Справа № 953/8567/25
Провадження № 2/953/415/26
18 травня 2026 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання - Панченко Л.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Князєв Віктор Олександрович,
відповідач - акціонерне товариство «ВТБ БАНК»,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ВТБ БАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» про визнання недійсним кредитного договору в іноземній валюті у частині умов і порядку сплати відсотків за користування кредитом, -
Короткий зміст позовних вимог та доводів сторін.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовом, яким просить визнати недійсними умови договору Кредиту № 15.38-00/08-КЛ від 29.04.2008, укладений між ним та ВАТ "ВТБ БАНК" (правонаступником якого є АТ «ВТБ БАНК»), у частині оплати в іноземній валюті відсотків за користування кредитом в іноземній валюті, та застосувати у відношенні відповідача юридичні наслідки недійсності договору у частині оплати в доларах США відсотків за користування кредитом № 15.38-00/08-КЛ від 29.04.2008.
Також, позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат у справі шляхом стягнення їх на свою користь з відповідача.
Вимоги позову позивач обґрунтовує тим, що 29.04. 2008 між сторонами укладено кредитний договір № 15.38-00/08-КЛ.
Відповідно до п. 1.1, 1.2. Договору кредиту № 15.38-00/08-КЛ від 29.04.2008 відповідач зобов'язався надати позивачу кредит у вигляді кредитної лінії в доларах США з лімітом 100 000 (сто тисяч) доларів США на споживчі потреби. Тобто, відповідач зобов'язався зарахувати на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 , як кредит, долари США, а позивач зобов'язався повернути відповідачу суму кредиту, тобто долари США, а також сплатити відсотки за користування кредитом в доларах США. Таким чином, за своєю правовою природою, цей Договір кредиту, є договором споживчого кредиту, в доларах США на споживчі цілі позивача.
Відповідно до п. 1.5. і 2.3. Договору кредиту відповідач зобов'язався надавати кредит позивачу шляхом безготівкового перерахування траншів у валюті кредиту на поточний рахунок позивача, що зазначений в п.1.5. Договору кредиту, а саме на поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Із доданих до позовної заяви документів-доказів вбачається, що позивач повертав відповідачу кредит у доларах США і платив відповідачу відсотки за користування кредитом теж у доларах США.
Так, з квитанцій про повернення позивачем кредиту і про сплату відсотків за користування кредитом вбачається, що станом на 23.03.2020 позивач сплатив відповідачу, як повернення кредиту так і, як оплата відсотків за користування кредитом 169 796,19 доларів США, а також сплатив 156 172,09 грн.
Таким чином, позивач, згідно умов Договору про сплату відсотків в доларах США, сплатив відповідачу у якості відсотків за користування кредитом 77 387 доларів США, а також 156 172,09 грн.
За таких обставин, предметом позову є вимога позивача по визнанню недійсними умов Договору в частині сплати відсотків, а також вимога позивача по застосування правових наслідків недійсності згідно ст. 216 ЦК України.
Підставою позову є порушення відповідачем законодавства України, що регулює кредитно-фінансові відносини, а також готівковий оборот іноземної валюти в Україні при реалізації Кредитного договору № 15.38-00/08-КЛ від 29.04.2008, а саме, порушення Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління НБУ № 200 від 30.05.2007, зареєстрованого в МЮУ 18.06.2007 за № 656/13923, які встановлюють порядок використання в Україні готівкової іноземної валюти, як засобу платежу за товари, роботи і послуги.
Так, з пункту 6.2 «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» вбачається, що на час укладання Кредитного договору фізичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту, як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами «а», «в», та «є» підпункту 6.1 глави 6 Правил, а саме: (а) сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; (в) сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; (є) оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.
Інших підстав для використання іноземної готівкової валюти у якості засобу платежу за товари, роботи і послуги на території України законодавством не передбачено.
Таким чином, позивач вважає, що умови договору Кредиту № 15.38-00/08-КЛ від 29.04.2008, а також дії сторін по виконанню умов цього договору, а саме сплата відсотків готівкою в доларах США, суперечить Правилам використання готівкової іноземної валюти на території України, відтак, ця частина правочину - сплата відсотків за користування кредитом, згідно приписів ст. 215 і ст. 217 ЦК України, є недійсною і тому не створює юридичних наслідків для сторін.
Позивач вважає, що названі обставин дають законні підстави у судовому порядку визнати недійсною частину названого правочину, а саме визнати недійсним умови договору в частині сплати відсотків за користування кредитом у доларах США і визнати недійсними дії сторін по цьому договору в частині сплаті відсотків за користування кредитом, і на цій підставі застосувати правові наслідки недійсності правочину, що передбачені ст. 216 ЦК України.
Відповідач АТ «ВТБ БАНК», заперечуючи проти вимог позивача вказує, що 29.04.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «ВТБ БАНК» укладено Кредитний договір № 15.38-00/08-КЛ, відповідно до умов якого, Кредитор на положеннях та умовах цього Договору надає Кредит Позичальнику у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а Позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути Кредитору суму Кредиту, а також сплатити проценти за користування Кредитом, комісії та інші платежі згідно до умов цього Договору та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки визначені цим Договором.
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору Позичальник усвідомлює та гарантує, що умови цього Договору для нього є зрозумілими та відповідають його інтересам; Позичальник не знаходиться під впливом помилки, обману насильства, зловмисної домовленості або тяжких для нього обставин; Позичальник отримав згоду всіх осіб/органів, згода яких потрібна для укладання Договору та договорів забезпечення зобов'язань Позичальника; Позичальник не є жодним чином обмеженим законом, іншим нормативним актом, судовим рішенням або іншим передбаченим чинним законодавством способом в своєму праві укладати договір та виконувати всі умови визначені у Договорі; не існує подій, що створюють загрозу фінансовому та майновому стану Позичальника, належному виконанню ним своїх зобов'язань по цьому Договору (порушена кримінальна справа, судові справи, майнові вимоги третіх осіб, тощо ), що можуть негативно вплинути на фінансові можливості та діяльність Позичальника.
Сторони погодили, що з укладенням Договору Сторони досягли згоди з усіх його істотних умов (п. 4.2 Кредитного договору).
У подальшому між Банком та Позичальником укладено ряд додаткових договорів, з умовами яких Позивач також погодився.
Отже, оскаржувані договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, зокрема надання позичальнику кредиту.
Разом із тим, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов Кредитного договору та в подальшому частково виконував його умови.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем не надано доказів того, що Кредитний договір є недійсним, а звернення до суду із вказаними позовними вимогами спрямовано лише на ухилення позивача від виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Крім того, позивач вже звертався до суду із позовом до АТ «ВТБ БАНК» третя особа ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави (справа № 953/5093/20). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про нібито порушення відповідачем законодавства України, що регулює кредитно-фінансові відносини, а також готівковий оборот іноземної валюти в Україні при реалізації Кредитного договору № 15.38-00/08-КЛ від 29.04.2008. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.09.2023 у справі № 953/5093/20 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 21.05. 2024 та постановою Верховного Суду від 21.03.2025 вказане судове рішення залишене без змін.
Суди у цій справі зазначили, що заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Тобто, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України. Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо безпідставності отримання банком від нього коштів через незаконність видачі кредиту в іноземній валюті, є необґрунтованими з урахуванням відсутності на час укладення договору законодавчої заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті та погодження сторонами кредитного договору саме такої валюти кредитування. На час укладення кредитного договору від 29.04.2008 банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
За наведених обставин, доводи ОСОБА_1 щодо того, що оплата фінансових послуг банку в доларах США готівкою суперечить вимогам Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, також не можуть бути взяті до уваги, адже у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у іноземній валюті.
Крім того, відповідач вказує, що у позовній заяві позивач просить визнати недійсним Кредитний договір № 15.38-00/08-КЛ від 29.04.2008.
