Справа №766/3975/25
н/п 1-кп/766/2772/26
08.05.2026
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
?прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
?захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
?обвинувачений ОСОБА_10 у судове засідання не з'явився, повідомлений про дату і час судового засідання належним чином, у спосіб, передбачений КПК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025230000000122від 03.03.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, уродженця с. Масалі Упоровського району Тюменської області російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
паспорт громадянина російської федерації: серія НОМЕР_1 від 15.09.2020 виданий відділом №2 УФМС рф по Тюменській області Ленінградського району м. Тюмень, м.т. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , Е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП РФ: НОМЕР_6 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 110 Кримінального кодексу України (надалі - КК України),
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті ухвалив вирок про таке:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним та статті КК України, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
1.1. Суд встановив, що ОСОБА_10 , громадянин російської федерації,
маючи досвід роботи на посаді (мовою оригіналу) «врио начальника управления по вопросам миграции Управления мвд росии по Тюменской области» та спеціальне звання полковника поліції,
будучи діючим співробітником органів внутрішніх справ російської федерації та діючи умисно під псевдонімом « ОСОБА_11 », змінивши дату народження на « ІНФОРМАЦІЯ_3 »,
за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи спільний злочинний умисел щодо зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
з метою виправдання подальшої анексії тимчасово окупованих територій Херсонської області і легітимізації незаконно створених на них органів влади, шляхом впровадження за законодавством російської федерації процесів пов'язаних з наданням громадянства російської федерації мешканцям цих тимчасово окупованих територій,
у липні 2022 року тимчасово переїхав до м. Херсон та з 31.07.2022 року обійняв посаду (мовою оригіналу) «временно-исполняющего обязаности начальника управления по вопросам миграции ГУ МВД Херсонской области», а саме керівника структурного підрозділу незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, який знаходився за адресами: м. Херсон, вул. Стрітенська, 7А та пр-т Ушакова, 53 і виконував функції відповідно до так званого (мовою оригіналу) «Положения о Главном управлении по вопросам миграции Министерства внутренних дел российской федерации», затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ російської федерації від 13.12.2019 № 940, в тому числі, щодо надання громадянства російської федерації мешканцям тимчасово окупованих територій та видачі паспортів російської федерації.
Перебуваючи на вказаній посаді обвинувачений затвердив організаційно-штатну структуру очолюваного ним структурного підрозділу, до складу якого увійшли так звані (мовою оригіналу):
«отдел паспортно-визовой службы управления общественной безопасности ФМС ГУ МВД россии по Херсонской области»,
«отдел по работе с иностранными гражданами управления ФМС ГУ МВД россии по Херсонской области»,
«отделение паспортно-визовой службы городских отделений полиции»,
«отделы по работе с гражданами управления по вопросам миграции ФМС ГУ МВД россии по Херсонской области»;
здійснював: пошук приміщень для розташування та забезпечення функціонування вказаного структурного підрозділу, добір кадрів; вирішував питання матеріально-технічного, правового та фінансового забезпечення діяльності вказаного структурного підрозділу.
Внаслідок вищевказаної діяльності ОСОБА_10 так званий процес примусової «паспортизації» використано владою російської федерації та її окупаційною адміністрацією як удавану легалізацію тимчасової окупації частини території України, змінивши de facto її кордони та територіальний устрій.
Зазначені дії обвинуваченого, вчинені за попередньою змовою групою осіб, створили умови для майбутнього проведення виборів до утворених окупаційною адміністрацією так званих місцевих органів влади та місцевого самоврядування на тимчасово окупованій території Херсонської області.
Таким чином, ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою ст. 110 КК України, формою об'єктивної сторони якого є вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
ІІ. Позиції сторін кримінального провадження
2.1. Прокурор у своїй промові наголосив, що пред'явлене обвинувачення є доведеним. Вина обвинуваченого також доведена, а його дії кваліфіковані правильно, а саме за ч. 2 ст. 110 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
2.2. Під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 досліджено всі письмові докази та показання свідків, які відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, отримані в порядку, встановленому КПК України, і є належними, допустимими та достовірними, узгоджуються між собою та у своїй сукупності є достатніми для встановлення в діях ОСОБА_10 фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
2.3. Прокурор просив звернути увагу на суспільну небезпечність вчиненого, і підкреслив, що дане умисне діяння відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України та вчинене в умовах збройної агресії, яка показала наскільки важливим об'єктом кримінально-правової охорони є безпека держави.
2.4. Прокурор також просив Суд при призначенні покарання ОСОБА_10 врахувати відсутність обставин, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, та наявність обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, а також тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
2.4. Зміст та форма кримінального провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_10 відповідають загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч. 1 та ч. 2 ст. 7 КПК України.
Відповідно ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у даному кримінальному провадженніздійснювався за відсутності обвинуваченого, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України стороною обвинувачення вжито всіх можливих заходів, передбачених законом щодо дотримання прав на захист та доступ до правосуддя, як підозрюваного, так і в подальшому обвинуваченого ОСОБА_10 . Тобто, під час спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження дотримано усіх вимог КПК України.
2.5. Прокурор також просив визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
2.6. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.02.2025 року, залишити без змін до затримання ОСОБА_10 на приведення вироку до виконання.
2.7. Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_10 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання.
2.8. Захисник не погодився з позицією прокурора. Вважає, що прямий умисел ОСОБА_10 на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведений. Докази вини обвинуваченого є неповними і суперечливими. Таким чином, з огляду на презумпцію невинуватості, оскільки обвинувачення ґрунтується на недопустимих і неналежних доказах, які не підтверджують викладених обставин, то захисник вважає, що ОСОБА_10 підлягає виправданню.
2.10. Обвинувачений у судове засідання не з'явився. Відповідно до ухвали Суду від 10.09.2025 року, відносно нього здійснювалось спеціальне судове провадження. Повістки про виклик обвинуваченого, процесуальні документи та інформацію про них було надіслано та опубліковано відповідно до вимог ст. 323 КПК України, а саме: шляхом розміщення оголошення у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий кур'єр», на сайті Офісу Генерального прокурора, та офіційному сайті Херсонського міського суду Херсонської області.
ІІІ. Встановлені Судом фактичні обставини та докази на їх підтвердження
3.1. Суд, встановлюючи вищеназвані обставини кримінального правопорушення, у судовому засіданні дослідив надані стороною обвинувачення докази, які підтверджують обставини та винуватість обвинуваченого, а саме:
3.1.1. протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 07.01.2025 року, яким зафіксовано вилучення відео з камер відеоспостереження, що належать ПП «КСД БУД», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Кости Хетагурова, 68, з якого вбачається, що 26.08.2022 ОСОБА_10 здійснював огляд офісних приміщень адміністративної будівлі;
3.1.2. протокол огляду від 08.01.2025 оптичного носія інформації DVD-R, на якому міститься фотозображення присутніх осіб, які перебувають в офісному приміщенні, що належать ПП «КСД БУД», розташованому за адресою: м. Херсон, вул. Кости Хетагурова, 68, зокрема, одну особу чоловічої статі. Також зазначено час зйомки - 26.08.2022 із 12:34 до 12:36 із підписами «ПРИЕМНАЯ» та «2№5» та два відео за участі цієї ж особи в офісних приміщеннях;
3.1.3. протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.10.2024, проведений зі свідком ОСОБА_12 , яка впізнала ОСОБА_13 (він же Заморов), який займав посаду начальника управління федеральної міграційної служби рф в Херсонській області;
3.1.4. протокол огляду від 21.01.2025 відеозаписів від 26.08.2022 офісного приміщення, проведеного за участю свідка ОСОБА_12 . В ході перегляду даних відеофайлів остання впізнала на відео особу чоловічої статі як ОСОБА_13 ;
3.1.5. протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.12.2024, проведений зі свідком ОСОБА_14 , яка впізнала керівника федеральної міграційної служби ОСОБА_13 (він же Заморов);
3.1.6. протокол огляду від 24.01.2025 відеозаписів від 26.08.2022 офісного приміщення, що належать ПП «КСД БУД», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Кости Хетагурова, 68, проведеного за участю свідка ОСОБА_14 . В ході перегляду даних відеофайлів остання впізнала на відео особу чоловічої статі як ОСОБА_13 , як її колишнього начальника, керівника (мовою оригіналу) «управления федеральной мигрцийной службы рф гу мвс по Херсонской области»;
