Справа № 383/346/26
Номер провадження 2/383/432/26
15 травня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої - судді Адаменко І.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Михайлюти Д.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу №383/346/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.08.2025 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 538392-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Однак, відповідач, в порушення умов вищевказаного договору отримані грошові кошти у строк, визначений Договором, не повернув, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість зі сплати основного боргу, процентів та комісії. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у нього станом на 15.02.2026 рік утворилась заборгованість за договором № 538392-КС-003 про надання кредиту в розмірі 37290,00 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 11000,00 грн, суми прострочених платежів з процентів 18590,00 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст..625 ЦК України 5500,00 грн та суми прострочених платежів за комісією 2200,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2026 року прийнято позовну заяву та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві вказує, що позовні вимоги підтримуються позивачем у повному обсязі та просить розглядати справу без участі представника позивача, при цьому, у разі неявки відповідача, надає згоду на заочний розгляд справи (а.с.9 зворот -10).
Відповідач ОСОБА_1 повторно до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином. До суду заяв чи клопотань не подав. Відзиву на позовну заяву від відповідача також не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ст. 280 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлений відповідач до суду не з'явився, не подав заяв чи клопотань про розгляд справи без його участі та відзиву на позов, тому враховуючи згоду позивача, суд ухвалює заочне рішення.
Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази та оцінивши їх у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як визначено в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 08.08.2025 року направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір (оферту) № 538392-КС-003 про надання кредиту (а.с.28-29).
08 серпня 2025 року року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) укласти договір № 538392-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.39).
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3391, на номер телефону НОМЕР_2 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який позичальником було введено/відправлено (а.с.50).
Таким чином, 08 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 538392-КС-003 про надання кредиту (а.с.18-27), за умовами якого кредитодавець надав позичальникові на умовах, передбачених договором, грошові кошти (Кредит) у кредит у сумі 11000,00 гривень на засмадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (п.2.1 Кредитного договору).
Сторони узгодили строк кредиту: 24 тижнів; стандартну процентну ставку за кредитом: в день 1%, фіксована. Загальний розмір наданого Кредиту: 11000,00 грн, комісія за надання кредиту - 2200,00 грн. Термін дії Договору: до 23.01.2026 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 27141,58 грн. Загальні витрати за кредитом: 16141,58 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6642,76 процентів. Денна процента ставка: 0,87 процентів (п.2.3. - п.2.5., п.2.7.- п.2.12. Кредитного договору).
Відповідно до п.3.1. Кредитного договору технологія (порядок) укладання Договору: Договір укладається з використанням ІКС Кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію'шляхом надання пропозиції укласти Договір (оферти) Кредитодавцем таїї прийняття (акцептування) Позичальником. Договір укладається з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів Національного банкуУкраїни. Згідно п.3.2.6. Кредитного договору у разі прийняття позитивного рішення Кредитодавцем на надання Кредиту, Позичальник зазначає реквізити електронного платіжного засобу Позичальника, з використанням якого він бажає отримати на рахунок Кредит. Для зручності Позичальника після введення реквізитів електронного платіжного засобу номер електронного платіжного засобу зберігається в Особистому кабінеті Позичальника у форматі НОМЕР_3 . В подальшому Позичальник може здійснювати платежі за цим Договором та отримувати додаткові кошти за Договором без повторного введення повних реквізитів доданих електроних платіжних засобів. При подачізаявки на отримання другого та наступних кредитів Позичальник обирає електронний платіжний засіб, з використанням якого Позичальник бажає отримати Кредит із переліку тих, що додані до його Особистого кабінету або може змінити раніше введені реквізити електронних платіжних засобів на інші. Позичальник зобов'язаний вказати реквізити електронного платіжного засобу, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Кредитодавцем своїх зобов'язань за цим Договором. У разі, якщо Позичальник надав для перерахування суми Кредиту реквізити електронного платіжного засобу, що належать третій особі, Позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. До того ж, решта прав та обов'язків за цим Договором залишаються за Позичальником. Така третя особа не є вигодонабувачем за цим Договором. Вигоду за кредитним Договором набуває виключно Позичальник. Після введення реквізитів електронного платіжного засобу здійснюється етап проходження верифікації Позичальника в один ізспособів, визначених в п. 3.4. цього Договору.
Пунктами п.4.1.-п.4.2. Кредитного договору кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору. Позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого для користування Кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати Процентів за Зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду діїДоговору за умови сплати Позичальником своєчасно і у повному обсязіПроцентів, Комісіїта частини суми наданого Кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до Договору. У разі несплати Позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування Процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення Строку кредитування за цим Договором. Сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка (п.4.2.2. Кредитного договору).
Невід'ємною частиною цього Договору є додатки: (1) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживачата реальної річної процентної ставки за договором про кредит (розраховано за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 365% (Триста шістдесят п'ять) річних) (2) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживачата реальної річної процентної ставки за договором про кредит (розраховано за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 365% ((Триста шістдесят п'ять) річних) (п.11.18. Кредитного договору). Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту у якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с.14-17).
Візуальною формою послідовності дій клієнта підтверджено, що ОСОБА_1 підписав Кредитний договір № 538392-КС-003 від 08.08.2025 року одноразовим ідентифікатором UA-5513, який йому відправлений 08.08.2025 року о 19:39:31 на номер телефону НОМЕР_4 (а.с.49).
Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «Бізнес Позика» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Проте, відповідач у строки, визначені Договором до 23.01.2026 року, свої зобов'язання не виконав.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
На обґрунтування виконання Договору позивачем, ним надано підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно якого вбачається, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, номер платіжної інструкції 605d53b2-7476-11f0-b90f-000c29d57ed2_1, надавач платіжних послуг: ТОВ «ПрофітГід», платник: ТОВ «Бізнес Позика», номер транзакції 45467-12335-92574, дата: 08.08.2025 19:40, сума переказу: 11000,00 грн, номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_5 , MONOBANK (UNIVERSAL BANK), код авторизації 822981, код RRN 522019216767, призначення переказу: перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_6 , зг. до кредитного договору №538392-КС-003 від 08.08.2025 без ПДВ (а.с.50 зворот).
Також, згідно відповіді, яка надійшла від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 08.05.2026 року за №ЕП-863/26 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.03.2026 року, мається інформація, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) було емітовано платіжну картку НОМЕР_1 (а.с.101-102).
З наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» виписки про рух коштів по картці за період з 08.05.2025-23.01.2026 суд вбачає, рух коштів за даним картковим рахунком. Дана картка містить зарахування на суму 11000,00 грн (а.с.103-114).
Позивач надав розрахунок заборгованості відповідача перед ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором №538392-КС-003 від 08.08.2025 року за період з 08.08.2025 по 23.01.2026, де зазначено, що відповідач не погашав кредит та припустився заборгованості, яка станом на 18.02.2025 рік становить 11000,00 грн - основний борг, 18590,00 грн - борг з прострочених процентів за користуання кредитом. Також позивачем нарахована комісія у сумі 2200,00 грн та заборгованість за ст.625 ЦК України в сумі 5500,00 грн (а.с.11-12).
Даний факт також підтверджується довідкою про стан заборгованості станом на 18.02.2026 р. (а.с.13).
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, враховуючи вищевстановлені обставини та досліджені докази у справі, суд виснує, що позивачем доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, в судовому засіданні підтверджено за Кредитним договором №538392-КС-003 від 08.08.2025 року, та позивачем доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем у сумі 11000,00 гривень відповідно до умов вказаного договору.
Оскільки відповідач фактично отримав кредитні кошти у сумі 11000,00 гривень, які не повернув позивачу як і відсотки за користування ними у строки, визначені Догоровом, тому суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та про стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту в сумі 11000,00 грн та відсотків в сумі 18590,00 грн на користь ТОВ «Бізнес Позика».
Щодо стягнення 2200,00 грн заборгованості з комісії за надання кредиту, то в цій частині позов є необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятоїстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 року у справі №186/1333/16-ц (провадження №61-27618св18), викладено правовий висновок про те, що умовами договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Так, Верховний Суд у постанові від 16.11.2016 року у справі №6-1746цс16 дійшов висновку, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без значення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме, як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливим є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із змісту Кредитного договору №538392-КС-003 від 08.08.2025 р., а саме п.2.5. цього Кредитного договору вбачається, що позивачем встановлено розмір комісії за видачу кредиту, проте це суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Враховуючи те, що позивачем встановлено плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункта кредитного Договору, у тому чилі п.2.5. Кредитного договору, укладених між відповідачем та Банком щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за видачу кредиту є нікчемним.
Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції викладеній в Постанові від 13.07.2022 Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначено, що «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно зі змістом статті 11 Закону № 1023-XII дію Закону № 1023-XII звужено до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII».
Оскільки банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь, до яких відноситься й комісія за надання кредиту, тому позовні вимоги в частині стягнення за Кредитним договором №538392-КС-003 від 08.08.2026 року в сумі 2200,00 грн заборгованості по комісії за видачу кредиту є необґрунтованими та позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення позивачем суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 5500,00 грн, то в цій частині позов також є необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22 та в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні укази Президента України та строк дії воєнного стану в Україні продовжено, та який наразі діє.
Оскільки відповідач на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнений від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період з 24 лютого 2022 року до тридцятого дня після скасування/припинення дії воєнного стану на території України (ст.625 ЦК України), тому суд вважає, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача нарахованої заборгованості по відсотками відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 5500,00 грн, яка охоплюється періодом з 08.08.2025 по 23.01.2026, є необґрунтованим, й на цій підставі відмовляє позивачу у задоволенні цих вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позов до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем не доведені належними та допустимими доказами всі складові заборгованості за кредитним договором, які зазначені ним у позові, тому стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 29590,00 грн, з яких: 11000,00 грн заборгованість за кредитом та 18590,00 грн заборгованість по прострочених процентах за користування кредитом, відмовивши в задоволенні іншої частини вимог, а саме у стягненні 2200,00 грн заборгованості з комісії за видачу кредиту та заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 5500,00 грн.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2112,64 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 538392-КС-003 від 08.08.2025 року у загальному розмірі 29590,00 грн, а також судовий збір в сумі 2112,64 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, п.і. 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_7 від 04.02.2022 року, орган видачі 3501, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 18.05.2026 року.
Суддя І. М. Адаменко