Справа № 639/6640/24
Провадження №1-кп/639/155/26
14 травня 2026 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальніакти по об'єднаним кримінальним провадженням №120242262500000213 від 03.08.2024 та №12024226250000175 від 29.06.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азербайджанської Республіки, громадянина України, який офіційно неодружений, не працює, має вищу освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України,
Прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ризики, які враховані судом під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують і на даний час, а тому є необхідність у його продовженні, виходячи з наступного.
Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вагомість наявних доказів відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, обставин злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 та даних про його особу, які напряму свідчать про його схильність до скоєння протиправних дій, зокрема, неодноразове вчинення кримінальних правопорушень відносно потерпілої ОСОБА_6 , є ґрунтовні підстави вважати, що ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні і на теперішній час.
Законних джерел отримання заробітку ОСОБА_4 не має, офіційно не одружений, вживав наркотичні речовини та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень пов'язаних з незаконним обігом наркотичних речовин. Крім цього, обвинувачений усвідомлює незворотність настання покарання, та може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце фактичного мешкання, яке йому не належить та яке він винаймав у минулому, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Також наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що вчинення ОСОБА_4 інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується у тому числі і показами потерпілої та свідків, які на даний час, не допитані у судовому засіданні, а троє з них - є неповнолітніми. Так, обвинуваченому добре відомі їх анкетні дані, місце мешкання, адже в минулому він мешкав разом з донькою потерпілої ОСОБА_6 та один з неповнолітніх свідків є його біологічним сином - ОСОБА_7 , що свідчить про реальну можливість вчинення спроб неправомірного впливу на останніх з метою надання необхідних обвинуваченому показів в майбутньому, враховуючи вимоги ст.23 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи встановлені досудовим розслідуванням та під час судового розгляду у суді першої інстанції обставини вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, його зневажливе ставлення до життя та здоров'я особи, недоторканості житла, вчинення злочину в присутності малолітніх дітей та по відношенню до жінки, а також те, що обвинувачений неодноразово судимий за вчинення в кримінальних правопорушень по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 (02.04.2024 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України, 07.05.2024 Жовтневим районним судом м. Харкова за ст. 162 КК України), на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальні правопорушення, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким по відношенню до тієї ж жінки, яка неодноразово потерпала від його злочинних дій, що свідчить про схильність обвинуваченого до подальшого вчинення кримінальних правопорушень, тому об'єктивно існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу. Таким чином, запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити з урахуванням наявності вагомих доказів вчинення останнім особливо тяжкого злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, відсутності офіційного місця роботи та офіційного доходу, місця проживання, а також того, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень по відношенню до потерпілої ОСОБА_8 .
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , просила клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, зазначали про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначити мінімальний розмір застави, посилаючись, зокрема, на безпідставність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, наявність згоди ОСОБА_9 на проживання ОСОБА_4 у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , а також довідки ФОП ОСОБА_10 про можливість працевлаштування ОСОБА_4 на посаду кухаря у закладі «Квін Лаунж».
Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, останній з яких є особливо тяжким злочином проти життя особи, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
При вирішенні клопотання прокурора суд враховує існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на свободі може:
- переховуватись від суду, оскільки він обвинувачується, серед іншого, у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та відомості про його особу, свідчать про його схильність до скоєння протиправних дій. Законних джерел отримання заробітку ОСОБА_4 немає, відсутні у останнього також стійкі міцні соціальні зв'язки. Крім цього, обвинувачений усвідомлює незворотність настання покарання, та може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від суду;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки маючи процесуальний статус обвинуваченого, останньому відомо місце мешкання потерпілої та важливих свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 двічі засуджувався за вчинення кримінальних проступків відносно потерпілої ОСОБА_6 . Отже, існує ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень може вдатися до дій, спрямованих на незаконний вплив, зокрема, на потерпілу, свідків, одним з яких є його неповнолітня дитина, а також продовжити вчиняти кримінально карані дії відносно як ОСОБА_6 , так і свідків, що підтверджувала потерпіла ОСОБА_6 у судових засіданнях;
- вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується даними про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що може свідчити про схильність обвинуваченого до вчинення злочинів.
Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст. 178 КПК України, судом враховується: 1) наявність доказів вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, останній з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів; 2) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки, зокрема, санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років; 3) репутацію обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності; 4) даних про особу обвинуваченого, який не має будь-яких утриманців, міцних соціальних зв'язків, відсутнє постійне місця роботи, а також відомостей щодо матеріального стану обвинуваченого, що свідчить про те, що ОСОБА_4 в будь-який момент може покинути фактичне місце проживання з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою колегії судів Харківського апеляційного суду від 10.09.2025 - продовжено строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою.
Ухвалами Новобаварського районного суду міста Харкова строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою було продовжено, останній раз ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 24.03.2026 строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою було продовжено до 22 травня 2026 року включно.
Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 не зможе незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, є безпідставними та необґрунтованими.
Суд також ураховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування або суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, попередження впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також переховування від суду.
Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення вище перелічених ризиків та можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про наявність згоди ОСОБА_9 на проживання ОСОБА_4 у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , а також довідки ФОП ОСОБА_10 про можливість працевлаштування ОСОБА_4 на посаду кухаря у закладі «Квін Лаунж», - на переконання суду не свідчать про зменшення вище перелічених ризиків у такій мірі, що могли б вплинути на можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
Доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх кваліфікація/перекваліфікація під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу судом не встановлюється.
Виходячи з наведеного є всі підстави задовольнити клопотання прокурора та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, який вчинений із застосуванням насильства щодо потерпілих, тому доводи захисника щодо визначення розміру застави є безпідставними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначити розмір застави - відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 12 липня 2026 року включно.
Строк дії ухвали до 12 липня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 18.05.2026.
Суддя ОСОБА_1