Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26
18.05.2026 394/565/26
2/394/454/26
про залишення позовної заяви без руху
Суддя Новоархангельського районного суду Кіровоградської області Краснопольська Л.П., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, -
Позивач звернулася до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суддя приходить до висновку, що зазначена заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із сімейних відносин, враховуючи, що сімейні правовідносини з іноземним елементом пов'язані одразу з двома, а іноді й більше державами, і відповідно, з двома або кількома правовими система, які часто по-різному врегульовують питання шлюбу і сім'ї.
З матеріалів позовної заяви, вбачається, що відповідач є громадянином Арабської Республіки Єгипет, при цьому зазначає, що проживає відповідач у Німеччині ( без зазначення конкретної адреси проживання).
Відповідно до статті 414 Цивільно-процесуального кодексу України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Сповіщення відповідача повинно здійснюватися у рамках міжнародної співпраці.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до положень ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін, проживає за кордоном, визначається законами України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Враховуючи, що до даної категорії спору застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу, позовна заява повинна відповідати вимогам ст. 175 ЦПК України.
Статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачені загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом. Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Підстави визначення підсудності справ судам України передбачені ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Аналогічна норма передбачена і статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», де зазначено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Згідно з п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України.
Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.
Оскільки відповідач проживає на території Федеративної Республіки Німеччини та є громадянином Арабської Республіки Єгипет, позивачу необхідно надати належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави (офіційну мову відповідної держави, громадянином якої є відповідач), для вручення їх відповідачу.
Суд звертає увагу позивача на те, що оформлення документів для їх можливого використання як за кордоном так і на території України є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн (Австрія, Сполучене Королівство Великобританії, Данія, Італія, Іспанія, Греція, Німеччина, Португалія, Південна Корея, США, Франція, Швейцарія, Швеція та інші). Таким чином, позивачу необхідно оформити позовну заяву та документи, що додаються до неї, у відповідності до вимог пункту 2.3 розділу 2 вказаної вище Інструкції та надати суду належним чином завірений переклад.
Окрім того, якщо позивачем буде доведено наявність обставин, за яких підсудність даної справи належить Новоархангельському районному суду Кіровоградської області, то сповіщення відповідача повинно здійснюватися у рамках міжнародної співпраці.
За загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно ч.9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
З позову вбачається, що позивачка звертається до суду з вимогами про оспорювання батьківства ОСОБА_2 , однак як вбачається з прохальної частини позову, просить визнати батьківство ОСОБА_3 та внести відомості до актового запису про народження.
Таким чином, позивачці необхідно визначитися із вимогами: чи вона просить суд про визнання батьківства, чи про оспорювання батьківства, виклавши заявлені вимоги та зміст цих вимог у виправленій заяві у відповідності до вищевказаних вимог.
Зміст позову є вказівкою позивача на спосіб захисту вже порушеного права, однак в позові не вказано в чому саме полягає спір між позивачем і відповідачем в цій частині.
Слід також зазначити, що поняття «спір про право» пов'язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Однак позов не містить обґрунтування у чому саме полягає порушення прав позивача саме з боку зазначеного відповідача, як вказана особа перешкоджає в реалізації права позивача та про наявність спору про право між ними.
Частиною 1 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб . У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Крім того, всупереч вимог, передбачених ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено: точне місцезнаходження або місце проживання чи перебування відповідача сторін та інших учасників справи, поштовий індекс, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини .
Суд зазначає, що доводи у позовній заяві про те що позивачу невідоме місце проживання судом не приймається до уваги так як суд повинен вживати належних заходів та повідомити іншу сторону про проведення судового засідання та забезпечити доступ до правосуддя.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з недотриманням вимог, встановлених статями 175, 177 ЦПК України, які є імперативними нормами закону та мають вичерпний перелік вимог щодо належного оформлення позовної заяви, а у цьому випадку і з урахуванням положень Закону України «Про міжнародне приватне право».
Окрім того, суд звертає увагу позивача, що аналогічний її позов вже залишався без руху ухвалою суду від 18.03.2026 року, але недоліки виправлені не були, натомість позивачка повторно звернулася з такими ж самими вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, заява повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, пов'язаних з відповідним правовим обґрунтуванням позову про оспорювання батьківства.
Враховуючи приписи п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України заява підлягає залишенню без руху для виправлення недоліків з метою ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення згідно зі ст. 263 ЦПК України. Зазначене в мотивувальній частині є підставою для залишення заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 134, 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства - залишити без руху.
Запропонувати позивачу у в десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали подати до суду позовну заяву з правовим обґрунтуванням, що відповідає вимогам позовного провадження, та виправленими недоліками, що вказані в мотивувальній частині. Роз'яснити, що в разі невиконання зазначених вимог у вказаний строк заява буде вважатися неподаною, і буде повернута.
У відповідності до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ухвалою, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: