є публічним договором приєднання та укладається на основі типового договору, форма якого затверджується Регулятором.
Частиною 3 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.
Згідно з частиною сьомою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Згідно ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Об'єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку. Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 307 від 14.03.2018 затверджено Правила ринку.
Відповідно до п. 1.3.2 Правил ринку для суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.
Згідно п. 1.11.1, 1.11.8 Правил ринку за допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Згідно п. 7.3.1 Правил ринку (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади. Платіжні документи для торгового місяця (стосовно оплати наданих ДП) надаються відповідним учасникам ринку на восьмий робочий день після останнього дня місяця. Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка (пункти 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 Правил ринку).
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначено, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками.
Аналогічні висновки щодо правомірності обчислення строку розрахунку з дня розміщення (формування) рахунку відповідачем (АР) у системі управління ринком також викладено і в інших постановах Верховного Суду, зокрема: від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 01.06.2022 у справі №910/11109/21, від 18.10.2020 у справі №910/6578/21, від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, де касаційна інстанція погодилась з виснуванням судів попередніх інстанцій про те, що ні Правилами ринку, ні умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суди визнали належним їх направлення (формування/виставлення) рахунків адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.
Беручи до уваги те, що Правилами ринку визначено строки оплати рахунків, які у відповідності до наявних у справі документів були розміщені (виставлені) в системі управління ринком, колегія вважає, що формування рахунку в СУР є тією подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку для оплати.
У цьому зв'язку судом першої інстанції підставно було констатовано, що з урахуванням дат фактичного формування рахунків за спірний період, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Отже, строк оплати відповідачем товару, поставленого за договором, є таким, що настав.
Також відповідач, як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в апеляційному порядку, зазначав, що Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено можливості здійснення розрахунків за електричну енергію при балансуванні з інших коштів ніж ті, що надійшли від учасників ринку на рахунок із спеціальним режимом використання. Водночас, за доводами скаржника, аналіз частини 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить про те, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання. Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку. Проте у зв'язку з порушенням рядом учасників балансуючого ринку своїх фінансових зобов'язань перед відповідачем поточний рахунок із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для оперативного проведення відповідачем розрахунків на балансуючому ринку.
Скаржник наголошує на тому, що саме наявність вини є підставою для відповідальності за порушення зобов'язання, а відсутність вини виключає можливість застосування відповідальності. Водночас скаржник вважає, що в його діях відсутня вина як підстава господарсько-правової відповідальності. На думку НЕК "Укренерго", господарський суд попередньої інстанції помилково не врахував того, що відповідач оплачує придбану балансуючу електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку.
Зазначені доводи, на переконання колегії суддів, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, виходячи із наступного.
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Частиною 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, у яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в одному з уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст приписів статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", констатує, що ці приписи не містять імперативної вказівки щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 17.01.2024 у справі № 910/18308/21, від 14.12.2023 у справі № 910/3263/23, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, спростовуючи твердження НЕК "Укренерго" про те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, які надійшли від інших учасників, зазначив, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку, передбаченому частиною 2 статті 625 ЦК України, у вигляді сплати 3 % річних та інфляційних втрат. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 та постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21.
Отже твердження скаржника про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Резюмуючи вищенаведене в сукупності Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість пред'явлення позовних вимог із стягнення інфляційних та річних, нарахованих в порядку статті 625 ЦК України, оскільки відповідач допустив прострочення в оплаті вартість отриманої балансуючої електричної енергії.
Разом з цим колегія суддів не може погодитися з виснуванням суду попередньої інстанції про арифметичну вірність нарахованих позивачем сум інфляційних втрат з огляду на таке.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2025 у справі №910/4747/24, від 20.05.2025 у справі №916/2098/24.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078).
Здійснивши перевірку розрахунку позивача інфляційних втрат за допомогою інформаційно-аналітичної системи LIGA360 (раніше - «Ліга:Закон»), колегія суддів встановила, що за деякими рахунками здійснено невірний розрахунок інфляційних нарахувань.
