07 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/781/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач"
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2026 (повне рішення складено 11.03.2026, суддя Ю.О. Чопко)
у справі № 921/781/25
за позовом Виконувача обов'язків Керівника Теребовлянської окружної прокуратури м. Теребовля, в інтересах держави в особі:
позивача-1 Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів
позивача-2 Збаразької міської ради м. Збараж,
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", м. Тернопіль,
до відповідача-2 Збаразького міського комунального підприємства по благоустрою "Добробут", м. Збараж,
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів
За участю представників:
від прокуратури - Панькевич Р.В.
від позивача-1 - не з'явився
від позивача-2 - не з'явився
від відповідача-1 - Драпак Г.В.
від відповідача-2 - не з'явився
Господарський суд Тернопільської області в рішенні від 02.03.2026 у справі № 921/781/25 ухвалив: - задоволити позовні вимоги Виконувача обов'язків керівника Теребовлянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі позивача-1 Західного офісу Держаудитслужби, позивача-2 Збаразької міської ради; - визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 21.08.2023 до договору № 063 від 03.01.2023 та додаткову угоду № 7 від 14.11.2023 до договору № 063 від 03.01.2023, укладені між ТзОВ "Тернопільелектропостач" та Збаразьким комунальним підприємством по благоустрою "Добробут"; - стягнути з ТзОВ "Тернопільелектропостач" на користь міського бюджету Збаразької міської територіальної громади 99 819,95 грн та 7267,20 грн судового збору.
Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить: - скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2026 у справі № 921/781/25; - прийняти нове рішення, яким відмовити керівнику Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області у визнанні недійсними додаткових угод № 5 від 21.08.2023, № 7 від 14.11.2023 до договору № 063 від 03.01.2023, укладених між ТзОВ «Тернопільелектропостач» та Збаразьким міським комунальним підприємством по благоустрою «Добробут», а також відмовити у стягненні коштів в сумі 99819,95 гривень; - вирішити питання щодо розподілу судового збору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, склад колегії з розгляду справи № 921/781/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", поданою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2026 у цій справі.
14.04.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 921/781/25.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що істотні умови договору про закупівлю, зокрема ціна за одиницю товару, можуть змінюватися лише у виняткових випадках за наявності документально підтвердженого коливання ринкової ціни та з дотриманням обмеження щодо її збільшення не більш як на 10% від первісної ціни, визначеної за результатами тендеру. Встановивши, що додаткові угоди до договору про закупівлю, укладені між замовником та постачальником, були оформлені без належного документального підтвердження такого коливання ринку та призвели до неправомірного збільшення ціни понад передбачені законом межі, суд визнав їх такими, що суперечать вимогам ст. 203, 215 ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак - недійсними. З огляду на недійсність відповідних змін до договору та відсутність правових підстав для сплати неправомірно збільшеної ціни товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення, застосував наслідки недійсності правочину та безпідставного збагачення, поклавши на постачальника обов'язок повернути зайво отримані бюджетні кошти в розмірі 99 819,95 грн.
