65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2656/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІНФУД» (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, Краматорський район, вул. Стуса Василя, буд. 66, код ЄДРПОУ 44695532)
до відповідача: Компанії YUNNAN CHUANGSHENG FOOD CO., LTD (Китайська Народна Республіка, адреса: ZONE 1, BUILDING B. GREEN FOOD PROCESSING STANDARDIZATION FACTORY, YUNNAN LUQUAN INDUSTRIAL PARK, LUQUAN YI AND MIAO AUTONOMOUS COUNTY, KUNMING, YUNNAN, CHINA; адреса: №789, Guomao Road, Kunming, China, account: 0200051878243142)
про стягнення 20240 доларів США, -
за участю представників сторін: не з'явились
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІНФУД» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Компанії YUNNAN CHUANGSHENG FOOD CO., LTD (Китайська Народна Республіка) про стягнення 20240 доларів США.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІНФУД» обґрунтовані тим, що на підставі укладеного контракту №СS20230907001 від 07.09.2023 відповідач не здійснив поставку товару та не здійснив повернення попередньої оплати у розмірі 20240 доларів США.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2656/24; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.12.2024 о 12:00; визначено дату наступного засідання суду - 17.01.2025 об 12:00; надіслано Міністерству юстиції України судові доручення Господарського суду Одеської області з документами, що підлягають врученню відповідачу, відповідно до договору між Україною та Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах; зупинено провадження у справі №916/2656/24; поновлено провадження у справі №916/2656/24 з 13.12.2024.
Листом від 22.07.2024 на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надіслано доручення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 у справі №916/2656/24 (з додатками) про вручення документів відповідачу у справі.
У підготовчому засіданні 13.12.2024 судом оголошено перерву до 17.01.2025 о 12:00.
Ухвалою суду від 17.01.2025 відкладено підготовче засідання у справі №916/2656/24 на 18.07.2025 о 10:30 (резервна дата 05.09.2025 о 10:30); зобов'язано позивача в строк до 31.01.2025 надати до Господарського суду Одеської області нотаріально засвідчені переклади на англійську мову в 2 примірниках: ухвали суду від 17.01.2025; доручення про вручення документів; підтвердження про вручення документів; виклику (повідомлення) про день розгляду справи; після надходження до суду витребуваних у позивача документів (п.2 резолютивної частини цієї ухвали) надіслано Міністерству юстиції України судові доручення Господарського суду Одеської області з документами, що підлягають врученню відповідачу, відповідно до договору між Україною та Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах; зупинено провадження у справі №916/2656/24; поновлено провадження у справі №916/2656/24 з 18.07.2025.
Листом від 03.02.2025 на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надіслано доручення Господарського суду Одеської області про вручення документів відповідачу у справі.
10.02.2025 за вх.№4577/25 до суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли документи, складені в ході виконання доручення про вручення судових документів відповідачу, з яких вбачається виконання доручення про вручення відповідачу судових документів 23.10.2024.
07.04.2025 за вх.№11117/25 до суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист щодо передачі на виконання доручення суду про вручення судових документів відповідачу.
У підготовчому засіданні 18.07.2025 судом у протокольній формі у порядку ст. 177 ГПК України продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України оголошено перерву до раніше визначеної резервної дати - 05.09.2025 о 10:30.
Ухвалою суду від 05.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2026 о 10:30 (резервна дата 17.04.2026 о 10:30); надіслано Міністерству юстиції України судові доручення Господарського суду Одеської області з документами, що підлягають врученню відповідачу, відповідно до договору між Україною та Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах; зупинено провадження у справі №916/2656/24; поновлено провадження у справі №916/2656/24 з 26.03.2026.
16.10.2025 до суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли документи, складені в ході виконання доручення про вручення судових документів відповідачу.
У судовому засіданні 26.03.2026 судом оголошено перерву до раніше визначеної резервної дати 17.04.2026 о 10:30.
