Справа № 589/3084/25
Провадження № 2/589/1906/25
30 грудня 2025 рокум. Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Темірова Ч.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Шостка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Короткий зміст позовних вимог.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі- позивач) адвокат Тараненко А. через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_1 (далі- відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором №858396001 від 16.03.2021 в сумі 37 348,50 грн, та судових витрат у розмірі 9422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №858396001у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 10500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 28.11.2018 відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому право вимоги перейшло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Відповідно до договору факторингу № 04/06/25-Ю до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 37 348,50 грн. Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв'язку з чим позивач який набув право вимоги, звертається до суду з цим позовом.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 05.08.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі, у строки передбачені ст. 275 ЦПК України. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Визначено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала надсилалася відповідачу двічі рекомендованим поштовим відправленням за адресою, за якою останній зареєстрований. Поштове відправлення повернуте з відміткою «за закінченням терміну зберігання», яка проставлена 29.08.2025 та повторно з відміткою «вручено одержувачу 03.12.2025» проставленою 09.12.2025.
Представник відповідачки - Токовенко О.В. скерував до суду відзив на позовну заяву від 25.11.2025, в якому просить залишити позовну заяву без задоволення. Представник вважає, що строк позовної давності сплив 16.04.2024, а відступлення права вимоги новому кредитору, не змінює ці строки, отже просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, враховуючи вимоги ст. 267 ЦК України.
Представник позивача 27.11.2025 подав до суду відповідь на відзив в якому заперечує, щодо застосування строків позовної давності, вважає, що з урахуванням веденого воєнного стану, зупинені строки визначені ст. 257-259 ЦК України, та права вимоги позивача є обґрунтованими.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.
За відсутності таких клопотань, суд, відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 16.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №858396001 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 10500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього, та правилах надання грошових коштів у позику.Кредит надається на строк 30 днів. Сторони погодили умови нарахування процентів за користування кредитом, а саме: дисконтну процентну ставку а також базову процентну ставку у разі прострочення виконання зобов'язання.
Після направлення ОСОБА_1 до первісного кредитора заявки на отримання грошових коштів в кредит 16.03.2021, договір підписаний відповідачемза допомогою електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором MNV9U3R5 який було направлено позичальнику 16.03.2021 на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор MNV9U3R5 було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 16.03.2021, після чого відповідач натиснула кнопку «Відправити/Підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняла пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додається).
В додатку №1 до договору № 858396001 від 16.03.2021, у вигляді графіка розрахунків визначено що позичальник має здійснити погашення суми отриманих кредитних коштів та нарахованих відсотків у розмірі 5355,00 грн у термін 15.04.2021. За базовою процентною ставкою, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 15855,00грн, за умови передбаченої п.6 цього графіку, а саме: уразі настання передбаченої п. 1.4.3. договору відкладальної обставини, без застосування п.1.4.3 договору, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по оплаті процентів за встановлений в п. 1.2. договору строк.
Відповідно до копії платіжного доручення №c88f18f0-b0f7-44c8-bdb8-e71868a2a252від 16.03.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 10500,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 858396001 від 16.03.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ, безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «КБ «Приват Банк» скерувало до суду довідку, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту №НОМЕР_4 , та 16.03.2021 відбулось зарахування коштів в сумі 10500,00 грн. Додатково долучають виписку по рахунку №НОМЕР_5 за період з 16.03.2021 по 31.03.2021, із якої вбачається що рахунок активний і отримані кошти частково були зняті.
Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
Також із матеріалів справи встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 858396001 від 16.03.2021, що підтверджується договором факторингу, додатковими угодами №19 від 28.11.2019 року, додатковою угодою №26 від 31.12.2020, додатковою угодою №27 від 31.12.2021, додатковою угодою № 31 від 31.12.2022 та додатковою угодою №32 від 31.12.2023 року.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги - означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з п. 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Пункт 8.2. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, визначає, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 28.11.2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №134 від 18.05.2021 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги на підставі договору факторингу№ 28/1118-01 від 28.11.2018 за кредитним договором № 858396001 від 16.03.2021 до відповідача ОСОБА_1 .
В подальшому право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №858396001 від 16.03.2021, перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 укладеного з ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», отримало право вимоги до відповідачки, що підтверджується реєстром прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року.
04.06.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого, в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників, фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 04.06.2025 до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 858396001 від 16.03.2021 до відповідача ОСОБА_1 в сумі 37 348,50 грн, з яких 10 500,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 26 848,50 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
До матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій що підтверджують факт плати за договорами факторингу.
Із розрахунку заборгованості за кредитом № 858396001від 16.03.2021 сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором отриманого в розмірі 23 824,50 грн станом на «дату продажу: 18.05.2021» становить: 10 500,00 грн. - тіло кредиту та 13324,50 грн нараховано процентів. Відповідачем оплат для погашення заборгованості не здійснено.
Також в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором № 858396001 від 16.03.2021 сформованого ТОВ «Таліон Плюс» згідно з якого, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 18.05.2021 по 31.08.2023 становить 37 348,50 грн, з яких 10 500,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 26 848,50 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Це додатково підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором № 858396001 від 16.03.2021.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до такого висновку.
Мотиви та застосовані норми права.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 627,629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.1046, ч. 1 та 2 ст.1054 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до визначень, що містяться ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, що підтверджується письмовими доказами які містяться у справі, а саме: на емітовану картку відповідача № НОМЕР_5 перерахувало ОСОБА_1 суму коштів 10500,00 грн.
Відповідачкою вказану обставину жодним доказом не спростовано, заперечень щодо отримання грошових коштів остання не висловлювала.
Враховуючи норми чинного законодавства України зазначені вище, встановивши що кредитний договір № 858396001 укладений 16.03.2021 строком на 30 днів між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконаний лише первісним кредитором в повному обсязі, а відповідачка взяті на себе зобов'язання повернути кошти не виконала, до позивача за договорами факторингу перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , суд дійшов висновку що позовна вимога ТОВ «Юніт Капітал» вчастині стягнення заборгованості за тілом кредиту є доведеною та обґрунтованою, а отже підлягає стягненню з відповідачки у розмірі 10 500,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає таке.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.
Крім того, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах цього строку кредитування та у розмірі погодженому сторонами під час укладення 16.03.2021 кредитного договору №858396001 в розмірі 5355,00 грн.
Частиною першою ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Розмір кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростувала, контррозрахунку боргу не надала. З метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором клопотань або заяв суду не заявляла.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач порушив зобов'язання, встановлені кредитним договором № 858396001 від 16.03.2021, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд вважає за правомірне позов задовольнити частково на загальну суму 15 855,00 грн.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тільки якщо суд встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідною вимогою спливла, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71)).
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Таким чином, враховуючи що кредитний договір №858396001 був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 16.03.2021, строк дії визначено до 15.04.2021, отже позовна давність звернення до суду з позовом не спливла.
Щодо судових витрат.
Згідно з платіжної інструкції №16222 від 04.07.2025 при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1028,35 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.
На підтвердження повноважень адвоката Тараненко А. долучено такі документи: копію договору про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025; додаткову угоду № 25770550159 до Договору правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025; копію акту прийому-передачі наданих послуг за договором правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 971,50 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 5, 13, 15, 263-264, 512-516, 525-526, 625-627,634, 638, 1054, 1077 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 275, 279, 351-355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ:43541163, поштовий індекс: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф.10) заборгованість за кредитним договором № 858396001 від 16.03.2021 в сумі 15855,00 (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ:43541163, поштовий індекс: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф.10) суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 1028 (одну тисячу двадцять вісім) гривень 35 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2971 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят одну) гривню 50 копійок у відсотковому співвідношенні задоволених позовних вимог.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складання повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2025 року.
СуддяЧ.М.Теміров