справа №380/5309/26
з питань залишення позову без розгляду
15 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 з 01.01.2020 по 07.10.2020 та з 01.09.2022 по 22.04.2025 грошового забезпечення (усіх без винятку його складових), а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткових відпусток, премії, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 за період з 01.01.2020 по 07.10.2020 та з 01.09.2022 по 22.04.2025 перерахунок та виплату грошового забезпечення (усіх без винятку його складових), а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 з 07.10.2020 по 23.02.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткових відпусток, премії, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Ухвалою судді від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача, Військової частини НОМЕР_2 , надійшла заява про застосування наслідків пропущеного строку звернення до суду, в якій просить залишити позов без розгляду на підставі ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заяви посилається на те, що позивач 31.08.2022 виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , тобто з вказаної дати правовідносини сторін щодо нарахування та виплати грошового забезпечення були припинені. На думку відповідача, з моменту виключення зі списків особового складу позивачу доводилась вся наявна інформація про нараховане та виплачене грошове забезпечення, у разі незгоди з розрахунком якого позивач могла звернутись до суду в межах встановленого тримісячного строку. Натомість позивач звернулась до суду лише 24.03.2026, тобто майже через 3 роки 8 місяців після того, як вона дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав, а будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого законом строку позивачем не надано. З огляду на наведене, посилаючись на приписи ст.123 КАС України, просить суд залишити позов без розгляду.
При постановленні ухвали суд враховує таке.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України, зокрема ч.2 цієї статті.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, ч.2 ст.233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Окрім того, слід ураховувати, що відповідно до п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до ст.233 КЗпП України (19.07.2022).
У цьому контексті суд ураховує, що питання застосування ч.2 ст.233 КЗпП України за подібних обставин було предметом розгляду Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
У вказаному судовому рішенні Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування ст.233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати. Зокрема:
1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії ст.233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX);
2) з урахуванням п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Застосовуючи означені підходи при вирішенні цієї справи, суд зазначає, що спірний період з 01.01.2020 по 22.04.2025 умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом №2352-IX (19.07.2022) та після цього.
Період з 01.01.2020 по 18.07.2022 регулюється положеннями ст.233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом №2352-IX, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19.07.2022 по 22.04.2025 регулюється вже нині чинною редакцією ст.233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Крім того, Судова палата звернула увагу, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19.07.2022, з урахуванням ч.2 ст.233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Суд вважає цей висновок застосовним у спірних правовідносинах і не вбачає підстав для відступу від нього.
Позивач, ОСОБА_3 , у періоди з 26.07.2018 по 30.07.2020, з 30.07.2020 по 07.10.2020 та з 01.09.2022 по 22.04.2025 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (з урахуванням правонаступництва), а у період з 07.10.2020 по 23.02.2022 - у Військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.04.2025 №592-ОС старшого сержанта ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 22.04.2025.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів, позивач набула достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум за результатами розгляду адвокатських запитів представника позивача: 10.01.2026 - на адвокатський запит від 07.01.2026 №27/01/2026, направлений до Військової частини НОМЕР_1 (з долученими особистими картками грошового забезпечення та розрахунком індексації грошового забезпечення), та 21.03.2026 - на адвокатський запит від 17.03.2026 №548/03/2026, направлений до Військової частини НОМЕР_2 .
До суду з даним позовом позивач звернулась 24.03.2026, а тому суд приходить висновку, що нею не пропущено встановленого законом строку звернення (ні від дати виключення зі списків особового складу частин, ні від дати отримання документально підтвердженої інформації).
При цьому, слід вказати, що відповідачами не надано будь-якого іншого документального підтвердження ознайомлення позивача з розмірами та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо. Долучений до матеріалів справи грошовий атестат №461 від 14.05.2025 містить лише підсумкову інформацію про суми, нараховані та виплачені при звільненні (за період з 01.04.2025 по 22.04.2025), без розшифрування за весь спірний період та без зазначення розрахункової величини, що застосовувалась при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням.
Посилання відповідача на те, що при виключенні позивача 31.08.2022 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_2 їй було доведено всю наявну інформацію про нараховане та виплачене грошове забезпечення, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а відтак суд відхиляє такі посилання як такі, що не спростовують висновків суду про дотримання позивачем строку звернення до суду.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.12.2024 у справі №400/5432/24, на які посилається відповідач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого фактичного складу, зокрема з огляду на доведений факт обізнаності позивача з розмірами виплаченого грошового забезпечення на момент виключення зі списків особового складу, а відтак не підлягають застосуванню.
Тому, з урахуванням предмету даного позову, а також вищенаведених правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, зважаючи на приписи норми ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що вказаний позов подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду, відтак відсутні підстави для застосування положень ч.3 ст.123 КАС України, - а саме залишення позову без розгляду.
Як наслідок, у задоволенні заяви представника відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви представника відповідача, Військової частини НОМЕР_2 , про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ланкевич А.З.