Відповідач-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач") не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:
- договір і додаткові угоди були укладені добровільно, а їх умови прямо передбачали механізм зміни ціни за наявності коливання ринку. Зокрема, положеннями п. 5.4.2 договору № 063 від 03.01.2023 чітко визначено порядок розрахунку середньозваженої ціни та періоди порівняння (декади/місяці), а також виключено врахування «окремих днів». Замовник (споживач) був належним чином повідомлений, отримав відповідні розрахунки та без застережень підписав додаткові угоди, що свідчить про його згоду з умовами зміни ціни;
- суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами довідки ДП «Держзовнішінформ», які були надані як належне документальне підтвердження коливання ринкової ціни. Ці довідки містять порівняння середньозважених цін за періоди, прямо визначені умовами договору (10-денні інтервали), а тому відповідають як договірним вимогам, так і вимогам Закону України «Про публічні закупівлі»;
- суд першої інстанції безпідставно стягнув 99 819,95 грн безпідставно отриманих коштів, тоді як згідно з актом ревізії Західного офісу Держаудитслужби встановлено можливі порушення лише на суму 13259,49 грн. При цьому, сам акт ревізії містить висновок про відсутність порушень щодо укладення додаткової угоди № 5, що свідчить про суперечливість висновків позивача та відсутність належного обґрунтування розміру заявлених до стягнення коштів;
- прокурором не доведено наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави, зокрема не підтверджено, що Західний офіс Держаудитслужби та Збаразька міська рада не могли або неналежно здійснювали захист своїх майнових інтересів. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, прокурор не є альтернативним суб'єктом звернення до суду та може діяти лише за наявності доведених підстав неможливості захисту інтересів держави компетентним органом, чого у даній справі не встановлено.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, прокурором подано відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається, зокрема, на таке:
- додаткові угоди № 5 від 21.08.2023 та № 7 від 14.11.2023 передбачали встановлення дати набрання чинності зміненими умовами договору раніше дати їх підписання, а саме з 01.08.2023 та 01.11.2023 відповідно. Зазначене означає, що сторони погодили застосування нових цінових умов до правовідносин, які виникли до моменту укладення відповідних додаткових угод, що суперечить вимогам Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилам роздрібного ринку електричної енергії. Крім того, порушено обов'язок завчасного повідомлення споживача про зміну істотних умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування, що виключає можливість правомірного застосування нових цінових умов до попереднього періоду. Отже, порядок внесення змін до договору є таким, що не відповідає імперативним вимогам законодавства;
- надані постачальником довідки ДП «Держзовнішінформ» не підтверджують належним чином факт коливання ціни електроенергії у період, релевантний для внесення змін до договору. Зокрема, такі документи не відображають динаміку ринку між моментом укладення договору та датами внесення змін; частково охоплюють періоди, які передують або не відповідають моменту набрання чинності відповідними додатковими угодами; не містять коректного порівняльного аналізу базової та зміненої ціни у розумінні вимог судової практики. Таким чином, відсутній належний доказовий зв'язок між ринковими коливаннями та підвищенням ціни;
- Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що загальне підвищення ціни не може перевищувати встановлених законом меж (зокрема 10%), незалежно від кількості змін. Відтак, системне збільшення ціни через низку додаткових угод фактично призвело до обходу законодавчих обмежень та є неправомірним;
- прокурор діяв у межах ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки уповноважені органи (Держаудитслужба та орган місцевого самоврядування) не вжили заходів судового захисту попри поінформованість про порушення. Наявність їх бездіяльності підтверджує правомірність представництва інтересів держави прокурором.
В судове засідання з'явились прокурор та представник відповідача-1, які підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, судова колегія встановила такі обставини:
За результатами процедури відкритих торгів, 03.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (відповідач-1, за договором - постачальник) та Збаразьким міським комунальним підприємством по благоустрою "Добробут" (позивач-2, за договором - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 063.
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії" затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою КРЕ КП № 1469 від 27.12.2017 зі змінами та доповненнями (далі Ліцензійні умови) та Закону України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (п.1.1). Постачальник зобов'язується постачати споживачу товар за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" 09310000-5 Електрична енергія з постачанням та передачею (далі електрична енергія, товар), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (п.2.1). Договірний обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором визначений в додатку № 1 до договору (п.2.3). Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби в електроенергії (п.2.4). Строк (термін) поставки (передачі) товару: до 31 грудня 2023 року (п.3.1). Місце поставки (передачі) товару об'єкти споживача, перелік яких наведено у додатку № 3 (п.3.2). Загальна вартість цього договору становить 1 129 156,61 грн, у тому числі ПДВ - 188 192,77 грн (п.5.1). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.5). Договір набирає чинності з 03 січня 2023 року та діє до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п.15.1). Невід'ємною частиною договору є: додаток № 1 "Договірні обсяги закупівлі електричної енергії"; додаток № 2 "Порядок розрахунків"; додаток № 3 "Перелік об'єктів споживача за якими здійснюється постачання електричної енергії"; додаток № 4 "Комерційна пропозиція"; додаток № 5 Специфікація товару (п.16.1).