3.1.7. протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.01.2025, проведений зі свідком ОСОБА_15 , яка впізнала керівника федеральної міграційної служби ОСОБА_13 (він же Заморов);
3.1.8. протокол огляду від 24.01.2025 відеозаписів від 26.08.2022 офісного приміщення, що належать ПП «КСД БУД», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Кости Хетагурова, 68, проведеного за участю свідка ОСОБА_15 . В ході перегляду даних відеофайлів остання впізнала на відео особу чоловічої статі як ОСОБА_13 ;
3.1.9. протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.11.2024, проведений зі свідком ОСОБА_16 , яка впізнала ОСОБА_13 (він же Заморов), який займав посаду начальника управління федеральної міграційної служби в м. Херсон;
3.1.10. протокол огляду від 25.01.2025 відеозаписів від 26.08.2022 офісного приміщення, що належать ПП «КСД БУД», розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Кости Хетагурова, 68, проведеного за участю свідка ОСОБА_16 . В ході перегляду даних відеофайлів остання впізнала на відео особу чоловічої статі як ОСОБА_13 - її колишнього начальника, керівника (мовою оригіналу) «управления федеральной миграционной службы рф гу мвс по Херсонской области»;
3.1.11. протокол огляду від 12.02.2025 оптичного диску, на якому міститься таблиця в форматі «Excel (.xlsx)» з назвою (мовою оригіналу) «Штатная расстановка управления по вопросам миграции ГУ МВД» «Приложение №1 к приказу ГУ МВД по Херсонской области от 05 августа 2022 г. №124», де під порядковим номером 1 зазначений мовою оригіналу): «Начальник управления полковник полиции ОСОБА_17 »;
3.1.12. протокол огляду від 12.02.2025 оптичного диску, на якому міститься документ з назвою (мовою оригіналу): «ПРИКАЗ №27 л/с от 03.08.2022 по личному составу», з інформацією наступного змісту (мовою оригіналу): «Принять на службу в органы внутренних дел ОСОБА_18 на должность временно исполняющего обязанности начальника управления по вопросам миграции главного управления мвд Херсонской области с 31.07.2022, присвоив специальное звание полковник полиции, основание: заявление ОСОБА_17 от 30.07.2022»;
3.1.13. протокол огляду від 07.10.2024 (з додатком оптичним носієм інформації) офіційної групи «Департамента труда и занятости населения» в соціальній мережі «Вконтакте» із опублікованою 21.03.2022 інформацією про проведений офіційний захід за участі представників «управления по вопросам миграции умвд россии по тюменской области и представителей региональных национальностей общественных обьединений», де серед учасників на фотосвітлинах ідентифіковано «заместителя начальника управления по вопросам миграции ОСОБА_19 »;
3.1.14. протокол огляду від 07.10.2024 (з додатком оптичним носієм інформації) офіційної групи «тюменский гму минздрава росии» з дописом від 29.10.2021 «На повестке дня - иностранные студенты. Центр международного образования Тюменского ГМУ принял участие в совещании управления по вопросам миграции УМВД россии по Тюменской области с представителями тюменских вузов.», за участю «врио начальника управления по вопросам миграции Управления мвд росии по тюменской области ОСОБА_20 », де на опублікованому фото встановлено особу ОСОБА_10 . Вказаним доводиться, що ОСОБА_13 є ОСОБА_10 ;
3.1.15. протокол огляду речей та документів - флеш носія жовтого кольору, марки Kingston, 8 GB, на якому містяться відомості щодо діяльності за напрямком кадрового забезпечення «главного управления министерства внутренних дел Херсонской области», в якому міститься інформація про прийняття на службу ОСОБА_13 та й загалом доводить існування вказаного незаконно утвореного органу на території України;
3.1.16. протокол огляду від 09.08.2023 інтернет-сторінки за посиланням «паспортно-визовий сервис мвд россии», сайту «Федерального государственного унитарного предприятия «Паспортный-визовый сервис», на якому серед іншого міститься інформація про перелік офісів обслуговування в регіонах російської федерації та нормативно-правова база, відповідно до якої цим підприємством надаються послуги, згідно з чим можна зробити висновок, що орган мвс росії виконує регуляторну функцію стосовно діяльності як вказаного підприємства, так і в сфері міграцій та паспортизації в цілому;
3.1.17. протокол огляду від 15.08.2023 інтернет-сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , на якій розміщено документ під назвою «приказ мвд россии от 13.12.2019 №940 (редакция от 01.04.2023) (мовою оригіналу) «Вопросы деятельности главного управления по вопросам миграции министерства внутренних дел российской федерации» разом з документом (мовою оригіналу) «Положение о Главном управлении по вопросам миграции Министерства внутренних дел российской федерации». У пункті 1 даного положення зазначено, що (мовою оригіналу) «Главное управление по вопросам миграции Министерства внутренних дел российской федерации (ГУВМ МВД россии) является самостоятельным структурным подразделением центрального аппарата Министерства внутренних дел российской федерации, обеспечивающим и осуществляющим в пределах своей компетенции функции Министерства по выработке и реализации государственной политики, а также нормативно-правовому регулированию в сфере миграции». Цей документ підтверджує, що вирішення питань, що входять до сфери міграції покладено на міністерство внутрішніх справ російської федерації, до складу якого входить відповідний самостійний структурний підрозділ (мовою оригіналу) «Главное управление по вопросам миграции Министерства внутренних дел российской федерации;
3.1.18. протокол огляду від 11.10.2024 офіційного Інтернет-ресурсу «Федеральная налоговая служба» з випискою «из единого государственного реестра юридических лиц» о юр лице главное управление министерства внутренних дел российской федерации по Херсонской области. Включен в единый гос реестр юридических лиц по состоянию 11.10.2024.» Місце розташування 273461, Херсонская область, м.о. Генический, с. Геническая Горка. (з додатком оптичним носієм інформації);
3.1.19. протокол огляду інтернет сторінки від 06.03.2023, на якій розміщено відеозапис з назвою «херсонцы массово получают паспорта россии» на ютуб каналі «ІНФОРМАЦІЯ_5», який підтверджує, що одним з напрямків діяльності незаконного правоохоронного органу так званого «главного управления мвд Херсонской области» є видання паспортів російської федерації на тимчасово окупованій території Херсонської області;
3.1.20. протокол огляду від 30.03.2023, проведеного за адресою м. Херсон, вул. Стрітенська 7-А, де розташовувалось т.зв. (мовою оригіналу) «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», під час якого виявлено та вилучено документи, під назвою «адресные справки главного управленния мвд по Херсонской области»; «штатная расстановка управления по вопросам миграции гу мвд» та інші документи, що у своїй сукупності підтверджують створення, функціонування незаконного сформованого правоохоронного органу так званого «ГУ МВД Херсонской области» та його структурного підрозділу так званого (мовою оригіналу) «Управление Федеральной миграционной службы», а також докази участі ОСОБА_13 ( ОСОБА_10 ) в управлінні цим підрозділом;
3.1.21. протокол огляду від 24.04.2023, вилучених за адресою м. Херсон, вул. Стрітенська 7-А документів, під назвою «адресные справки главного управленния мвд по Херсонской области», «штатная растанновка управления по вопросам миграции гу мвд», та інших, які підтверджують функціонування в структурі незаконного правоохоронного органу так званого «главного управления мвд Херсонской области» самостійного структурного підрозділу так зване «Управление федеральной миграционной службы гу мвд Херсонской области»;
3.1.22. допит свідка ОСОБА_16 , під час якого остання повідомила, що під час окупації сиділи з дівчатами біля будинку Ушакова, 62. Потім підійшла до нас жінка, свідок сказала «Слава Україні, геть з Херсону». ЇЇ забрали в Корабельну поліцію, перевіряли документи, дізнавались де її рідні. Завели в окрему кімнату, почали бити, знущатись, наставляли до обличчя автомат і казали, якщо хочеш, щоб ти була жива і з твоїми близьким було все добре, то ти поїдеш з нами. ЇЇ привезли в паспортний стіл, завели в приміщення та сказали, що вона буде працювати тут. Дівчина поряд мала її навчати. Перші два дні свідок просто дивилась, що вони роблять. Потім свідок побачила обвинуваченого. Він був вдягнений в звичайні цивільні речі. Він вільно пересувався. Його явно ні до чого не примушували. На третій день свідок не вийшла, відключила телефон, не виходила з дому близько місяця. Це було у вересні 2022 року. Місцезнаходження: проспект Ушакова, поряд з ЦУМом, Це був окупаційний паспортний стіл;
3.1.23. допит свідка ОСОБА_21 , під час якого остання повідомила, що бачила обвинуваченого 26 серпня 2022 року з жінкою. Подзвонили в двері приміщення нашого офісу за адресою АДРЕСА_2. Спочатку двері не відчиняли. Потім з 2 поверху подзвонила бухгалтер і сказала не впускати. Вони почали казати, що треба відкрити, щоб подивитися приміщення. Зустрілася з ними в приміщенні між 2 і 3 поверхом. Один з них показав посвідчення правоохоронця російської федерації. Жінка, що перебувала з ним, нічого не показала. Потім приїхав заступник директора ОСОБА_22 . Вони подивилися приміщення і вийшли з заступником директора. На вулиці розмовляли.
