Справа № 467/1400/24
Провадження № 2/467/6/26
18.05.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,
прокурора Донаканян А.Д.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовною заявою, поданою заступником керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецькою О. до Арбузинської селищної ради, ОСОБА_2 , фермерського господарства «Віра» про визнання незаконним та скасуванням рішення, витребування частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та її реєстрації в Державному земельному кадастрі
У вересні 2024 року заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецька О. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до Арбузинської селищної ради, ОСОБА_2 , фермерського господарства «Віра» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасуванням рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.12.2018 року № 9123/0/14-18-СГ передано у комунальну власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1 750,2050 га в межах території Арбузинської селищної ради. Надалі, рішенням Арбузинської селищної ради від 16.10.2019 року за № 39 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1 га у власність за рахунок вказаних земель.Рішенням селищної ради від 30.06.2020 року №42 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 площею 1 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 20.07.2020 року внесено відповідний запис за № 37428765. Надалі ОСОБА_2 передано спірну земельну ділянку в оренду фермерському господарству «Віра» на підставі договору оренди від 01.11.2020 року строком до 01.11.2040 року, у зв'язку із чим у Державному реєстрі речових прав 15.12.2020 вчинено запис №39759029.Прийняття наказу ГУ Держгеокадастру в області та рішення Арбузинської селищної ради від 30.06.2020 року № 42 відбулись із порушенням вимог земельного та водного законодавства. Згідно даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шарів «Гідрографія», «Умовна прибережна захисна смуга» земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 безпосередньо накладається на русло річки та її прибережну захисну смугу.Відповідно до інформацій Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 06.06.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 накладається на русло водного об'єкта - річку Осикова лівої притоки річки Гарбузинка району басейну річки Південний Буг, - та його прибережну захисну смугу шириною не менше 25 м (у визначеному законодавством розмірі).За даними Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської облдержадміністрації від 10.01.2024 року із наявних картографічних матеріалів вбачається, що зазначена вище земельна ділянка частково накладається на водний об'єкт балка Осикова та його прибережну захисну смугу балки.Крім того, проведеним в межах кримінального провадження № 42023152050000061, розпочатого 22.01.2024 року за ч. 1 ст. 366 КК України, оглядом місця події - земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, із залученням спеціаліста-геодезиста встановлено, що спірна земельна ділянка частково накладається на водний об'єкт (річку) та нормативно визначені межі його прибережної захисної смуги площею 0.3867 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства через законодавчо визначену заборону передачі земель водного фонду та водних об'єктів у власність громадян. Крім того, відведення у приватну власність земельної ділянки за рахунок земель водного фонду супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цих ділянок всупереч вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 20, ст. 122 ЗК України. Водночас, вказаним вище рішенням селищна рада фактично змінила цільове призначення земельної ділянки водного фонду, передавши її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства як землі сільськогосподарського призначення. Рішення Арбузинської селищної ради від 30.06.2020 року № 42 про надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 суперечить законодавству, оскільки його прийнято із суттєвими порушеннями вимог Земельного та Водного кодексів України, незаконною зміною цільового призначення земель та передачею із комунальної у приватну власність земельної ділянки, надання якої у приватну власність чинним законодавством взагалі заборонено. Також, підлягає визнанню недійсним договір оренди, укладений 01.11.2020 року відповідачем ОСОБА_2 з фермерським господарством «Віра», предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183. У зв'язку з скасуванням рішення селищної ради, на підставі якого земельна ділянка набута у власність відповідачем, земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді.
На підставі викладеного, прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги у необхідності захисту інтересів держави, прохав усунути перешкоди власнику - територіальній громаді смт. Арбузинка у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення Арбузинської селищної ради від 30.06.2020 року № 42 в частині затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташованої в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.07.2020 зареєстровано право приватної власності (запис № 37428765), усунути перешкоди власнику - територіальній громаді смт. Арбузинка у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 від 01.11.2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Віра» (код ЄДРПОУ 20881416), державна реєстрація якого вчинена 15.12.2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (запис №39759029), усунути перешкоди власнику - територіальній громаді смт. Арбузинка у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом зобов'язання ОСОБА_2 та фермерського господарства «Віра» (код ЄДРПОУ 20881416) повернути на користь територіальної громади смт. Арбузинка в особі Арбузинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04376653) земельну ділянку площею 1 га (кадастровий номер 4820355100:11:000:0183), розташовану в межах населеного пункту в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року по справі відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року задоволено заяву заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецької О.Є. про забезпечення позову у даній цивільній справі, накладено арешт на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, заборонено ОСОБА_2 вчиняти з земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі, у разі їх поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками.
Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав, зазначив, що Арбузинська селищна рада діяла в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування» з метою реалізації прав громадян для безоплатної передачі їм земельних ділянок у власність у порядку, визначеному ст. 121 Земельного кодексу України. Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду від 17 грудня 2014 року по справі № 6-140цс14 для витребування майна з чужого незаконного володіння від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, оспорювання рішень державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Отже, вимоги позивача про визнання рішення Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року за № 42 неправомірним та його скасування не є ефективним способом захисту, а тому задоволенню не підлягають. Посилання прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 частково накладається на русло водного об'єкту річка Осикова та прибережну захисну смугу шириною не менше 25 м спростовується: актом інвентаризації водних об'єктів (річок, струмків, водосховищ, ставків, озер тощо) та гідротехнічних споруд на території від 04 листопада 2021 року та додатками до нього, з яких вбачається, що русло водного об'єкта річка Осикова накладається на інші земельні ділянки з іншими кадастровими номерами; стан прибережної смуги не встановлено (не визначено); технічною документацією із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 (2021 рік), розробленою кваліфікованим інженером-землевпорядником, з якої вбачається, що будь-яких обмежень у використанні земельної ділянки не встановлено; відповіддю Арбузинської селищної ради від 17 січня 2024 року № 4929/02/23. Протокол огляду місця події від 22 січня 2024 року не містить відомостей про те чи враховано спеціалістом уріз води саме у меженний період, його показники, які саме межі обраховувалися при його визначенні - зовнішні чи внутрішні, не враховано відсутність проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги річки Осикова в смт. Арбузинка та відсутність на місцевості інформаційних знаків про позначення меж прибережної захисної смуги річки Осикова. Позивачем не доведено існування земельної ділянки у виді прибережної захисної смуги річки Осикова в межах території смт. Арбузинка як об'єкта права власності.
Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецька О. подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що не відповідає дійсності твердження представника відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора внаслідок правомірності рішення Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року за № 42 та неефективність обраного способу захисту в частині позовної вимоги про визнання вказаного рішення селищної ради незаконним, його скасування. На час прийняття ГУ Держгеокадастру в області від 20.12.2018 року № 9123/0/14-18-СГ ГУ Держгеокадастру в області належали повноваження із розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, а до компетенції облдержадміністрацій належали функції із передачі з державної у комунальну власність інших державних земель, зокрема земель водного фонду. Враховуючи, що частина земельних ділянок, переданих наказом від 20.12.2018 року № 9123/0/14-18-СГ з державної у комунальну власність Арбузинської селищної ради, зокрема земля, за рахунок якої утворились земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, накладались на водний об'єкт (струмок) та його прибережну захисну смугу і знаходилась за межами населеного пункту, то право розпоряджатися такою земельною ділянкою на момент передачі її з державної у комунальну власність за приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України належало до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації. З 27 травня 2021 року землі водного фонду за межами населених пунктів перейшли у комунальну власність та право розпоряджатись ними перейшло до повноважень сільських, селищних, міських рад. За такого, спірне рішення Арбузинської селищної ради від 30.06.2020 № 42 було прийнято з порушенням вимог закону всупереч законодавчо визначеній забороні на відчуження таких земель у приватну власність, а тому у відповідності до норм ст. 152 Земельного Кодексу існують правові підстави для визнання цього рішення незаконним та скасування.
Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області витребувано проект землеустрою (землевпорядну документацію) земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0116.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 серпня 2025 року за клопотанням прокурора від 07 серпня 2025 року постановлено повернутись до стадії підготовчого провадження, прийнято заяву прокурора про зміну предмета позову, у якій він зазначив, що після набрання чинності 09 квітня 2025 року Законом України від 12 березня 2025 року за № 4292-ІХ щодо внесення змін до ст. 391 ЦК України виникла необхідність зміни предмета позову та викладення позовних вимог у наступній редакції: «Визнати незаконним та скасувати рішення Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року № 42 в частині затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташованої в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 липня 2020 року зареєстровано відповідне право приватної власності (запис № 37428765). Витребувати від ОСОБА_2 та фермерського господарства «Віра» на користь територіальної громади смт. Арбузинка в особі Арбузинської селищної ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 площею 0.3867 га, розташованої в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області з наступними координатами: №1 - 5299542.140, 4221930.653; №2 - 5299521.439, 4221897.798; №3 - 5299513.632, 4221880.728; №4 - 5299514.151, 4221866.648; №5 - 5299566.883, 4221831.893; №6 - 5299568.765, 4221851.023; №7 - 5299568.067, 4221869.918; № 8 - 5299583.008, 4221902.585». Закрито провадження на підставі п.4 ст. 255 ЦПК України щодо позовної вимоги про усунення перешкоди власнику територіальній громаді смт. Арбузинка у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 від 01 листопада 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Віра».
03 листопада 2025 року прокурор вдруге звернувся до суду з заявою про зміну предмета позову, в якій прохав позовну вимогу щодо витребування від відповідачаОСОБА_2 земельної ділянки викласти у наступній редакції «Витребувати від ОСОБА_2 та фермерського господарства «Віра» на користь територіальної громади смт. Арбузинка в особі Арбузинської селищної ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 площею 0.3867 га, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області з наступними координатами: №1 х -5299 508.747, у - 4220 208.056; №2 відстань 38.83 м, координати х -5299 488.045, у- 4220 175.201, № 3 відстань 18.77 м, координати: х - 5299 480.238, у -4220 158.131, №4 - відстань 14.09 м, координати: х -5299 480.758, у - 4220 144.051, №5 - відстань 63.15 м, координати: х -5299 533.489, у - 4220 109.296, № 6 - відстань 19.22 м, координати: х -5299 535.371, у - 4220 128.426, №7 відстань 18.91 м, координати х - 5299 534.674, у - 4220 147.321; №8 - відстань 35.92 м, координати х - 5299 549.614, у - 4220 179.988; № 9 відстань 49.58 м, координати х - 5299 508.747, у - 4220 208.056». Доповнити позов наступними позовними вимогами: «Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (записи № 37428765 від 20 липня 2020 року і № 39759029 від 15 грудня 2020 року), скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташованої в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, із одночасним закриттям Поземельної книги.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Прокурор у судовому засіданні підтримав остаточно змінені ним позовні вимоги.
Представник відповідача Арбузинської селищної ради в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій прохав розглядати справу в його відсутність та про визнання позову щодо первісних позивних вимог. Свою позицію щодо змінених прокурором позовних вимог суду у письмовій формі не надав.
Відповідач ОСОБА_2 та представник фермерського господарства «Віра» у судове засідання неодноразово не з'явилися, незважаючи на те, що повідомлялись судом про час та місце слухання справи за місцем реєстрації та місцезнаходженням фермерського господарства, відзиву суду не подали.
Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви, вказав, що у технічній документації на земельну ділянку не зазначено про наявність водних об'єктів. Огляд меж земельної ділянки у кримінальному провадженні був проведений спеціалістом з порушенням правил його проведення. Спеціаліст провів заміри у лютому по комишам та визначив вказану відстань довжиною 25 метрів, однак прибережна зона повинна відраховуватись від урізу води. Річка Осика як водний об'єкт не має технічної документації і не має прибережної зони.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.12.2018 року № 9123/0/14-18-СГ передано у комунальну власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1 750,2050 га в межах території Арбузинської селищної ради.
Надалі, рішенням Арбузинської селищної ради від 16 жовтня 2019 року за № 39 надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 га для ведення особистого селянського господарства з земель комунальної власності в межах Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області.
Рішенням Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року № 42 затверджено проект землеустрою та надано у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 площею 1 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.
За договором оренди земельної ділянки від 01 листопада 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Віра», земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 передано в користування фермерському господарству «Віра» на строк до 01 листопада 2040 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 травня 2024 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2128858948203, зареєстровано за ОСОБА_2 20 липня 2020 року, запис 37428765. Право на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2020 року зареєстровано за орендарем фермерським господарством «Віра» 15 грудня 2020 року, запис 39759029.
Відповідно до акта інвентаризації водних об'єктів (річок, струмків, водосховищ, ставків, озер, тощо) та гідротехнічних споруд на території смт Арбузинка Арбузинської селищної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області від 04 листопада 2021 року водний об'єкт річка Осикова, притока річки Гарбузинки басейну річки Південного Бугу має довжину в межах територіальної громади 16,16 км, зокрема, в населених пунктах с. Мар'янівки та с. Полянки.
Відповідно до інформації Регіонального офісу водних ресурсів від 06 червня 2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 частково накладається на русло водного об'єкта - річку Осикову, лівої притоки річки Гарбузинки, басейну річки Південного Бугу, та його прибережну захисну смугу шириною не менше 25 м (у визначеному законодавством розмірі). Такі висновки сформовані відповідно до викопіювання Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру та плану горизонтальної зйомки, які надані запитом прокуратури; додатку 1 акта інвентаризації водних об'єктів Арбузинської селищної територіальної громади від 04 листопада 2021 року. Річка Осикова відноситься до малих річок загальнодержавного значення відповідно до класифікації річок України.
За даними Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської облдержадміністрації від 10 січня 2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 знаходиться за межами населених пунктів, зазначена з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Із наявних картографічних матеріалів вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 частково накладається на прибережну захисну смугу балки Осикової.
Крім того, проведеним 22 січня 2024 року в межах кримінального провадження № 42023152050000061, розпочатого 07 грудня 2023 року за ч. 1 ст. 366 КК України, оглядом місця події - земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, із залученням спеціаліста-геодезиста ОСОБА_3 встановлено, що спірна земельна ділянка частково накладається на нормативно визначені межі його прибережної захисної смуги водного об'єкта (малої річки). Також в ході огляду місця події встановлено, що крутизна схилу вздовж водного об'єкту вздовж земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 складає більше 3 градусів, у зв'язку з чим визначено охоронну зону, яка знаходиться на вказаній земельній ділянці та складає 25 м від очерету і болотисту місцевість.
Згідно плану горизонтальної зйомки, складеного за результатами огляду земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 накладається на прибережну захисну смугу водного об'єкта площею 0.3867 га та на сам водний об'єкт - струмок.
Кримінальне провадження № 42023152050000061, внесене до ЄРДР 07 грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України закрите на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КК України, про що свідчить лист відділення поліції № 1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області.
За змістом листа від 08 вересня 2025 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , направленого на адресу Первомайської окружної прокуратури, ним 22 січня 2024 року в ході огляду місця події у межах кримінального провадження № 42023152050000061 встановлено, що площа накладення на прибережну захисну смугу водного об'єкта земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 складає 0.3867 га. Також ним визначено координати вказаної площі накладення: №1 х -5299 508.747, у - 4220 208.056; №2 відстань 38.83 м, координати х -5299 488.045, у- 4220 175.201, № 3 відстань 18.77 м, координати: х - 5299 480.238, у -4220 158.131, №4 - відстань 14.09 м, координати: х -5299 480.758, у - 4220 144.051, №5 - відстань 63.15 м, координати: х -5299 533.489, у - 4220 109.296, № 6 - відстань 19.22 м, координати: х -5299 535.371, у - 4220 128.426, №7 відстань 18.91 м, координати х - 5299 534.674, у - 4220 147.321; №8 - відстань 35.92 м, координати х - 5299 549.614, у - 4220 179.988; № 9 відстань 49.58 м, координати х - 5299 508.747, у - 4220 208.056.
Твердження представника відповідача Порхуна В.М. про те, що доводи прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 частково накладається на русло водного об'єкту річка Осикова та прибережну захисну смугу шириною не менше 25 м спростовуються: актом інвентаризації водних об'єктів (річок, струмків, водосховищ, ставків, озер тощо) та гідротехнічних споруд на території від 04 листопада 2021 року та додатками до нього, з яких вбачається, що русло водного об'єкта річка Осикова накладається на інші земельні ділянки з іншими кадастровими номерами; стан прибережної смуги не встановлено (не визначено); технічною документацією із землеустрою, розробленою кваліфікованим інженером-землевпорядником, з якої вбачається, що будь-яких обмежень у використанні земельної ділянки не встановлено; відповіддю Арбузинської селищної ради від 17 січня 2024 року № 4929/02/23, суд не приймає до уваги, зважаючи на те, що згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.
Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
Зазначений висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.
Більш того, з листа Арбузинської селищної ради від 17 січня 2024 року № 4929/02/23, на який посилається представник відповідача, вбачається, що Арбузинська селищна рада не проводила обстеження земельних ділянок.
Крім цього, суд вважає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 при розробці у 2020 році проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам (11 осіб), в т.ч. і відповідачу ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, як інженер - землевпорядник діяла недобросовісно, знаючи достовірно про те, що на ній розташований водний об'єкт і що така земельна ділянка не може перебувати у приватній власності громадян, і намагаючись це приховати з метою подальшого укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з фермерським господарством «Віра» та отримання доходу, з головою та членами якого вона перебуває у родинних відносинах, не вказала обмежень у використанні земельної ділянки у технічній документації.
За клопотання представника відповідача у судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_3 , який приймав участь в ході проведення огляду земельної ділянки як спеціаліст під час досудового розслідування кримінального провадження №42023152050000061, внесеного до ЄРДР 07 грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, який показав, що на момент проведення огляду земельної ділянки у нього був наявний сертифікат інженера - геодезиста. Його завдання - визначення координат земельної ділянки. При проведенні огляду він користувався технічним приладом GNSS Galaxy G1. Земельна ділянка була розташована поза межами населеного пункту. На той час водний об'єкт мав кригу, межу прибережної смуги він визначав від урізу води, яку зазначив і у схемі, яка додається до протоколу. Спочатку він здійснив вимірювання на місцевості, а потім технічно визначив межі накладення (координати), які у нього витребували листом слідчий чи прокурор. Спочатку він зазначив помилкові координати через те, що зняв координати з косметичного шару, а не з основного. Помилку він виявив самостійно та повідомив вірні координати листом.
За такого, доводи представника відповідача про те, що у ході розслідування кримінального провадження залучений спеціаліст провів помилкові заміри суд не приймає до уваги, зважаючи на те, що лист складено сертифікованим інженером-землевпорядником, кваліфікація та повноваження якого підтверджені чинним кваліфікаційним сертифікатом,представник відповідача не був позбавлений можливості надати інші належні та достовірні докази на спростування вказаних обставин чи подати відповідні клопотання про проведення земельно-технічної експертизи у справі.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про те, що докази, які надав суду прокурор, свідчать про те, що частина земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 з кадастровим номером 4820382200:06:000:0219 накладається на прибережну захисну смугу водного об'єкта площею у зазначених вище координатах.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.
Відповідно до частин 1-4 статті 116 ЗК України (тут і далі - на час звернення ОСОБА_2 із заявою про приватизацію земельної ділянки) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно із частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 ЗК України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина сьома статті 118 ЗК України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 ЗК України).
Статтею 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК).
Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) встановлено, що землі, зайняті річками та їх прибережними захисними смугами належить до земель водного фонду.
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання (стаття 5 ВК України).
Залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі. До великих належать річки, які розташовані у кількох географічних зонах і мають площу водозбору понад 50 тис. квадратних кілометрів. До середніх належать річки, які мають площу водозбору від 2 до 50 тис. квадратних кілометрів. До малих належать річки з площею водозбору до 2 тис. квадратних кілометрів.
Для визначення масивів поверхневих та підземних вод річки України поділяються за типами згідно з методикою визначення масивів поверхневих та підземних вод.
Визначена у цій статті класифікація річок України не застосовується для визначення масивів поверхневих та підземних вод (статті 79 ВК України).
Річка Осикова відноситься до малих річок загальнодержавного значення відповідно до кваліфікації річок України, а, отже, віднесена до об'єктів водного фонду. Зазначене підтверджується: викопіюванням Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру; даними схеми планування колишнього Арбузинського району, розробленої у 1991 році; планами горизонтальної зйомки об'єкту; актом інвентаризації водних об'єктів Арбузинської селищної територіальної громади від 04 листопада 2021 року.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Статтею 59 ЗК України визначено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Відповідно до статті 85 ВК України передбачено користування землями водного фонду.
Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
У постійне користування землі водного фонду надаються військовим частинам Державної прикордонної служби України з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.
У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами статті 80 ВК України визначено, що з метою охорони водності малих річок забороняється: 1) змінювати рельєф басейну річки;2) руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки; 3) випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків; 4) зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки; 5) розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації; 6) проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів'ях річок; 7) надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва; 8) здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.
Статтею 60 ЗК України визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані: гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди; об'єкти підвищеної небезпеки; пансіонати, об'єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності; об'єкти природно-заповідного фонду, об'єкти культурної спадщини.
Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об'єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.
Відповідно до статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
У статті 95 ВК України передбачено, що усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об'єктам), може бути припинена за рішенням суду.
За такого, передача у приватну власність земель водного фонду під руслами малих річок та їх прибережними захисними смугами для ведення особистого селянського господарства є порушенням земельного та водного законодавства.
Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки у відповідності до положень ч. 1 ст. 117 ЗК України здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Так, ч. 4 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній на час прийняття наказу про передачу земель). Отже, на час прийняття наказу ГУ Держгеокадастру в області від 20.12.2018 № 9123/0/14-18-СГ законодавцем було розмежовано повноваження органів державної влади з питань розпорядження земельними ділянками державної форми власності, при цьому ГУ Держгеокадастру в області належали повноваження із розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, а до компетенції облдержадміністрацій належали функції із передачі з державної у комунальну власність інших державних земель, зокрема земель водного фонду.
Враховуючи, що частина земельних ділянок, переданих наказом від 20.12.2018 року № 9123/0/14-18-СГ з державної у комунальну власність Арбузинської селищної ради, зокрема земля, за рахунок якої утворились земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, накладалась на водний об'єкт (струмок) та його прибережну захисну смугу і знаходилась за межами населеного пункту, то право розпоряджатися такою земельною ділянкою на момент передачі її з державної у комунальну власність за приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України належало до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.
Разом з тим, п. 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності з 27.05.2021 року, доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України п. 24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до цього пункту, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З 27.05.2021 року землі водного фонду за межами населених пунктів перейшли у комунальну власність та право розпорядження ними перейшло до повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад.
Приписами ст. ст. 85, 88 ВК України, ст. ст. 59, 61, 84 ЗК України визначено, що землі водного фонду (окрім земельних ділянок з розташованими на них замкненими природними водоймами площею до 3 га) та земельні ділянки прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування для спеціально визначених цілей.
За ч. 1 ст. 6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Враховуючи зазначені вище вимоги закону, а також положення ч. 2 ст. 79 ЗК України, ч. 1 ст. 181, ч. 2 ст. 183, ч. 1 ст. 187 ЦК України, земельна ділянка і розташований на ній водний об'єкт є єдиною складною неподільною річчю (як природний об'єкт), що може перебувати виключно у державній чи комунальній власності.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства через законодавчо визначену заборону передачі земель водного фонду та водних об'єктів у власність громадян.
Крім того, відведення у приватну власність земельної ділянки за рахунок земель водного фонду супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цих ділянок всупереч вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 20, ст. 122 ЗК України.
Статті 21, 393 ЦК України регламентують, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є усталеною. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143, від 22.01.2025 у справі №446/478/19).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21) зроблено висновок, що «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 01 лютого 2020 року у справі №922/614/19). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення… Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18.
Оскаржуване рішення Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року за №42 вичерпало свою дію виконанням. Визнання цього рішення незаконним та скасування його не поновить порушене право або законний інтерес позивача.
Враховуючи викладене, заявлені прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради не є ефективним способом захисту.
За такого, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог прокурора.
Щодо позовної вимоги прокурора про витребування земельної ділянки у відповідачів
Звертаючись до суду з позовом у 2024 році, прокурор вказував, що його позов підлягає задоволенню на підставі ст. 391 ЦК України та ст.152 ЗК України.
У 2025 році з урахуванням змін до цивільного законодавства щодо посилення захисту прав добросовісного набувача прокурор просив вважати ефективним способом захисту порушених прав держави на спірну земельну ділянку витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_2 та фермерського господарства «Віра» на підставі ст.387 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі №446/478/19 вказала, що «витребування як належний спосіб захисту не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки. Така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. АТ «Укрзалізниця» має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі №441/123/16). Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України). У власних висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами повернення сторін у попередній стан призведе до того, що особа буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання якої у власність відповідачки 2 не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним. Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності відповідачки 2».
Оскільки прокурор вказував про безпосереднє накладення частини спірної земельної ділянки на русло водного об'єкта - струмка та його прибережну смугу, що підтверджується листом спеціаліста, який містить визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі, який іншими доказами спростовано не було, суд прийшов до висновку про наявність підстав для витребування земельної ділянки у відповідачів ОСОБА_2 та фермерського господарства «Віра» з вказаних підстав.
Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Право власності та право користування земельною ділянкою набуваються в порядку, визначеному Земельним Кодексом України, який також передбачає вичерпний перелік підстав для припинення таких прав.
Отже, суди під час розгляду справ, пов'язаних із захистом права власності на землю чи права землекористування, повинні неухильно дотримуватися положень Земельного Кодексу України щодо підстав для припинення прав на землю та гарантій, установлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, стосовно захисту права власності.
Позбавлення права власності можливе лише за умови, що власник, повідомлений про обмеження у користуванні земельною ділянкою, такі обмеження порушить. Указані порушення мають бути належним чином зафіксовані, а наслідком таких порушень може бути передбачене законом вилучення земельної ділянки. В іншому випадку позбавлення права власності на земельну ділянку без відповідної майнової компенсації незалежно від того, чи заявляв про неї відповідач, узаконює порушення органів державної влади чи місцевого самоврядування при розпорядженні землею та звільняє їх від будь-якої відповідальності перед особою, яка потерпіла від їх неправомірних дій.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54).
Судовою практикою Верховного суду України, зокрема у постановах від 16.12.2015 (справа № 6-2510ц15), від 05.10.2016 (справа № 916/2129/15), від 29.06.2016 (справа № 6-1376ц16), підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист «суспільного», «публічного» інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.
В цій справі «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою повернути спірну земельну ділянку з незаконного володіння відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - розпорядження й користування землями водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки. «Суспільним», «публічним» інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем.
В Законі України від 12 березня 2025 року №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі Закон № 4292-ІХ), який набув чинності 09 квітня 2025 року, статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Наведена норма захищає права добросовісного набувача в разі витребування в нього майна державним органом відповідно до статті 388 ЦК України.
На підставі Закону №4292-ІХ оновлено й редакцію статті 388 ЦК України, відповідно до частини третьої якої держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років. Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.
Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: а) до об'єктів критичної інфраструктури; б) до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; в) до об'єктів та земель оборони; г) до об'єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів (територій) на момент вибуття з володіння; ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів на момент вибуття з володіння; д) до пам'яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.
Законодавець передбачив компенсацію добросовісному набувачеві у випадку задоволення позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади.
Також Законом №4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
Вказані положення передбачають оцінку правомірності втручання держави, зокрема, у право володіння кінцевого набувача, в тому числі на предмет необхідності виплати компенсації, незалежно від способу захисту, обраного позивачем.
Добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь обізнаності набувача про правомірність набуття майна в особи, яка немає права на його відчуження.
Водночас такі категорії, як добросовісність, яка належить до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а також недобросовісність не можуть тлумачитися або застосовуватися формально, ґрунтуватися на припущеннях.
Добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним доки не буде доведено протилежне. Добросовісність дій набувача визначається судом у кожному конкретному випадку.
Основними критеріями, які визначають добросовісність / недобросовісність набувача майна, є такі категорії, як «знав / не знав», «міг знати / не міг знати».
За загальним правилом, під поняттям «знав» необхідно розуміти не лише безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно в суб'єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи. Що ж до поняття «міг знати», то воно характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але, проявивши принаймні розумну обачність, міг знати про це (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у cправі № 922/82/20).
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У цій справі позовна заява подана прокурором 25 вересня 2024 року з позовною вимогою про витребування майна у ОСОБА_2 як у недобросовісного набувача. При цьому прокурор стверджував, що остання є недобросовісним набувачем.
Під час розгляду даної справи визначальним є з'ясування питання чи є ОСОБА_2 добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183.
Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19).
За обставин цієї справи, ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 площею 1 га на підставі рішення Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року за №42 у порядку одержання у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Слід зауважити, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 розроблявся на замовлення останньої на підставі рішення Арбузинської селищної ради від 16 жовтня 2019 року за № 39.
Суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 , проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що спірна ділянка розташована на водному об'єкті, а отже, включає у свій склад не тільки такий об'єкт, проте й його прибережну захисну смугу.
Вона могли ознайомитись зі змістом Конституції України, земельного та водного законодавства, а також за необхідності отримати відповідну правову допомогу перед набуттям у власність спірної земельної ділянки. Відтак, ОСОБА_2 могла і повинна була розуміти, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 належить до земель водного фонду, і її отримання у власність для ведення сільськогосподарської діяльності є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України.
Разом з тим, з заяви ОСОБА_2 про надання дозволу щодо виготовлення проекту землеустрою із відведення землі у власність від 18.09.2019 року, доданих до викопіювань бажаного місця розташування земельної ділянки, помітки на яких здійснювались вручну, вбачається розташування бажаної землі на болотистій місцевості балки поблизу водного об'єкта, що свідчить про обізнаність останньої про категорію такої землі.
З фототаблиці до протоколу огляду місця події (т.1 а.с.92) вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 розташований міст. Там також наявне зображення водного об'єкту (струмка) та комишів.
За таких обставин, відповідачу ОСОБА_2 за зовнішніми ознаками земельної ділянки (наявності водного об'єкта - струмка, болотистої місцевості, комишів і містка) не могло бути невідомо про наявність на спірній земельній ділянці водного об'єкту та прибережної захисної смуги.
Враховуючи викладене, немає підстав вважати, що у даній ситуації мали місце недобросовісні дії лише з боку органів влади - Арбузинської селищної ради.
Вказане у сукупності свідчить, що відповідач ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем, а тому на нею не розповсюджуються умови компенсації вартості майна.
Отже, витребування частини земельної ділянки на користь територіальної громади від такої особи не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
За встановлених у цій справі обставин суд дійшов висновку, що задоволення позову не може бути визнано непропорційним втручанням у права відповідача ОСОБА_2 в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Разом з цим, судове рішення про витребування частини земельної ділянки за координатами поворотних точок не є підставою для внесення будь-яких відомостей до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Так, виокремленню спірної частини земельної ділянки має передувати складання відповідної технічної документації з поділу її загальної площі; скасування кадастрового номеру; присвоєння кожній новоутвореній внаслідок поділу земельній ділянці кадастрового номеру; встановлення виключно уповноваженим органом належного цільового призначення тощо, - що виходить за межі розгляду цієї справи і належить до дискреційних повноважень ОСОБА_2 .
Отже, спірна земельна ділянка не може існувати у встановлених межах та з визначеним кадастровим номером, фактично різним цільовим призначенням її частин, об'єкт земельних відносин та цивільних прав у розумінні ст.ст. 79, 79-1 ЗК України, її державна реєстрація в Державному земельному кадастрі повинна бути скасована та створено нові об'єкти земельних відносин з іншими межами, цільовим призначенням, формами власності та кадастровими номерами.
За наведених обставин подальше існування в Державному земельному кадастрі відомостей щодо прав на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 як землі сільськогосподарського призначення порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Також у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. З урахуванням пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.05.2021 № 248, Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області уповноважене на скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183.
Частиною 13 ст. 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, у тому числі в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
За сталою практикою Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (п. 6.30 постанови від 02.07.2019 у справі № 48/340, п. 4.17 постанови від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).
Наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, її кадастровий номер, опис меж, площу, координати поворотних точок, цільове призначення, склад угідь та інше відповідно до ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» і надалі свідчитиме про існування такої земельної ділянки за цими параметрами, що суперечитиме основним засадам державної реєстрації земель та ведення цієї бази даних.
Отже, з метою реального поновлення інтересів держави державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 підлягає скасуванню у Державному земельному кадастрі.
У абз. 2 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Таким чином, у розумінні наведених правил з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки обов'язково має відбуватися за умови одночасного визнання, зміни чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 686/19656/19, від 03.05.2022 у справі № 199/1136/20.
Наявність у Державному реєстрі прав відомостей про право власності ОСОБА_2 та право оренди ФГ «Віра» на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 створює презумпцію її належності до земель приватної власності сільськогосподарського призначення, дозволяє вказаним особам реалізувати повноваження власника та користувача відповідно, що суперечить основним засадам державної реєстрації речових прав.
Втім, через часткове накладення на русло річки і прибережну захисну смугу спірна земельна ділянка в цілому не може існувати як об'єкт цивільних прав у встановлених межах ні як ділянка водного фонду, ні як ділянка сільськогосподарського призначення.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 роз'яснено спосіб захисту права власника землі у разі, якщо спірна ділянка об'єднана з іншими.
Зокрема, Великою Палатою констатовано, що за таких обставин реалізація основної позовної вимоги про витребування землі є можливою винятково за умови припинення права власності на створену земельну ділянку, яка складається як із ділянок, на які відповідач має право, так і з ділянок, на які він законного права не має, що виключає можливість збереження за ним права власності на цю ділянку цілком. Та обставина, що новостворена земельна ділянка як окремий об'єкт цивільних прав не може правомірно належати відповідачеві, має наслідком скасування її державної реєстрації.
З урахуванням викладеного, ефективними способами захисту прав держави є припинення прав на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі прав та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі. У зв'язку з чим зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір при поданні позову, сплачений Миколаївською обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 1525 від 20 вересня 2024 року в розмірі 7267 грн. 20 к. Також прокуратурою сплачений при поданні до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до платіжної інструкції №1528 від 20 вересня 2024 року судовий збір в сумі 784 грн. 80 к. та платіжної інструкції №1529 від 20 вересня 2024 року судовий збір в сумі 426 грн. 40 к. Крім цього, сплачено відповідно до платіжної інструкції №2055 від 30 жовтня 2025 року судовий збір в сумі 1778 грн. 80 к. та платіжної інструкції №2056 від 30 жовтня 2025 року судовий збір в сумі 3066 грн. Всього сплачено судового збору у розмірі 13323 грн. 20 к.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки у задоволенні вимогипро визнання незаконним та скасування рішення селищної ради відмовлено, то з Арбузинської селищної ради на користь Миколаївської обласної прокуратури не підлягають стягненню і судові витрати.
За такого, у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідачів ОСОБА_2 та фермерського господарства «Віра» у рівних долях підлягають стягненню витрати на оплату судового збору за задоволення трьох позовних вимог та заяви про забезпечення позову, тобто по 4239 грн. 20 к.
Відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст.3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву, подану заступником керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецькою О. Арбузинської селищної ради, ОСОБА_2 , фермерського господарства «Віра» про визнання незаконним та скасуванням рішення, витребування частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та її реєстрації в Державному земельному кадастрі задовольнити частково.
Витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) та фермерського господарства «Віра» (код ЄДРПОУ 20881416) на користь територіальної громади смт. Арбузинка в особі Арбузинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04376653) частину земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 площею 0.3867 га, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області з наступними координатами: №1 х -5299 508.747, у - 4220 208.056; №2 відстань 38.83 м, координати х -5299 488.045, у- 4220 175.201, № 3 відстань 18.77 м, координати: х - 5299 480.238, у -4220 158.131, №4 - відстань 14.09 м, координати: х -5299 480.758, у - 4220 144.051, №5 - відстань 63.15 м, координати: х -5299 533.489, у - 4220 109.296, № 6 - відстань 19.22 м, координати: х -5299 535.371, у - 4220 128.426, №7 відстань 18.91 м, координати х - 5299 534.674, у - 4220 147.321; №8 - відстань 35.92 м, координати х - 5299 549.614, у - 4220 179.988; № 9 відстань 49.58 м, координати х - 5299 508.747, у - 4220 208.056.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (записи № 37428765 від 20 липня 2020 року і № 39759029 від 15 грудня 2020 року).
Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташованої в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, із одночасним закриттям Поземельної книги.
У задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради - відмовити.
Стягнути з фермерського господарства «Віра» на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340 ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять) грн. 20 к.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340 ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять) грн. 20 к.
Заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, заборони ОСОБА_2 вчиняти з земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі, у разі їх поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками, вжиті ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили, після чого вважаються скасованими.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.М.Кологрива