Згідно з підписаним сторонами додатком №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 063 від 03.01.2023, визначено договірні обсяги закупівлі електричної енергії.
Додатком № 2 сторони погодили порядок розрахунків.
Згідно з підписаною 03.01.2023 Збаразьким МКППОБ «Добробут» заявою-приєднанням до договору постачання електричної енергії споживачу (додаток № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 063 від 03.01.2023) визначено, що початок постачання електричної енергії встановлюється з 03 січня 2023 року. Як додаток «А» до вказаної заяви-приєднання оформлено перелік об'єктів, їх адреси та EIC-коди точок комерційного обліку, до яких здійснюється електропостачання.
Додатком № 4 до договору - "Комерційна пропозиція "Індивідуальна" визначено таке: ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу розраховується постачальником та на день укладення договору становить 3,67564 грн за 1кВт/год (без ПДВ) та включає: ціну закупівлі електричної енергії постачальником на ринку та тариф на послуги постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі який становить 0,34564 грн за 1кВт/год (без ПДВ).
Додатком 4 до договору "Специфікація товару" визначено ціну товару - електричної енергії, а саме - 3,67 грн (без ПДВ), кількість товару - 256 000 кВт/год, загальну вартість товару 940963,84 грн (з ПДВ).
Надалі до договору про постачання електричної енергії споживачу №063 від 03.01.2023 сторонами було укладено ряд додаткових угод.
Зокрема, додатковою угодою № 5 до договору № 063 від 03.01.2023 сторони погодили внести зміни до пунктів 5.1 та 5.2 договору, виклавши їх у новій редакції, а саме: пункт 5.1 - «Загальна вартість цього договору становить 1 129 156,61 грн, у тому числі ПДВ 188 182,77 грн»; пункт 5.2 - «Ціна за 1 кВт·год електричної енергії за цим договором становить 5,32737 грн з ПДВ та включає регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку. Ціна за 1 кВт·год не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем самостійно оператору системи розподілу. Постачальник є стороною, відповідальною за баланс своїх споживачів відповідно до положень «Правил ринку», а витрати на врегулювання небалансів на балансуючому ринку електричної енергії покладаються на постачальника та окремо споживачем не оплачуються».
Одночасно сторони погодили внесення змін до додатку № 4 «Комерційна пропозиція» до договору, виклавши перший абзац таблиці у такій редакції: «Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу, розраховується постачальником та становить 4,439475 грн за 1 кВт·год (без ПДВ) та включає ціну закупівлі електричної енергії постачальником на ринку, тариф на послуги постачальника, а також тариф на послуги оператора системи передачі, який становить 0,48510 грн за 1 кВт·год (без ПДВ)».
Підставою для укладення зазначеної додаткової угоди стало звернення ТзОВ «Тернопільелектропостач» до комунального підприємства з повідомленням № 560-089/12 від 15.08.2023, у якому зазначено, що з 01.08.2023 буде застосовуватися ціна за 1 кВт·год у розмірі 4,439475 грн (без ПДВ), а також запропоновано внести відповідні зміни до договору.
Необхідність зміни ціни обґрунтовано довідкою ДП «Держзовнішінформ» від 15.08.2023 № 121/130-1, згідно з якою середньозважена ціна РДН ОЕС за період 01.01.2023- 10.01.2023 становила 3,46432 грн/кВт·год без ПДВ, а за період 01.08.2023- 10.08.2023 - 4,11382 грн/кВт·год без ПДВ, при розрахунковій різниці 0,6495 грн/кВт·год без ПДВ, що відповідає розрахунковому порівнянню +18,75 %.
Додатковою угодою № 7 до договору № 063 від 03.01.2023 сторони погодили внести зміни до пунктів 5.1 та 5.2 договору, виклавши їх у новій редакції, а саме: пункт 5.1 - «Загальна вартість цього договору становить 1129156,61 грн, у тому числі ПДВ 188 182,77 грн»; пункт 5.2 - «Ціна за 1 кВт·год електричної енергії за цим договором становить 5,522388 грн з ПДВ та включає регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку. Ціна за 1 кВт·год не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем самостійно оператору системи розподілу. Постачальник є стороною, відповідальною за баланс своїх споживачів відповідно до положень «Правил ринку», а витрати на врегулювання небалансів на балансуючому ринку електричної енергії покладаються на постачальника та окремо споживачем не оплачуються».
