Справа № 545/1111/25
Провадження № 2/545/241/26
14.05.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Путрі О.Г.
при секретарі Білик М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
Представник позивача ТОВ «ЖЕК Полтавського домобудівельного комбінату» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
В своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача заборгованість за отримані послуги в розмірі 11 611,59 грн., індекс інфляції в сумі 108,20 грн., 3 % річних в сумі 27,14 грн., подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 159,02 грн., судовий збір в сумі 3028,00 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Потетія А.Г. від 18.03.2025 року відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.
20.05.2025 від відповідача до суду надійшла заява, згідно якої вказала, що сплатила на користь позивача ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги. На підтвердження чого, надала суду копії квитанцій про сплату боргу на загальну суму 12 000 грн. (а.с.38-39).
12.06.2025 року надала суду заяву, згідно якої вказала, що сплатила судовий збір на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» в розмірі 3028 грн., на підтвердження цього надала суду копію квитанції. (а.с.48).
Рішенням Вищої ради правосуддя № 1466/0/15-25 від 15.07.2025 року суддя ОСОБА_2 звільнений з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 15.09.2025 року справу №545/1111/25 передано судді Путрі О.Г.
Ухвалою судді від 19.09.2025 року вищевказану справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.
22.12.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, згідно якого прохав долучити до матеріалів справи довідку про стан заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідача ОСОБА_1 перед позивачем. Згідно довідки №180, від 18.12.2025 року, вбачається, що гр. ОСОБА_1 здійснила оплату у розмірі 12 000 грн., а саме 21.04.2025 року в розмірі 8 000 грн., 29.04.2025 року - в розмірі 4000 грн. та 12.06.2025 року в розмірі - 3028 грн. (а.с.83-85).
В судове засідання представник позивача не з?явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Крім цього повідомив, що відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку сплатила на користь ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» заборгованість за отримані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 11 611, 59 грн. та нараховані штрафні санкції, що утворилася станом на 31.01.2025 року. Також відповідач відшкодувала товариству сплачений судовий збір в розмірі 3063 грн. Вказане підтверджується заявами та копіями платіжних доручень наданих відповідачем та довідками наданими позивачем від 18.12.2025 року, 14.05.2026 року. Крім того, прохав стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати з надання правової допомоги в розмірі 7 000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з?явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі та фіксування технічними засобами. (а.с.38-39, 48-50).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 сплатила в повному обсязі заборгованість за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що склалася в неї станом на 31.01.2025 року в розмірі 11 611, 59 грн., за адресою домоволодіння: АДРЕСА_1 . Крім того, відповідач сплатила на користь відповідача індекс інфляції в сумі 108,20 грн., 3 % річних в сумі 27,14 грн. та неустойку у виді подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 159,02 грн. та судовий збір в розмірі 3063 грн. Вказане підтверджується заявою представника позивача - адвоката Лук?яненка О.А., від 14.05.2026 року.
Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Враховуючи вищевикладене,оскільки сторонами вирішено питання,що є предметом спору, до початку судового розгляду справи,відтак предмет спору наданий час відсутній,позиція представника позивача свідчить про те,що в результаті цього між сторонами не залишилось неврегульованих питань,суд вважає,що провадження по справі підлягає закриттю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 13.03.2025 року між ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» та адвокатом Лук'яненко Олександром Андрійовичем укладений договір про надання професійної правничої допомоги згідно витягу з Договору (а. с.9-10).
Відповідно до витягу з акту приймання-передачі наданих послуг від 01.03.2025 року, адвокатом Лук'яненком О.А. надані послуги зі складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за отримані комунальні послуги. Загальна вартість робіт склала 7000 грн. (а. с. 11).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціну позову та (або) значенню справи.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). У разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 26 квітня 2022 року у постанові № 289/1560/20.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, приймає до уваги обставини справи предметом якої є стягнення заборгованості на комунальні послуги, незначний обсяг наданих доказів, умови укладеного договору
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи, що відповідач заперечує щодо стягнення з неї правничої допомоги, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов до висновку, що заявлені витрати у розмірі 7 000 грн. не відповідають критерію розумності, не є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.
За таких обставин, з урахуванням критеріїв складності справи, яка не є справою значної складності, враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставини справи, виходячи з принципів співмірності судових витрат, розумності та справедливості, враховуючи позицію відповідача, яка заперечує щодо стягнення з неї правничої допомоги в заявленному розмірі, суд приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.
Керуючись ст. ст.255,256,258 ЦПК України, суд -
Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» (код ЄДРПОУ 40345393) судові витрати за надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Роз'яснити сторонам, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи,якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О. Г. Путря