3.1.24. інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
ІV. Мотиви та оцінка Суду
«Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд…»
(пункт 3 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів)
4.1. Згідно з приписами частини першої ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
4.2. Відповідно до ст. 17 КПК України для доведення винуватості особи у вчиненні злочину встановлено стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність встановлених обставин повинна виключати будь-яке інше розуміння (пояснення) події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину. Отже, фактичні обставини повинні бути встановлені з бодай мінімальним ступенем чіткості та переконливості, який дозволяв би суду зробити висновок щодо винуватості особи в межах пред'явленого їй обвинувачення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року справа №295/9646/23 провадження № 51- 809 км 24).
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі №754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі №760/23459/17).
4.3. Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що кожна обставина висунутого обвинувачення має бути доведена і підтверджена доказами, Суд вважає за доцільне дати оцінку інкримінованому обвинуваченому складу кримінального правопорушення для надання остаточного висновку щодо винуватості особи.
4.4. Отже, обвинуваченому інкримінується діяння, формою об'єктивної сторони якого є вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
4.5. Відповідно до частини першої ст. 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Зазначені конституційні принципи організації територіального устрою обумовлені формою державного устрою України як унітарної держави (підпункт 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 березня 2014 року № 2-рп/2014).
4.6. Генеральною Асамблеєю ООН в резолюціях A/RES/68/262 від 27 березня 2014, A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 визнано вчинення збройними силами російської федерації злочину агресії проти України з 2014 року.
Зокрема, у своїй Резолюції A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй закликала всі держави відмовитися та утримуватися від дій, спрямованих на частковий або повний розпад національної єдності та територіальної цілісності України, включно із будь-якими спробами змінити кордони України через погрозу чи застосування сили або іншими протиправними засобами.
В Резолюції A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, визнаючи, що воєнні дії Російської Федерації на суверенній території України були в масштабах, яких міжнародна спільнота не бачила в Європі десятиліттями, найрішучішим чином засудила агресію Російської Федерації проти України в порушення пункту 4 статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй, вимагала від Російської Федерації негайно припинити застосування сили проти України, а також засудила участь Білорусі в цьому протиправному застосуванні сили проти України.
4.7. За змістом ст. 1 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14 грудня 1974 року агресією є застосування військової сили держави проти суверенітету, територіальної недоторканості чи політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим чином, несумісним зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Відповідно до абзаців шостого, сьомого ст. 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
4.8. В законодавстві України Основні положення міжнародного гуманітарного права, що застосовуються у збройних конфліктах, закріплені в Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 164 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09 червня 2017 р. за № 704/30572), (надалі - Інструкція).
Отже, відповідно до пункту 42 розділу 2 Інструкції воєнна окупація - це тимчасове зайняття збройними силами сторони, що воює, у збройному конфлікті міжнародного характеру частини або всієї території супротивника на період ведення воєнних дій. Воєнна окупація не тягне за собою позбавлення суверенітету окупованої території. Відповідно до положень Гаазьких конвенцій 1907 і 1954 років та Четвертої Женевської конвенції 1949 року держава-окупант повинна вжити всіх заходів для відновлення і забезпечення суспільного порядку й безпеки населення окупованої території, сприяти задоволенню його першочергових потреб, дотриманню прав і основоположних свобод, забезпечувати захист культурних цінностей, у тому числі шляхом організації на окупованій території військових адміністрацій.
Згідно пункту 1 розділу 2 анексія - це протиправне насильницьке приєднання однією державою території або частини території іншої держави або будь-якого простору, що перебуває під контролем чи у спільному користуванні міжнародного співтовариства.
4.9. 30 вересня 2022 року російська федерація оголосила про незаконне включення Херсонської області до свого складу за підсумками сфальсифікованого «референдуму», проведеного 23 вересня 2022 року, таким чином здійснивши анексію цієї області України.
4.10. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй у своїй Резолюції A/RES/79/184 від 17 грудня 2024 року засудила агресивну війну Російської Федерації проти України в порушення пункту 4 статті 2 Статуту ООН, а також використання Криму для цієї мети і підтримки спроб незаконної анексії Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей.
4.11. Враховуючи те, що російська федерація декларує демократичні принципи організації державної влади, згідно з якими джерелом і носієм влади є народ, що передбачає утворення органів влади через проведення виборів, то для встановлення державного суверенітету на анексованих територіях, в тому числі на території Херсонської області, є важливим та необхідним легітимізація влади російської федерації, тобто визнання її правомірності, її права керувати та згода населення Херсонської області підкорятися цій владі.
4.12. В зазначеному контексті Суд вважає, що є очевидним, що російська федерація з метою легалізації влади на анексованих територіях шляхом застосування заходів, в тому числі пропагандистського та насильницького характеру, запровадила так звану «спрощену процедуру» набуття громадянства російської федерації.
За змістом приписів пункту "a" ст. 2 Європейської конвенції з громадянства від 06.11.1997 року, для цілей Конвенції "громадянство" означає правовий зв'язок між особою та державою без зазначення етнічного походження особи.
Відповідно до абзацу другого ст. 1 Закону України «Про громадянство України» громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
4.13. Із наданих Суду доказів вбачається, що ОСОБА_10 , громадянин російської федерації, маючи досвід роботи на керівній посаді аналогічного за рівнем і функціями структурного підрозділу міністерства внутрішніх справ російської федерації та спеціальне звання категорії старшого начальницького складу органів внутрішніх справ рф, тимчасово переїхавши до м. Херсон, обійняв посаду (мовою оригіналу) «временно-исполняющего обязаности начальника управления по вопросам миграции ГУ МВД Херсонской области» саме з метою започаткування та організації процесів пов'язаних з наданням громадянства російської федерації мешканцям тимчасово окупованої території Херсонської області за законодавством рф задля надання цим процесам видимості законності та виправдання подальшої анексії цих територій і легалізації незаконно створених на них органів влади.
4.14. Відтак, оцінивши все наведене у сукупності, Суд вважає діяння, що інкримінується обвинуваченому, посяганням на суверенітет і територіальну цілісність України, а також посяганням на основи національної безпеки України.
4.15. Обов'язковою суб'єктивною ознакою злочинів проти основ національної безпеки України, в тому числі і діяння, передбаченого частиною другою ст. 110 КК України є прямий умисел.
Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, за якого особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).
На переконання Суду, при кваліфікації діяння за частиною другою ст. 110 КК України, питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема: активність поведінки обвинуваченого; спрямованість його дій; розуміння значимості своїх дій тощо.
Усвідомлення суб'єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що обвинувачений усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства.
4.16. Суд переконаний, що такі обставини, як: зміна прізвища з ОСОБА_10 на ОСОБА_13 , добровільна згода на тимчасову зміну місця проживання з м. Тюмень на м. Херсон, а також згода на виконання функції організації, по суті, примусової русифікації населення Херсонської області, є підтвердженням того, що обвинувачений усвідомлював, що бере участь у посяганні на територіальну цілісність України саме у такий спосіб.
Висновки Суду
4.17. Розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, а також проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв'язку, Суд вважає, що усі перераховані об'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого частиною другою ст. 110 КК України доведені, доходить висновку про їхню допустимість, належність, достовірність та достатність для визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 110 КК України, формою об'єктивної сторони якого є вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
V. Призначення покарання
5.1. Санкцією частини другої ст. 110 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
5.2. Під час судового розгляду обставини, які пом'якшують покарання відповідно ст. 66 КК Українине встановлено.
Відповідно до обвинувального акта обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
5.3. Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, та враховує:
- ступень тяжкості правопорушення - згідно із статтею 12 КК України інкриміноване діяння відноситься до тяжкого злочину;
- особу обвинуваченого: його вік, громадянство, посаду, яку обіймає та функції, які виконує за посадою, раніше не судимий, на диспансерному обліку у лікаря психіатра/нарколога не перебуває, не є депутатом.