Також сторони погодили внесення змін до додатку № 4 «Комерційна пропозиція» до договору, виклавши перший абзац таблиці у редакції: «Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу, розраховується постачальником та становить 4,60199 грн за 1 кВт·год (без ПДВ) та включає ціну закупівлі електричної енергії постачальником на ринку, тариф на послуги постачальника, а також тариф на послуги оператора системи передачі, який становить 0,48510 грн за 1 кВт·год (без ПДВ)».
Підставою для укладення зазначеної додаткової угоди стало звернення ТзОВ «Тернопільелектропостач» до комунального підприємства з повідомленням № 657-119/12 від 13.11.2023, у якому зазначено, що з 01.11.2023 буде застосовуватися ціна за 1 кВт·год у розмірі 4,60199 грн (без ПДВ), а також запропоновано внести відповідні зміни до договору.
Необхідність зміни ціни обґрунтовано довідкою ДП «Держзовнішінформ» від 10.11.2023 № 121/196, згідно з якою середньозважена ціна РДН ОЕС за період 01.08.2023- 10.08.2023 становила 4,11382 грн/кВт·год без ПДВ, а за період 01.11.2023-10.11.2023 - 4283,09 грн/кВт·год без ПДВ, при розрахунковій різниці 169,27 грн/кВт·год без ПДВ, що відповідає розрахунковому порівнянню +4,11 %.
На виконання умов договору постачальником поставлено електроенергію в кількості 115330 кВт/год, а з місцевого бюджету оплачено кошти в сумі 627814,53 грн з ПДВ.
Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області у період з 21.11.2024 по 31.01.2025 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Збаразького міського комунального підприємства по благоустрою «Добробут» за період з 01.08.2021 по 31.10.2024. За результатами зазначеної ревізії встановлено ряд порушень та недоліків, які відображені в акті від 07.02.2025 №131905-22/02.
Згідно з висновками акту ревізії, внаслідок укладення між Збаразьким міським комунальним підприємством по благоустрою «Добробут» та ТзОВ «Тернопільелектропостач» додаткових угод до договору від 03.01.2023 № 063, з бюджету здійснено зайве витрачання коштів у сумі 13 259,49 грн.
Як стверджує прокурор, за поставлену у період з серпня по грудень електричну енергію в обсязі 115 330 кВт·год підлягає застосуванню ціна, визначена додатковою угодою № 4, а саме 3,8151 грн без ПДВ або 4,57812 грн з ПДВ, оскільки додаткові угоди № 5 та № 7 укладені з порушенням вимог законодавства.
Відповідно, за фактично спожитий обсяг електричної енергії 115 330 кВт·год підлягала сплаті сума у розмірі 527 994,58 грн з ПДВ.
Прокурор зазначає, що додаткові угоди №5 та №7 до договору укладені всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь міського бюджету Збаразької міської територіальної громади.
Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:
Щодо здійснення представництва інтересів держави прокурором в суді.
Як встановлено положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, та підлягає підтвердженню судом. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити відповідний суб'єкт владних повноважень. У разі непогодження з наявністю підстав для представництва, такі підстави можуть бути оскаржені відповідним органом.
Відповідно до ч. ч. 3- 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також має право вступати у справи, провадження у яких відкрито за позовом іншої особи, подавати апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві зобов'язаний обґрунтувати, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень ст. 174 ГПК України.
У разі відкриття провадження за позовом прокурора в інтересах держави в особі відповідного органу, такий орган набуває статусу позивача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Вони відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, оскільки в їх основі завжди лежить потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій і програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, забезпечення державної, економічної, інформаційної та екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, а також захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність у цьому контексті означає, що орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звернення прокурора до компетентного органу до подання позову відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає такому органу можливість відреагувати на виявлені порушення, зокрема шляхом проведення перевірки, вжиття заходів реагування, подання позову або надання мотивованого повідомлення про відсутність порушення.
Невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після отримання відповідного повідомлення про порушення інтересів держави свідчить про його бездіяльність.
Прокурору достатньо дотриматися процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган у розумний строк після отримання повідомлення не звернувся до суду, це є належною підставою для висновку про його бездіяльність. У разі якщо прокурору відомі причини незвернення, вони мають бути зазначені в обґрунтуванні підстав представництва, однак відсутність відповіді або неможливість з'ясування таких причин не свідчить про відсутність підстав для звернення прокурора до суду.
Оцінивши наведені у позовній заяві доводи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що правовідносини, які є предметом спору - пов'язані з використанням коштів місцевого бюджету та публічними закупівлями, а відтак, мають очевидний суспільний інтерес, оскільки стосуються забезпечення ефективного, раціонального та економного використання бюджетних коштів територіальної громади.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор обґрунтував звернення до суду необхідністю захисту інтересів держави, які полягають у недопущенні порушення принципів публічних закупівель, зокрема максимальної економії та ефективності, та у запобіганні безпідставному збільшенню витрат бюджетних коштів внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії.
Прокурором визначено органи, в інтересах яких подано позов, а саме Західний офіс Держаудитслужби як орган державного фінансового контролю та Збаразьку міську раду як орган місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок щодо формування та ефективного використання коштів місцевого бюджету.
Відповідно до положень Законів України «Про публічні закупівлі», «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», «Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетного кодексу України, зазначені органи наділені повноваженнями щодо контролю, управління та захисту інтересів держави у сфері використання бюджетних коштів.
Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, після звернення прокурора та повідомлення відповідних органів про виявлені порушення, Західний офіс Держаудитслужби повідомив про відсутність наміру звертатися до суду з відповідним позовом, а Збаразька міська рада повідомила про неможливість звернення до суду з огляду на обмеженість фінансового ресурсу.
Таким чином, зазначені органи, будучи обізнаними про можливі порушення інтересів держави та наділеними відповідними повноваженнями щодо їх захисту, у розумний строк не вжили заходів судового захисту, що відповідно до правових висновків Верховного Суду свідчить про їх бездіяльність у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
З врахуванням викладеного, суд апеляційної дійшов висновку про те, що прокурором дотримано встановленого законом порядку звернення до суду, належним чином обґрунтовано підстави представництва інтересів держави та підтверджено факт нездійснення або неналежного здійснення захисту відповідними уповноваженими органами.
Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до ч.4 ст41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета вказаного Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
В Законі України «Про публічні закупівлі» в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».
Отже, вказана норма Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель», яким Закону України «Про публічні закупівлі» було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель», метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» у вказану норму п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення процедури публічної закупівлі сторони погодили усі істотні умови договору, у тому числі ціну електричної енергії, визначену відповідно до тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. Саме така ціна є базовою для застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підлягає врахуванню при оцінці правомірності подальших змін істотних умов договору.
Положеннями підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару виключно у разі документально підтвердженого коливання ціни такого товару на ринку, пропорційно такому коливанню та без збільшення загальної суми договору.
При цьому, сама лише наявність коливання ціни товару на ринку не є безумовною підставою для зміни ціни договору про закупівлю. Постачальник, ініціюючи внесення відповідних змін, повинен довести не лише факт зміни ринкової ціни, а й те, що таке зростання є істотним, непрогнозованим та об'єктивно впливає на можливість належного виконання договору за ціною, визначеною за результатами тендеру.
Аналогічний правовий підхід неодноразово викладений у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24, висновки яких відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України враховуються судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору.
Доводи апелянта про те, що додаткові угоди були укладені відповідно до погодженого сторонами механізму зміни ціни, визначеного умовами договору, колегія суддів відхиляє, оскільки свобода договору у сфері публічних закупівель обмежується імперативними вимогами спеціального законодавства. Саме по собі погодження сторонами порядку зміни ціни не звільняє їх від обов'язку дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» щодо підстав, меж та порядку внесення змін до істотних умов договору.
Дослідивши довідки ДП «Держзовнішінформ», на які відповідач-1 посилається як на документальне підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх неналежність та недостатність для підтвердження правомірності укладення спірних додаткових угод. Надані відповідачем-1 документи не містять належного та послідовного порівняльного аналізу ринкової ціни товару між моментом укладення договору або останнього внесення змін до нього та моментом ініціювання наступної зміни ціни, що не відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та сформованій судовій практиці.
Крім того, колегія суддів враховує, що додатковими угодами № 5 та № 7 сторони фактично погодили застосування нових цінових умов до правовідносин, які виникли до моменту їх укладення, а саме з 01.08.2023 та 01.11.2023 відповідно. Водночас за змістом частини третьої статті 653 ЦК України зобов'язання змінюється з моменту досягнення сторонами домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором або не випливає з характеру змін. Зміна ціни щодо вже поставленого товару та фактично спожитої електричної енергії суперечить правовій природі договору закупівлі та вимогам законодавства у сфері публічних закупівель.
Суд апеляційної інстанції також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, відповідно до якого збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, незалежно від кількості та періодичності подальших змін.
Таким чином, укладення сторонами додаткових угод № 5 та № 7 відбулося з порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання таких правочинів недійсними.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення 99 819,95 грн з огляду на висновки акту ревізії Держаудитслужби, колегія суддів зазначає таке:
Акт ревізії є одним із доказів у справі та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, однак сам по собі не визначає ані правову кваліфікацію спірних правовідносин, ані остаточний розмір коштів, що підлягають стягненню.
Враховуючи недійсність додаткових угод № 5 та № 7, такі правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відтак, при визначенні вартості фактично поставленої у період з серпня по грудень 2023 року електричної енергії підлягає застосуванню ціна, визначена сторонами у додатковій угоді № 4, яка залишалась чинною та незмінною.
Як встановлено судом, за період з серпня по грудень 2023 року спожито 115330 кВт/год електричної енергії. За ціною 4,57812 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною додатковою угодою №4, вартість фактично поставленої електричної енергії становить 527 994,58 грн, тоді як фактично сплачено 627 814,53 грн. Отже, різниця у сумі 99 819,95 грн є коштами, набутими відповідачем-1 без достатньої правової підстави, та підлягає поверненню відповідно до статей 216, 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, зміст заявлених позовних вимог, а також процесуальну та матеріально-правову поведінку кожного з відповідачів.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з укладенням між ТзОВ «Тернопільелектропостач» та Збаразьким комунальним підприємством по благоустрою «Добробут» додаткових угод № 5 від 21.08.2023 та № 7 від 14.11.2023, які визнані судом недійсними як такі, що укладені з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель. Вказані правочини були результатом спільного волевиявлення обох сторін договору, а тому порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» допущено обома відповідачами.
З огляду на те, що позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод стосувалися обох відповідачів, а спір виник внаслідок спільних дій сторін при укладенні оспорюваних правочинів, покладення всього судового збору виключно на відповідача-1 не відповідає засадам справедливого та пропорційного розподілу судових витрат; доказів звільнення відповідача-2 від обов'язку сплати судового збору матеріали справи не містять.
За таких обставин, рішення місцевого господарського суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, а судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції слід покласти на відповідачів порівну.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" задоволити частково.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2026 у справі № 921/781/25 змінити в частині розподілу судового збору.
Судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції покласти на відповідачів порівну:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (м. Тернопіль, пр. Злуки 2 "В", ідентифікаційний код 42145798) на користь Тернопільської обласної прокуратури, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації 2800) 3 633,60 грн судового збору.
Стягнути з Збаразького міського комунального підприємства по благоустрою "Добробут" (Тернопільська область, м. Збараж, вул. Галицького, 91, ідентифікаційний код 32807813) на користь Тернопільської обласної прокуратури, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації 2800) 3 633,60 грн судового збору.
В решті - рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2026 у справі № 921/781/25 залишити без змін.
Місцевому господарському суду видати накази.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 18.05.2026.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік