Справа № 509/1337/25
13 травня 2026 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника власника майна ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференцзв'язку клопотання представника власника майна ТОВ "ОРІОН ТОБАККО" ОСОБА_7 про скасування арешту майна, заявленого в рамках кримінального провадження №72025000310000001 від 06.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.1 ст.199 КК України,
В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження на стадії судового розгляду.
11.05.2026 до суду надійшло клопотання представника ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» ОСОБА_7 про скасування арешту грошових коштів, які містяться на рахунках ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» (код 43959001): № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 (коди валют 840, 978, 980) в ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код 26237202), № НОМЕР_2 , № НОМЕР_2 , НОМЕР_2 (коди валют 840, 978, 980) в AT«УКРБУДІНВЕСТБАНК» (МФО 380377, код НОМЕР_3 ), № НОМЕР_4 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_4 (коди валют 840, 978, 980) в АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478, код 23697280), № НОМЕР_5 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_5 (коди валют 840, 978, 980) в АТ АКБ «КОНКОРД» (МФО 307350, код 34514392), та заборону проводити видаткові операції по перерахуванню і зняттю грошових коштів з банківських рахунків ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» (код 43959001) за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 (коди валют 840, 978, 980) в ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код 26237202), рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_2 (коди валют 840, 978, 980) в AT «УКРБУДІНВЕСТБАНК» (МФО 380377, код 26547581), рахунки № НОМЕР_4 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_4 (коди валют 840, 978, 980) в АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478, код 23697280) та рахунки № НОМЕР_5 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_5 (коди валют 840, 978, 980) в АТ АКБ «КОНКОРД» (МФО 307350, код 34514392), розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на цих рахунках, за винятком сплати до бюджетів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, виплату заробітної плати, аліментів, застосовані ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2023 року по справі №761/6527/23.
Клопотання мотивоване тим, що на стадії судового розгляду повністю відпала потреба у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки безготівкові кошти за своєю правовою природою не можуть бути носіями матеріальних слідів злочину, а збереження арешту з метою можливої конфіскації майна є неможливим і протиправним, оскільки обвинуваченим є фізична особа, колишній керівник ТОВ «ОРІОН ТОБАККО», а не саме підприємство. Заявник вказує, що триваюче блокування рахунків паралізує господарську діяльність, завдає збитків та порушує право на мирне володіння майном.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що вказані кошти постановою органу досудового розслідування були визнані речовими доказами, а арешт накладався у тому числі для забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
Представник ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» ОСОБА_6 , захисник обвинуваченого та обвинувачений клопотання підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Дослідивши вказане клопотання, заслухавши думку сторін у справі, судом встановлено наступне.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Частиною 1 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто суд має право скасувати арешт майна двох підстав, а саме у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Обов'язок доведення доцільності обмеження права власності на стадії судового розгляду покладається на сторону обвинувачення.
Оцінюючи правовий статус арештованого майна та доводи прокурора про те, що грошові кошти на рахунках ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» постановою детектива були визнані речовими доказами, суд зазначає, що згідно зі статтею 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Водночас грошові кошти, які містяться на рахунках у банківських установах, за своєю юридичною та фізичною природою є безготівковими коштами, тобто записами в електронних банківських системах.
Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Безготівкові розрахунки це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004).
З цих норм слідує висновок, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов'язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових котів у межах такої суми.
За таких умов безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об'єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів. Тому накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.
Крім того, в ухвалі про накладення арешту відсутні будь-які дані, які б вказували, що належні ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» кошти, які знаходяться на банківських рахунках набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок дій, інкримінованих ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 199 КК України.
Суд також враховує, що вказаний арешт було накладено ще у лютому 2023 року.
Застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження протягом понад трьох років є очевидно неспівмірним, а його подальше збереження на даному етапі повністю втратило свою доцільність.
Оскільки ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» не є об'єктом, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, а доказів злочинного походження арештованих коштів суду не надано, твердження сторони обвинувачення про необхідність подальшого арешту з метою забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна як виду покарання, суд вважає повністю безпідставними.
Оцінюючи обґрунтованість накладеного арешту через призму завдань кримінального провадження, суд звертає увагу на характер обвинувачення, висунутого ОСОБА_4 .
Останньому інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 199 КК України.
Суд зазначає, що додаткове покарання у виді конфіскації майна може бути застосоване виключно до особистої власності засудженої особи. Оскільки кошти на рахунках належать ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» як самостійному об'єкту господарювання, вони не є майном обвинуваченого ОСОБА_4 і не можуть підлягати конфіскації.
Суд наголошує, що згідно з положеннями ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, інститут спеціальної конфіскації застосовується лише у чітко визначених законом випадках та за наявності відповідних правових підстав.
Аналіз санкцій статтей 212, 366 та 199 КК України у сукупності з фактичними обставинами справи свідчить про об'єктивну неможливість застосування спеціальної конфіскації щодо майна ТОВ «ОРІОН ТОБАККО», яке не є об'єктом, щодо якого здійснюються заходи кримінально-правового характеру.
Положеннями ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За змістом положеньст.ст. 2, 8 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до рішення Європейського Суду від 09.06.2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», рішення Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів.
Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
На підставі ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series А № 98).
Зі змісту ухвали випливає, що при накладенні арешту на грошові кошти заявника, питання спврозмірності і розумності не досліджувалось взагалі.
З огляду на викладене, тривале блокування банківських рахунків юридичної особи без доведення стороною обвинувачення реальних ризиків, що стали підставою для накладення, покладає на ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» надмірний, непропорційний індивідуальний тягар, оскільки призводить до зупинення законної господарської діяльності останнього, що прямо суперечить вимогам статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сталій практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, зважаючи на відсутність підтвердження того, що грошові кошти на рахунках ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» відповідають ознакам речових доказів, суд вважає неспівмірним накладений арешт та приходить до висновку, що подальше застосування такого виду забезпечення кримінального провадження знаходиться поза розумною межею, яка повинна виправдовувати саме такий спосіб втручання у права власника майна.
У зв'язку з цим, на даний час, наявні правові підстави для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2023 № 761/6527/23.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 170, 174, 315, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання представника ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт грошових коштів, які містяться на рахунках ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» (код 43959001): № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 (коди валют 840, 978, 980) в ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код 26237202), № НОМЕР_2 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_2 (коди валют 840, 978, 980) в AT«УКРБУДІНВЕСТБАНК» (МФО 380377, код НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 , № НОМЕР_4 , НОМЕР_4 (коди валют 840, 978, 980) в АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478, код 23697280), № НОМЕР_5 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_5 (коди валют 840, 978, 980) в АТ АКБ «КОНКОРД» (МФО 307350, код 34514392), та заборону проводити видаткові операції по перерахуванню і зняттю грошових коштів з банківських рахунків ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» (код 43959001) за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 (коди валют 840, 978, 980) в ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код 26237202), рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_2 (коди валют 840, 978, 980) в AT «УКРБУДІНВЕСТБАНК» (МФО 380377, код 26547581), рахунки № НОМЕР_4 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_4 (коди валют 840, 978, 980) в АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478, код 23697280) та рахунки № НОМЕР_5 , № НОМЕР_5 ,№ НОМЕР_5 (коди валют 840, 978, 980) в АТ АКБ «КОНКОРД» (МФО 307350, код 34514392), розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на цих рахунках, застосовані ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2023 року по справі №761/6527/23.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 15.05.2026 року.
Суддя ОСОБА_1