16 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 925/1276/25
за позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Некрасової Наталії Володимирівни,
до Комунального підприємства "Міський водоканал"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 137004,00 грн.
Представники учасників справи:
Прокурор - Мохонько А.В.;
Позивач - не з'явився;
Відповідач: ФОП Некрасова Н.В. Сизько Б.Б., адвокат;
Відповідач: КП "Міський водоканал" - не з'явився.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції прокурора, позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 16.10.2025 Керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Некрасової Наталії Володимирівни, Комунального підприємства "Міський водоканал".
1.2. Змістом позову прокурора є немайнові вимоги про визнання недійсними додаткових угод №2 від 06.05.2021, №3 від 06.08.2021, №4 від 09.11.2021 до договору про закупівлю товарів від 28.01.2021 №001930, укладеного Комунальним підприємством "Міський водоканал" та Фізичною особою-підприємцем Некрасовою Наталією Володимирівною та майнова вимога про стягнення 137004,00 грн безпідставно сплачених коштів.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор ствердив про невідповідність змісту оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю товарів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовлює підстави для визнання додаткових угод недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
1.4. 21.10.2025 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі. Ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив о 09:00 18.11.2025.
1.5. 17.11.2025 відповідач ФОП Некрасова Наталія Володимирівна подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. (а.с. 177-181 том 1)
1.6. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач ФОП Некрасова Наталія Володимирівна зазначила, що з урахуванням відсутності стабільної ситуації на паливному ринку сторони договору мали право неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару кожного разу не більше, ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. Отже, сторони протягом дії договору про закупівлю могли вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю.
1.7. 17.11.2025 відповідач КП "Міський водоканал" подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №920/19/24. (а.с. 186-190 том 1)
1.8. 17.11.2025 позивач Золотоніська міська рада подала до суду заява про розгляд справи без участі її представника. (а.с. 197 том 1)
1.9. 18.11.2025 у підготовчому засіданні взяли участь прокурор Мохонько А.В., представник відповідача КП "Міський водоканал" адвокат Пилипенко Р.Б.
1.10. 18.11.2025 суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 09:00 хв. 02.12.2025.
1.11. 20.11.2025 прокурор подав до суду заперечення на клопотання про зупинення просив відмовити у зв'язку з тим, що відповідач не обґрунтував об'єктивної неможливості розгляду справи та відсутності потреби у зупиненні провадження у справі. Прокурор вважав, що відповідач, заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі, затягує розгляд справи. (а.с. 208-209 том 1)
1.12. 20.11.2025 прокурор подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача ФОП Некрасової Наталії Володимирівни та просив суд позов задовольнити повністю. (а.с. 215-219 том 1).
1.13. У відповіді на відзив прокурор зазначив, що з моменту укладення додаткової угоди №1 до моменту укладення додаткової угоди №2 середньоринкова ціна по Україні на дизельне паливо зросла на 0,03% у той час як за додатковою угодою №2 ціну за одиницю товару збільшено сторонами на 10%, що суперечить вимогам ст. 41 Закону у редакції, чинній на момент укладання угоди. Вказане про відсутність економічної необхідності у піднятті ціни на нафтопродукти. У зв'язку із недійсністю додаткової угоди №2 від 30.03.2021 решта додаткових угод № 3-4 є недійсними, оскільки ними сторони щоразу збільшували ціну за одиницю товару більш ніж на 10 % (гранично допустимий поріг підвищення ціни за одиницю товару) по відношенню до ціни, погодженої сторонами в момент укладення договору, що суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону. Отже, додаткові угоди №3-4 до договору укладені із перевищенням максимально дозволеного законом 10 % ліміту. Прокурор ствердив, що у даному спорі відсутня будь-яка неоднозначність щодо тлумачення норми закону у даних господарських правовідносинах.
1.14. 02.12.2025 відповідач ФОП Некрасова Наталія Володимирівна подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с. 228 том 1)
1.15. Підготовче засідання 02.12.2025 не відбулося у зв'язку з відсутністю у приміщенні Господарського суду Черкаської області електропостачання у цей час.
1.16. 02.12.2025 суд ухвалив призначити підготовче засідання о 15:00 10.12.2025.
1.17. 10.12.2025 відповідач КП "Міський водоканал" подав до суду клопотання про залишення позову прокурора без розгляду. Враховуючи висновки Конституційного Суду України у рішенні від 03.12.2025 у справі №6-р(п)2025, на думку відповідача, на даний час є належні правові підстави для залишення без розгляду позовної заяви Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради. Відповідач ствердив, що Золотоніська міська рада має достатньо процесуальних можливостей для самостійного звернення до господарського суду із відповідним позовом до ФОП Некрасової та КП "Міський водоканал". (а.с. 1-3 том 2)
1.18. 10.12.2025 у підготовчому засіданні взяли участь прокурор Мохонько А.В., представник відповідача КП "Міський водоканал" адвокат Пилипенко Р.Б., представник відповідача ФОП Некрасової Н.В. адвокат Сизько Б.Б.
1.19. 10.12.2025 суд ухвалив у клопотанні відповідача КП "Міський водоканал" про зупинення провадження у справі відмовити. Зміст та мовити ухвали суд виклав у протоколі судового засідання від 10.12.2025.
1.20. 10.12.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні до 15:00 17.12.2025.
1.21. 16.12.2025 прокурор подав заперечення на клопотання КП "Міський водоканал" про залишення позову прокурора без розгляду. Прокурор вказав, що твердження відповідача про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави у спірних правовідносинах на підставі прийнятого рішення Конституційного Суду України є безпідставним. Прокурор ствердив, що у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України вказано, що воно не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності. Крім того, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року. (а.с. 44-45 том 2)
1.22. 17.12.2025 відповідач КП "Міський водоканал" подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с. 40 том 2)
1.23. 17.12.2025 Золотоніська міська рада подала до суду заяви про припинення повноважень її представника Сизька Дениса Валерійовича та про розгляд справи без участі її представника. (а.с. 50, 52 том 2)
1.24. 17.12.2025 у підготовчому засіданні взяли участь прокурор Мохонько А.В., представник відповідача ФОП Некрасової Н.В. адвокат Сизько Б.Б.
1.25. 17.12.2025 суд ухвалив у клопотанні відповідача КП "Міський водоканал" про відкладення розгляду справи відмовити. Зміст ухвали суд виклав у протоколі судового засідання від 17.12.2025.
1.26. 17.12.2025 суд ухвалив клопотання відповідача КП "Міський водоканал" про залишення позову прокурора без розгляду розглянути і надати йому оцінку в остаточному процесуальному рішення суду за наслідками розгляду справи по суті. Зміст ухвали суд виклав у протоколі судового засідання від 17.12.2025.
1.27. 17.12.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті о 09 год. 00 хв. 08.01.2026.
1.28. 23.01.2026 Керівник Золотоніської окружної прокуратури подав до суду пояснення, у яких ствердив, що прокурор звертався до Золотоніської міської ради щодо фактів порушень інтересів держави, які полягають у зайвому витрачанні бюджетних коштів. Вказане надає підстави для звернення прокурора до суду в порядку, встановленому статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 03.12.2025 у справі №3-28/2024(59/24). Крім того, неможливість самостійного та ефективного захисту інтересів органу місцевого самоврядування без участі прокурора робить звернення саме прокурора єдино можливим процесуальним механізмом відновлення порушених інтересів. Отже, звернення прокурора не підміняє собою повноваження органу місцевого самоврядування, а є реалізацією конституційної функції прокуратури у виключному випадку, спрямованою на захист інтересів держави. (а.с. 88-89 том 2)
1.29. Суд неодноразово відкладав розгляд справи, враховуючи відсутність електропостачання у Золотоніському міськрайонному суді, у якому у режимі відеоконференції приймають участь у судових засіданнях представники відповідачів, та за клопотанням відповідачів про відкладення розгляду справи.
1.30. 27.01.2026 суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті.
1.31. 27.01.2026 суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 14:30 04.02.2026.
1.32. 27.01.2026 представники відповідачів адвокат Пилипенко Р.Б. та адвокат Сизько Б.Б. у судовому засіданні ствердили, що право Золотоніської міської ради не порушено, оскільки міська рада не є стороною правочину, закупівля товарів здійснювалася не за кошти місцевого бюджету, а за кошти відповідача КП "Міський водоканал", отримані від господарської діяльності. У зв'язку з необхідністю заслуховування представника міської ради щодо порушеного права представники відповідачів адвокат Пилипенко Р.Б. та адвокат Сизько Б.Б. просили визнати явку позивача Золотоніської міської ради у судове засідання обов'язковою
1.33. 04.02.2026, 16.02.2026 суд ухвалив визнати явку позивача Золотоніської міської ради у судовому засіданні обов'язковою.
1.34. 11.02.2026 позивач Золотоніська міська рада подала до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с. 143-144 том 2)
1.35. 11.02.2026 КП "Міський водоканал" подав до суду додаткові пояснення, у яких ствердив, що КП "Міський водоканал" засноване на комунальній власності територіальної громади м. Золотоноша і підпорядковане Золотоніській міській раді. Підприємство створене з метою здійснення ефективної господарської діяльності, спрямованої на максимальне забезпечення попиту населення, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, на якісні послуги з водопостачання, водовідведення, теплопостачання та інших послуг в інтересах територіальної громади м. Золотоноша, засновника підприємства. (а.с. 145-148 том 2)
Відповідач ствердив, що прокурор зазначив, що власником майна та коштів КП "Міський водоканал" є міська територіальна громада м. Золотоноша в особі Золотоніської міської ради, яка визначена позивачем та на користь якої повинні стягуватися кошти із ФОП Некрасової Н.В. за спірними угодами на поставку пального. Як на підставу представництва прокурор посилається на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено виключні випадки представництва прокурором інтересів держави в суді, а також на ст. 53 ГПК України. Проте прокурором у позовній заяві не стверджується, що закупівля КП "Міський водоканал" товару у ФОП Некрасової Н.В. - бензину та дизельного палива за спірними угодами фінансувалася за рахунок коштів місцевого бюджету Золотоніської міської ради, та/або що таке фінансування здійснювалася за рахунок кредитів, залучених відповідачем під державні гарантії. Жодного доказу на підтвердження обставини, що закупівля пального за спірними угодами здійснювалася за кошти місцевого бюджету, прокурор не подав.
Відповідач ствердив, що Золотоніська міська рада, в інтересах яких звертається прокурор із відповідним позовом, не була та не є стороною оспорюваних правочинів - додаткових угод до договору про закупівлю товарів. У пункті 110 постанови Верховного Суду від 21.11.2025 у справі 920/19/24 вказано, що відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. У такому разі двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.
КП "Міський водоканал" вважає неприйнятним застосування реституції в частині можливого повернення пального за спірними угодами, позаяк наразі (в умовах аварійних відключень від електричної енергії) виключно за рахунок пального працюють генератори на об'єктах водоканалу та відбувається підкачування води із водозабору споживачам у м. Золотоноша.
КП "Міський водоканал" з метою отримання прибутку діє на принципах повного господарського розрахунку. Тобто, Золотоніська міська рада не здійснює утримання комунального підприємства за рахунок коштів місцевого бюджету та не має права втручатися в оперативну господарську діяльність підприємства.
Відповідач вказав, що прокурор у позові не стверджує, що закупівля товару за спірними угодами фінансувалася виключно за рахунок коштів місцевого бюджету Золотоніської міської, та/або що таке фінансування здійснювалася через механізми державного кредитування. Отже, КП "Міський водоканал", здійснюючи свої повноваження відносно прибутку, отриманого від комерційної господарської діяльності, а саме володіння, користування та розпоряджання своїм майном та без будь-якого втручання з боку уповноваженого органу місцевого самоврядування, фактично здійснює свої повноваження як власник цих коштів. Відповідач ствердив, що доводи прокурора, що закупівля за спірними угодами здійснювалося за рахунок коштів, які належать до бюджету Золотоніської міської ради, є безпідставними, не ґрунтуються на нормах Цивільного кодексу України та суперечать нормам Бюджетного кодексу України. Також безпідставним є посилання прокурора на норми Закону України "Про відкритість використання публічних коштів". Тобто, на думку відповідача, прокурор безпідставно ототожнив два поняття "публічні кошти" та "бюджетні кошти". Постанова Верховного Суду від 15.12.2021 №922/490/21, на яку посилався прокурор, не містить висновків про протилежне, а обставини стосувались визнання недійсними угод, укладених між ДП "Електроважмаш" та ТОВ "Маріупольпромснаб". Тобто, віднесення наведених висновків до правовідносин із комунальним підприємством є безпідставним.
1.36. 13.02.2026 прокурор подав до суду пояснення, у яких вказав, що правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. (а.с. 154-156 том 2)
Комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Такий висновок зазначено Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 у справі №815/1216/16. Отже, Золотоніська міська рада є засновником КП "Міський водоканал" наділена повноваженнями на захист інтересів держави у даних правовідносинах. Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 виснував: "У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету". Отже, прокурор ствердив, що правильно встановив порушення економічних інтересів держави, що корелюються з інтересами територіальної громади, у даному випадку в особі Золотоніської міської ради.
1.37. 16.02.2026 відповідач КП "Міський водоканал" подав до суду додаткові пояснення, у яких ствердив, що відповідно до висновків Верховного Суду, зокрема, викладених у пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та пунктах 8.7-8.8 постанови від 28.09.2022 у справі №483/448/20, прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Однак, у даному випадку Золотоніська міська рада не виступала стороною спірних правочинів про придбання пального КП "Міський водоканал". Доказу на підтвердження обставини, що закупівля пального за спірними угодами здійснювалася за кошти місцевого бюджету, прокурор не подав. КП "Міський водоканал" вважає неприйнятним застосування реституції в частині можливого повернення пального за спірними угодами, оскільки в умовах аварійних відключень від електричної енергії виключно за рахунок пального працюють генератори на об'єктах водоканалу та відбувається підкачування води із водозабору споживачам у м. Золотоноша. У постанові від 20.03.2019 у справі №607/5422/16-ц Верховний Суд зазначив, що застосування у кожному конкретному випадку положень статей 1212 або 216 Цивільного кодексу України залежить від обставин, за яких грошові кошти передавалися відповідачу. Наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. (а.с. 163-166 том 2)
1.38. 16.02.2026 позивач Золотоніська міська рада подала до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с. 171-172 том 2)
1.39. 16.02.2026 Золотоніська міська рада подала до суду заяву, у якій просила відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом Королем О.А. (а.с. 171 том 2)
1.40. 16.02.2026 суд ухвалив відкласти розгляд справи у судовому засіданні до 15:00 25.02.2026. Суд визнав явку представника позивача у судове засідання о 15:00 25.02.2026 обов'язковою.
1.41. 25.02.2026 адвокат Король О.А. на підставі ордеру про надання правничої допомоги Виконавчому комітету Золотоніської міської ради від 25.02.2026 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю у розгляді іншої справи у цей час. (а.с. 188 том 2)
1.42. Золотоніська міська рада не повідомила суд про неможливість з'явлення у судове засідання її представника.
1.43. 25.02.2026 у судовому засіданні взяли участь прокурор Мохонько А.В., представники відповідача КП "Міський водоканал" адвокат Пилипенко Р.Б., представник відповідача ФОП Некрасової Н.В. адвокат Сизько Б.Б. Представник позивача Золотоніської міської ради у судове засідання не з'явився.
1.44. Прокурор Мохонько А.В. у судовому засіданні вважала за доцільне відкласти розгляд справи.
1.45. Представник відповідача ФОП Некрасової Н.В. адвокат Сизько Б.Б. у судовому засіданні звернув увагу суду на те, що Король О.А. є представником Виконавчого комітету Золотоніської міської ради, а у даній справі позивачем є Золотоніська міська рада, представник якої у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Позивач також не подав клопотань про неможливість з'явлення його представника у судове засідання чи заяви про розгляд справи за відсутності його представника. Представник відповідача Сизько Б.Б. заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою представника позивача Золотоніської міської ради без поважних причин та неподанням заяви про розгляд справи за відсутності його представника на підставі статтей 202 та 226 Господарського процесуального кодексу України. Просив врахувати висновки Верховного Суду від 13.01.2026 у справі №910/4862/21, від 11.12.2025 у справі №904/2963/25, від 11.12.2025 №910/6774/25 та від 05.11.2025 у справі №921/486/23 постановити ухвалу про залишення позову без розгляду. Подальший розгляд справи у відсутність представника позивача вважав неможливим.
1.46. Представник відповідача КП "Міський водоканал" адвокат Пилипенко Р.Б. у судовому засіданні звернув увагу суду на те, що позивачем у справі є Золотоніська міська рада, а не Виконавчий комітет Золотоніської міської ради, отже підстави для відкладення розгляду справи відсутні, підтримав позицію представника відповідача адвоката Сизька Б.Б. та просив позов залишити без розгляду.
1.47. Прокурор Мохонько А.В. у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду, ствердила, що відсутні підстави для залишення позову без розгляду, оскільки у спірних правовідносинах інтереси держави представляє прокурор, який і підтримує позов, пояснила, що відповідачі допускають суперечливу поведінку, оскільки за їх клопотанням суд визнав явку представника Золотоніської міської ради обов'язковою.
1.48. 25.02.2026 суд ухвалив застосувати до Золотоніської міської ради захід процесуального примусу у виді штрафу. Стягнув з місцевого бюджету територіальної громади за рахунок асигнувань Виконавчого комітету Золотоніської міської ради в дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) 3328,00 грн.
1.49. 25.02.2026 суд ухвалив у клопотанні Фізичної особи-підприємця Некрасової Наталії Володимирівни про залишення позову Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради до Фізичної особи-підприємця Некрасової Наталії Володимирівни, Комунального підприємства "Міський водоканал" без розгляду відмовити.
1.50. 19.03.2026 Золотоніська міська рада подала до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с. 221 том 2)
1.51. 19.03.2026 відповідач ФОП Некрасова Наталія Володимирівна подала до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с. 223 том 2)
1.52. 19.03.2026 суд ухвалив призначити судове засідання о 10:00 30.03.2026, повідомив, що судове засідання об 11:00 19.03.2026 не відбулося у зв'язку з нестабільним з'єднанням з медіа-сервером підсистеми відеоконферецзв'язку.
1.53. 30.03.2026 Золотоніська міська рада подала до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с. 1 том 3)
1.54. 30.03.2026 суд ухвалив відкласти розгляд справи у судовому засіданні до 12:00 02.04.2026
1.55. У судовому засіданні 02.04.2026 взяли участь прокурор Мохонько А.В., представник позивача Золотоніської міської ради адвокат Король О.А., представники відповідача КП "Міський водоканал" адвокат Пилипенко Р.Б., представник відповідача ФОП Некрасової Н.В. адвокат Сизько Б.Б.
1.56. Представник позивача Золотоніської міської ради адвокат Король О.А. у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів процесуального примусу у виді штрафу. Ствердив, що подальша участь у судових засіданнях представника позивача буде забезпечена відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України. Представник позивача Король О.А. пояснив, що права позивача Золотоніської міської ради за укладеними між відповідачами додатковими угодами до договору не порушені, оскільки міська рада не закупляла товар для відповідача КП "Міський водоканал".
1.57. 02.04.2026 суд ухвалив ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2026 про застосування до Золотоніської міської ради заходу процесуального примусу у виді штрафу скасувати.
1.58. 02.04.2026, вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд ухвалив відкласти розгляд справи у судовому засіданні на стадії судових дебатів до 15 год. 00 хв. 08.04.2026.
1.59. 07.04.2026 відповідач КП "Міський водоканал" подав до суду заяву, у якій заявив відвід судді Гладуну А.І. (а.с. 47-51 том 3)
1.60. 08.04.2026 суд ухвалив у заяві відповідача КП "Міський водоканал" про відвід судді Гладуну А.І. відмовити.
1.61. 08.04.2026 відповідач ФОП Некрасова Наталія Володимирівна подала до суду клопотання, у якому просила суд при ухваленні рішення врахувати висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. (а.с. 86-88 том 3)
1.62. 08.04.2026 відповідач КП "Міський водоканал" подав до суду додаткові пояснення, у яких виклав письмово промову у судових дебатах та просив застосувати до вимог прокурора строк позовної давності. (а.с. 93-97 том 3)
1.63. У судовому засіданні 08.04.2026 взяли участь прокурор Мохонько А.В., представник відповідача КП "Міський водоканал" адвокат Пилипенко Р.Б., представник відповідача ФОП Некрасової Н.В. адвокат Сизько Б.Б.
1.64. Прокурор Мохонько А.В. у судовому засіданні позов підтримала повністю.
1.65. Представник відповідача КП "Міський водоканал" адвокат Пилипенко Р.Б. у судовому засіданні просив суд відмовити у позові повністю.
1.66. Представник відповідача ФОП Некрасової Н.В. адвокат Сизько Б.Б. у судовому засіданні просив суд відмовити у позові повністю.
1.67. 08.04.2026 суд ухвалив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення у справі до 12:00 16.04.2026.
1.68. У судовому засіданні 16.04.2026 взяли участь прокурор Мохонько А.В., представник відповідача ФОП Некрасової Н.В. адвокат Сизько Б.Б.
1.69. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 16.04.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/1276/25.
Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову прокурора є немайнові вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та майнова вимога про стягнення безпідставно сплачених коштів.
2.2. Підставами позову є обставини, якими прокурор обґрунтовує невідповідність змісту оспорюваних додаткових угод пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовлює підстави для визнання додаткових угод недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є обставини, які відповідно до закону є підставою для визнання оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю товару недійсними; дотримання сторонами вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні оспорюваних додаткових угод; підстави для внесення змін до договору про закупівлю товару; розмір безпідставно сплачених коштів за товар; порушення інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, які є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, прокурор подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. За результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-12-25-001930-с на електронній системі публічних закупівель Prozorro переможцем аукціону визнано Фізичну особу-підприємця Некрасову Наталію Володимирівну. (а.с. 34-37 том 1)
3.1.2. 28.01.2021 Комунальне підприємство "Міський водоканал" (споживач) та Фізична особа-підприємець Некрасова Наталія Володимирівна (постачальник) уклали договір про закупівлю товарів №001930, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник поставляє, а замовник приймає та оплачує бензин А-92, дизельне пальне, код за ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти. Найменування та кількість якої зазначенні у специфікації (додатку №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору. (а.с. 34-41 том 1)
Сторони погодили усі істотні умови договору і, зокрема, домовилися про таке:
п. 2.2 - ціна договору становить 1265000,00 грн;
п. 10.1 - договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021;
п. 11.1 - всі зміни та доповнення до договору оформлюються додатковими угодами до договору;
п. 11.3 - підставами зміни договору, у тому числі є, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
3.1.3. 30.03.2021, 06.05.2021, 02.08.2021 та 08.11.2021 ФОП Некрасова Н.В. надіслала КП "Міський водоканал" листи, у яких повідомила про необхідність збільшення ціни на паливо на 10% у зв'язку з підвищенням світових цін на нафту, а саме просила збільшити ціну на дизельне паливо відповідно до 22,69 грн, до 24,96 грн, до 26,00 грн та до 28,60 грн за 1 л, на бензин А-92 відповідно до 24,20 грн , 26,62 грн, до 28,00 грн, до 30,00 грн за 1 л. (а.с. 46-47 том 1)
3.1.4. Під час дії договору відповідачі уклали додаткові угоди №1 від 31.03.2021, №2 від 06.05.2021, №3 від 06.08.2021, №4 від 09.11.2021 до договору про закупівлю товару №001930 від 28.01.2021, якими зменшили загальний обсяг поставки, а саме дизельного палива на 11280 л, бензину марки А-92 на 6768 л, та збільшили ціну на дизельне паливо та бензин А-92 за 1 л. (а.с. 42-45 том 1)
3.1.5. Додатковою угодою №1 від 31.03.2021 сторони збільшили ціну за одиницю товару з 01.04.2021 та внесли зміни до додатку №1 - Специфікації, виклавши його у новій редакції, згідно якої дизельне паливо у кількості 32291,425 л вартістю 732692, 44 грн з ПДВ, ціна за одиницю товару з ПДВ: 22,69 грн за 1 л, бензин марки А-92 у кількості 16009,486 л вартістю 732692, 56 грн з ПДВ, ціна за одиницю товару з ПДВ: 24,2 грн за 1 л. (а.с. 42 том 1)