5.4. Суд також бере до уваги суспільну небезпечність вчиненого діяння, яка полягає у тому, що особа допомагає агресору створити правопорядок і законність на тимчасово окупованій території відповідно до російського законодавства, через примусову так звану «русифікацію» шляхом впровадження спрощеного набуття громадянства. Такими діями обвинувачений допомагає зміцнити механізм державного управління і через це посилює стійкість окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях стосовно зовнішніх чинників, в тому числі щодо дій державної влади України, спрямованих на звільнення цих територій.
5.5. Також Суд враховує загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України). Оптимальним орієнтиром ефективності застосування покарання є визначення його в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
5.6. Суд вважає, що кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання чи інша міра кримінально-правового впливу, застосована до особи правопорушника, повинні відповідати тяжкості злочину, доведеним обставинам вчинення злочину і особливостям особистості правопорушника.
5.7. Суд вважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.
5.8. У зв'язку із викладеним, Суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна.
5.9. Суд, керуючись ст. 65 КК України вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання скоєнню нею нових злочинів.
Підстав для обрання більш м'яких або тяжких покарань до обвинуваченої за вчинене кримінальне правопорушення Суд не знаходить.
VІ. Запобіжні заходи
6.1. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
6.2. Оскільки розгляд кримінального провадження здійснювався за процедурою спеціального судового провадження, Суд вважає за доцільне до набрання вироком законної силизалишити в силі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.02.2025 (справа №490/4132/23, н/п 1-кс/490/1116/2025) стосовно обвинуваченого.
VІІ. Вирішення питання, пов'язаного з арештом
7.1. Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
7.2. Проте, матеріали кримінального провадження не містять доказів про накладення арешту на майно, а тому підстав для його скасування Суд не вбачає.
VІІІ. Вирішення питання, пов'язаного з процесуальними витратами
8.1. Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
8.2. Документально підтверджені відомості про понесені процесуальні витрати стороною обвинувачення чи стороною захисту у матеріалах кримінального провадження відсутні.
ІХ. Вирішення питань щодо долі речових доказів
9.1. Згідно з частиною дев'ятою статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, Суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження документи, надані сторонами, а також речові докази, а саме: флеш-носій жовтого кольору, марки Kingston, 8GB, на якому містяться відомості щодо діяльності за напрямком кадрового забезпечення так званого (мовою оригіналу) «главного управления министерства внутренних дел Херсонской области».
Х. Вирішення цивільного позову
10.3. Доказів подачі цивільного позову матеріали кримінального провадження не містять.
ХІ. Відомості про вжиті заходи стороною обвинувачення щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
11.1. Відповідно до частини третьої ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до частини другої ст. 7 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).
11.2. За міжнародними стандартами, відповідно до Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (75)11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого» розгляд може бути проведений у відсутності обвинуваченого:
- за умови своєчасного повідомлення особи про проведення розгляду і надання йому достатнього часу для підготовки захисту;
- наявності підтвердження про фактичне отримання такого повідомлення;
- за умови проведення розгляду в загальному порядку і наданні захисту права втручатися в цей процес;
- за умови забезпечення надання особі судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду, і обчислення термінів на оскарження з моменту вручення такого рішення;
- за умови надання особі права на оскарження судового рішення;
- за умови забезпечення права особи на повторне проведення розгляду в загальному порядку, якщо його відсутність була викликана наявністю поважних причин, про які він не міг повідомити уповноважені органи
11.3. Відповідно до частини п'ятої ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
11.4. За таких підстав Суд вважає, що кримінальне процесуальне законодавство покладає на суд обов'язок щодо здійснення судового контролю за діями сторони обвинувачення в частині дотримання нею прав обвинуваченого на захист, доступу до правосуддя тощо під час проведення спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження.
11.5. Відтак, Суду необхідно з'ясувати, чи можливо стверджувати, що ОСОБА_10 знала про кримінальне переслідування, спеціальне досудове розслідування (після надання слідчим суддею дозволу на його здійснення), що здійснювалось відносно неї, і теперішнє судове провадження настільки, щоб мати можливість прийняти рішення щодо взяття участі у судовому процесі або відмовитися від свого права постати перед судом та/або ухилитися від правосуддя.
11.6. В згаданому контексті Суд звертає увагу, перш за все, на дотримання стороною обвинувачення порядку офіційного сповіщення обвинуваченої про заходи, які до неї здійснюються.
За змістом приписів частини восьмої ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з вимогами цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
11.7. Виходячи із загальних положень КПК України, Суд вважає, що на стадії досудового розслідування є достатнім для дотримання права обвинуваченої на доступ до правосуддя повідомлення її в порядку частини восьмої ст. 135 КПК України про:
початок відносно неї спеціального досудового розслідування,
підозру,
виклик на допит як підозрюваної,
завершення відносно неї досудового розслідування,
відкриття матеріалів кримінального провадження,
складення відносно неї обвинувального акта і направлення його до суду.
11.8. Як вбачається з досліджених матеріалів, шляхом розміщення оголошення в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 було повідомлено про:
підозру, складену 24.01.2025, у кримінальному провадженні №22023230000000067 від 31.01.2023 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 110 КК України («Урядовий кур'єр» №19 (7944) від 24.01.2025,
виклик для вручення повідомлення про підозру, допиту, як підозрюваного, та проведення інших слідчих і процесуальних дій у кримінальному провадженні №22023230000000067 від 31.01.2023 року на 29.01.2025, 30.01.2025, 31.01.2025 року в період часу з 09 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв, у найближчий територіально розташований підрозділ Служби безпеки України («Урядовий кур'єр» №19 (7944) від 24.01.2025;
здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №22023230000000067 від 31.01.2023 року відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.02.2025 («Урядовий кур'єр» №47 (7972) від 05.03.2025;
завершення спеціального досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження №22025230000000122від 03.03.2025 року («Урядовий кур'єр» №51 (7976) від 11.03.2025;
виклик для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та вручення обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні №22025230000000122від 03.03.2025 року на 15 березня 2025 року та 17 березня 2025 року з 09 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. до слідчого відділу УСБУ в Херсонській області за місцем дислокації в м. Миколаїв або найближчого територіально розташованого органу Служби безпеки України («Урядовий кур'єр» №51 (7976) від 11.03.2025).
Крім того, під час судового провадження ОСОБА_10 було повідомлено про:
виклик у судове засідання до Херсонського міського суду Херсонської області на 19.06 2025 о 09 год 00 хв з розгляду кримінального провадження №22025230000000122від 03.03.2025 року («Урядовий кур'єр» №119 (8044) від 13.06.2025);
виклик у судове засідання до Херсонського міського суду Херсонської області на 23.07 2025 о 11 год 30 хв з розгляду кримінального провадження №22025230000000122від 03.03.2025 року («Урядовий кур'єр» №142 (8067) від 25.06.2025);
виклик у судове засідання до Херсонського міського суду Херсонської області на 10.09 2025 о 13 год 00 хв з розгляду кримінального провадження №22025230000000122 від 03.03.2025 («Урядовий кур'єр» №180 (8105) від 03.09.2025);
Проте, будучи викликаним належним чином як до органів досудового розслідування, так і до Херсонського міського суду Херсонської області в якості обвинуваченого, ОСОБА_10 у призначений час та місце без поважних причин не з'явився і про причини своєї неявки не повідомив.
11.9. Наведені обставини, на переконання Суду, свідчать про те, що сторона обвинувачення виконала усі, передбачені законом дії для дотримання права обвинуваченого, а обвинувачений відмовився від права на доступ до правосуддя, а саме бути присутнім на судових засіданнях (предстати перед судом), від права на захист, а саме обирати на власний розсуд спосіб захисту.
З цих підстав,
керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 392-395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,
1. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 110 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять ) років, без конфіскації майна.
2. Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_10 обчислювати з дня його фактичного затримання на виконання цього вироку.
3. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.02.2025 залишити без змін до набрання вироком законної сили.
4. Відповідно до ст. 100 КПК України документи, що надані сторонами, а також флеш-носій жовтого кольору, марки Kingston, 8GB, на якому містяться відомості щодо діяльності за напрямком кадрового забезпечення так званого (мовою оригіналу) «главного управления министерства внутренних дел Херсонской области» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
5. Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальнім кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
6. Прокурор, обвинувачений, захисник мають право на апеляційне оскарження цього вироку шляхом подання апеляційних скарг до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
7. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
СуддяОСОБА_1