Так, зокрема, - за рахунком № 2010202200003 від 20.10.2022 за заявлений позивачем період з 27.10.2022 по 30.05.2023 інфляційне збільшення становить 13 609 166,74 грн;
- за рахунком №1611202200009 від 16.11.2022 за заявлений позивачем період з 23.11.2022 по 01.07.2023 інфляційне збільшення становить 21 309 094,31 грн;
- за рахунком №1512202200003 від 15.12.2022 за заявлений позивачем період з 22.12.2022 по 22.01.2024 інфляційне збільшення становить 6 743 032,38 грн;
- за рахунком №1601202300206 від 20.01.2023 за заявлений позивачем період з 27.01.2023 по 17.03.2024 інфляційне збільшення становить 5 910 833,94 грн;
- за рахунком №1602202300011 від 16.02.2023 за заявлений позивачем період з 23.02.2023 по 01.05.2024 інфляційне збільшення становить 12 251 570.56 грн;
- за рахунком №1603202300011 від 16.03.2023 за заявлений позивачем період з 23.03.2023 по 26.06.2024 інфляційне збільшення становить 545 542,56 грн;
- за рахунком №2403202300222 від 24.03.2023 за заявлений позивачем період з 31.03.2023 по 26.06.2024 інфляційне збільшення становить 489 259,24 грн;
- за рахунком №0604202300015 від 06.04.2023 за загальний період з 13.04.2023 по 15.08.2024 інфляційне збільшення становить 187 126,75 грн (в цій частині позивач помилково врахував 16.08.2024, оскільки цією датою було часткове погашення боргу, а отже з 16.08.2024 борг вже становив не 1 705 750,04 грн, а 866 491,26 грн).
Щодо проведених позивачем розрахунків за іншими рахунками апеляційна інстанція з урахуванням принципів диспозитивності погоджується із заявленими сумами.
Отже, за результатами перевірки розрахунку даної частини позовних вимог, встановлено їх обґрунтованість про стягнення інфляційних втрат в сумі 183 149 455,62 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Перевіривши за допомогою інформаційно-аналітичної системи «LIGA360» наданий позивачем розрахунок 3 % річних, колегія суддів встановила його арифметичну вірність, у зв'язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині у заявленому розмірі - 86 132 348, 67 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення інфляційних та річних
Відносно аргументів скаржника щодо необґрунтованого відхилення заявленого ним клопотання про зменшення інфляційних втрат та річних колегія суддів зауважує на такому.
Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини друга статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Таким чином, зобов'язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов'язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат закріплено у частині другій статті 625 ЦК України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 910/20091/23 у подібних правовідносинах.
Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 вказав, що з аналізу положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних витрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Колегія суддів також звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, де Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Враховуючи наведене вище нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також з огляду на встановлені обставини прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов заснованого на правильному застосуванні статті 625 ЦК України висновку про наявність правових підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у спірних правовідносинах та цілком правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру річних та інфляційних втрат.
Відносно посилань апелянта на неврахування судом правової позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, апеляційна інстанція зазначає, що обставини названої справи не є тотожними з обставинами справи, що переглядається.
Так, у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів. Враховуючи це, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/7671/23 відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%.
Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування відповідачу встановлених статтею 625 ЦК України трьох відсотків річних судом у спірних правовідносинах не встановлено та відповідачем не доведено. Отже зазначені доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення за наведених вище мотивів апелянта не вбачається.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно частин 1, 4 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів встановила, що при прийнятті оскарженого рішення місцевий господарський суд допустив помилку при визначені суми інфляційних втрат. У зв'язку з цим, резолютивна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні, з її викладенням в редакції цієї постанови. Апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати
При розрахунку суми судового збору колегією встановлено, що за подання апеляційної скарги Апелянт сплатив більшу суму ніж це передбачено законом.
Зокрема, за змістом ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Водночас, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на те, що позовну заяву подано до суду у 2023 році, то на дату подання позову, судовий збір підлягав до сплати у розмірі 751 520,00 грн (939 400 грн (що становив не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8).
Отже, за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі Апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 1 127 280,00 грн (751 520,00 грн х 150%).
Враховуючи, що при зверненні до суду з цією апеляційною скаргою Апелянт заплатив 1 271 760,00 грн, то ним надмірно сплачено 144 480,00 грн судового збору (1 271 760,00 грн - 1 127 280,00 грн).
Отже, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати Апелянта на судовий збір, який підлягав сплаті за звернення до господарського суду із вимогою про стягнення коштів у розмірі 282 131 811,48 грн, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням зміни інфляційних втрат сума задоволених позовних вимог становить 269 281 804,29 грн).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд звертає увагу Апелянта, що останній вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 144 480,00 грн, проте в цій частині судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з позивача.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/7671/23 в частині стягнення інфляційних втрат та судових витрат щодо стягнення судового збору за подання позовної заяви, - змінити.
В цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/7671/23 викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Обухівський р-н, Київська обл., селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49; ідентифікаційний код 22927045) інфляційні втрати в сумі 183 149 455 грн (сто вісімдесят три мільйони сто сорок дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн 62 коп. та судовий збір в сумі 712 250 (сімсот дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн 68 коп.
В іншій частині у стягненні інфляційних втрат, - відмовити.».
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/7671/23 про стягнення 3% річних в сумі 86 132 348 (вісімдесят шість мільйонів сто тридцять дві тисячі триста сорок вісім) грн 67 коп. - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Обухівський р-н, Київська обл., селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49; ідентифікаційний код 22927045) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 51 403,96 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарського суду міста Києва.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано, - 15.05.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков