Справа № 397/757/26
н/п : 2-н/397/86/26
18.05.2026 селище Олександрівка
Суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області Мирошниченко Д.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах заявника ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів, -
07.05.2026 на адресу Олександрівського районного суду Кіровоградської області надійшла заява представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах заявника ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування заяви зазначив, що між стягувачем та боржницею укладено шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 74. Від даного шлюбу у стягувача та боржниці є син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 . Спільне життя у стягувача та боржниці не склалося і боржниця вирішила припинити шлюбні відносини та подала до суду позов про розірвання шлюбу. У той же час будь-якої допомоги на утримання сина боржниця не надає. Проживає наразі окремо від стягувача та їх спільного сина, який проживає разом із стягувачем, проти чого боржниця не заперечує.
З цих підстав просить суд видати судовий наказ про стягнення з боржниці, ОСОБА_3 на користь стягувача, ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі однієї четвертої частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з моменту подачі даної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026, заяву передано на розгляд судді Мирошниченка Д.В.
08.05.2026 суддею до Олександрівської селищної ради Кропивницького району скеровано запит та 13.05.2026 отримано відповідь щодо зареєстрованого місця проживання боржниці ОСОБА_3 .
Також, 13.05.2026 на адресу суду від представника боржниці ОСОБА_3 - адвоката Радіновича В.І. надійшло заперечення щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, яке обґрунтоване тим, що, оскільки між сторонами наявний спір про право, який потребує повного та всебічного дослідження доказів у порядку позовного провадження, так як дитина проживає з боржником, тому просить суд відмовити у видачі судового наказу
При вирішенні питання про видачу судового наказу суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
При цьому, слід враховувати, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Слід також врахувати і той факт, що наказне провадження не передбачає участі боржника при розгляді заяви.
Документи, що додаються до заяви про видачу судового наказу, є письмовими доказами, які мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обов'язків боржника; відсутність необхідності їх дослідження та аналізу. Докази, що подаються заявником, повинні бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Захист права у наказному провадженні може мати місце за наявності безспірної вимоги стягувача, що підтверджується належно оформленими письмовими документами.
Наявність спору про право є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу та вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором). Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Згідно ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Враховуючи, що представником подано заперечення щодо видачі судового наказу з підстав наявності спору щодо місця проживання дитини, вважаю, що між сторонами наявний спір про право, тому у видачі судового наказу має бути відмовлено.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику право на звернення до суду в позовному провадженні.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 165-166 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах заявника ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів.
Копію ухвали направити представнику заявнику та представнику боржника.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Д. В. МИРОШНИЧЕНКО