У судове засідання 17.04.2026 позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
У підготовчі та судові засідання відповідач не з'явився. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце засідань шляхом надіслання відповідних судових доручень компетентному органу іноземної держави відповідно до договору між Україною та Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах з метою належного повідомлення про час та місце розгляду даної справи відповідача - Компанії YUNNAN CHUANGSHENG FOOD CO., LTD. Відповідно до наданих відповідей компетентного органу Китайської Народної Республіки, зокрема, з додатків до повідомлення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.02.2025 за вх.№4577/25 вбачається, що було фактично виконано перше доручення суду та відповідачу були вручені ухвала суду про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, інші надіслані судові доручення до суду не повернулись. В даному випадку судом виконано необхідні дії щодо забезпечення відповідачу належних процесуальних гарантій на участь у розгляді справи шляхом надсилання судових доручень відповідно до договору між Україною та Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. Враховуючи, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, а також з урахуванням всіх вжитих судом заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку, про наявність підстав для постановлення судового рішення по справі. При цьому суд також враховує, що укладаючи контракт №СS20230907001 від 07.09.2023, відповідач усвідомлював узгоджений розділом 7 вказаного контракту порядок вирішення суперечок в ході виконання контракту у Господарському суді Одеської області, а відтак отримавши документи в ході виконання першого судового доручення у даній справі, з урахуванням обізнаності вимог розділу 7 контракту, відповідач мав змогу забезпечити участь свого представника при розгляді даної справи та направлення позиції за змістом заявлених позовних вимог, натомість зазначеного відповідачем не здійснено.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Справа №916/2656/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.
У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, незважаючи на забезпечення судом відповідачу можливості надати суду процесуальну позицію у справі, заяви та клопотання. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
В судовому засіданні 17.04.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 17.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Натомість повне рішення складено 15.05.2026 у зв'язку з введенням в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді. Відповідні процесуальні строки на апеляційне оскарження вказаного рішення обчислюються з дати складання повного тексту (15.05.2026), на що суд звертає увагу сторін.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
07.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІНФУД» (покупець, відповідач) та Компанією YUNNAN CHUANGSHENG FOOD CO., LTD (Китайська Народна Республіка) (продавець, відповідач) був укладений контракт №СS20230907001.
Відповідно до розділу 1 контракту продавець є виробником, або офіційним експортером виробників у Китаї і має всі права, передбачені законодавством Китаю щодо товарів, що поставляються, а саме горіх макадамія; покупець зобов'язується прийняти товари та сплатити за них контрактну ціну у порядку, узгодженому цим контрактом; товари вільні від будь-яких прав третіх осіб, які не обтяжені заставою, під арештом не перебувають; продавець продає, а покупець купує продукти харчування за цінами, що вказані в інвойсах; конкретний асортимент товару, що купується, його кількість і вартість, будуть вказуватися в інвойсах, що складаються на кожну партію, що поставляється; ціни на одиницю кожного виду продукції, що закуповується, можуть бути переглянуті у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку та сезонними умовами.
Згідно з розділом 2 контракту постачання товарів здійснюється на умовах СРТ Одеса (Україна) (Інкотермс-2020); ціни на товари встановлюються в доларах США та розуміються СРТ Одеса (Україна) (Інкотермс-2020); загальна сума контракту складає USD 101200,00 (сто одна тисяча двісті дол., 00 центів) США; продавцем можуть надаватися знижки покупцю на товар, що постачається; знижки надаються у разі сезонних змін попиту на товар, що купується, придбання покупцем певного обсягу та номенклатури товарів, що дає, на думку продавця, право на знижку; умови надання знижок у будь-якому випадку визначаються продавцем товару; датою постачання вважається дата випуску товарів у вільне обіг на території України.
Розділом 3 контракту передбачено, що оплата товару провадиться шляхом 100% передоплати за товар грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця банківським переказом; покупець має право оплачувати партії частинами або кілька партій одночасно; платіжні банківські документи щодо оплати партії товарів повинні містити посилання на номер контракту; датою оплати товару вважається дата списання коштів з рахунку покупця; продавець продає та постачає покупцеві товари по інвойсу на кожну партію товару і не стягує з покупця будь-яких сум, відсотків або інших додаткових платежів у зв'язку з наданням відстроченням (розстроченням) оплати товарів за контрактом; право власності на товари переходить від продавця до покупця після розміщення товарів на СВГ; у разі несвоєчасної доставки товару на територію України, а саме у 180 днів з дня оплати продавець зобов'язується повернути передоплату у розмірі 100% на рахунок покупця.
За розділом 7 контракту усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням контракту, мають бути вирішені у Господарському суді Одеської області.
Відповідно до розділу 9 контракту строк закінчення контракту 31 грудня 2024 року, далі за згодою сторін, пролонгація на будь-який термін; будь-які зміни, додатки та доповнення до цього контракту мають юридичну силу, тільки будучи вчиненими письмово та підписані обома сторонами або їх уповноваженими представниками.
Розділ 11 контракту визначає адреси та банківські реквізити сторін: продавець: YUNNAN CHUANGSHENG FOOD CO., LTD (ZONE 1, BUILDING B. GREEN FOOD PROCESSING STANDARDIZATION FACTORY, YUNNAN LUQUAN INDUSTRIAL PARK, LUQUAN YI AND MIAO AUTONOMOUS COUNTY, KUNMING, YUNNAN, CHINA; account: 0200051878243142; SWIFT YNRCCNBK); покупець: ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІНФУД» (код ЄДРПОУ 44695532; акк. UA283281680000026002000012827 USD).
