Справа № 372/5229/25
Провадження 2-291/26
21 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М.В.,
при секретарі Ільїній А.В.,
за участю представника позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
08.09.2025 позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а саме просила стягнути з Стягнути з ОСОБА_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), 235 497,17 (з яких: 210 497,17 (двісті десять тисяч чотириста дев'яносто сім гривень сімнадцять копійок) - відшкодування матеріальної шкоди; 25 000,00(двадцять п'ять тисяч) відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), понесені судові витрати у загальному розмірі 30 316,17 гривень (тридцять тисяч триста шістнадцять гривень 17 копійок (судовий збір 3316,17 гривень, проведення експертного дослідження 7 000 гривень, витрати на оплату правничої допомоги адвоката 20 000,00 гривень). Обгартовуючи позов зазначила, 18.06.2025 о 07:50 год., водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ВАЗ д.н.з НОМЕР_3 , у порушення правил п. п. 2.3.б, 10.1, 13.4 ПДР України, не був уважним перед початком руху не впевнився, що це буде безпечним виїжджаючи з прилеглої території, не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі та допустив з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказані обставини встановлені постановою Обухівського районного суду Київської області від 27.06.2025 року по справі №372/3367/25, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова набрала законної сили. Її страхова компанія виплатила страхове відшкодування в межах ліміту страхового відшкодування, що було недостатнім для відновлювального ремонту автомобіля. Також внаслідок неправомірних дій відповідача їй також було завдано моральну шкоду, оскільки у зв'язку з пошкодженням її транспортного засобу вона була вимушена орендувати інший транспортний засіб, оскільки відсутність можливості користування автомобілем створює суттєві перешкоди у нормальному здійсненні трудової, побутової та соціальної діяльності. Все це призвело до зайвого душевного напруження, стало причиною зміни її емоційно-психологічного стану та погіршення самопочуття. Доводилось часто пояснювати знайомим причини ДТП та фактично доводити власну невинуватість. На період ремонту автомобіля позивач не мала можливості комфортно пересуватись, зазнала певних незручностей, що також призводило до зайвих витрат коштів і часу. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, довелося відкласти, а від деяких з них позивач та його родина взагалі змушені були відмовитись, що спричинило порушення розпорядку тижня позивача. Вона намагалась врегулювати спір з відповідачем в позасудовому порядку, відповідачу було направлено досудову вимогу, однак на момент звернення з цим позовом до суду, відповіді на зазначені вимогу отримано не було у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.
12.09.2025 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.
25.02.2026 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити загалом посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, пояснив, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачі було завдано матеріальної та моральної шкоди, страхова компанія виплатила їй частину страхового відшкодування, в межах ліміту страхового відшкодування в розмірі 250 000 грн. 00 коп., однак фактично на відновлення автомобіля вона витратила більше. Крім того позивачці також було завдано моральної шкоди, яку вона оцінила в 25 000 грн. та просить стягнути з відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, зокрема в частині стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 107 404, 96 грн. як різниці між розміром витрачених коштів ремонту автомобіля та виплат страхової компанії. Щодо позовних вимог в іншій частині заперечив в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість та не доведеність належними і допустимими доказами.
Суд, вислухавши представників сторін, перевіривши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до наступного.
18.06.2025 о 07:50 год., водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ВАЗ д.н.з НОМЕР_3 , у порушення правил п. п. 2.3.б, 10.1, 13.4 ПДР України, не був уважним перед початком руху не впевнився, що це буде безпечним виїжджаючи з прилеглої території, не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі та допустив з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вказані обставини встановлені постановою Обухівського районного суду Київської області від 27.06.2025 року по справі №372/3367/25, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з вимогами ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, що встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вказана вище постанова набрала законної сили - 07.07.2025 року, а отже відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України встановлені в ній факти та обставини не підлягають доказуванню.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілого, була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (надалі Третя особа без самостійних вимог на стороні Відповідача), про що зазначено в страховому полісі № НОМЕР_5 .
При цьому страхова сума на відшкодування шкоди спричинено майну складає 250 000,00 гривень.
На день звернення з цивільним позовом до суду, з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було погоджено суму та виплачено в межах ліміту страхового відшкодування кошти в розмірі 250 000,00 гривень.
