іменем України
"18" травня 2026 р. Справа153/640/26
Провадження3/153/243/26-п
Код суду: 231
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Гаврилюк Т.В. розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від відділу прикордонного служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця село Долинка Монастирищенського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , із середньо-спеціальною освітою, працюючого ІПС вищої категорії - начальник 3 групи ІПС віпс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) військова частина НОМЕР_1 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 8 років, інвалідності немає, учасника бойових дій, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В період часу з 08:00 год. 12.04.2026 до 08:00 год. 13.04.2026 недбало ставився до військової служби, а саме: не забезпечив належний рівень керівництва та контролю за несенням служби підпорядкованими прикордонними нарядами, правильним застосуванням ними технічних засобів охорони державного кордону, що призвело до невиконання н/п «ПС» в складі головного сержанта ОСОБА_2 вимог польотного завдання щодо здійснення польотів БПЛА в період з 05:10 год. до 05:30 год.; ,з 05:40 год. до 06:00 год.; з 06:15 год. до 06:35 год.; з 06:40 до 07:00 год.; з 07:10 год. до 07:30 год.; з 07:45 год. до 08:05 год. 13.04.2026 та незадовільного ведення спостереження н/п «ОКСТЗ» (з використанням біспектральної камери) в складі старшого солдата ОСОБА_3 , не виявленням ним о 06:11 год. 13.04.2026 в районі п/зн №0174-0175 на території РМ 3 осіб, що призвело до порушення вимог пункту 2 глави 5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1261 від 19.10.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1391/27836, статей 11 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 2.1 та 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України №330/151/809/434 від 05.07.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.07.2011 за №922/19660, підпункту 3 пункту 5 розділу ІІ Правил етичної та доброчесної поведінки особового складу Державної прикордонної служби України, затверджених наказом МВС України №741 від 05.11.2024, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.11.2024 за №1733/43078.
ОСОБА_1 вину у скоєному не визнав.
Дослідивши адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , а саме: дані, що містяться у протоколі про адміністративні правопорушення серії ПдРУ №334619 від 14.04.2026; письмовому поясненні ОСОБА_1 від 14.04.2026; довідці №500 від 15.04.2026; службовій характеристиці ОСОБА_1 від 15.04.2026; копії службового посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 ; рапорті начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ОСОБА_4 вих..№02.2.2.13/7853/26-Вн від 14.04.2026; копії витягу з книги прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) станом на 13.04.2026; копії службової картки ОСОБА_1 , вважаю не доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення: є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Як слідує зі змісту ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пункт другий статті 6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Вирішуючи справу, суддя виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Приписами ч.2 ст.172-15 КУпАП встановлена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. Диспозиція вказаної статті є бланкетною, оскільки не розкриває та не містить визначення конкретної дії чи бездіяльності, за які настає відповідальність, це порушення пов'язане з поняттям військової служби і для визначення ознак правопорушення положення статті відсилають до інших нормативно-правових актів, порушення яких призвело до вчинення зазначеного проступку.
Поняття військової служби наведено в ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якою визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Нормами ч.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
З комплексного аналізу наведених норм можливо дійти висновок, що у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.172-15 КУпАП суть адміністративного правопорушення має бути викладена таким чином, щоб особа, яка притягується до адміністративної відповідальності розуміла, в чому саме полягає її недбале ставлення до військової служби, з зазначенням конкретної дії чи бездіяльності, яка порушує порядок проходження військової служби, визначений Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» або, відповідно до ч.4 ст.2 вказаного закону, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
В той же час, зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вищенаведеним вимогам, оскільки в ньому не наведено суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, повинна бути викладена таким чином, щоб було зрозуміло, де та за яких обставин проступок був вчинений, в яких саме діях або бездіяльності відобразився. Опис суті правопорушення має відповідати диспозиції правової норми, яка передбачає відповідальність за вказане правопорушення, дані про подію правопорушення слід конкретизувати.
Між тим, матеріали справи не містять відомостей у підтвердження того, що дійсно було вчинено порушення державного кордону України трьома громадянами. Зокрема до справи не додано жодних відомостей щодо особи порушника, не долучено протоколів затримання таких осіб, чи навіть повідомлення з РМ, щодо виявлення ними громадян України, які в незаконний спосіб потрапили за кордон.
Так до протоколу не долучено посадову інструкцію інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) мастра-сержанта.
Відсутні відомості щодо результатів проведеної перевірки по вказаному факту і чи така взагалі проводилась, до протоколу не долучено рапорти, повідомлення або ж інші дані у підтвердження факту виявлення правопорушення, за наслідками яких було встановлено факт недбалого ставлення до військової служби ОСОБА_1 .
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення письмові матеріали не містять належної інформації про обставини, що підлягають доказуванню.
Сукупність зібраних у справі доказів не дозволяє з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, у справі не доведено ні події, ні складу правопорушення, про вчинення якого складено протокол та у вчиненні якого звинувачено ОСОБА_1 .
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві.
Суддею звертається увага на те, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі кваліфікацію адміністративного правопорушення, фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, за результатами безпосереднього дослідження та оцінки доказів з точки зору належності, допустимості й достовірності, в ході розгляду справи не було встановлено достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів, які можуть констатувати, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумних сумнівом. У зв'язку із чим, суддя дійшов висновку про закриття провадження у справі, згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП.
Керуючись ст.ст.172-15, 245, 247, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.
Суддя Ямпільського районного суду
Вінницької області Т. В. Гаврилюк