12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/14710/24 пров. № А/857/34416/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,
за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,
представника позивача Чернова Д.М.,
представника відповідача Кузьмич Н.О.,
розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Знак Якості Люкс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Максимчук О.О.,
час ухвалення рішення - 17:01:20,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 17 липня 2025 року,
02 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Знак Якості Люкс» звернулось в суд із позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2024 №1323917000701 на суму 684186,00 грн та від 09.09.2024 №1324117000701 на суму 3400,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку, за результатами якої складено акт про порушення податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року від'ємного значення з ПДВ. Вказує, що відповідачу були надані документи, які підтверджують наявність власних товарно-матеріальних цінностей та їх рух згідно актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних та договору відповідального зберігання майна. Щодо проведення відповідачем акту огляду території та приміщення з товарно-матеріальними цінностями вважає, що складання таких актів огляду не передбачено чинним законодавством. Окрім цього, звертає увагу, що такий акт огляду складений без присутності та підпису представника позивача та з зазначенням в акті орієнтовних величин товарно-матеріальних цінностей, без фактичного зважування товару та проведення його замірів. З огляду на вказане, вважає висновки контролюючого органу про порушення ним норм податкового законодавства необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.09.2024 №1323917000701. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.09.2024 №1324117000701.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем, всупереч вимогам частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 та частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено правомірності прийнятих рішень та не надано належних, допустимих і достовірних доказів використання позивачем товарно-матеріальних цінностей у негосподарській діяльності в розумінні підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 та пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України. Судом першої інстанції встановлено, що на вимогу контролюючого органу позивачем проведено інвентаризацію відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014, за результатами якої нестач товарно-матеріальних цінностей не виявлено, тоді як висновки відповідача ґрунтуються виключно на акті огляду від 01.08.2024 № 706/Ж6/17-00-07-01, складеному без проведення фактичного обміру та зважування товару, із зазначенням лише орієнтовних показників, що не може вважатися належним доказом у розумінні статей 73- 74 КАС України. Надані позивачем первинні документи, зокрема договір відповідального зберігання, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг та платіжні документи, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність господарських операцій і переміщення товарно-матеріальних цінностей, тому підстави для нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій у відповідача були відсутні.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, які у сукупності свідчать про порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зокрема щодо використання товарно-матеріальних цінностей поза межами господарської діяльності та відсутності належного документального підтвердження реальності господарських операцій. Вказує, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються переважно на формальному дослідженні первинних документів без перевірки їх фактичного змісту та відповідності реальним господарським операціям, що суперечить правовій позиції Верховного Суду та вимогам ст. 90, 72- 77 КАС України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів. Вказує, що перевіркою неможливо підтвердити дані обліку станом на 30.06.2024, а саме в частині залишків готової продукції (паливна пелета) в кількості 598 тонн та сировини (деревина дров'яна) в кількості 736 м.куб., що в подальшому передані на відповідальне зберігання у зв'язку з не підтвердженням транспортування ТМЦ на відповідальне зберігання.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що на ст. 6 Акту контролюючим органом констатується факт передачі на відповідальне зберігання до ФОП ОСОБА_1 ТМЦ (паливна пелета) в кількості 598 тони та (деревина дров'яна) в кількості 832 м.куб., що підтверджується Договором відповідального зберігання майна № 003-06/24 від 01.07.24р., 12 актами приймання -передачі, ТТН в кількості 35 шт., а також листом-відповіддю ТОВ «Знак Якості Люкс» від 31.07.24р. № 31-1 з додатками у вигляді матеріалів інвентаризації (за наслідками якої надлишків і нестач не виявлено).
В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликалась на доводи в ній викладені.
Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), Товариство з обмеженою відповідальністю "Знак Якості Люкс" зареєстроване з 05.07.2012 за №10691020000028928 із видами діяльності згідно з КВЕД: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 58.19 Інші види видавничої діяльності 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 69.10 Діяльність у сфері права 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки 02.20 Лісозаготівлі 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої контролюючим органом складено акт № 12255/Ж5/17-00-07-01/38262088 від 12.08.2024. Вказана перевірка проводилась у період з 26.07.2024 по 01.08.2024, яку продовжено на 2 робочих дні згідно наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 01.08.2024 (п. 2.1 акту).
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні у декларації за червень 2024 року (вх. від 19.07.2024р. №9201685637) від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, встановлено порушення платником податків вимог:
- пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, а саме платником податків на 687706,00 грн занижено податкові зобов'язання за червень 2024 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21) декларації з ПДВ за червень 2024 року на суму 687706,00 грн;
- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме підприємством не складено та не зареєстровано в єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні на операції з постачання ТМЦ на суму ПДВ 687706,00 грн за червень 2024 року.
За результатами проведення вказаної перевірки та розгляду матеріалів акту перевірки контролюючим органом були прийнято такі рішення:
1) податкове повідомлення-рішення №1323917000701 від 09.09.2024, згідно з яким за порушення пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 684186,00 грн;
2) податкове повідомлення-рішення № 132411700701 від 09.09.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3400,00 грн за відсутність складення та реєстрації податкових накладних.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 ПК України.
Згідно із пунктами 78.4, 78.5 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Підстави проведення документальних позапланових перевірок визначені у пункті 78.1 статті 78 ПК України.
Згідно з актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 12.08.2024 № 2255/Ж5/17-00-07-01/38262088 підставою призначення документальної позапланової перевірки вказано підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Аналіз змісту наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга - подання декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис гривень.
При цьому, у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України. Тобто, факт подання декларації з ПДВ з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, є окремою та самостійною підставою для призначення документальної перевірки платника ПДВ.
Вказаний висновок неодноразово підтримувався Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.05.2022 у справі № 140/3008/21, від 21.07.2021 у справі № 420/2382/20, від 19.02.2021 у справі № 821/1235/17.
З розділу ІІІ акту перевірки встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2024 року позивач задекларував від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) у розмірі 1124664,00 грн.
Таким чином, оскільки ТОВ «Знак Якості Люкс» подана до контролюючого органу декларація з ПДВ за червень 2024 року з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100000,00 грн, у межах спірних правовідносин відповідач мав правові підстави для прийняття наказу на проведення перевірки.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що в межах розгляду цієї справи не є спірними підстави проведення перевірки, винесення наказу на проведення такої перевірки та його вручення позивачу, окрім того позивачем не заперечується факт ознайомлення з направленням на проведення позапланової виїзної перевірки та наказом про її проведення.
Досліджуючи зміст порушень, покладених в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 09.09.2024 № 1323917000701, прийнятому контролюючим органом на підставі акта перевірки № 12255/Ж5/17-00-07-01/38262088 від 12.08.2024, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пункту 189.1 статті 189 та підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, за що позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 684186,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на тому, що перевіркою неможливо підтвердити дані обліку станом на 30.06.2024, а саме в частині залишків готової продукції (паливна пелета) в кількості 598 тонн та сировини (деревина дров'яна) в кількості 736 м.куб., які передані на відповідальне зберігання з пункту навантаження: Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Ремчиці, вул. Перемоги, 36а до пункту розвантаження: Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Немовичі, вул. Хміль, 5д.
Зі змісту наявного в матеріалах справи договору відповідального зберігання майна № 0003-06/24 від 01.07.2024 судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Знак Якості Люкс» (діючи як поклажодавець) та ФОП ОСОБА_1 (діючи як зберігач) уклали цей договір відповідального збереження, згідно з умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору паливну гранулу (пелету) в кількості 598 тонн та дрова паливні в кількості 832 м.кв. (пункт 1.1 договору). Згідно з пунктом 1.4 цього договору місцем зберігання є Рівненська обл., Сарненський р-н, село Немовичі, вул. Хміль, 5д.
Згідно з пунктом 189.1. ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Згідно з абзацом 10 пункту 198.5 статті 198 ПК України у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Підпунктом 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.
Зі змісту пункту 2.11. акту перевірки № 12255/Ж5/17-00-07-01/38262088 від 12.08.2024 слідує, що на вимогу контролюючого органу про проведення інвентаризації оформлену листом № 5107/Ж12/17-00-07-01 від 26.07.2024, платником податків забезпечено проведення інвентаризації та виконано зняття фактичних залишків основних засобів, виробничих запасів та готової продукції станом на 31.07.2024. Позивач листом від 31.07.2024 №31-1 (вх. ГУ від 01.08.2024р. № 28640/6/17-00/ЕКПП) з додатками надав матеріали проведеної інвентаризації станом на 31.07.2024, згідно якої надлишків та нестач не виявлено.
Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів встановлено Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 (далі - Положення №879).
Відповідно до абзацу 6 пункту 7 розділу І Положення №879 проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації.
Абзацами 1, 4, 5 пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 передбачено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Відповідно до пункту 7 розділу II Положення № 879 наявність активів при інвентаризації встановлюється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру. Переважування, обмір, підрахунок проводяться у порядку розміщення активів у приміщенні, де вони зберігаються.
Пунктом 16 розділу II Положення №879 визначено, що в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою. На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені. Акти інвентаризації заповнюються з урахуванням об'єктів інвентаризації, при цьому мають бути забезпечені їх ідентифікація та співставлення з даними бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 18 розділу II Положення №879 інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.
Зі змісту наявного в матеріалах справи листа позивача від 31.07.2024 № 31-1 слідує, що позивачем було проведено інвентаризацію залишків товарно-матеріальних цінностей в присутності працівників ГУ ДПС у Рівненській області та надано інвентаризаційні відомості, в тому числі, відомості продукції та сировини на складі в селах Ремчиці та Немовичі. Як зазначив контролюючий орган в акті від 12.08.2024, згідно наданих матеріалів проведеної інвентаризації станом на 31.07.2024 надлишків та нестач не виявлено.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять та скаржником не надано заперечень чи зауважень щодо проведеної позивачем інвентаризації, враховуючи також ту обставину, що така інвентаризація була проведена за участі працівників ГУ ДПС у Рівненській області.
При цьому контролюючий орган зазначив, що згідно із представленими інвентаризаційними описами встановлено, що частина ТМЦ, а саме виробничих запасів та готової продукції, що обліковуються на залишках передано на відповідальне зберігання (паливна гранула 598 т., деревина дров'яна 832 м.куб.) за договором відповідального зберігання майна №003-06/24 від 01.07.2024. (пункт 3.1 акту).
Як зазначалось вище, між ТОВ «Знак Якості Люкс» (як поклажодавцем) та ФОП ОСОБА_1 (як зберігачем) було укладено договір відповідального зберігання майна № 0003-06/24 від 01.07.2024, зокрема щодо зберігання паливної гранули (пелети) в кількості 598 тонн та дров паливних в кількості 832 м.кв., згідно з пунктом 1.4 якого місцем зберігання вказаного майна є Рівненська обл., Сарненський р-н, село Немовичі, вул. Хміль, 5д.
В акті перевірки від 12.08.2024 контролюючим органом зазначено, що відповідно до підпункту 20.1.13 пункту 20.1 статті 20 ПК України платником податків забезпечено доступ перевіряючих до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Сарненський район, село Ремчиці, вулиця Перемоги, буд. 36А та що знаходяться на відповідальному зберіганні за адресою: АДРЕСА_1 д, згідно договору відповідального зберігання майна № 003-06/24 від 01.07.2024 укладеного між ТОВ «Знак Якості Люкс» та ФОП ОСОБА_1 .
Результати такого огляду залишків ТМЦ зафіксовано в акті від 01.08.2024 № 706/Ж6/17-00-07-01. З долученого відповідачем акту огляду території та приміщення щодо знаходження ТМЦ переданих на відповідальне зберігання ТОВ «Знак Якості Люкс» за адресою: 34540, Рівненська область, Сарненський р-н, с. Немовичі, вул. Хміль, буд. 5Д від 01.08.2024 № 706/Ж6/17-00-07-01 слідує, що огляд території та приміщення щодо знаходження ТМЦ переданих на відповідальне зберігання проведено з відома та в присутності представника ТОВ «Знак Якості Люкс» по дорученню Слізіка В.О. В ході огляду території та приміщень встановлено, що станом на 01.08.2024, на території знаходиться орієнтовно 598 т. «Паливна пелета з Деревини» та орієнтовно 400 м.куб. «Деревина дров'яна ПВ сосна», що не відповідає даним інвентаризаційних відомостей.
