про повернення позовної заяви
15 травня 2026 рокусправа № 380/7617/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» (79013, м. Львів, вул. Є. Коновальця, 26; код ЄДРПОУ 44625774) з вимогами:
- визнати протиправними дії Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» щодо відмови у задоволенні запиту від 14.10.2025, які полягали у наданні листом № 260205-вих-151154 від 20.10.2025 відповіді не по суті цього запиту;
- зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне об'єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» у п'ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили розглянути по суті запит від 14.10.2025 та надати запитувану у ньому інформацію.
Ухвалою суду від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.
11.05.2026 за вх.№39396 від позивачки надійшла заява, в якій серед іншого, зазначила, що подані нею документи повністю відповідають вимогам ст. 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки дозволяють суду чітко розрахувати 5 відсотків річного доходу та порівняти його з розміром судового збору. Вважає, що суд не надав оцінки наданим доказам про наявність умов для звільнення від сплати судового збору та зробив передчасний висновок про залишення позовної заяви без руху. Просить звільнити від сплати судового збору та відкрити провадження у справі.
Розглянувши заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд прийшов до таких висновків.
Щодо підстав для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 3674-VI суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 ст. 8 Закону № 3674-VI передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Для застосування судом ч.1 ст. 133 КАС України та Закону № 3674-VI повинні бути відповідні правові підстави.
В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06. 2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Закон №3674-VI не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/22415/18.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суд повинен встановити наявність у такої особи реального доходу без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
На підтвердження обґрунтованості заявленого клопотання до матеріалів позовної заяви позивачем додано: копію довідки про доходи 2960308784 за cічень 2025 - лютий 2026 від 14.04.2026 (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору); копію листа Державного центру зайнятості № 33/1011/1274-26 від 09.02.2026; копію листа Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 2603-вих-19360 від 13.02.2026; копію листа Департаменту з питань цифрового розвитку та інновацій, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України № 2800-060203-8/11642 від 16.02.2026.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Закон №3674-VI не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/22415/18.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суд повинен встановити наявність у такої особи реального доходу без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
На підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору позивач подала до суду, зокрема, копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих з них податків від за період з січня 2025 року по лютий 2026 року, копію листа Пенсійного фонду України від 16.02.2026 №2800-060203-8/11642 про те, що позивач не перебуває на обліку як одержувач пенсії, копію листа Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про те, що позивач не отримує соціальну допомогу та копію листа Державного центру зайнятості від 09.02.2026 №33/1011/1274-26 про те, що позивач у період з 06.10.2022 по 06.02.2025 не перебувала на обліку як особа, яка шукає роботу та не була зареєстрована як безробітна та не отримувала виплати допомоги по безробіттю.
Водночас зазначені документи не дають повної інформації стосовно неможливості сплати позивачем судового збору, оскільки, зокрема, лише факт відсутності у позивача доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник може отримувати дохід і з інших джерел, окрім заробітної плати, державної соціальної допомоги тощо.
Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28.04.2022 у справі №9901/377/21.
Окрім того, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/23 та від 20 лютого 2025 року у справі №990/40/25 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який, сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що надані до суду документи не містять інформації про наявність у позивача рухомого майна, не містять усієї інформації про наявність у позивача банківських рахунків та коштів на них, сукупного доходу родини тощо.
Тому ухвалою від 27.04.2026 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві надати інші докази відсутності змоги сплатити судовий збір.
Проте, заява позивачки від 11.05.2026 не містить жодних нових доказів, які б могли слугувати для суду підставою для звільнення її від сплати судового збору, а доводи позивачки зводяться виключено до незгоди з висновками суду, викладеними в ухвалі від 27.04.2026.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору. Однак таких доказів суду не подано.
При цьому суд зазначає, що частина 3 статті 8 Закону України «Про судовий збір» покладає обов'язок саме на заявника щодо доведення існування обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи, а суд лише надає оцінку таким доказам при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті та право враховувати цю інформацію та обставини в сукупності поданих доказів. Суд не може визначити чіткий перелік документів для підтвердження скрутного матеріального становища, оскільки вказане суперечитиме принципу з'ясування всіх обставин у справі.
Враховуючи те, що надані позивачем відомості потребують уточнення і не свідчать про відсутність у нього інших джерел доходів, суд дійшов висновку, що доводи позивача про майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 13.01.2020 року у справі №520/5126/19.
Проаналізувавши подані позивачем докази в контексті заявлених позивачем вимог суд доходить до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v.Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.
Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що станом на 15.05.2026 позивач вимоги ухвали суду від 27.04.2026 не виконала, недоліки позовної заяви не усунула у встановлений судом строк.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Оскільки позивач, у наданий суддею строк, не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, зазначена позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду із позовною заявою в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
Керуючись ст. ст. 169, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії- повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна