05 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/18732/25 пров. № А/857/8179/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Качмара В.Я., Матковської З.М.,
за участю секретаря судових засідань - Демидюк О.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (головуючий суддя: Костецький Н.В., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство «Старицький м'ясокомбінат» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Приватне підприємство «Старицький м'ясокомбінат», 15.09.2025 звернулося з позовом до суду в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а. с. 155-156 т. 1) просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення:
форми «Р» від 13 червня 2025 року № 26605/13-01-07-01 за платежем податок на прибуток (11020100) на загальну суму 2 688 651 грн, з них податкове зобов'язання на суму 1 792 434 грн, штрафні санкції 896217 грн;
форми «Д» від 13 червня 2025 року № 26506/13-01-24-10 за платежем податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 233406,61 грн за податковим зобов'язанням в сумі 177801,57 грн за штрафними санкціями в сумі 24754,16 грн, сума пені 30850,88 грн;
форми «Д» від 13 червня 2025 року № 26509/13-01-24-10 за платежем по військового збору на суму 15 949,44 грн з них податкове зобов'язаннями 12149,77 грн, штрафними санкціями 1691,53 грн;
форми «ПС» від 13 червня 2025 року № 26514/13-01-24-10 за платежем податку на доходи фізичних осіб в сумі 1020 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, визначаючи дохід від реалізації товарів та водночас не підтверджуючи реальність операцій із придбання товарів у ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» і продажу товарів ТзОВ «БІОСОІЛ», стверджує, що такі обставини не вплинули на податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди. При цьому податкові накладні були включені ПП «Старицький м'ясокомбінат» до складу податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні періоди, а контролюючий орган не заперечує факт формування таких податкових зобов'язань на підставі первинних бухгалтерських документів, зокрема договорів, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Водночас ці ж первинні документи відповідач безпідставно заперечує в частині визначення зобов'язань з податку на прибуток.
Зазначає, що відповідач при проведенні перевірки послуговувався в основному внутрішніми джерелами та ІС «Податковий блок» без аналізу первинних документів, усі первинні документи позивачем було надано при перевірці.
Щодо доводів відповідача про те, що контрагенти віднесено до ризикових платників податків, вказує, що рішення прийняті контролюючим органом після здійснення господарських операцій з позивачем, вважає, що поширення на позивача «ризиковості» через відносини з іншими «ризиковими» платниками податків суперечить базовим принципам та основам податкового законодавства, принципу індивідуальної відповідальності.
Щодо висновків акта перевірки в частині проведення коригування фінансового результату до оподаткування в сторону збільшення за 2022 рік на суму 1222049 грн (3740164,32 х 30%), за 2024 рік на суму 978876 грн (3262919,10 х 30%) та встановлення порушення пп. 140.5.4. п. 140.5. ст. 140 Податкового кодексу України заниження різниці, які виникають до Податкового кодексу України, заперечує та вказує на те, що відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України обов'язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 цього Кодексу. В акті перевірки відсутня інформація про те, що контролюючий орган витребовував, отримав податкову інформацію про те, що фірма-нерезидент МІR-КАR Sp.z.o.o. Sp.k. не сплачує податок на прибуток, відповідно до покладених на контролюючий орган та законом функцій та завдань. Надає довідку від 14 серпня 2025 року, видану Першою Мазовецькою податковою інспекцією у Варшаві МІR-КАR Sp.z.o.o. Sp.k. (Товариство з обмеженою відповідальністю «МІР-КАР» командне товариство), в якій зазначено, що з 25.04.2018 товариство є платником податку на прибуток і сплачує податок на доходи підприємницької діяльності, що спростовує критерій віднесення господарських операцій між позивачем та МІR-КАR Sp.z.o.o. Sp.k. до контрольованих відповідно пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.
Щодо висновків відповідача про порушення законодавства в частині неутримання та не перерахування суми податку на доходи фізичних осіб у вигляді додаткового блага та реалізації вантажних автомобілів фізичними особам за заниженою вартістю та не утримання і не перерахування військового за реалізовані автомобілі фізичним особам стверджує, що докази, які б підтверджували визначення контролюючим органом ринкової вартості транспортних засобів станом на дати їх реалізації в акті перевірки відсутні, а зроблені на їх основі висновки є припущеннями, оскільки відсутні витяги або роздруківки із зазначеного в акті перевірки інтернет-ресурсу не додано, а тому не можуть бути покладені в основу податкових зобов'язань. Наведене, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Щодо визначення зобов'язання з військового збору зазначається, що платниками такого збору є особи, визначені пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, із застосуванням положень пункту 176.2 статті 176 ПК України. Водночас, з урахуванням заперечень щодо безпідставності нарахування податку на доходи фізичних осіб та відсутності належної бази оподаткування у розмірах, встановлених податковим органом, відсутні правові підстави для визначення грошових зобов'язань з військового збору. Це свідчить про необґрунтованість збільшення суми податкових зобов'язань та, як наслідок, протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього виду платежу. Аналогічно неправомірним є застосування штрафної санкції у сумі 1020 грн за нібито невідображення додаткового блага від реалізації вантажних автомобілів за заниженою вартістю у податковому розрахунку за формою 4ДФ, оскільки відсутні належні правові та фактичні підстави для визнання такого доходу об'єктом оподаткування.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 13 червня 2025 року № 26605/13-01-07-01, № 26506/13-01-24-10 та № 26509/13-01-24-10.
Стягнуто на користь Приватного підприємства «Старицький м'ясокомбінат» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області сплачений судовий збір у розмірі 30280 грн. 00 коп.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивач покликається на те, що перевіркою встановлено не підтвердження факту реалізації товарів ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТзОВ «БІОСОІЛ» протягом вересня-грудня 2023 року, податкові накладні та розрахунок коригування зареєстровані ПП «Старицький м'ясокомбінат» в Єдиному реєстрі податкових накладних, до перевірки надано видаткові накладні, згідно яких оформлено реалізацію свинини, відповідно до представлених товарно-транспортних накладних автомобільним транспортом, де перевізником був позивач не зазначено відповідальної особи. Також перевіркою встановлено у січні 2024 року придбання товару у постачальника ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» на загальну суму 1325417,45 грн, ПДВ в сумі 220902,91 грн не включено підприємством до податкового кредиту у зв'язку із зупиненням реєстрації податкових накладних. Розрахунки за поставлений товар з ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» не проведено. Згідно з проведеним аналізом ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ІС «Податковий блок» об'єкти оподаткування за адресою вказаною в ТТН не зареєстровано, 28.01.2025 встановлено неможливість проведення документальної планової перевірки, 08.04.2025 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 11.04.2024 № 126 (п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку).
Аналізом господарської діяльності ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» відсутні відомості про відповідальних осіб, які займалися розвантаженням та одержували товар від імені ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», відсутня інформація про власні орендовані основні засоби, реалізація товару різноманітної номенклатури за відсутності місць зберігання, відсутність трудових ресурсів, іншого майна перевіркою не підтверджується факт реалізації (передачі товарів) позивачу. Перевіркою не підтверджується факт реалізації (передачі) товарів ПП «Старицький м'ясокомбінат» до ТзОВ «БІОСОІЛ», господарські операції за період листопад 2022 року - січень 2023 року, що відображені в документах, представлених до перевірки, операції не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, відповідно до представлених товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником був позивач та об'єкти оподаткування за вказаною адресою в ТТН за ТзОВ «БІОСОІЛ» не зареєстровано, ТзОВ «БІОСОІЛ» остання звітність з податку на прибуток подана за 2023 рік, по податку на додану вартість за вересень 2023 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу 15.11.2024 року. У зв'язку з відсутністю фізичної та технічної можливості для вчинення задекларованих операцій, господарська операція містить ознаки нереальності її вчинення.
Щодо висновків акта перевірки в частині проведення коригування фінансового результату до оподаткування в сторону збільшення за 2022 рік на суму 1222049 грн. (3740164,32 х30%), за 2024 рік на суму 978876 грн (3262919,10х30%) та встановлення порушення пп. 140.5.4. п. 140.5. ст. 140 Податкового кодексу України заниження різниці, які виникають до Податкового кодексу України, зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не надано до перевірки сукупність документів або єдиний документ (документацію з трансфертного ціноутворення) з нерезидентом МІR-КАR Sp.z.o.o. Sp.k. відповідно до пп. 29.4.6. п. 39.4. ст. 39 ПК України, необхідну для визначення контролюючим органом відповідності рівня ціни або показника рентабельності відповідної операції (операцій) принципу «витягнутої руки». Вважає, що обов'язок щодо надання посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів виникає після початку перевірки відповідно до пункту 85.2. статті 85 ПК України.
Щодо порушення законодавства в частині неутримання та не перерахування суми податку на доходи фізичних осіб у вигляді додаткового блага та реалізації вантажних автомобілів фізичними особам, стверджує, що під час перевірки встановлено, що реалізація транспортних засобів проведена відповідно до наданих пояснень позивача по залишковій вартості, позивачем не надано звіти про оцінку майна в порушення вимог пп. 164.2.17 «е» п. 164.2, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу, згідно з даними інтернет ресурсу (сайт Авто Ріа) визначено ринкову вартість даних транспортних засобів. Різниця між ринковою вартістю товару та ціною реалізації є додатковим благом фізичної особи. У зв'язку з цим позивачем не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб із зазначених сум. Донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання військового збору та не відображення у Податковому розрахунку за формою 4 ДР в 1 кв. 2022 та 2 кв. 2023 безпосередньо пов'язане із встановленим порушенням щодо неутриманням та неперерахуванням суми податку на доходи фізичних осіб у вигляді додаткового блага за реалізацію вантажних автомобілів за заниженою вартістю, податковий розрахунок за формою 4 ДР подано 12.05.2021 по терміну 11.05.2021 року.
Позивач, 04.05.2026 подав додаткові пояснення в яких просив апеляційну скаргу відхилити.
Представник відповідача Щирба Р.П., у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача, Яцук Г.М. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити та рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.
Суд першої інстанції, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що приватне підприємство «Старицький м'ясокомбінат» зареєстроване як юридична особа 16.03.2016 (дата запису: 16.03.2016 номер запису: 14121020000002763), основним видом діяльності є виробництво м'яса. Згідно даних з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань основним видом економічної діяльності є: 10.11 Виробництво м'яса (основний) 01.49 Розведення інших тварин 10.12 Виробництво м'яса свійської птиці 10.13 Виробництво м'ясних продуктів 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення 84.21 Міжнародна діяльність 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах 52.10 Складське господарство 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, код УКТ ЗЕД 0203 (м'ясо, та їстівні субпродукти).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ПП Старицький м'ясокомбінат володіє нерухомим майном: нежитлова будівля ковбасного цеху та бойні літ Ж-1 за адресою: вул. Польова бічна, 1, село Воля-Старицька, Яворівський район, Львівська область, 81052, площею 1144,9 м2. ПП Старицький м'ясокомбінат володіє рухомим та нерухомим майном, що підтверджується документами про право власності. 08.10.2020 ПП Старицький м'ясокомбінат (ковбасний цех) отримано експлуатаційний дозвіл Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 13-20-67 реєстраційний номер потужності: а-UA-13-20-67V-MM-MP-VIPP.
ПП «Старицький м'ясокомбінат», 04.08.2023 отримано містобудівні умови та обмеження для будівництва додаткових морозильних камер площею більше 1000 м2.
Штатна чисельність працівників на ПП «Старицький м'ясокомбінат» на 01.10.2021 середня чисельність працюючих - 48, станом на 31.12.2024 середня чисельність працюючих - 169.
ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Старицький м'ясокомбінат» (ЄДРПОУ 40346549) податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період діяльності з 01.10.2021 по 31.12.2024, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.10.2021 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт від 26.05.2025 № 23375/13-01-07-02/40346549 та встановлено порушення:
- п. 5 і п. 7 П(С)БО 15, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп.140.5.4. п. 140.3 ст.140 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 1 792 434 грн., в т. ч. за 2022 рік - в сумі 201 969 грн. (4 квартал 2022 року - 201 969 грн., за 2023 в сумі 1 215 455 грн. (1 квартал 2023 - 580 223 грн., 4 квартал 2023 року - 635 232 грн.), за 2024 рік в сумі 375 010 грн. (1 квартал 2024 року - 198813 грн., 4 квартал 2024 року -176197 грн.);
- п. 189.1 ст. 189, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2. ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, всього в сумі 222 547 грн. в тому числі за жовтень 2023 року в сумі 168774 грн. за вересень 2024 року в сумі 53773 грн.;
- п. 201.10 ст. 201, п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних;
- п. п. 164.2.17 «е» п. 164.2. п. 164.5. ст. 164, п. 173.1. п. 173.3. ст. 173, п.п. 168.1.1, пп. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством не утримано та не перераховано суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 177 801, 57 грн.;
- пп. 168.1.2. пп. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, пп.1.5, пп.16 п. 16 -1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу, в результаті чого підприємством не утримано і не перераховано військовий збір в сумі 12 149,77 грн.;
- п. 51.1 ст. 51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу - не відображення у Податковому розрахунку за формою 1 ДР додаткового блага працівнику за ознакою доходу « 126» в 1 кв. 2022 та 2 кв. 2023 року, несвоєчасне подання Податкового розрахунку за формою 4-ДФ за 1 кв.2021 (подано 12.05.2021 по терміну 11.05.2021);
- встановлено проведення фінансових операцій, які підпадають під критерії ознаки « 4» фінансові операції з надання/отримання фінансової поворотної допомоги з пов'язаними юридичними/фізичними особами, визначені наказом ДПС України від 01.07.2022 № 381 «Про затвердження Положення про організацію роботи при виявленні органами ДПС підозрілих фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, та їх учасників».
На підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.06.2025:
№ 26605/13-01-07-01 за платежем податок на прибуток (11020100) на суму грошового зобов'язання 2 688 651 грн.;
№ 26506/13-01-24-10 за платежем податку на доходи фізичних осіб на суму грошового зобов'язання 233 406,61 грн.;
№ 26509/13-01-24-10 по військовому збору на суму грошового зобов'язання 15 949,44;
№ 26514/13-01-24-10 від 13.06.2025 за платежем податку на доходи фізичних осіб сума штрафних (фінансових) санкцій 1 020 грн.
Щодо встановленого порушення п. 5 і п. 7 П (С) БО 15, п. п. 134. 1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, Податкового кодексу, за рахунок не відображення у складі інших доходів отриманих від ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (43413041), ТзОВ «БІОСОІЛ» (41314649) коштів, не пов'язаних з реалізацією товару, ПП «Старицький м'ясокомбінат» занижено дохід за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 всього в сумі 6752530 грн., в т. ч. за 1 квартал 2023 року - в сумі 3223461 за 4 квартал 2023 року в сумі 3529069 гривень.
Перевіркою встановлено незмінність задекларованої ПП «Старицький м'ясокомбінат» суми доходів від реалізації товарів при не підтверджені реальності з продажу товарів ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (протягом вересня -грудня 2023року), ТзОВ «БІОСОІЛ» протягом листопада 2022 року- січня 2023 року.
Порушення вимог п. 5 П (С) БО 15 «Дохід», п. п. 134. 1.1 п. 134.1 ст. 134, п. Податкового кодексу та п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» за рахунок не відображення у складі інших доходів безоплатно одержаних товарів від невстановлених осіб ПП «Старицький м'ясокомбінат» по придбанню у ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» у січні 2024 року в сумі 1 104 515 грн (1 квартал 2024 року).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до абз. 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та / або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пункт 201.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Системний аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Разом з тим, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 380/9662/21.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно акта перевірки, між ПП «Старицький м'ясокомбінат» (постачальник) і ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Пакупець) укладено договір поставки від 15.09.2023 № 003-15-09-2023. Відповідно до цього договору, поставка товару від постачальника до покупця здійснюється силами постачальника, або в іншому порядку попередньо погодженому сторонами. Позивачем надано до перевірки видаткові та податкові накладні на поставку товару (свинини) за період вересень-грудень 2023 року в сумі 15061177,88 грн, в тому числі ПДВ - 2510196, 31 грн податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних перелік відображений та видаткові накладні відображені в акті перевірки.
Сплачено в безготівковій формі 3 529 068,52 грн, 13.10.2023 в сумі 3 000 000 грн, 13.11.2023 в сумі 529 068, 52 грн. В акті перевірки встановлено, що відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період жовтень-грудень 2024 станом на 31.12.2024 дебіторська заборгованість між ПП «Старицький м'ясокомбінат» і ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» становить 11 532 109,36 грн.
Позивачем надано рішення Господарського суду Вінницької області від 31 липня 2024 року у справі № 902/254/24 відповідно розірвано Договір поставки продукції № 003-15-09-2023 від 15.09.2023 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43413041) та Приватним підприємством «Старицький м'ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 40346549). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» на користь Приватного підприємства «Старицький м'ясокомбінат» 11 532 109,36 грн суму основного боргу, 486 654,10 грн пені, 3 % річних у сумі 48 991,15 грн та 181 016,32 грн судових витрат у вигляді судового збору.
Відповідно до акту перевірки встановлено, що в податковому обліку за відповідні періоди 3-4 квартали 2023 ПП «Старицький м'ясокомбінат» сформовано доходи від відображеної реалізації товарів ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та відповідно на дату визнання доходів до складу витрат операційної діяльності включено собівартість реалізованих товарів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що реєстрація податкових накладних по вказаних господарських операціях контролюючим органом не зупинена, податок на додану вартість згідно виданими та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними включено ПП «Старицький м'ясокомбінат» до складу податкових зобов'язань Декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.
Також, в акті перевірки встановлено, що ПП «Старицький м'ясокомбінат» у січні 2024 придбав товар у постачальника ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ». До перевірки надано видаткові накладні на суму 1 325 417 грн (ПДВ 220902,91 грн), ТТН відповідно до яких перевізник ПП «Старицький м'ясокомбінат», пункт навантаження: м. Житомир, пункт розвантаження с. Воля Старицька Яворівський район Львівської області. Розрахунки за поставлений товар не проведено. Перевіркою встановлено, що ПП «Старицький м'ясокомбінат» цей товар реалізовано покупцям у 2024 році. ПДВ в сумі 220902,91 грн не включено підприємством до складу податкового кредиту у зв'язку із зупиненням реєстрації податкових накладних.
Також, відповідач покликається на те, що рішенням контролюючого органу від 11.01.2024 № 126 ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» віднесено до ризикових (п. 8 Критеріїв ризиковості).
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач не може нести відповідальність за ймовірне невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, як і не повинен контролювати інших платників податку щодо виконання ними податкових зобов'язань. Будь-які можливі порушення контрагентами позивача не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності з огляду на те, що у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Крім цього, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що рішення про включення до переліку ризикових ТзОВ «ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» були прийняті у зв'язку із здійсненням господарських операцій з позивачем.
Щодо визначення порушень з проведення взаєморозрахунків із ТзОВ «БІОСОІЛ» протягом листопада 2022 року - січня 2023 року на загальну суму 3 223 461,07 грн.
Так, в податковому обліку за 4 квартал 2022 року ПП «Старицький м'ясокомбінат» сформовано доходи від відображеної реалізації товарів ТзОВ «БІОСОІЛ» відповідно на дату визнання доходів до складу витрат операційної діяльності включено собівартість реалізованих товарів.
Податок на додану вартість згідно виданими та зареєстрованими в ЄДРПН податковими накладними включено ПП «Старицький м'ясокомбінат» до складу податкових зобов'язань Декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.
Відповідач покликається на те, що проведеною перевіркою не підтверджується факт реалізації (передачі) товарів ПП «Старицький м'ясокомбінат» до ТзОВ «БІОСОІЛ», господарські операції, що відображені в документах, представлені до перевірки, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, кошти отримані ПП «Старицький м'ясокомбінат» слід вважати активом, який повинен бути врахований у складі інших доходів відповідного звітного періоду.
Суд апеляційної інстанції не бере такі покликання відповідача без підставним з огляду на таке.
Між ПП «Старицький м'ясокомбінат» (постачальник) і ТзОВ «БІОСОІЛ» (покупець) укладено договір поставки від 25.11.2022 № 003-15-09-2023 (надалі договір) відповідно до якого Постачальник в порядку та на умовах визначених даним Договором зобов'язується поставити продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти і оплатити таку продукцію. Згідно з умовами договору відвантаження продукції, яку зобов'язується передати покупцеві здійснюється зі складу Постачальника. Перехід права власності на продукцію від постачальника до покупця здійснюється в момент підписання Покупцем накладних на відвантаження продукції Постачальником. Постачання здійснюється транспортом покупця. Відпуск продукції здійснюється на підставі видаткових накладних. Ціна продукції, що передається у власність покупцеві, вказується у видаткових накладних. Оплату за поставлену продукцію Покупець здійснює згідно рахунку-фактури або видаткової накладної на протязі 7 календарних днів з моменту отримання покупцем продукції.
На виконання умов договору ПП «Старицький м'ясокомбінат» поставлено відповідно до податкових на видаткових накладних продукцію в сумі 3 223 461,07 грн, в т. ч. ПДВ 767 957,07 грн.