Відповідно до акту наданих послуг ТОВ «АВТОСАМІТ» №2025009652 від 26.08.2025 витрати на ремонт автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 складають 357 404,96 гривень.
Отже, розраховуючи фактичні завдані матеріальні збитки після виплати страхового відшкодування від «ПрАТ «СК Інтер-Поліс» слід враховувати наступне: 357 404,96 гривень (фактичні витрати понесені внаслідок пошкодження КТЗ) 250 000,00 гривень (виплата ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп)= 107 404,96 (залишок після регламентної виплати ПрАТ «СК Інтер Поліс» за фактичний ремонт пошкодженого транспортного засобу), з яких 107 404,96 (сума доплати позивачем за фактичний ремонт пошкодженого транспортного засобу).
Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі, або відшкодувати завдані збитки у повному розмірі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, понесені позивачем витрати на відновлення пошкодженого майна мають бути відшкодовані у повному обсязі, тому позов в цій частині підлягає задоволенню та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Поряд з тим позивачка в своєму позові просить також стягнути з відповідача 45 000,00 гривень (витрати на оренду авто), 58 092,21 гривень (втрата товарної вартості автомобіля), які обгартовує тим, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля вона була вимушена орендувати інший транспортний засіб, оскільки відсутність можливості користування автомобілем створює суттєві перешкоди у нормальному здійсненні трудової, побутової та соціальної діяльності, витрати на оренду автомобіля підтверджує договором прокату автомобілю, актом прийому-передачі транспортного засобу та квитанцією про оплату. Отже, оренда автомобіля була необхідним та розумним способом забезпечення законних інтересів позивача, а витрати, понесені у зв'язку з цим, підлягають відшкодуванню відповідачем як частина завданих збитків та втратою товарної вартості автомобіля TOYOTA CAMRY держ. № KA7090PI в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 18.06.2025 р., станом на дату ДТП становить 58 092,21 грн., які також підлягають відшкодуванню відповідачем.
Вирішуючи позовні вимоги в цій частині слід звернути увагу на наступне.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте мас певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі. відповідальній за шкоду.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними 11. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 01 березня 2013 року № 04 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішений спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Такі ж правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 233/1210/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 523/3148/16-ц.
Так, під час ухвалення рішення у справі пошкоджені деталі, що підлягають заміні під час ремонту автомобіля. У разі ж якщо зобов'язати позивача повернути після повного відшкодування шкоди автомобіль вже відремонтований і замінені деталі не збереглися, врахувати їх залишкову вартість при визначенні розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 01 березня 2013 року № 04 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Розрахунок втрати товарні вартості проведено невірно, так при розрахунку визначено не фактичний розмір витрат по ремонту автомобіля 357 404,96, a інший визначений експертом розмір 483 335,04 грн., що призводить до іншого помилкового результату. Окрім цього необхідно врахувати, що ремонт пошкодженого автомобіля було здійснено шляхом заміни на нові елементи окремі складники, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо).
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається, як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ. відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТ3.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових властивостей покриттів які були в ужитку чи в ремонті.
Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів у зв'язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.
Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.
Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).
Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Враховуючи вищевикладене можна зробити висновок про безпідставність вимоги що до стягнення з відповідача втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля.
Інша позовна вимога, а саме стягнення витрат на оренду автомобіля не підлягає задоволенню з тих підстав що позивач не довела що оренда автомобіля була неминучими не повідомила про неможливість користування послугами громадського транспорту (фізичні чи інші вади) специфіку роду занять чи проживання в віддаленій місцевості, тощо.
При цьому позивачка в вигляді доказу надає договір прокату автомобіля від 19.06.2025 року та відповідний акт прийому передачі автотранспортного засобу, але відповідно до наданих доказів автомобіль позивачем не експлуатувався, так як відсутній але акт повернення автомобіля з чого не можна зробити висновок про термін його використання та відсутні показники пробігу після його експлуатації. Крім того слід також зазначити про те, що особа ФОП ОСОБА_5 не має права передавати автомобіль (надавати послуги оренди) так як вид його діяльності(квед-41.10) пов'язаний з будівництвом і реєстрація його діяльності та взяття на облік відбулася 15.07.2025 року, значно пізніше «укладення» договору прокату (19.06.2025 року).