Відповідно до ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
За загальним правилом (ч.1 ст. 261 ЦК України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, відповідач вважає, що позивачем попущено строк позовної давності на звернення до суду із даним позовом, оскільки позивач ознайомлений та погодився з умовами Кредитного договору, шляхом його підписання ще 29.04.2008.
Також, відповідач вказує, що АТ «ВТБ БАНК» є неналежним відповідачем за заявленими позовними вимогами, оскільки 14.07.2021 між АТ «ВТБ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір № 78-РБ про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим № 1965, на підставі якого, відступлено право вимоги за спірним Кредитним договором та Договором іпотеки.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», заперечуючи проти вимог позивача, вказує, що 29.04.2008 між ВАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 15.38-00/08-КЛ.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Приватною фірмою «ГОМЕОПАТ» та ВАТ «ВТБ БАНК» укладено Договір іпотеки № 15.38-00/08-ДІ01 від 29.04.2008 за реєстровим № 2404, на підставі якого в іпотеку передано наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-16, 1-го поверху № 1-17, мансарди № 1-18, 1-19 в літ. А-7 загальною площею 154,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
21.09.2009, 27.09.2010, 20.02.2015, 29.04.2015, 10.02.2020 між АТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 укладені Договори про внесення змін № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 до Кредитного договору № 15.38-00/08-КЛ від 29.04.2008.
14.07.2021 між АТ «ВТБ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір № 78-РБ про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим № 1965, на підставі якого, відступлено право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки.
Станом на 14.07.2021 заборгованість Позичальника перед ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» становить 21 200, 76 доларів США, що по курсу НБУ на 14.07.2021 становить 579 238,69 гривень, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 18 190,07 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.07.2021 становить 496 981,82 грн.; заборгованість по відсоткам 3 010,69 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.07.2021 становить 82 256,87 грн.
Таким чином, на даний час усі права Кредитора за Кредитним договором та Договором іпотеки належать ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».
Крім того, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» вказує, що позивачем вже подавалася схожа за змістом позовна заява до суду про повернення безпідставного набутих коштів, а відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За наведених обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі у повному обсязі.
Рух справи.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.08.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «ВТБ БАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦИКЛ ФІНАНС» про визнання недійсним кредитного договору в іноземній валюті у частині умов і порядку сплати відсотків за користування кредитом, - залишено без руху, шляхом зазначення у позовній заяві вірного та повного найменування учасника справи - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», із зазначенням його вірного коду ЄДРПОУ 43453613 та відомостей про номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти; зазначення вірної адреси реєстрації місцезнаходження відповідача АТ «ВТБ БАНК» (Ліквідація); зазначення представником позивача адвокатом Князєвим В.О. РНОКПП та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.10.2025 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Князєва В.О., - задоволено. Продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «ВТБ БАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» про визнання недійсним кредитного договору в іноземній валюті у частині умов і порядку сплати відсотків за користування кредитом на 7 (сім) днів, тобто по 04.11.2025 (включно).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.11.2025 призначено підготовче судове засідання з розгляду даної цивільної справи.
05.02.2026 ухвалою Київського районного суду м. Харкова закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Участь у справі сторін.
У судове засідання сторони, їх представники та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» не з'явилися, просили розглядати справу за їх відсутністю.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30.09.2022 у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.04.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «ВТБ БАНК» укладено кредитний договір № 151 00/08-КЛ (невідновлювальна кредитна лінія), за умовами якого, Банк надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а Позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути Кредитору суму Кредиту, а також сплатити проценти за користування Кредитом, комісії та інші платежі згідно умов цього Договору та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені цим Договором.
Пунктами 1.1. - 1.4. Договору передбачено, що Позичальнику встановлено ліміт Кредитної лінії та валюту кредиту - 100 000 доларів США з цільовим призначенням кредиту - на споживчі потреби строком кредитування до 28.04.2018(включно) та процентною ставкою 14,5% річних.
Пунктом 1.5. Кредитного договору визначено поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в Харківській філії ВАТ «ВТБ БАНК» та № 26209501001724.980.1 в Харківській філії ВАТ «ВТБ БАНК».
Пунктами 2.1.-2.3. Договору передбачено, що Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, погашення, плати за користування та цільового характеру використання. Зобов'язання кредитора за цим договором є відкличними. Кредит надається шляхом безготівкового перерахування траншів у валюті кредиту на поточний рахунок позичальника, зазначений в пункті 1.5. цього договору.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Приватною фірмою «ГОМЕОПАТ» укладено іпотечний договір № 15.38.00/08Д101 від 29.04.2008.
Також, 29.04.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «ВТБ БАНК» укладено договір № 098Ф/2008ТВ банківського рахунку у іноземній валюті, за умовами якого ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 в доларах США для зберігання грошей і здійснення усіх видів розрахунково-касових операцій, які не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності.
20.02.2015 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 3 до Кредитного договору від 29.04.2008 № 15.38- 00/08-КЛ, яким викладено в новій редакції, зокрема, пункти 3.2, 3.6. Кредитного договору та передбачено, що поточним рахунком позичальника є поточний рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «ВТБ БАНК», та збільшено строк кредитування до 25.04.2023.
Для обліку наданого кредиту позичальнику відкрито рахунок № НОМЕР_4 в доларах США, з якого в подальшому відбувалось перерахування Банком кредитних коштів на поточний рахунок позичальника в доларах США.
10.02.2020 АТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 уклали Додатковий договір про внесення змін та доповнень № 5 до Кредитного договору № 15.38-00/08-КЛ від 29.04.2008 щодо реструктуризації заборгованості.
Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених позовних вимог надано копії квитанцій від 28.09.2010, 29.10.2010, 30.11.2010, 30.12.2010, 31.01.2011, 31.03.2011, 28.09.2011, 28.11.2011, 30.01.2012, 28.05.2012, 27.06.2012, 29.11.2012, 28.01.2013, 26.04.2013, 28.08.2013, 28.11.2013, 28.02.2014, 28.04.2014, 28.05.2014, 28.08.2014, 28.05.2015, 28.07.2015, 30.11.2015, 28.12.2015, 27.01.2016, 27.05.2016, 29.08.2016, 28.12.2016, 28.02.2017, 29.05.2017, 28.07.2017, 28.11.2017, 29.01.2018, 27.04.2018, 28.08.2018, 29.10.2018, 21.12.2018, - про внесення коштів на свій рахунок з метою повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США.
13.11.2018 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 764-рш/БТ «Про віднесення АТ «ВТБ БАНК» до категорії проблемних».
На підставі рішення Правління Національного банку України від 27.11.2018 № 796-рш/БТ «Про віднесення АТ «ВТБ БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2018 № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення АТ «ВТБ БАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28.11.2018 до 27.12.2018 включно.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18.12.2018 прийнято рішення № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», та розпочато процедуру ліквідації АТ «ВТБ БАНК» з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно.
14.07.2021 між АТ «ВТБ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір № 78-РБ про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим № 1965, на підставі якого, відступлено право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки.
30.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до АТ "ВТБ БАНК", у якому просив визнати факт набуття відповідачем 169 796,19 доларів США без достатньої правової підстави, оскільки зобов'язання відповідача з надання кредиту і його зобов'язання з повернення кредиту і сплати відсотків, виражені в доларах США, є порушенням вимог закону.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.09.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21.05.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.03.2025 рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.09.2023 та постанова Харківського апеляційного суду від 21.05.2024 - залишені без змін.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Статтею 2 ЦПК України унормовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,
а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
(стаття 1054 ЦК України)
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 204 ЦПК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Як убачається із матеріалів справи, предметом позову є вимога позивача про визнання недійсними умов Договору в частині сплати відсотків, внаслідок порушення відповідачем Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління НБУ № 200 від 30.05.2007, зареєстрованого в МЮУ 18.06.2007 за № 656/13923, які встановлюють порядок використання в Україні готівкової іноземної валюти, як засобу платежу за товари, роботи і послуги.
Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93, що діяв на момент укладення договору), Законом України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
У статті 5 Декрету № 15-93 визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Згідно статті 1 Декрету № 15-93 комерційні банки не входять до категорії «резидентів» та «нерезидентів» та змістом вказаного Декрету не передбачено обов'язку банку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу іноземної валюти в позику.
Як вбачається з приписів пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 у разі, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією, на здійснення якої Національним банком України надана банківська ліцензія та письмовий дозвіл, є уповноважений банк, то використання іноземної валюти як засобу платежу на території України за цією операцією дозволяється без індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відтак, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
Надання кредитів у іноземній валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії не суперечило вимогам законодавства України, чинного на час укладення оспорюваного кредитного договору.
Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 569/9760/15-ц (провадження № 61-11828св18), від 21.12.2023 у справі № 754/11899/19 (провадження № 61-5004св23).
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 4-465цс18), постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 761/46234/16-ц (провадження № 61-33778св18).
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17 (провадження 14-133цс20), від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12.12.2018 у справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 640/3796/18 (провадження № 61-15357св21).
Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо недійсності умов Кредитного договору в частині оплати в іноземній валюті відсотків за користування кредитом є необґрунтованими, з урахуванням відсутності на час укладення спірного Договору законодавчої заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті та погодження сторонами кредитного договору саме такої валюти кредитування.
На час укладення Кредитного договору від 29.04.2008 ВАТ «ВТБ БАНК», як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, мав право здійснювати операції з надання кредитів та отримання кредитів і відсотків за користування кредитом в іноземній валюті.
Відтак, суд не приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_1 про те, що оплата фінансових послуг банку в доларах США готівкою суперечить вимогам Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління НБУ № 200 від 30.05.2007, оскільки у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у іноземній валюті.
Крім того, позивач ОСОБА_1 визнає, що повертав кредит саме у доларах США, тобто у валюті його отримання.
За наведених обставин, суд не вбачає правових підстав для визнання недійсними умови Кредитного договору № 15.38-00/08-КЛ від 29.04.2008, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ "ВТБ БАНК", у частині оплати в іноземній валюті відсотків за користування кредитом в іноземній валюті, та застосування у відношенні відповідача юридичних наслідків недійсності правочину у цій частині.
Що стосується доводів відповідача АТ «ВТБ БАНК» з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд зауважує, що ОСОБА_1 звернувся до суду у межах строку дії Кредитного договору, передбаченого п. 10.4.
Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що АТ «ВТБ БАНК» не є належним відповідачем у справі, оскільки у випадку оспорювання умов базового правочину (у даному випадку умови Кредитного договору від 29.04.2008 в частині оплати в іноземній валюті відсотків за користування кредитом), відповідачами у справі є обидва кредитори (банк і новий кредитор), оскільки новий кредитор після укладення договору відступлення набуває всіх прав первісного кредитора.
Враховуючи ту обставину, що АТ «ВТБ БАНК» залучено до участі у справі в якості відповідача, а ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» у якості третьої особи, і позивачем за заявлялося у ході судового розгляду клопотання про залучення останнього співвідповідачем, суд доходить висновку, що вказані обставини не є безумовною підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи і заперечення сторін означених висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам не повторювати їх.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)).
Судові витрати.
За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання даного позову, слід компенсувати за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ВТБ БАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» про визнання недійсним кредитного договору в іноземній валюті у частині умов і порядку сплати відсотків за користування кредитом, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Представник позивача - Князєв Віктор Олександрович , АДРЕСА_3
Відповідач - АТ «ВТБ БАНК», 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 14359319.
Третя особа - ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», 04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, ЄДРПОУ 43453613.
Суддя Ю.Ю. Власова