Відповідно до ТТН: перевізник ПП «Старицький м'ясокомбінат», пункти розвантаження: м. Одеса, Миколаївська дорога 126; Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанського 78, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 2.
Оплата за поставлений товар проведена 25.01.2023 повністю в сумі 3 223 461,07 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 16.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «БІОСОІЛ» анульоване контролюючим органом 15.11.2024 по причині неподання декларацій протягом року, тобто після здійснення господарських операцій позивачем з цим контрагентом.
Щодо покликання відповідача про те, що ТзОВ «БІОСОІЛ» останню звітність по податку на прибуток подано за 2023 рік, а з податку на додану вартість за вересень 2023 року, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки господарські відносини між позивачем та ТзОВ «БІОСОІЛ» відбулись в період, коли податкова звітність ним подавалась, позивач не може нести відповідальність за свого контрагента, у випадку неподання ним податкових декларацій до органів ДПС в подальшому і в період який не відноситься до спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, згідно правової позиції Верховного Суду, яка висловлена, зокрема в постановах від 20.03.2020 у справі № 813/5407/15, від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18, від 30.09.2021 року у справі № 400/1986/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 по справі № 820/7010/16 зазначив, що платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або суб'єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Відтак, за відсутності відповідних доказів які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання названої операції або про її не виконання названими контрагентами, позивач не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в своєму податковому обліку.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21
Щодо покликання відповідача в акті перевірки на податкову інформацію, яка використана контролюючим органом в ході проведення перевірки позивача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що наявна податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників податків на предмет фактичності їх правовідносин, а посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна у інформаційно-аналітичних базах відносно суб'єктів господарювання по ланцюгу постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
Аналогічна правова позиція висловлена також Верховним Судом у постановах від 4 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 520/4150/19, від 18 червня 2020 року у справі № 826/10624/18.
Щодо висновків акта перевірки в частині проведення коригування фінансового результату до оподаткування в сторону збільшення за 2022 рік на суму 1222049 грн (3740164,32 х 30%), за 2024 рік на суму 978876 грн (3262919,10 х 30%), то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно акта перевірки, ПП «Старицький м'ясокомбінат» в порушення пп. 140.5.4. п. 140.5. ст. 140 Податкового кодексу України занижено різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, на суму 1222049 грн та на суму 978876 грн.
За охоплений перевіркою період з 01.10.2021 по 31.12.2024 ПП «Старицький м'ясокомбінат» здійснювало зовнішньоекномічну діяльності, а саме:
імпорт товарів у лютому 2022 року від фірми-нерезидента МІR-КАR Sp.z.o.o. Sp.k. (Makowska.ul.Radomszczacska 82 98-330, Pajeczno, Польща) на загальну суму 3740164,32 грн;
експорт товарів у червні, липні, серпні та листопаді 2024 року на фірму-нерезидента МІR-КАR Sp.z.o.o. Sp.k. (Makowska.ul.Radomszczacska 82 98-330, Pajeczno, Польща) на загальну суму 3262919,10 грн.
Як зазначено в акті перевірки, організаційно-правова форма (spolka komandytowa - Sp.k.) включена в перелік організаційно-правових форм нерезидентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 року № 480, що відповідають критеріям установлених підпунктом «г» пп. 39.2.1.1 пп.39.2.1. п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України. До податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування, належать різниці, що виникають по операціях з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабіінету Міністрів України відповідно до підпунктом «г» пп. 39.2.1.1 пп.39.2.1. п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат податкового періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2. та підпункті 140.5.6 цього пункту та операцій визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2-1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Контролючий орган зробив висновок про те, що відповідно до Переліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 року № 480 підставою застосування податкової різниці є, те що нерезидент МІR-КАR Sp.z.o.o. Sp.k. (Makowska.ul.Radomszczacska 82 98-330, Pajeczno, Польща) не сплачує податок на прибуток (корпоративний податок), оскільки організаційно правова форма - spolka komandytowa-Sp.k. Підпунктом “г» п.п. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України встановлено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме: господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни; Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту “г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами “а» - “в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.
Відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:
а) господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.(в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій) та в редакції Закону № 3813-IX від 18.06.2024 пункт г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2-1 цього підпункту (підпункт 39.2.1.2-1. Перелік організаційно-правових форм, що затверджується Кабінетом Міністрів України, включає організаційно-правові форми нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.)