Позивач в обґрунтування своєї позиції щодо позовних вимог зазначає, що посилання контролюючого органу на акт огляду території та приміщення щодо знаходження ТМЦ переданих на відповідальне зберігання від 01.08.24 № 706/Ж6/17-00-07-01 та фіксація орієнтовних замірів паливної пелети та деревини дров'яної ПВ сосна (де виявлено не 832 м. куб, а 400) не може вважатись доказом протиправної поведінки платника податків.
Колегія суддів погоджується з такими доводами позивача, оскільки акт огляду від 01.08.2024 № 706/Ж6/17-00-07-01 не містить жодного посилання на проведені працівниками контролюючого органу заміри чи зважування наявних товарно-матеріальних цінностей за адресою: 34540, Рівненська область, Сарненський р-н, с. Немовичі, вул. Хміль, буд. 5д, водночас у цьому акті стверджується лише про орієнтовний замір паливної пелети та деревини дров'яної ПВ сосна, що не свідчить про наявність у контролюючого органу достовірних відомостей про наявність розбіжностей в кількості переданих позивачем товарно-матеріальних цінностей згідно договору відповідального зберігання майна № 0003-06/24 від 01.07.2024, з фактичною наявністю таких товарно-матеріальних цінностей в місці їх зберігання за договором від 01.07.2024.
За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач в ході розгляду справи жодним чином не заперечив і не спростував того факту, що фактичного заміру та зважування паливної пелети і деревини працівниками ГУ ДПС у Рівненській області при здійсненні огляду не проводилося, про що і вказано в акті огляду від 01.08.2024 з огляду на зазначення у ньому лише орієнтовних розмірів деревини та паливної пелети.
Суд апеляційної інстанції, зазначає, що за відсутності доказів на підтвердження факту проведення замірів та зважування, наведена у вказаному акті від 01.08.2024 інформація про кількісні показники паливної пелети і деревини є лише припущенням контролюючого органу.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що на вимогу контролюючого органу позивачем було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей за участі працівників ГУ ДПС у Рівненській області, в тому числі за адресою: 34540, Рівненська область, Сарненський р-н, с. Немовичі, вул. Хміль, буд. 5Д, за результатами проведення якої у контролюючого органу не виникало жодних зауважень чи заперечень, оскільки відповідач не надав та матеріали справи не містять доказів наявності таких заперечень чи зауважень ні до порядку проведення інвентаризації, ні до інвентаризаційних відомостей.
Як зазначалось вище, порядок проведення інвентаризації визначений Положенням №879, яким передбачено, що наявність активів при інвентаризації встановлюється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру. Переважування, обмір, підрахунок проводяться у порядку розміщення активів у приміщенні, де вони зберігаються. В інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою (пункти 7, 16 розділу II Положення № 879).
Вказане свідчить, що саме шляхом проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей можливо чітко встановити їх кількість, розмір, об'єм тощо, що і було здійснено позивачем на виконання вимог контролюючого органу та в присутності працівників контролюючого органу, при цьому проведення такими працівниками огляду території та приміщення щодо знаходження ТМЦ переданих на відповідальне зберігання ТОВ «Знак Якості Люкс» без проведення зважування та заміру таких товарно-матеріальних цінностей, свідчить про протиправність висновків викладених в акті огляду від 01.08.2024 як таких, що ґрунтуються на недостовірних даних і припущеннях.
Згідно з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 807/1556/17 та від 26.09.2023 у справі № 640/19859/21, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. А у розумінні пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, є проведення під час податкової перевірки інвентаризації товарів та складання відповідного акту, яким зафіксовано, зокрема факт такої нестачі.
З урахуванням наведеного, не може братись до уваги складений працівниками контролюючого органу акт огляду від 01.08.2024 № 706/Ж6/17-00-07-01, оскільки такий складений з порушенням та не містить жодного посилання на проведені працівниками контролюючого органу заміри чи зважування наявних товарно-матеріальних цінностей.
Окрім того, як слідує з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про використання ТМЦ готової продукції (паливна пелета) в кількості 598 тонн та сировини (деревина дров'яна) в кількості 736 м.куб. в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з непідтвердженням транспортування ТМЦ на відповідальне зберігання.
Щодо таких тверджень скаржника колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки контролюючому органу було надано наступні документи, про що зазначено в акті перевірки від 12.08.2024, зокрема: договір відповідального зберігання майна № 003-06/24 від 01.07.2024; акти приймання-передачі на зберігання згідно яких позивач передав на зберігання до ФОП ОСОБА_1 паливні гранули в загальній кількості 598 т. та деревини дров'яної 832 м. куб. (таблиця 3.1.3 акту); товарно-транспортні накладні, згідно яких замовником та вантажовідправником є ТОВ «Знак Якості Люкс», вантажоодержувачем ФОП ОСОБА_1 , пункт навантаження АДРЕСА_2 , пункт розвантаження Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Немовичі, вул. Хміль, 5д (сторінка 6 акту).
Суд першої інстанції також дослідив наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні та встановив, що вантажовідправником є позивач, а вантажоодержувачем - ФОП ОСОБА_1 , пункт навантаження Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Ремчиці, вул. Перемоги, 36а, пункт розвантаження Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Немовичі, вул. Хміль, 5д.
Колегія суддів звертає увагу на наявний в матеріалах справи та наданий контролюючому органу договір відповідального зберігання майна № 0003-06/24 від 01.07.2024 між ТОВ «Знак Якості Люкс» (поклажодавець) та ФОП ОСОБА_1 (зберігач), де в п. 1.1 договору визначено, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору наступне майно: паливна гранула (пелета) в кількості 598 тонн та дрова паливні в кількості 832 м.кв. Визначена в договорі кількість переданого на відповідальне зберігання майна повністю збігається з актами приймання-передачі на зберігання, про що також зазначено в акті від 12.08.2024, а саме в таблиці 3.1.3 акту.
Згідно пунктами 1.2, 1.4. договору відповідального зберігання майна № 0003-06/24 від 01.07.2024 відповідальне зберігання є оплатним та становить 5000 грн/місяць за місцем зберігання: Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Немовичі, вул. Хміль, 5д.
Як слідує із товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження є Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Немовичі, вул. Хміль, 5д, що повністю збігається з місцем зберігання за договором відповідального зберігання майна № 0003-06/24 від 01.07.2024.
Стосовно наданої контролюючим органом інформації від Головного управління Національної поліції в Рівненській області у листі від 08.08.2024 № 4140-2024 щодо руху транспортних засобів, з якої слідує, що рух транспортних засобів через м. Сарни (оскільки рух транспортних засобів з пункту завантаження до пункту розвантаження здійснюється через м. Сарни) в дати, які зазначені в товарно-транспортних накладних, не зафіксовано, крім транспортного засобу ВК7186HC/ НОМЕР_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 № 815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.
Із товарно-транспортних накладних слідує, що пунктом навантаження є Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Ремчиці, вул. Перемоги, 36а, а пунктом розвантаження - Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Немовичі, вул. Хміль, 5д., інформацію щодо маршруту транспортних засобів, зокрема через які населені пункти здійснювався рух транспортних засобів, такі товарно-транспортні накладні не містять.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність фотофіксації транспортних засобів на камерах спостереження в м. Сарни, оскільки зі слів відповідача рух транспортних засобів з пункту завантаження до пункту розвантаження здійснюється через м. Сарни, не свідчить про неможливість перевезення товарно-матеріальних цінностей в об'їзд міста чи будь-яким іншим шляхом, враховуючи також те, що саме товарно-транспортні накладні підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, з яких чітко прослідковується пункт навантаження та розвантаження, та які були надані представникам контролюючого органу для перевірки та повністю відповідають місцю зберігання та розвантаження згідно договору відповідального зберігання майна № 0003-06/24.
Щодо посилань скаржника про те, що позивачем не надано всіх первинних документів на підтвердження вчинення господарської операції - надання послуги, зокрема актів про надання послуг зберігання та платіжних документів на проведення оплати послуг зберігання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).
Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до статті 1 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. Будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК.