В матеріалах справи наявний проформа-інвойс до контракту №СS20230907001 від 07.09.2023 на суму 101200 доларів США.
21.09.2023 ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІНФУД» з рахунку НОМЕР_1 здійснено платіж на користь отримувача - Компанії YUNNAN CHUANGSHENG FOOD CO., LTD (account: 0200051878243142; SWIFT YNRCCNBK) відповідно до контракту №СS20230907001 від 07.09.2023 на суму 20240 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією в іноземній валюті №20 від 21.09.2023.
Нездійснення поставки товару та неповернення суми попередньої оплати у розмірі 20240 доларів США за контрактом №СS20230907001 від 07.09.2023 стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Приписами ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: - майнова відповідальність; - кримінальна відповідальність. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.
Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.
У відповідності до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
Положеннями статті 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч.1 ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
За ст.ст. 365, 366 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
Таким чином, на підставі ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Як було встановлено судом, у розділі 7 контракту №СS20230907001 від 07.09.2023 сторонами узгоджено, що усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням контракту, мають бути вирішені у Господарському суді Одеської області.
Приймаючи до уваги положення розділу 7 контракту, господарський суд дійшов висновку про можливість пред'явлення та розгляду даного позову Господарським судом Одеської області із обґрунтуванням позивачем підстав поданого позову неповерненням відповідачем суми попередньої оплати.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. 2. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У відповідності до ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц зазначено, зокрема, наступне: Що стосується стягнення суми позики та процентів за користування чужими коштами в іноземній валюті - доларах США із одночасним визначенням гривневого еквівалента вказаної суми, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет №15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Декретом №15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. У частині четвертій статті 5 Декрету №15-93 наведено вичерпний перелік обставин, за яких особа, яка здійснює валютну операцію, має отримати на її здійснення індивідуальну ліцензію. Декретом №15-93 не передбачено обов'язку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу/отримання між фізичними особами - резидентами/нерезидентами, які перебувають в Україні, іноземної валюти в позику. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) та №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18). Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)..
Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 20240 доларів США попередньої оплати за контрактом №СS20230907001 від 07.09.2023. При цьому умовами контракту передбачено, що загальна сума контракту складає 101200 доларів США; оплата товару провадиться шляхом 100% передоплати за товар грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця банківським переказом; покупець має право оплачувати партії частинами або кілька партій одночасно; платіжні банківські документи щодо оплати партії товарів повинні містити посилання на номер контракту; датою оплати товару вважається дата списання коштів з рахунку покупця.
Господарський суд зазначає, що наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією в іноземній валюті №20 від 21.09.2023 підтверджується факт сплати позивачем на користь відповідача 20240 доларів США відповідно до контракту №СS20230907001 від 07.09.2023, при цьому рахунки/реквізити позивача та відповідача, визначені в платіжній інструкції, повністю співпадають з рахунками, які визначені у контракті. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази поставки товару відповідачем за контрактом №СS20230907001 від 07.09.2023 на сплачену суму попередньої оплати чи на іншу суму, а також відсутні докази повернення позивачу сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 20240 доларів США.
Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17).
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини перерахування позивачем на користь відповідача 20240 доларів США за контрактом №СS20230907001 від 07.09.2023 та відсутності доказів поставки відповідачем товару/повернення відповідачем суми попередньої оплати, господарський суд дійшов висновку про правомірність, доведеність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІНФУД» про стягнення з Компанії YUNNAN CHUANGSHENG FOOD CO., LTD (Китайська Народна Республіка) 20240 доларів США.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІНФУД» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Компанії YUNNAN CHUANGSHENG FOOD CO., LTD (Китайська Народна Республіка, адреса: ZONE 1, BUILDING B. GREEN FOOD PROCESSING STANDARDIZATION FACTORY, YUNNAN LUQUAN INDUSTRIAL PARK, LUQUAN YI AND MIAO AUTONOMOUS COUNTY, KUNMING, YUNNAN, CHINA; адреса: №789, Guomao Road, Kunming, China, account: 0200051878243142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІНФУД» (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, Краматорський район, вул. Стуса Василя, буд. 66, код ЄДРПОУ 44695532) 20240 /двадцять тисяч двісті сорок/ доларів США суми попередньої оплати та 12301 /дванадцять тисяч триста одну/ грн. 20 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 15 травня 2026 р. з урахуванням також введення в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об?єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді.
Суддя Ю.С. Бездоля