Аналіз наведених норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.
Згідно до абз. 1 пп. 134.1.1 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Податкові різниці, що виникають при здійсненні фінансових операцій, на які збільшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду визначено пп. 140.5 ПК України.
Абзацом 4 пп. 140.5.4 ПК України передбачено збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пп. 140.2 та пп. 140.5.6 ПК України, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПК України), придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 - 1 ПК України, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
При цьому вимоги пп. 140.5.4 ПК України не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту (абз. 6 пп. 140.5.4 ПК України).
У випадку незастосування вимог пп. 140.5.4 ПК України на підставі абз. 6 пп. 140.5.4 ПК України, якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію за результатами аналізу відповідно до ст. 39 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому абз. 1 пп. 140.5.2 - 1 ПК України. При цьому інші коригування, передбачені пп. 140.5.4 ПК України, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абз. 7 пп. 140.5.4 ПК України, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.
Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 і підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів, визначених абзацами третім і четвертим цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов'язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що в акті перевірки відсутня інформація про те, що контролюючий орган витребовував, отримав податкову інформацію про те, що фірма-нерезидент МІR-КАR Sp.z.o.o. Sp.k. не сплачує податку на прибуток, відповідно до покладених законом на контролюючий орган функцій та завдань.
Натомість, позивачем долучено до матеріалів справи довідку від 14 серпня 2025 року, видану Першою Мазовецькою податковою інспекцією у Варшаві, якою завідчено, що МІR-КАR Sp.z.o.o. Sp.k. (Товариство з обмеженою відповідальністю «МІР-КАР» командне товариство) з 25.04.2018 є платником податку на прибуток підприємств і сплачує податок на доходи від підприємницької діяльності в Польщі за ставкою 19%, що спростовує критерій віднесення господарських операцій між позивачем та МІR-КАR Sp.z.o.o. Sp.k. до контрольованих відповідно пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.
Отже, вказана довідка є належним та допустимим доказом того, що позивач має право не збільшувати фінансовий результат до оподаткування на суму 30 % вартості придбаних товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 13.06.2025 № 26605/13-01-07-01 за платежем податок на прибуток (11020100) на загальну суму 2 688 651 грн, з яких податкове зобов'язання на суму 1 792 434 грн та штрафні санкції 896217 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо висновків у акті перевірки в частині порушення вимог пп. 164.2.17 «е» п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 173.1. п. 173 ст. 173, пп. 168.1., пп. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу в частині неутримання та не перерахування суми податку на доходи фізичних осіб 177801,57 грн. у вигляді додаткового блага та реалізації вантажних автомобілів фізичними особам за заниженою вартістю та не утримання і не перерахування військового збору за ставкою 1,5% в сумі 12149,77 грн. за реалізовані автомобілі фізичним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , несвоєчасного подання розрахуку за формою 4-ДФ за 1 квартал 2021 року, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
В акті перевіки зазначено, що ПП «Старицький м'ясокомбінат» здійснено продаж вантажних транспортних засобів фізичним особами на загальну суму 809985,07 грн (з врахуванням коефіціенту 1,219512) - 987786,51 грн. Відповідно неутримана та не перерахована підприємством сума податку на доходи фізичних осіб у формі додаткового блага становить 177 801,57 грн (987786,51* 18%), а саме:
- відповідно до договору купівлі-продажу від 05.01.2022 № 05/01 та видаткової накладної від 05.01.2022 № 1 продано сідловий тягач DAF, модель 95XF430, 2005 року випуску білого кольору (номерний знак НОМЕР_1 ) фізичній особі ОСОБА_1 за ціною 13500 грн. Згідно з даними інтернет ресурсу визначення вартості автомобілів (сайт Авто Ріа) встановлено, що ринкова вартість даного транспортного засобу на момент реалізації становить 315318,15 грн. Експертна оцінка під час купівлі-продажу автомобіля не проводилася. Відповідно, занижена вартість реалізованого вантажного автомобіля становить 302018,15 грн (315518,15 - 13500,00), з врахуванням коефіцієнта (1,219512) - 368314,76 грн. Визначено суму неутриманого та не перерахованого ПДФО за ставкою 18% становить 66296,65 грн (368314,76*18%);
- відповідно до договору купівлі-продажу від 03.02.2022 № 03/02 продано сідловий тягач DAF, модель TE47XS, 2000 року випуску білого кольору (номерний знак НОМЕР_2 ) фізичній особі ОСОБА_2 за ціною 9600,00 грн. Згідно з даними інтернет ресурсу визначення вартості автомобілів (сайт Авто Ріа) встановлено, що ринкова вартість даного транспортного засобу на момент реалізації становить 66491,00 грн. Експертна оцінка під час купівлі-продажу автомобіля не проводилась. Відповідно, занижена вартість реалізованого вантажного автомобіля становить 56891,00 грн. Визначено суму неутриманого податку (ПДФО 18%) в сумі 12488,26 грн;