Як слідує з додатку 1 до акту від 12.08.2024, який є його невід'ємною частиною, контролюючому органу під час проведення перевірки, серед іншого було надано такі документи: видаткові накладні, акти виконаних робіт, ТТН, акти на списання ТМЦ, акти прийому-передачі ТМЦ, ін. первинні документи бухгалтерського обліку. Суд апеляційної інстанції зауважує, що в акті перевірки від 12.08.2024 не міститься жодного посилання на те, що на вимогу контролюючого органу позивачем не було надано будь-яких затребуваних первинних документів, як і те, що на час проведення перевірки у позивача були відсутні такі документи, отже доводи відповідача щодо ненадання позивачем всіх первинних документів на підтвердження вчинення господарської операції, не знаходять свого підтвердження.
При цьому, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі до договору відповідального зберігання майна №0003-06/24, накладні на переміщення, товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт перевезення товарно-матеріальних цінностей згідно вказаного договору до місця зберігання: Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Немовичі, вул. Хміль, 5д.
Окрім того, в ході розгляду справи позивачем надано платіжні інструкції від 24.09.2024 № 38, від 23.10.2024 № 71, від 13.11.2024 №105, якими підтверджується здійснення позивачем оплати за надані послуги зі зберігання майна згідно договору відповідального зберігання майна від 01.07.2024 на рахунок ФОП ОСОБА_1 , а також акти надання послуг від 31.07.2024, від 31.08.2024, від 30.09.2024, від 31.10.2024, від 30.11.2024 та від 13.12.2024, які також підтверджують виконання договору відповідального зберігання майна від 01.07.2024 та здійснення оплати за надані послуги.
Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що надані позивачем документи первинного обліку, відповідають вимогам частини 2 статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тобто мають всі обов'язкові реквізити первинних документів. У свою чергу акт перевірки не містить опису порушень щодо правильності складання первинних документів та достовірності їх реквізитів, наявності підписів, ідентифікації осіб, що брали участь тощо, як і не містить посилань на те, що позивачем на запит контролюючого органу не було надано будь-яких первинних документів, зокрема і актів надання послуг чи платіжних документів на оплату наданих послуг із зберігання. Окрім цього, вказані документи чітко відображають реальність виконання договору відповідального зберігання майна та переміщення товарно-матеріальних цінностей за визначеним в договорі місцем зберігання таких товарно-матеріальних цінностей.
Відповідачем не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи не встановлено, що відомості, які містяться у вказаних первинних документах, є неповними, недостовірними, суперечливими або такими, що ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 640/5408/21.
Скаржник також стверджує, що згідно з даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_2 ) відсутні складські будівлі за адресою, що зазначена в договорі відповідального зберігання ( АДРЕСА_1 ), а майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_2 ) використовується іншим суб'єктом господарювання, директором якого є ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_2 ).
Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що у Головного управління ДПС у Рівненській області наявна інформація, що за адресою вул. Хміль, буд. 5 д, с. Немовичі, Сарненський район, Рівненська область, наявні об'єкти оподаткування у ТОВ «МСМ Фаворит», код ЄДРПОУ 35717377, а саме: склад (піднавіс) та переробний цех (лінія по виробництву гранул), що може свідчити про виробництво та зберігання паливних гранул за даною адресою вказаним суб'єктом господарювання.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до норм ПК України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке контролюючі органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні контролюючого органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства.
Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Більш того, податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників на предмет фактичності правовідносин між ними. Наявна в контролюючого органу податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність потенційно здійсненних господарських операцій платника з його контрагентами, зокрема, за ланцюгом постачання, не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків. Будь-яке автоматизоване зіставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в контексті процесуального закону. Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові КАС ВС від 01 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, невідповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди.
Враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань за червень 2024 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21) декларації з ПДВ за червень 2024 на загальну суму 684186,00 грн, є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача № 1323917000701 від 09.09.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню й податкове повідомлення-рішення № 1324117000701 від 09.09.2024 в частині застосування до позивача штрафу в розмірі 3400,00 грн за нездійснення реєстрації податкових накладних.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративний суд від 17 липня 2025 року у справі № 460/14710/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 15 травня 2026 року.