Справа № 627/638/25
04 травня 2026 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючого судді Вовк Л. В.
з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В., Бондаренко О.М.,
учасники справи :
позивачка ОСОБА_1 ,
представник позивачки, адвокат Кормушин В.О.,
відповідач ОСОБА_2 ,
представник відповідача , адвокат Паскевич О.Г.,
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області ,
представник третьої особи Божко В.М.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області,
представник третьої особи Пономаренко Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області та Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У липні 2025 року до суду звернувся адвокат Кормушин В.О., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області та Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обгрунтовано тим, що позивачка з відповідачем з 09.11.2019 по 03.04.2023 перебували в зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще до народження дитини стосунки між позивачкою та відповідачем почали суттєво погіршуватись . У період перебування у шлюбі з відповідачем , позивачка разом з дитиною зазнавала постійного морального тиску , а в окремих випадках - фізичного насильства з боку відповідача. Окрім цього , відповідач здійснював економічне насилля над позивачкою, погрожував залишити її без їжі та грошей , постійно, зазначаючи , що вона нікому не потрібна та її ніхто не захистить. Позивачка мала намір вивезти дитину за кордон до свого батька, щоб уберегти дитину від війни, однак відповідач перешкоджав цьому, не давав згоди на оформлення закордонного паспорту для дитини , також відмовлявся надати на це кошти. Дитина стала свідком неодноразового домашнього насилля над матір'ю зі сторони відповідача. У березні 2022 року позивачка вивезла сина за кордон. Увесь період перебування дитини з матір'ю за кордоном, відповідач жодного разу не виявив інтересу до стану здоров'я сина , не телефонував , не намагався встановити або підтримувати контакт. 06.11.2023 позивачка офіційно зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , який з великою любов'ю та турботою ставиться до її сина , оточивши його теплом, увагою та почуттям безпеки в родині . Позивачка разом із чоловіком повністю забезпечують матеріальні потреби дитини . Відповідач не знає , які гуртки та зайняття відвідує його син і не приймає участі в його розвитку. Відповідач повністю самоусунувся від виконання батьківських обов'язків , ніякого самостійного бажання, з його боку долучитися до участі у вихованні дитини немає . Біологічний батько добровільно пішов з життя своєї дитини , не спілкується з ним , не виявляє інтересу до дитини та його внутрішнього світу , не сприяє створенню умов для отримання ним освіти . Позивачка вважає , що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини та , на підставі п.2 ст.164 СК України, існують підстави для позбавлення його батьківських прав.
07.08.2025 відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав. Відзив мотивовано тим , що відповідач жодним чином не ухилявся від виконання батьківських обов'язків . Також не вчиняв будь-яких дій , які б могли засвідчити принаймні його байдужість до свого сина. Навпаки , мав та має бажання приймати участь у вихованні дитини та спілкуванні з сином , піклуватись про фізичний і духовний його розвиток , а також забезпечувати дитину матеріально. Позивачка з 2022 року мешкає з сином в Ізраїлі , вона не повідомляє точну адресу проживання , не дає змоги спілкуватися або брати участь у вихованні дитини . Відповідач намагався встановити контакт зі своїм малолітнім сином , але дитина не може самостійно діяти , повністю залежить від волі матері , яка навмисно перешкоджає їхньому спілкуванні . Позивачка не відповідає на прохання відповідача бачитися з сином . Майже з початку перебування за кордоном , позивачка вимагала розлучення , а в іншому випадку погрожувала припиненням його можливості спілкування з сином через мобільний та відео зв'язок . Розірвати шлюб між ними та будь-який зв'язок з сином , позивачці був потрібен лише для повторного одруження в Ізраїлі.
11.08.2025 адвокат Кормушин В.О., через систему « Електронний суд» , подав відповідь на відзив , в якому просить задовольнити позов ОСОБА_1 та позбавити батьківських прав відповідача .
Заяви, клопотання , інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 21.07.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами позовного загального провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2025 , о 09:00.
11.08.2025 адвокат Кормушин В.О., в інтересах позивачки ОСОБА_1 , подав клопотання про витребування доказів.
22.08.2025 до суду надійшла заява про вступ у справу як представника відповідача , адвоката Паскевича О.Г.
02.09.2025 представник позивачки Кормушин В.О. подав заяву про виклик свідків.
03.09.2025 ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області , за клопотанням представника позивачки, витребувані докази у справі.
08.09.2025 з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла інформація щодо перетину ОСОБА_2 01.01.2024 державного кордону України.
24.09.2025 до суду представником третьої особи Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , подано клопотання про долучення доказів у справі , а саме висновку органу опіки та піклування .
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 25.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 05.11.2025, о 10:00.
04.11.2025 до суду від представника позивача надійшло заперечення на висновок органу опіки та піклування .
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов , просять задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав , просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Представник третьої особи Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області у судове засідання не з'явилася , подала заяву заслухати справу у його відсутність .
Представник третьої особи служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області у судове засідання не з'явився , подав заяву заслухати справу у його відсутність .
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом установлено, що з 19.11.2019 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі , який рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 03.04.2023 ( у справі № 627/489/22) розірваний . Рішення набрало законної сили 08.05.2023. ( а.с. 21-22 , т.1).
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Харків) від 07.05.2020. (а.с.13, т.1).
Згідно витягу з реєстру Краснокутської територіальної громади від 01.05.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 . ( а.с. 14 , т.1)
06.11.2023 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 в ЗАГСі штату Юта , про що свідчить свідоцтво про шлюб від 06.11.2023. ( а.с. 25, т.1)
На даний час позивачка разом з сином ОСОБА_8 та чоловіком ОСОБА_6 проживають за адресою : АДРЕСА_2 , що підтверджується Декларацією від 20.06.2024 та договором оренди житла . (а.с.35,46 , т.1)
Довідка Управління освіти - відділу реєстрації Муніципалітет міста Ашкелон , Ізраїль від 22.01.2025 підтверджує, що дитина ОСОБА_9 відвідує державну обов'язкову дошкільну установу - Дитячий садок за місцем проживання у м.Ашкелон. Батьки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повністю присутні на всіх зустрічах та заходах, пов'язані з дитячим садком їхньої дитини. У всіх питаннях виховання , догляду та оплати в дитячому повністю беруть участь обоє батьків. ( а.с. 118 , т.1)
Відповідно до судового наказу виданого Краснокутським районним судом Харківської області від 24.05.2024 (у справі №627545/24) , з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_12 у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) боржника. ( а.с. 91-92 , т.1)
Постановою головного державного виконавця Валківського відділу ДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.07.2024 , відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 627/545/24 від 13.06.2024 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ( а.с. 93, т.1)
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданим головним державним виконавцем Валківського відділу ДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ від 30.07.2025 вбачається , що станом на 30.07.2025 заборгованість ОСОБА_2 по аліментам відсутня та існує переплата у сумі 2 646,01 грн. ( а.с. 154, т.1)
Як зазначено у відповіді начальника служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Пономаренко Л.А. від 21.02.2025, адресованій адвокату Кормушину В., до служби не надходили письмові або усні звернення у період 2023-2025 р. від ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у вихованні дитини , про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з сином , встановлення графіку побачень з дитиною ОСОБА_3 ( а.с. 95, т.1)
З переписки між сторонами за період грудень 2023 - жовтень 2024 р. вбачається , що відповідач ОСОБА_2 неодноразово просив позивачку поговорити та побачитися з сином , проявляв інтерес та цікавився дитиною , намагався привітати дитину з Новим роком , з Днем народження , переказати кошти , просив , щоб позивачка замовила для сина подарунок . Також, відповідач повідомляв , що окрім спілкування з дитиною, йому більше нічого непотрібно. ( а.с. 155- 172, т.1)
У судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_13 пояснила суду , що вона є хрещеною матір'ю дитини ОСОБА_12 та їй відомо , що біологічний батько дитини ОСОБА_2 , зі слів позивачки , не займався вихованням дитини , не одягав сина, ним не цікавився . Відповідач весь час працював, приїжджав погратися з дитиною та їхав на роботу . Позивачка самостійно виховувала сина та створювала всі належні умови для розвитку дитину.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила , що є подругою позивачки та їй відомо , що ОСОБА_2 не займався дитиною, участі у житті сина не приймав , не дбав про дитину , відповідача ніколи не було вдома , вихованням дитини займалася позивачка. Зі слів позивачки , їй відомо , що відповідач не дарував дитині іграшки, не купляв одяг сину. Дитина на даний час не згадує про біологічного батька, за ним не сумує, називає чоловіка позивачки , своїм батьком .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила , що вона є матір'ю позивачки. Відповідач часті у вихованні сина не приймав , весь час знаходився на роботі , вдома ніколи його не було . На даний час відповідач з дитиною не спілкується, відносин не підтримує. На її думку , як в найкращих в інтересах дитини , відповідача необхідно позбавити батьківських прав.
Згідно психологічного висновку лікаря відділення дитячої/підліткової психіатрії ОСОБА_16 від 23.04.2025, в минулому дитина зростала у несприятливій сімейній обстановці, що характеризується частими конфліктами між батьками. Відносини між матір'ю ОСОБА_17 та біологічним батьком ОСОБА_18 були напружені, а сварки відбувались в присутності дитини. Цей період негативно позначився на емоційному стані та почутті захищеності дитини. Сьогодні ОСОБА_3 живе у стабільній сімейній обстановці з матір'ю ОСОБА_17 та її нинішнім чоловіком ОСОБА_4 . Біологічний батько у вихованні дитини участі не бере. Лікарем - психологом зазначається про затримку мовного розвитку дитини, на момент постановки діагнозу , рівень промови був нижчим за вікову норму, але за повідомленням матері та співробітників дитячого садка, дитина має стійкий прогрес у мовних та комунікативних здібностях. Під час взаємодії дитина демонструє значний емоційний зв'язок із нинішнім чоловіком матері - ОСОБА_4 , називає його «батьком», виявляє впевненість та комфорт у його присутності. Відносини з мамою - теплі та підтримуючі. Мати демонструє зрілий батьківський підхід, чуйність до емоційного стану дитини та залучення до його розвитку. В даний час дитина живе в стабільному та підтримуючому сімейному середовищі, що сприяє його психологічному відновленню. Є ефекти від раннього несприятливого сімейного досвіду, які виражаються у тривожній поведінці та затримці мовного розвитку. Поточна тенденція позитивна: помітно зниження рівня тривожності, розвиток мови та зміцнення емоційних зв'язків. Підтримуюча функція матері та значуща постать її нинішнього чоловіка , сприяють відчуттю безпеки та емоційної стабільності дитини. ( а.с.87-88 ,т.1)
Разом з тим, зазначені обставини у достатній мірі не свідчать про те, що відповідач умисно не виконував батьківські обов'язки.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» ( далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, завинятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме відсудів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути донайважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, пункти 57, 58).
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.
Суд зазначає, що з огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли батьки свідомо та умисно не здійснюють батьківських прав та ухиляються від їх виконання.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз'єднання.
Реалізація взаємного спілкування між матір'ю чи батьком і дитиною становить засадову складову сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі«Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року, заява N 39948/06, ЄСПЛ зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (пункт 49).
У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, провадження № 61-2701св24, Верховний Суд зазначив, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».
Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22, провадження №61-13923св23).
Стандарт доказуванняє важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Приписами ч. 5 ст. 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21, від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20).
Згідно висновку органу опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 24.09.2025 , орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки комісія з питань захисту прав дитини Краснокутської селищної ради не вбачає доказів про невиконання батьком своїх обов'язків по відношенню до дитини. Встановлено, що сторони не проживають на території України, їх відсутність на території Краснокутської громади , перешкоджає всебічному розгляду справи на засіданні комісії з питань захисту прав дитини щодо позбавлення батьківських прав. Комісія з питань захисту прав дитини рекомендує батькові ОСОБА_2 у повній мірі усвідомити свою відповідальність за долю дитини та прикласти максимум зусиль для забезпечення найкращих інтересів дитини. ( а.с. 71-73, т.2)
За наведених обставин, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дитини, адже в даному випадку не доведено, що є доцільним вжиття саме крайнього заходу впливу на батька ОСОБА_2 , як позбавлення його батьківських прав.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивачка посилається на те, що відповідач не спілкується із дитиною після розірвання шлюбу, не цікавиться життям сина, не з'являється в його житті, не надає жодної допомоги на його утримання. Від виконання своїх батьківських обов'язків ухиляється.
Однак, судом не встановлено та позивачкою, всупереч приписів ст.12,81 ЦПК України, не надано належних, допустимих та достовірних доказів свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків стосовно виховання дитини, свідомого нехтування батьківськими обов'язками, негідної поведінки, яка негативно впливає на дитину.
Неактивність або певна бездіяльність ОСОБА_2 як батька, з урахуванням наведеного вище , є недостатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
Недостатня участь батька у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачкою не доведено.
При цьому суд враховує, що розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Отже, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Суд вважає, що відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дитини, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення його батьківських прав.
Позивачка не надала будь-яких доказів необхідності розірвання сімейних зв'язків батька з дитиною, не надано доказів психологічного , фізичного насилля відповідачем відносно позивачки в присутності дитини .
Показанння свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_2 недостатньо спілкується , забезпечує матеріально, бере участь у вихованні дитини , не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Враховуючи викладене суд вважає , що відсутні достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві. Позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків судом не встановлено і позивачкою не доведено. Позивачкою не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Таким чином, не представлено достатньо доказів злісного, свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків, зокрема даних про те, що він притягувався до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків , несплату аліментів немає, під соціальним супроводом сім'я не перебувала, будь-яких заходів впливу зі сторони державних установ з приводу невиконання батьківських обов'язків до відповідача не застосовувалося. Сам факт проживання батька окремо від дитини, не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків.
За таких обставин, достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не встановлено.
Між тим, суд зазначає, що відповідач міг докласти значно більше зусиль для налагодження стосунків з сином та виконання своїх батьківських обов'язків.
У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 Верховний Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Отже, суд вважає, що відповідача ОСОБА_2 слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_12 , поклавши на орган опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем.
У разі небажання відповідача змінити своє ставлення до виконання батьківських обов'язків, позивачка не позбавлена права повторно звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.
Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, взявши до уваги позицію учасників судового розгляду справи викладену у процесуальних документах, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог .
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то підстав для стягнення судових витрат з відповідача не має.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області та Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання ним батьківських обов'язків, та що у випадку ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, він може бути позбавлений батьківських прав, поклавши контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків стосовно дитини ОСОБА_3 на орган опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування ( ім'я ) сторін та інших учасників справи :
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована по АДРЕСА_3 , РНОКПП : НОМЕР_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований по АДРЕСА_4 , РНОКПП : НОМЕР_3 ;
треті особи , які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору : Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області , місцезнаходження за адресою : вул.Охтирська , буд.№1 Миру , буд.№127, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області , 62002, ЄДРПОУ : 04397359;
служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , місцезнаходження за адресою : вул.Охтирська, буд.№1 , с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області , 62002, ЄДРПОУ : 04397359.
Суддя Л. В. Вовк