3.1.6. Додатковою угодою №2 від 06.05.2021 сторони збільшили ціну за одиницю товару з 01.05.2021 та внесли зміни до додатку №1 - Специфікації, виклавши його у новій редакції, згідно якої дизельне паливо у кількості 27082,03 л вартістю 675967,44 грн з ПДВ, ціна за одиницю товару з ПДВ: 24,96 грн за 1 л, бензин марки А-92 у кількості 13190,44 л на вартістю 351129, 56 грн з ПДВ, ціна за одиницю товару з ПДВ: 26.62 грн за 1 л. (а.с. 43 том 1)
3.1.7. Додатковою угодою №3 від 06.08.2021 сторони збільшили ціну за одиницю товару з 06.08.2021 та внесли зміни до додатку №1 - Специфікації, виклавши його у новій редакції, згідно якої дизельне паливо у кількості 17461,5092 л вартістю 453999,24 грн з ПДВ, ціна за одиницю товару з ПДВ: 26 грн за 1 л, бензин марки А-92 у кількості 7976,9128 л вартістю 223353, 56 грн з ПДВ, ціна за одиницю товару з ПДВ: 28 грн за 1 л. (а.с. 44 том 1)
3.1.8. Додатковою угодою №4 від 09.11.2021 сторони збільшили ціну за одиницю товару з 09.11.2021 та внесли зміни до додатку №1 - Специфікації, виклавши його у новій редакції, згідно якої дизельне паливо у кількості 6828,306 л вартістю 195289,56 грн з ПДВ, ціна за одиницю товару з ПДВ: 28,6 грн за 1 л, бензин марки А-92 у кількості 3034,01 л вартістю 91020,36 грн з ПДВ, ціна за одиницю товару з ПДВ: 30 грн за 1 л. (а.с. 45 том 1)
3.1.9. Згідно з Інформацію Міністерства фінансів України, розміщеної на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/markets/fuel/2021-01/ регіональні ціни на пальне становили, зокрема: станом на 28.01.2021 (день укладення договору) на бензин марки А-92 - 24,47 грн, дизельне паливо - 24,98 грн; станом на 31.03.2021 (день укладення додаткової угоди №1) на бензин марки А-92 - 27,75 грн, дизельне паливо - 28,20 грн; станом на 06.05.2021 (день укладення додаткової угоди №2) на бензин марки А-92 - 27,74 грн, дизельне паливо - 28,32 грн, станом на 06.08.2021 (день укладення додаткової угоди №3) на бензин марки А-92 - 29,32 грн, дизельне паливо - 28,46 грн, станом на 09.11.2021 (день укладення додаткової угоди №4) на бензин марки А-92 - 30,87 грн, дизельне паливо - 30,61 грн. (а.с. 137-148 том 1)
3.1.10. 06.01.2022 на електронній системі публічних закупівель Prozorro розміщено звіт про виконання договору про закупівлю UA-2020-12-25-001930-с у період з 28.01.2021 до 31.12.2021 дизельного палива у кількості 40000 л та бензину у кількості 20000 л вартістю 1262540,08 грн. Джерело фінансування закупівлі: власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства) у розмірі 1340000,00 грн. (а.с. 48 том 1)
3.1.11. На виконання договору з урахуванням укладених додаткових угод №1-4 КП "Міський водоканал" сплатив ФОП Некрасовій Н.В. 1262540,08 грн за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями. (а.с. 57 на звороті - 128 том 1)
3.1.12. Відповідачі склали та підписали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, згідно якого заборгованість за поставлений товар відсутня. (а.с. 49-50 том 1)
3.1.13. За розрахунком прокурора КП "Міський водоканал" безпідставно сплатив ФОП Некрасовій Н.В. 137004,00 грн з урахуванням збільшення ціни за одиницю товару внаслідок укладення додаткових угод №2-4 до договору про закупівлю товарів, зокрема за додатковою угодою №2 у результаті підвищення ціни на 21% від додаткової угоди №1 - 31189,40 грн (19573,40 грн за дизельне пальне та 11616,00 грн за бензин А-92), за додатковою угодою №3 у результаті підвищення ціни на 27,27% від додаткової угоди №1 - 49582,60 грн (34755,00 грн за дизельне пальне та 14827,60 грн за бензин А-92), за додатковою угодою №4 у результаті підвищення ціни на 31,82% та 36,36% від додаткової угоди №1- 56232,00 грн (40188.00 грн за дизельне пальне та 16044,00 грн за бензин А-92). (а.с. 6-9,20-21 том 1)
3.2 Відповідачі на спростування доводів прокурора доказів не подали.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих прокурором доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані прокурором докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими прокурор обґрунтовує підстави позову, прокурор подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані прокурором отримані з порушенням закону. Докази подані прокурором суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані прокурором докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані прокурором, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих прокурором, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які прокурор посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. 28.01.2021 Комунальне підприємство "Міський водоканал" (споживач) та Фізична особа-підприємець Некрасова Наталія Володимирівна (постачальник) уклали договір про закупівлю товарів №001930;
4.5.2. Комунальне підприємство "Міський водоканал" (споживач) та Фізична особа-підприємець Некрасова Наталія Володимирівна (постачальник) уклали додаткові угоди №1 від 31.03.2021, №2 від 06.05.2021, №3 від 06.08.2021, №4 від 09.11.2021 до договору про закупівлю товару №001930 від 28.01.2021;
4.5.3. Загальний обсяг товару, що повинен бути поставлений за договором дизельного палива 40000 л та бензину А-92 20000 л. Загальна ціна договору становить 1265000,00 грн;
4.5.4. Додатковими угодами №1 від 31.03.2021, №2 від 06.05.2021, №3 від 06.08.2021, №4 від 09.11.2021 сторони зменшили загальний обсяг дизельного пального та бензину А-92 та збільшили ціну за 1 л;
4.5.5. Додатковою угодою №1 сторони збільшили ціну за одиницю товару з 01.04.2021 на дизельне паливо у кількості 32291,425 л на загальну суму 732692,44 грн на 10,012 %, на бензин марки А-92 у кількості 16009,486 л на загальну суму 732 692, 56 грн з ПДВ на 9,99%;
4.5.6. додатковою угодою №2 сторони збільшили ціну за одиницю товару з 01.05.2021 на дизельне паливо у кількості 27082,03 л на загальну суму 675967,44 грн на 20,6 %, на бензин марки А-92 у кількості 13190,44 л на загальну суму 351129, 56 грн на 21 %;
4.5.7. додатковою угодою №3 сторони збільшили ціну за одиницю товару з 06.08.2021 на дизельне паливо у кількості 17461,5092 л на загальну суму 453999,24 грн на 26,06 %, на бензин марки А-92 у кількості 7976,9128 л на загальну суму 223353, 56 грн на 27,27 %;
4.5.8. додатковою угодою №4 сторони збільшили ціну за одиницю товару з 09.11.2021 на дизельне паливо у кількості 6828,306 л на загальну суму 195289,56 грн на 38,67 %, на бензин марки А-92 у кількості 3034,01 л на загальну суму 91020,36 грн на 36,36 %.
4.5.9. джерело фінансування закупівлі: власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства) у розмірі 1340000,00 грн.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.4. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
5.10. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
5.11. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
5.12. Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
5.13. Закон України “Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
5.14. Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України “Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
5.15. Замовники - суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону (пункт 11 статті 1 Закону України “Про публічні закупівлі").
5.16. Відповідно до пункту 19 статті 1 Закону України “Про публічні закупівлі" переможець спрощеної закупівлі - учасник, пропозиція якого відповідає всім умовам, що визначені в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, вимогам до предмета закупівлі і визнана найбільш економічно вигідною та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю.
5.17. Закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням (пункти 1-6 частина 1 статті 5 Закону України “Про публічні закупівлі").
5.18. Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
5.19. Згідно із пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
5.20. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 Цивільного кодексу України).
5.21. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
5.22. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
5.23. Заявляючи позов про визнання недійсним договору, прокурор має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
5.24. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
5.25. Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
5.26. Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
5.27. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є укладення відповідачами договору про закупівлю товару.
6.2. Причиною виникнення спору є укладення відповідачами додаткових угод до договору, якими сторони зменшили загальний обсяг постачання товару та збільшили ціну за одиницю товару.
6.3. Прокурор стверджує, що всупереч нормі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" додатковими угодами відповідачі збільшили ціну за одиницю товару більш ніж на 10% від ціни погодженої при укладенні договору та зменшили обсяг постачання товару.
6.4. Звертаючись з позовом, прокурор прагне захистити інтереси держави та територіальної громади міста Золотоноша, усунути виявлені порушення у сфері публічних закупівель і повернути до міського бюджету витрачені комунальним підприємством кошти за товар, який не був поставлений.
6.5. 28.01.2021 відповідачі у справі за результатами відкритих торгів (тендеру) уклали договір про закупівлю товару.
6.6. Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
6.7. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
6.8. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
6.9. В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
6.10. Такий висновок про застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі" сформувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, який суд на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
6.11. Під час виконання договору сторони за взаємною згодою чотири рази змінювали істотну умову договору - ціну товару.
6.12. 31.03.2021 сторони уклали додаткову угоду №1, 06.05.2021 - додаткову угоду №2, 06.08.2021- додаткову угоду №3, 09.11.2021 - додаткову угоду №4.
6.13. Підставою укладення додаткових угоди № 2, 3, 4 послугувало збільшення світових цін на нафту.
6.14. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад встановлює Закон України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
6.15. Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
6.16. Право сторін збільшити ціну товару на 10% передбачено пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі".
6.17. Закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 (п. 122), й суд такий висновок враховує при прийнятті рішення.
6.18. Відповідно до висновку Верховного Суду у цій же постанові (п. 124) про застосування ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі" (зміст якої відповідає змісту ст. 41 у чинній редакції Закону) передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
6.19. 30.03.2021, 06.05.2021, 02.08.2021 та 08.11.2021 постачальник звернувся до споживача та повідомив про намір змінити умови договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. Вказав, що передумовою для підвищення ціни і укладення додаткових угод є збільшення світових цін на нафту.
6.20. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6.21. Недодержання особою при вчиненні правочину наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним у судовому порядку (стаття 215 ЦК України).
6.22. Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
6.23. Пропорційність збільшення сторонами ціни по відношенню до рівня коливання (збільшення) ціни на ринку, як умови внесення змін до договору, суд не досліджує, з огляду на перевищення сторонами граничної межі ціни товару у 10%, встановленої законом.
6.24. Укладення відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю товару суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі", оскільки у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
6.25. Звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача спрямоване на усунення виявлених порушень у сфері публічних закупівель і має на меті повернення до місцевого бюджету витрачених відповідачем коштів на товар, який не був поставлений.
6.26. Укладення відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю товару не суперечить принципу максимальної економії бюджетних коштів, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки закупівля товару не здійснювалася за бюджетні кошти.
6.27. Сторонами договору про закупівлю товару є відповідачі - ФОП Некрасова Н.В. (постачальник) та КП "Міський водоканал" (споживач).
6.28. Власником КП "Міський водоканал" є територіальна громада міста Золотоноша в особі Золотоніської міської ради. Майно КП "Міський водоканал" закріплене за підприємством на праві господарського відання.
6.29. КП "Міський водоканал" підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Золотоніській міській раді.
6.30. Відповідач КП "Міський водоканал" ствердив, що підприємство при закупівлі товару - бензину та дизельного палива не використовувало кошти міського бюджету, а здійснило його закупівлю за кошти від власної комерційної господарської діяльності.
6.31. Такі ж пояснення у судовому засіданні надав представник позивача Золотоніської міської ради адвокат Король О.А., ствердивши, що міська рада не закупляла товар для відповідача КП "Міський водоканал" та не виділяли комунальному підприємству кошти з місцевого бюджету для закупівлі товару у відповідача ФОП Некрасової Н.В.
6.32. Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
6.33. Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
6.34. Некомерційною господарською діяльністю є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
6.35. Відповідач КП «Міський водоканал» є юридичною особою, комунальним комерційним підприємством та здійснює комерційну господарською діяльність (підприємництвом), тобто самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
6.36. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (частина 3 статті 78 Господарського кодексу України (далі - ГК України), чинного на час виникнення спірних правовідносин).
6.37. Згідно із частиною 1 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
6.38. Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності
6.39. Частиною 2 статті 327 ЦК України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
6.40. Разом із цим пунктом 29 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення для юридичних осіб, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.
6.41. Крім того, згідно зі статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження стосовно управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків юридичних осіб комунальної власності відповідних територіальних громад.
6.42. При цьому пунктом 35 частини 1 статті 64, пунктом 12 частини 1 статті 64-1, пунктом 16 частини 1 статті 66 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належить: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними місцевими радами; до доходів загального фонду районних бюджетів належить: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному районними радами; до доходів загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів належить: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.
6.43. Разом із тим відповідно до частини третьої статті 19 БК України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).
6.44. Згідно з частиною 1 та пунктом 3 частини 2 статті 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
6.45. Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету (пункт 45 частини 1 статті 2 БК України). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини 2 цієї статті (частина 4 статті 22 БК України).
6.46. Відповідно до пункту 7 частини 5 статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі
6.47. Згідно з частиною 3 статті 26 БК України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів
6.48. У цій справі відповідач КП "Міський водоканал" не є а ні розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування зазначеної процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується повідомленням про намір укласти договір про закупівлю № UA-2020-12-25-001930-с, у якому зазначено, що "Джерело фінансування закупівлі - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства)".
6.49. Прокурор не довів, що витрати за укладеним відповідачем КП "Міський водоканал" договором про закупівлю спрямовані на виконання бюджетної програми.
6.50. Відповідно до статуту КП "Міський водоканал" підприємство самостійно на власний розсуд розпоряджається отриманими від результатів своєї господарської діяльності коштами. Наведене узгоджується із положеннями законодавства України, зокрема Господарського кодексу України, чинним на час виникнення спірних правовідносин.
6.51. Верховний Суд неодноразово формував висновки про те, що комунальні комерційні підприємства є самостійними суб'єктами господарювання, мають свій відокремлений баланс, власні обігові кошти і не відповідають за зобов'язаннями ради, так само як і рада за зобов'язаннями створених нею комунальних підприємств, а прокурор, в свою чергу, позбавлений права представляти в суді інтереси комунальних підприємств.
6.52. Зокрема, у постанові від 05.03.2024 у справі № 910/5591/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, з урахуванням наведених законодавчих норм, дійшов висновку, що в силу вимог чинного законодавства (статті 43 та пункту 1.3 Положення про Інтернат Департамент у спірних правовідносинах може здійснювати управління бюджетними коштами однак не наділений повноваженнями щодо визначення основного розподілення бюджетних коштів та контролю їх використання. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції за встановлених фактичних обставин (відсутності у Департаменту статусу чи окремих делегованих функцій суб'єкта владних повноважень) дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у визначеного Прокурором органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах (Департаменту) повноважень у відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. Зазначене у сукупності свідчить про неналежне підтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в порядку, передбаченому статтями 53, 54 ГПК України та статтею 23 Закону № 1697-VII.
6.53. У постанові від 25.11.2021 у справі № 917/269/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував, що рада не є стороною договору, додаткових угод до цього договору, а позовні вимоги прокурора спрямовані на стягнення безпідставно збережених коштів саме на користь КП "Полтава-сервіс" як самостійного суб'єкта господарювання, а не на користь Полтавської міської ради. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведене свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб'єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
6.54. У постанові від 02.09.2022 у справі № 910/117/22 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виклав правову позицію, за змістом якої Рада як засновник Підприємства не несе відповідальності за його зобов'язаннями. Отже, Раду помилково визначено Прокурором як орган, який здійснює управління у спірних відносинах, оскільки право засновника звертатися до господарського суду в інтересах заснованого підприємства законом не передбачено.
6.55. У постанові від 01.12.2021 у справі № 922/2394/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що комерційні комунальні підприємства за своїми зобов'язаннями відповідають самостійно. Враховуючи положення статуту та наведених норм ГК України, Управління є комунальним комерційним підприємством, оскільки метою його діяльності є отримання прибутку, а майно було закріплено за ним міською радою (засновником) на праві господарського віддання. Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов'язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 8711/3297/17).
6.56. У постанові від 09.08.2023 у справі № 911/272/22 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував: та обставина, що прокурором визначено Київську обласну раду як особу в інтересах якої здійснюється представництво інтересів держави, не підтверджує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі. Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Оскільки Комунальне підприємство Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" є комерційним підприємством та діє на принципах повного господарського розрахунку, тобто не утримується за кошти місцевого бюджету, відсутнє порушення інтересів територіальної громади у цій справі.
6.57. На переконання суду, висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24, від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24, від 18.02.2026 у справі № 913/95/25, за змістом яких при розгляді спору про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю джерело походження коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) для закупівлі товарів, не є визначальним, оскільки обов'язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування, не підлягають врахуванню, оскільки у цій справі оспорювані додаткові угоди уклала юридична особа - комунальне комерційне підприємство, яке діє на принципах повного господарського розрахунку, тобто не утримується за кошти місцевого бюджету, не є а ні розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, а здійснює комерційну господарською діяльність (підприємництвом), тобто самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, використовуючи під час закупівлі кошти від власної господарської діяльності.
6.58. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.59. Одним із способів захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.
6.60. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.61. Під час розгляду позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, із якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
6.62. На переконання суду, внаслідок укладення відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю товару право позивача Золотоніської міської ради, в особі якої прокурор звернувся з позовом до відповідачів, порушене не було.
6.63. Не зважаючи на наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання додаткових угод до договору про закупівлю недійсними, відсутність порушеного права позивача Золотоніської міської ради, в інтересах та в особі якої прокурор звернувся з позовом до відповідачів, є підставою для відмови у позові прокурору.
6.64. Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора та стягнення з відповідача ФОП Некрасової Н.В. на користь Золотоніської міської ради в дохід місцевого бюджету 137004,00 грн, які сплачені КП «Міський водоканал» на користь ФОП Некрасової Н.В. під час виконання укладеного відповідачами договору про закупівлю за рахунок коштів, отриманих від власної господарської діяльності.
6.65. Задоволення позову прокурора про визнання недійсними додаткових угод та стягнення до міського бюджету 137004,00 грн не матиме наслідком захист інтересів територіальної громади, а натомість слугуватиме заходом невиправданого втручання у право особи на мирне володіння своїм майном.
7. Підстави представництва прокурором інтересів держави у справі.
7.1. В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України).
7.2. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру").
7.3. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 виснувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
7.4. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
7.5. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
7.6. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
7.7. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
7.8. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
7.9. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 зазначила, що для того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
7.10. У пунктах 8.47, 10.1- 10.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 сформульовано такі висновки щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в подібних правовідносинах:
"8.47. Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області
Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33)
10.1. У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27- 6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30- 6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18)
10.2. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.
10.3. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33)"
7.11. Верховний Суд у постанові від 22.08.2023 у справі № 924/564/22, досліджуючи питання належного позивача у відповідній категорії спорів, дійшов висновку, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес і стосується прав та інтересів широкого кола осіб - мешканців відповідної області. Орган місцевого самоврядування, відповідно до своїх повноважень, зобов'язаний забезпечувати раціональне використання комунального майна та інших ресурсів. Укладення підконтрольним такому органу комунальним закладом правочинів, що суперечать законодавству, може призводити до неефективного витрачання бюджетних коштів і порушення економічних інтересів територіальної громади
Оскільки засновником Підприємства та власником його майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує та контролює діяльність цього комунального закладу, а також здійснює контроль за виконанням обласного бюджету, зокрема щодо законності та ефективності використання підприємством бюджетних коштів за договорами закупівлі товарів, колегія суддів дійшла висновку, що Рада є належним позивачем у цій справі. Верховний Суд встановив, що Рада уповноважена на вжиття заходів представницького характеру для захисту інтересів територіальної громади, які є складовою державного інтересу, пов'язаного із законним та ефективним використанням коштів обласного бюджету
Схожі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, на яку посилається Скаржник, а також у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21".
7.12. Враховуючи зміст наведених висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином визначив орган місцевого самоврядування Золотоніську міську раду, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, з огляду на твердження прокурора про неправомірне використання коштів місцевого бюджету, що становить суспільний інтерес.
7.13. 11.03.2025 Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до КП "Міський водоканал" з листом №51-627вих.25, у якому просив у найкоротший строк до 20.03.2025 надати інформацію про здійснення заходів з метою усунення порушень вимог законодавства під час проведення закупівлі UA-2020-12-25-001930-с, в тому числі судовому порядку. Крім того, прокурор просив надати копії документів на підтвердження фактично поставленого об'єму бензину А-92 та дизельного палива за договором №001930 від 28.01.2021 та додаткові угоди до договору, а також докази оплати за поставлений товар. А саме платіжні інструкції та акти приймання-передачі товару. (а.с. 54-55 том 1)
7.14. 11.03.2025 Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області з листом №51-628вих25, у якому просив повідомити у найкоротший строк чи здійснювали і чи будуть здійснюватися Управлінням заходи державного фінансового контролю з метою встановлення фактів дотримання вимог законодавства під час проведення закупівлі UA-2020-12-25-001930-с, укладення та виконання договору №001930 від 28.01.2021. (а.с. 134-135 том 1)
7.15. 17.03.2025 КП "Міський водоканал" надіслало Керівнику Золотоніської окружної прокуратури лист №224, у якому повідомило на відповідачі уклали договір про закупівлю товару та чотири додаткові угоди до договору, якими збільшили ціну за 1 л дизельного палива з 20,65 грн до 28,60 грн, а за 1 л бензину А-92 з 22 грн до 30 грн. На виконання договору ФОП Некрасова Н.В. поставила, а КП "Міський водоканал" Золотоніської міської ради прийняв та оплатив товар, що підтверджується видатковими накладними, виставленими рахунками на оплату, які оплачені згідно з платіжними дорученнями. (а.с. 56-133 том 1)
7.16. 21.03.2025 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області надіслало Золотоніській окружній прокуратурі лист №262325-17/974-2025, у якому повідомило, що буде ініціювати перед Державною аудиторською службою України питання щодо проведення перевірки закупівлі UA-2020-12-25-001930-с, про прийняте рішення повідомить прокуратуру. Управління також вказало, що звернення з позовом до суду про визнання додаткових угод до договору недійсними є правом, а не обов'язком Управління. (а.с. 136 том 1)
7.17. 11.03.2025 Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до Золотоніської міської ради з листом №51-626вих25, у якому просив у найкоротший строк до 20.03.2025 надати інформацію про здійснення заходів з метою усунення порушень вимог законодавства під час проведення закупівлі UA-2020-12-25-001930-с, в тому числі судовому порядку. (а.с. 51-52 том 1)
7.18. 17.03.2025 Золотоніська міська рада надіслала Керівнику Золотоніської окружної прокуратури лист №708, у якому повідомила, що у міської ради відсутні документи щодо закупівлі товару. Вказані документи може надати КП "Міський водоканал". (а.с. 53 том 1)
7.19. 08.10.2025 Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до Золотоніської міської ради з листом №51-2345вих25, у якому повідомив, що звертається до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах міської ради до ФОП Некрасової Н.В., КП "Міський водоканал" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів. (а.с. 152 том 1)
7.20. Суд дійшов висновку, що не звернення Золотоніською міською радою до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади міста Золотоноша свідчить про те, що Золотоніська міська рада неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави щодо припинення порушень при здійсненні публічних закупівель товару та правомірності укладення додаткових угод, які укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з цим позовом.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, у постанові Верховного Суду у справі № 910/7916/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.
7.21. Бездіяльність Золотоніської міської ради є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду з метою захисту інтересів держави, оскільки Золотоніська міська рада впродовж тривалого часу не вжила заходів щодо усунення виявлених прокурором порушень у сфері державних закупівель.
7.22. Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор у цій справі належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.
7.23. Твердження відповідача КП «Міський водоканал» про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави у спірних правовідносинах з огляду на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі №6-р(п)2025 суд відхиляє, оскільки Конституційний Суд у цьому рішенні, встановлюючи порядок його виконання, вказав, що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності, а окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року.
7.24. Інших підстав для залишення позову без розгляду суд не встановив.
8. Розподіл судових витрат.
8.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
8.2. За подання позовної заяви до суду Черкаська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 9689,60 грн на підставі платіжної інструкції від 09.10.2025 №2162 (а.с. 33 том 1).
8.3. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.4. Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.5. Оскільки у позові прокурору відмовлено судовий збір за подання позовної заяви суд покладає на прокурора.
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради до Фізичної особи-підприємця Некрасової Наталії Володимирівни відмовити.
У позові Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради до Комунального підприємства "Міський водоканал" відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 15.05.2026.
Суддя А.І. Гладун