- відповідно до договору купівлі-продажу від 18.05.2023 № 18/05 продано вантажний спеціалізований фургон DAF, модель CF 85.410, 2007 року випуску , червоного кольору (номерний знак НОМЕР_3 ) фізичній особі ОСОБА_3 за ціною 6180,00 грн. Згідно з даними інтернет ресурсу визначення вартості автомобілів (сайт Авто Ріа) встановлено, що ринкова вартість даного транспортного засобу на момент реалізації становить 457255,92 грн. Експертна оцінка під час купівлі-продажу автомобіля не проводилась. Занижена вартість реалізованого вантажного автомобіля становить 451075,92 грн. Визначено суму неутриманого податку (ПДФО 18%) в сумі 99016,65 грн.
Відповідно до п. 173.1 ст. 173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначені Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2658).
Відповідно до ст. 7 Закону № 2658 проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.
Згідно з п. 173.4 ст.173 ПК України під час проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому ст. 173 Податкового кодексу, нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу (міни) об'єктів рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) за наявності документа про оцінку майна та документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної в договорі.
Таким чином, положення ст. 173 ПК України передбачають наявність оцінки майна, яка проведена відповідно до Закону № 2658 та договору купівлі-продажу з його нотаріальним посвідченням. Лише у разі виконання вказаних вимог дохід, отриманий фізичною особою оподатковується у порядку, визначеному статтею 173 ПК України.
В акті перевірки та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що при визначенні ринкової вартості контролюючим органом враховувалися технічний стан транспортних засобів, їх пробіг, рік випуску та строк експлуатації, комплектацію тощо.
Отже, докази, які б підтверджували визначення контролюючим органом ринкової вартості транспортних засобів станом на дати їх реалізації позивачем, відсутні, а зроблені на їх основі висновки є припущеннями, що не ґрунтуються на належних і допустимих доказах та не можуть бути покладені в основу податкових донарахувань.
Положення п.п. 14.1.47, 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 163.1 ст. 163, абз. 2 п. 164.1, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 165 Податкового кодексу України свідчать, що юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній особі доходу (у грошовій або не грошовій формі), а у разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу така юридична особа не є податковим агентом. Аналіз вищезазначених норм податкового законодавства доводить, що юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній особі доходу (у грошовій або не грошовій формі), а у разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу таке товариство не є податковим агентом.
Відтак, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб від реалізації рухомого майна є помилковими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 826/15481/18.
Аналізуючи положення пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, за яким платниками військового збору є особи, визначені пунктом 168.1 статті 168 цього кодексу, положення п. 176.2 ст. 176 враховуючи необґрунтовані висновки відповідача про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб від реалізації рухомого майна, що обумовлює неправомірність та протиправність визначення військового збору та як наслідок обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього виду податку, анологічно неправомірним є визначення штрафної санкції в сумі 1020 грн в частині не відображення додаткового блага за реалізовані вантажні автомобілі по заниженій вартості у податковому розрахунку за формою 4 -ДФ, згідно податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2025 року № 26514/13-01-24-10.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції правильно вирішив спір і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, проте в резолютивній частині судового рішення не зазначив про скасування всіх оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2025 року № 26514/13-01-24-10.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2025 року № 26605/13-01-07-01, № 26506/13-01-24-10 та № 26509/13-01-24-10, № 26514/13-01-24-10 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 317 КАС). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. (частина четверта статті 317 КАС).
З огляду на викладені вище висновки суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід змінити та доповнити абзац 2 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року: номером - « 26514/13-01-24-10».
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 380/18732/25 змінити, доповнити абзац 2 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 380/18732/25: номером - « 26514/13-01-24-10».
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 15.05.26