Таким чином, вимоги, які ґрунтуються на підставі недопустимих та недостовірних доказів не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вина ОСОБА_4 доведена постановою Обухівського районного суду Київської області від 27.06.2025 року у справі №372/3367/25.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
При цьому, згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Результатом неправомірних дій відповідача є спричинення ДТП, пошкодження транспортного засобу позивача, чим останній завдана моральна шкода, що полягає в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовжувати активне, звичне для неї життя. Все це призвело до зайвого душевного напруження, стало причиною зміни її емоційно-психологічного стану та погіршення самопочуття. Доводилось часто пояснювати знайомим причини ДТП та фактично доводити власну невинуватість. На період ремонту автомобіля позивач не мала можливості комфортно пересуватись, зазнала певних незручностей, що також призводило до зайвих витрат коштів і часу.
Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, довелося відкласти, а від деяких з них позивач та його родина взагалі змушені були відмовитись, що спричинило порушення розпорядку тижня позивача.
З часу вчинення відповідачем правопорушення сплинув тривалий період часу, проте останній не вжив заходів щодо повного відшкодування позивачеві матеріальної і моральної шкоди, що не сприяло усуненню негативних наслідків, вчиненого ОСОБА_4 правопорушення. Зазначене, не могло не відобразитись на характері та обсязі душевних та психічних страждань, яких зазнав позивач. Отже, очевидним є те, що вчиненим відповідачем правопорушенням позивачеві завдано ще й моральної шкоди.
Відповідно до абзацу 1, 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 року) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок фізичних чи моральних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльності інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушені права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Окремо слід звернути увагу суду на правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену у Постанові від 22 квітня 2019 року у справі №761/14285/16-ц щодо обґрунтування заподіяння моральної шкоди, де Верховний Суд дійшов висновків, що «…вже сама участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди є безпідставним».
Компенсація за моральну шкоду позивачеві необхідна для відновлення попереднього психологічного стану, суму якої з урахуванням розумності та справедливості вона оцінює в 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
Поряд з тим, при визначенні розміру моральної шкоди, суд обов'язково має врахувати суть позовних вимог, характер правопорушення у ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань позивача і їх значну тривалість, радикальні вимушені зміни у житті позивача, час і зусилля, які були докладені для відновлення попереднього стану транспортного засобу, фактичну байдужість відповідача до проблем позивача, які виникли в результаті пошкодження і ремонту її автомобіля, а також вимог справедливості та розумності, таким чином позов в цій частині слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоди в розмірі 10 000,00 грн.
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того позивач, посилаючись на те, що його неповнолітній син - потерпілий ОСОБА_6 крім перенесеного фізичного болю, зазнав також психологічних страждань, після пережитих подій потерпілий майже весь час перебуває в меланхолічному стані, погано спить, часто прокидається серед ночі в збудженому стані, тривале лікування позначилось на нервовому стані потерпілого - не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Разом із тим, суд визнає, що злочинні дії відповідача дійсно завдали неповнолітньому сину позивача моральної шкоди, оскільки права неповнолітнього сина позивача були порушені та це є природнім, що будь-яка особа у такій ситуації зазнає моральної шкоди, що виражається у душевних стражданнях, яких особа зазнає в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Отже, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності, з огляду на ступінь вини відповідача, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог стосовно розміру шкоди заявленого до відшкодування, як завдання моральної шкоди, шляхом зменшення відповідної суми з 200 000 грн. до 100 000 грн.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 30 316,17 грн. суд виходить з такого.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд врахував складність справи, а саме те, що вона є не складною, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви, а тому визначає вартість юридичних послуг в розмірі 10 000 грн., що відповідає критеріям розумності та співмірності.
Стягнення з відповідача витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 7 000,00 грн. не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 3 316,17 грн.
Керуючись 10, 12. 13, 18, 141, 247, 258, 259, 260, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 525, 526, 543, 549, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 107 404 грн. 96 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. 00 коп., судові витрати в розмірі 13 316 грн. 17 коп., а всього 130 721 грн. 13 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В.Кравченко