Справа № 130/245/26
2/152/618/26
Іменем України
18 травня 2026 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді - Роздорожної А.Г.
за участі секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, Вінницької обласної прокуратури, Жмеринської окружної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області
вимоги позивача: про стягнення моральної шкоди,
учасники справи в судове засідання не викликалися,
після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідачів.
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом та зазначив, що 12 серпня 2016 року щодо боржника ОСОБА_2 було розпочато кримінальне провадження за частиною першою статті 165 КК України у зв'язку з ухиленням останнього від сплати аліментів на користь позивача. Позивач зазначає, що сплата аліментів боржником здійснювалася лише після порушення кримінального провадження за статтею 367 КК України стосовно прокурора м. Жмеринки у зв'язку з неналежним здійсненням контролю та бездіяльністю у кримінальному провадженні № 420160021130000020 від 12 серпня 2016 року. У зв'язку із цим позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 100000 грн (а.с.1).
2. На підтвердження позовних вимог позивач надав копію ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2026 року, копію виконавчого листа, копію ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року, копію ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 8 червня 2022 року.
3. 10 квітня 2026 року від представника Головного управління Національної поліції України надійшов відзив на позов, у якому вона зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та необґрунтованими. Представник відповідача посилається на те, що порядок здійснення досудового розслідування, повноваження слідчого та прокурора, а також порядок оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності врегульовано нормами Кримінального процесуального кодексу України. У відзиві зазначено, що для покладення на державу обов'язку щодо відшкодування шкоди необхідною є наявність сукупності таких умов, як протиправність дій чи бездіяльності відповідного органу, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між такими діями і заподіяною шкодою, при цьому обов'язок доказування зазначених обставин покладається на позивача. Представник відповідача зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів незаконності дій працівників поліції, а також відсутні судові рішення, ухвалені в порядку кримінального судочинства, якими б було встановлено протиправність дій чи бездіяльності органів досудового розслідування. Крім того, у відзиві зазначено, що незгода позивача з процесуальними рішеннями, діями чи бездіяльністю слідчого, дізнавача або прокурора сама по собі не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Також представник відповідача звертає увагу на те, що позовна заява не містить конкретизації, які саме дії чи бездіяльність відповідачів спричинили позивачу моральну шкоду, у чому саме полягають його душевні страждання та якими доказами це підтверджується. У зв'язку із відсутністю доказів моральної шкоди, протиправності дій відповідачів та причинного зв'язку між такими діями і заявленими позивачем наслідками, представник Головного управління Національної поліції у Вінницькій області просила у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.87-91).
4. 17 квітня 2026 року від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними і необґрунтованими. У відзиві представник відповідача вказувала, що подана позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки містить недоліки щодо визначення сторін спору, не містить належного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також не конкретизує зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів. Зокрема зазначено, що позивач не навів, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю кожного з відповідачів йому нібито завдано моральної шкоди, не визначив правових підстав позову та не надав обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми. Крім того, представник Державної казначейської служби України зазначила, що вказані у позовній заяві найменування окремих відповідачів та їх реквізити не відповідають відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а тому, на думку представника відповідача, позовна заява подана з порушенням вимог процесуального закону. Також у відзиві зазначено, що Державна казначейська служба України є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за дії чи бездіяльність інших державних органів, а тому її залучення у якості відповідача у справі є безпідставним. Представник відповідача звернула увагу на те, що поняття «Держава Україна», «Державний бюджет України» та «Державна казначейська служба України» не є тотожними. Окрім цього, представник відповідача посилається на положення Цивільного кодексу України щодо підстав та умов відшкодування моральної шкоди та зазначила, що для покладення цивільно-правової відповідальності необхідним є доведення протиправності дій відповідачів, наявності шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями і завданою шкодою. На думку представника відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, не доведено наявності душевних страждань чи інших негативних наслідків, а також не обґрунтовано заявлений розмір відшкодування у сумі 100000 грн. У зв'язку із вищевикладеним, представник Державної казначейської служби України просила у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.108-112).
5. 30 квітня 2026 року від представника Вінницької обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник відповідача вказала, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, оскільки позивачем не конкретизовано, які саме рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб відповідачів спричинили йому моральну шкоду, у чому саме полягають моральні страждання, які права позивача були порушені, а також не наведено обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми. У відзиві зазначено, що у кримінальному провадженні № 42016021130000020 органами досудового розслідування та прокуратури неодноразово проводилися слідчі й процесуальні дії, допитувалися свідки, витребовувалися документи та надавалися письмові вказівки прокурора. При цьому, за результатами розслідування неодноразово приймалися постанови про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165 КК України, оскільки не встановлено ознак злісного ухилення від сплати коштів на утримання батька. Представник прокуратури зазначила, що сам факт скасування слідчими суддями постанов про закриття кримінального провадження не свідчить про незаконність дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокуратури та не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Також у відзиві наголошено, що позивач не довів наявності усіх елементів цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправності дій відповідачів, факту завдання моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів і заявленою шкодою. Крім того, представник відповідача посилається на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відповідно до якої незгода особи з процесуальними рішеннями у кримінальному провадженні або їх подальше скасування не свідчить автоматично про порушення прав особи та не є самостійною підставою для компенсації моральної шкоди. Також у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 вже неодноразово звертався до суду з аналогічними позовами щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку із цим же кримінальним провадженням, а постановою Вінницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року йому вже було частково відшкодовано моральну шкоду у сумі 7 000 грн. Окрім цього, на розгляді суду перебуває інша справа між тими ж сторонами, з тим самим предметом спору та з тих самих підстав. З огляду на викладене, представник Вінницької обласної прокуратури просила суд прийняти відзив до розгляду, врахувати наведені доводи та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.123-140).
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
6. Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
7. Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Порощука П.П. від 29 січня 2026 року суддю Порощука П.П. відведено від розгляду справи (а.с.10).
8. Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Грушковської Л.Ю. від 5 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачам надано п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву (а.с.13).
9. Копію позовної заяви з додатками представники відповідачів отримали в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС.
10. Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Грушковської Л.Ю. від 23 березня 2026 року суддю Грушковську Л.Ю. відведено від розгляду справи (а.с.67).
11. Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Заярного А.М. від 24 березня 2026 року суддю Заярного А.М. відведено від розгляду справи (а.с.71).
12. Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Шепеля К.А. від 26 березня 2026 року суддю Шепеля К.А. відведено від розгляду справи (а.с.75).
13. Ухвалою судді Шаргородського районного суду Вінницької області Роздорожної А.Г. від 2 квітня 2026 року цивільну справу прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ухвалою встановлено відповідачам строк до 1 травня 2026 року для надання відзиву на позов, позивачу та відповідачам строк до 18 травня 2026 року для подання відповіді на відзив та заперечень (а.с.84).
14. Копію ухвали суду представники відповідачів отримали в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС.
ІV. Фактичні обставини встановлені Судом.
15. Відповідно до копії ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2026 року по справі №130/3637/25, скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано уповноважених осіб Жмеринської окружної прокуратури внести відомості до ЄРДР щодо прокурора Жмеринської окружної прокуратури Марунчак Тетяни Анатоліївни для з'ясування наявності чи відсутності в її діях ознак кримінального правопорушення під час здійснення нею процесуального керівництва в кримінальному провадженні № 420160021130000020 від 12 серпня 2016 року (а.с.2).
16. Згідно копії виконавчого листа Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у справі № 130/2233/15-ц, виданого 30 грудня 2015 року на підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 3 грудня 2015 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання батька у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 10 серпня 2015 року і до припинення такого права (а.с.3).
17. Відповідно до копії ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року по справі №130/1740/25, скаргу ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою від 10 червня 2025 року задоволено та зобов'язано прокурора Жмеринської окружної прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР щодо прокурора Жмеринської окружної прокуратури Макарця Є.В. для з'ясування наявності чи відсутності в його діях ознак кримінального правопорушення під час здійснення ним функцій прокурора в кримінальному провадженні № 420160021130000020 від 12 серпня 2016 року (а.с.4-5).
18. Відповідно до копії ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 8 червня 2022 року по справі №130/932/22, у задоволенні клопотання прокурора Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016021130000020 від 12 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165 КК України, у зв'язку із тим, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відмовлено (а.с.6-7).
V. Оцінка Суду.
19. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
21. Згідно із статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
22. Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
23. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
24. На підставі статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
25. У п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
26. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
27. Отже, загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності.
28. В той же час, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
29. Так відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
30. Згідно із статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
31. Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
32. При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статті 21, 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
33. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: - неправомірні дії цього органу; - наявність шкоди; - причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.
34. Крім того спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України, які характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.
35. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.
36. У даній справі завдання моральної шкоди позивач пов'язує із, на його думку, неефективним та тривалим досудовим розслідуванням кримінального провадження № 42016021130000020 від 12 серпня 2016 року, неодноразовим прийняттям рішень про закриття кримінального провадження, а також неналежним здійсненням процесуального керівництва прокурорами та бездіяльністю органів досудового розслідування. Разом з тим, надані позивачем докази не містять належного підтвердження того, що саме діями чи бездіяльністю відповідачів йому було завдано моральної шкоди, а також не підтверджують наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та заявленими позивачем моральними стражданнями. Результати кримінальних проваджень, які були відкриті на підставі заяв ОСОБА_1 відносно прокурорів Жмеринської окружної прокуратури Макарця Є.В. та ОСОБА_3 щодо вчинення ними службової недбалості під час кримінального провадження № 42016021130000020 від 12 серпня 2016 року матеріали цієї справи не містять.
37. Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
38. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Аналогічний правовий висновок був викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 вересня 2019 року по справі № 9901/486/19, від 12 вересня 2019 року по справі № 9901/120/19, а також у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17, від 28 квітня 2020 року у справі № 347/1906/16.
39. Крім того, суд зазначає, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
40. Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
41. Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
42. Згідно висновків ВП ВС від 27 листопада 2019 року по справі № 242/4741/16-ц вбачається: п. 30.Тлумачення частини другої статті 30 ЦПК України (нині частина друга статті 48 ЦПК України) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб'єктом який порушив права чи інтереси позивача.
43. Велика Палата Верховного суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).
44. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
45. Статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
46. За змістом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
47. Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
48. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 81 ЦПК України).
49. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
50. Судом встановлено, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження протиправності дій чи бездіяльності відповідачів, факту заподіяння йому моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів і заявленими негативними наслідками. Надані позивачем копії ухвал слідчих суддів лише підтверджують реалізацію ним права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності в порядку, передбаченому КПК України, однак самі по собі не є доказом незаконності дій органів досудового розслідування чи прокуратури та не свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивачем не доведено, у чому саме полягають його душевні страждання, яких саме немайнових втрат він зазнав, а також не наведено обґрунтування розміру заявленої до стягнення моральної шкоди у сумі 100000 грн. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З цих підстав,
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу, Суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, Вінницької обласної прокуратури, Жмеринської окружної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 18 травня 2026 року.
Ім'я (найменування) сторін та учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , зареєстрований мешканець АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, що знаходиться по вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646. Представники відповідача: Колісник Юлія Сергіївна.
Жмеринська окружна прокуратура, що знаходиться по вул. Національна, 6А в м. Жмеринка Вінницької області, ЄДРПОУ 02909909.
Вінницька обласна прокуратура, що знаходиться по вул. Монастирська, буд. 33, в м. Вінниця Вінницької області, 21050, ЄДРПОУ 02909909. Представники відповідача: Колівошко Світлана Миколаївна за довіреністю від 12 січня 2026 року.
Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, що знаходиться по вул. Театральна, буд. 10, в м. Вінниця Вінницької області, 21050, ЄДРПОУ 40108672. Представник відповідача: Ільяшова Вікторія Василівна, яка діє на підставі довіреності №196 від 1 січня 2026 року.
Жмеринський РВП ГУНП у Вінницькій області, що знаходиться по вул. Соборна, 46 А, в м. Жмеринка Вінницької області, ЄДРПОУ 02760363.
Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА